вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа№ 925/1392/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 25.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025
у справі № 925/1392/25 (суддя - Грачов В.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім"
до Фізичної особи-підприємця Чудного Сергія Анатолійовича
про стягнення 567 761, 22 грн,
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" про забезпечення позову у справі № 925/1392/25 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 17.11.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Приватне акціонерне товариство "Звенигородкаагрохім" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі № 925/1392/25, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі №925/1392/25 та постановити нове судове рішення про задоволення заяви приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" про забезпечення позову у справі № 925/1392/25. Накласти арешт та заборону на відчуження: - земельної ділянки площею 0,0999 га, вид цільового призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; кадастровий номер 7121210100:01:002:0373, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, належить Чудному Сергію Анатолійовичу на підставі договору дарування від 25.11.2020 посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Цвєтковою Н.В. зареєстрований в реєстрі за № 449 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2231472371212); - будинку загальною площею 171,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить Чудному Сергію Анатолійовичу на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 виданого 12.10.2006 року Звенигородською міською радою.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що судом першої інстанції при розгляді заяви Позивача не враховано, серед іншого, адекватність та співмірність таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту та заборони відчуження на майно Відповідача у межах майнової вимоги та не враховано, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що під час винесення ухвали від 12.11.2025 у справі № 925/1392/25 Господарським судом Черкаської області неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування згаданої ухвали та постановлення нового судового рішення про забезпечення позову, а саме зазначеним у частинах першій - третій, п'ятій статті 236 ГПК України вимогам ухвала Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі № 925/1392/25 не відповідає.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі № 925/1392/25. Витребувано матеріали оскарження щодо ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі № 925/1392/25 у Господарського суду Черкаської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі № 925/1392/25 у судовому засіданні 04.12.2025.
03.12.2025 згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Фізичної особи-підприємця Чудного Сергія Анатолійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що позивачем не надано суду доказів відсутності у Відповідача грошових коштів на рахунках чи будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна, що у сукупності могло б опосередковано давати підстави вважати, що в разі прийняття рішення щодо задоволення позову в сукупності з фактом відсутності (тривалий час) у боржника будь-яких коштів на рахунках, а також (за існування вищевказаної обставини) з доказом відсутності іншого майна за рахунок котрого може бути погашено такий борг можливе існування обставин, що таку заборгованість може бути відшкодовано виключно за рахунок майна, що вказується в забезпеченні. Проте, з огляду на те, що в даній справі розглядається саме питання стягнення коштів, питання такого забезпечення крім вищезазначеного потребувало б і доведення факту вчинення Відповідачем будь-яких дій щодо такого відчуження. Також, як правильно вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі - не може гуртуватися на припущеннях.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивач залишає поза увагою те, що ним не спростовано факту існування у Відповідача інших джерел доходу (цивільно-правових угод, трудових відносин, участі в управлінні іншими юридичними особами тощо), що не дає підстав вказувати про неможливість, чи навіть ускладнення виконання такого (можливого) судового рішення.
Відзив вмотивовано також тим, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідача, де він постійно проживає, унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення грошових коштів.
03.12.2025 згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" надійшли заперечення на відзив які вмотивовані тим, що з урахуванням висновків Верховного Суду слід вказати, що обставинами, які свідчать про наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав Позивача є нічим не обмежене, беззаперечне право Відповідача в будь який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача.
Судові засідання призначені до розгляду 04.12.2025 та 15.01.2026 не відбулись, у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. з у відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 925/1392/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 на 15.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 925/1392/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 на 25.02.2026.
17.02.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Фізичної особи-підприємця Чудного Сергія Анатолійовича адвоката Сторчоус Олега Віталійовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 заяву представника Фізичної особи-підприємця Чудного Сергія Анатолійовича адвоката Сторчоус Олега Віталійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 у справі № 925/1392/25 призначити в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 25.02.2026.
У судове засідання, що відбулось 25.02.2026 з'явився представник відповідача, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладеній в його процесуальних документах. Позивач в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Скаржник, згідно інформації наявній в системі «Електронний суд», сторони повідомленні засобами поштового зв'язку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство "Звенигородкаагрохім" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Чудного Сергія Анатолійовича (надалі - відповідач) про стягнення, на підставі договору оренди кімнати у приміщенні майстерні та площадки господарського двору ПАТ "Звенигородкаагрохім" № 19-10/2015 від 19.10.2015 року, 567761 грн 22 коп. боргу та відшкодування судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/1392/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи.
Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 16675/25), в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону відчуження:
земельної ділянки площею 0,0999 га, вид цільового призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; кадастровий номер 7121210100:01:002:0373, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить відповідачу на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Цвєтковою Н.В. від 25.11.2020 зареєстрований в реєстрі за № 449 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2231472371212);
будинку загальною площею 171,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 виданого 12.10.2006 року Звенигородською міською радою.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що існує ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про стягнення із відповідача на його користь грошових коштів, які складають предмет спору. Заявник повідомив, що згідно даних інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 451110117 від 07.11.2025 року відповідач є власником земельної ділянки площею 0,0999 га, вид цільового призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; кадастровий номер 7121210100:01:002:0373, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, і належить відповідачу на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Цвєтковою Н.В. від 25.11.2020 зареєстрований в реєстрі за № 449 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2231472371212), та будинку загальною площею 171,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 виданого 12.10.2006 року Звенигородською міською радою. Заявник зауважив, що вартість земельної ділянки визначена в розмірі 60000 грн, а відомості інформаційної довідки містять інформацію, що вартість будинку складає 223816 грн. тобто їх загальна вартість не перевищує суми заборгованості у даному спорі.
Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6, 8 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі N 914/1570/20).
Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (судом врахована позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22).
Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв'язку з предметом позовної вимоги.
Приватне акціонерне товариство "Звенигородкаагрохім" вказує, що Фізична особа-підприємець Чудний Сергій Анатолійович має не виконанні зобов'язання перед ним за договором оренди кімнати у приміщенні майстерні та площадки господарського двору ПАТ "Звенигородкаагрохім" № 19-10/2015 від 19.10.2015 року, з урахуванням внесених до нього змін, щодо оплати орендованого приміщення, майна за період з 19.10.2015 по 23.10.2025 року та продовжував користуватись приміщеннями та майном до 23.10.2025 року, заявник пропозицій про припинення Договору не заявляв, відповідних пропозицій від відповідача теж не отримував тому господарські відносини тривали, об'єкт оренди не повернене. 23.10.2025 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоліссервіс" договір купівлі-продажу нежитлових будівель, предметом якого, в тому числі, є орендовані відповідачем приміщення тому просить стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку відхиляючи доводи заявника через відсутність у заяві будь-яких доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а також того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд приходить до висновку, що підстави для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову - відсутні. Саме лише посилання в заяві на існування ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До заяви про забезпечення позову не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного заходу забезпечення позову.
Відповідно вимога позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону відчуження: земельної ділянки площею 0,0999 га, кадастровий номер 7121210100:01:002:0373, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить відповідачу на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Цвєтковою Н.В. від 25.11.2020 зареєстрований в реєстрі за № 449 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2231472371212); будинку загальною площею 171,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 виданого 12.10.2006 року Звенигородською міською радою не підлягає задоволенню, враховуючи триваючі господарські відносини сторін (10 років) за відсутності вимог позивача про погашення орендної плати, відсутність даних про наміри відповідача реалізувати вказаний будинок та/або земельну ділянку.
Таким чином, оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів Черкаської області від 12.11.2024 щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням критеріїв пропорційності, адекватності та співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову предмету останнього, зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" у даній справі.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" про забезпечення позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2024 у справі № 925/1392/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Звенигородкаагрохім" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.11.2024 у справі № 925/1392/25 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали оскарження повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 13.04.2026
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко