ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
08 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/223/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ “Нафтогаз Тепло» - Скора Ю.В.
від АТ “Укртрансгаз» - адвокат Роєнко Є.В.
від ПП “Деко Снаб» - адвокат Іванчик П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 (повний текст складено та підписано 26.11.2025, суддя Ільєва Л.М.)
у справі №915/223/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло»
до Приватного підприємства “Деко Снаб»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство “Укртрансгаз»
про стягнення 2038500,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Деко Снаб» про стягнення 2038500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки, а саме відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки якісного товару.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 по справі №915/223/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виснував, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами здійснення відповідачем поставки за спірним договором товару неналежної якості.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 у справі №915/223/25 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Нафтогаз Тепло» задовольнити повністю.
Свої вимоги за апеляційною скаргою скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно та не всебічно досліджено обставини справи, неперевірені письмові докази та не надано їм належну оцінку, з огляду на наступне:
- отриманий від відповідача за договором поставки товар, було передано позивачем третій особі для виконання робіт з ізоляції трубопроводів. Однак, третя особа повідомила, що переданий для виконання робіт фольгоізол не в повній мірі виконує задану функцію;
- позивачем ініційовано здійснення лабораторних досліджень на відповідність переданого відповідачем товару вимогам ДСТУ, за результатами яких встановлено, що зразок відібраного фольгоізолу не відповідає вимогам ДСТУ;
- також позивачем на підтвердження поставки товару неналежної якості було надано до суду висновок експерта у відповідності до якого якісні показники фольгоізолу частково не відповідають вимогам ДСТУ;
- оскільки умовами укладеного між сторонами Договору не встановлено гарантійний строк, в даному випадку діє правило двох років в межах яких позивачем виявлено невідповідність якості поставленого відповідачем товару;
- на переконання позивача, оскільки товар оплачений, а виявлені недоліки не можна усунути, у нього наявне право вимоги повернення сплаченої за товар грошової суми;
- у даному випадку, як вважає позивач, діє презумпція вини продавця. Для звільнення себе від відповідальності саме відповідач як продавець повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання виробу;
- всупереч зазначеному відповідачем жодних документів на підтвердження вини позивача у виникненні дефектів товару до матеріалів справи не додано;
- суд першої інстанції не забезпечив об'єктивного дослідження наявних у справі доказів, не надав їм належної оцінки та безпідставно поклав обов'язок доведення причин виникнення дефектів в товарі на позивача (покупця), а не на відповідача (продавця);
- є необґрунтованими посилання місцевого господарського суду на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт того, що саме поставлений відповідачем товар був переданий позивачем третій особі для виконання підрядних робіт, оскільки позивач не є виробником такого товару та у іншого продавця його не закуповувало, а тому використати фольгоізол інший, ніж той, що поставлений відповідачем, позивач не міг;
- судом першої інстанції не зазначено, які саме вимоги не було дотримано та порушено позивачем під час здійснення відбору зразків фольгоізолу;
- наданий позивачем висновок експерта виконаний на замовлення учасника справи, а саме третьої особи та відповідає вимогами чинного процесуального законодавства, однак безпідставно не був взятий судом до уваги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 11.03.2026.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, обґрунтовано встановив факт належного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, а також прийняття позивачем товару без будь-яких зауважень щодо якості чи комплектності.
В свою чергу, як вважає відповідач, доводи позивача ґрунтуються на недопустимих та неналежних доказах, які місцевим господарським судом обґрунтовано не було взято до уваги.
Наголошує відповідач й на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності та строк пред'явлення претензії.
З огляду на перебування головуючого судді Аленіна О.Ю. та суддя член-колегії Принцевської Н.М. з 11.03.2026 по 14.03.2026 у відрядженні, судове засідання у цій справі призначене на 11.03.2026, не відбулось.
Ухвалою суду від 09.03.2026 повідомлено учасників справи №915/223/25 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 відбудеться - 08.04.2026.
Під час судового засідання від 08.04.2026 представники апелянта та третьої особи підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло» (далі - покупець) та Приватним підприємством “Деко Снаб» (далі - постачальник) укладено договір поставки №598/НР за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки фольгоізол гідроізоляційний відповідно до коду ДК 021:2015: 44170000-2 Плити, листи, стрічки та фольга, пов'язані з конструкційними матеріалами (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Пунктом 2.1. договору визначено, що номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (надалі - специфікація).
Згідно з п. 2.2. договору інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку №2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (надалі - додаток №2).
Відповідно до п. 2.3. договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно з Державними стандартами та технічними умовами, встановленими для кожного виду товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару).
Пунктом 2.4. договору визначено, що постачальник відповідає перед покупцем за всіма гарантійними випадками, що можуть виникнути у зв'язку з використанням товару.
Відповідно до п. 2.5. договору у випадку наявності декількох гарантійних строків на товар (гарантійний строк експлуатації, гарантійний строк збереження, гарантійний строк придатності), постачальник зобов'язується письмово сповістити про це покупця (при цьому такі строки повинні бути зазначені у відповідній технічній документації, гарантійних талонах, договорі).
Згідно з п. 2.6. договору гарантія поширюється на всі комплектуючі вироби і складові частини товару за умови дотримання покупцем встановлених вимог і норм експлуатації відповідного товару та відсутності механічних ушкоджень на ньому, що виникли з вини покупця.
Пунктом 2.7. договору передбачено, що у випадку виходу з ладу товару або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги покупцем за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар (на вибір покупця), якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання товару.
Згідно з п. 3.1. договору ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у специфікації до цього договору.
Відповідно до п. 3.2. договору загальна сума договору становить 1905750,00 гривень, у тому числі ПДВ (20%) - 317625,00 гривень.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що платежі за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі шляхом здійснення поетапних оплат, визначених п. 4.2 договору.
Відповідно до абз. 1 п. 5.1. договору умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів “Інкотермс-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Транспортні послуги з поставки товару та усі інші витрати, що пов'язані з процесом доставки товару на адресу поставки, входять у ціну товару.
Згідно з положеннями абз. 1 п. 5.2. договору товар постачається 4 (чотирма) окремими етапами. Кількість товару, що має бути поставлений постачальником у відповідному етапі передбачається умовами договору.
Згідно з п. 5.3. договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их).
Пунктом 5.4. договору передбачено, що датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их). При розбіжностях між датами видаткової накладної і фактичною датою приймання-передачі товару, датою поставки товару вважається дата підписання документів покупцем.
Відповідно до п. 5.5. договору прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно специфікації, за якістю - у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару.
Згідно з п. 5.6. договору у разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення постачальником. постачальник зобов'язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару.
Відповідно до п. 5.7. договору право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их).
При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару.
Пунктом 5.8. договору передбачено, що постачальник разом з товаром (в тому числі на кожну частину/партію товару) зобов'язується передати покупцю наступні документи (перелік документів є орієнтовним та залежить від умов поставки):
- документи, які підтверджують якість кожного виду товару - оригінали або копії, що завірені підписом керівника та печаткою постачальника (у разі її застосування) - в день отримання товару за місцем поставки;
- товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ - оригінал, що передається в день отримання товару;
- документ, що підтверджує гарантійні зобов'язання постачальника - оригінал, що передається в день отримання товару;
- видаткова накладна - оригінал, що передається в день отримання товару;
- оригінал рахунку (рахунку-фактури) для здійснення авансового платежу
Згідно з п. 5.16. договору у випадку передачі постачальником товару неналежної якості, покупець має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором:
1) безоплатного усунення недоліків товару;
2) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Відповідно до п. 5.17. договору у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від цього договору в порядку, передбаченому Договором, а у разі сплачених покупцем коштів - вимагати повернення сплаченої за Товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Пунктом 10.3. договору передбачено, що відповідно до п. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди про таку зміну строків позовної давності за вимогами, що пов'язані з виконанням цього договору:
- строк позовної давності до вимог покупця у зв'язку із поставкою товару неналежної якості та іншими недоліками товару складає три роки із дня встановлення покупцем у належному порядку неналежної якості (недоліків) поставленого йому товару;
- строк позовної давності до вимог покупця про стягнення неустойки (штрафу, пені) складає три роки.
Згідно з п. 11.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до “ 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Дія договору припиняється достроково у день та час припинення чи скасування в Україні правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (з відповідними змінами).
Пунктом 14.8. договору передбачено, що на правовідносини сторін за договором не розповсюджується дія Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та за якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 відповідно.
Відповідно до п. 15.1. договору додатки до цього договору, що є його невід'ємною частиною: додаток № 1 - Специфікація; додаток № 2 - Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару.
Додатком №2 до договору є “Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару» у якому визначено вимоги до технічних характеристик товару та встановлено, що товар має відповідати ДСТУ Б В.2.7-272:2011.
В подальшому, 14.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло» та Приватним підприємством “Деко Снаб» укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №598/НР від 01.09.2022, якою було внесено зміни до п. 3.2., 4.2.2., 4.2.3., 4.2.4., 4.2.5. договору про зміну ціни договору, видалено п. 7.4. договору та відповідно змінено нумерацію п. 7.5. та 7.6. договору, а також викладено додаток №1 до договору (специфікація №1) в новій редакції. Так, відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 викладено пункт 3.2. договору в наступній редакції: “ 3.2. Загальна сума договору становить 2038500 грн. (два мільйони тридцять вісім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) гривень, у тому числі ПДВ (20%) - 339750,00 (триста тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок)». З наданої до позову копії вказаної додаткової угоди вбачається, що з боку позивача таку угоду підписано генеральним директором Михайльо В.В. 14.10.2022 за допомогою КЕП.
Специфікацією №1, що є додатком до договору (в редакції додаткової угоди №1) визначено, що товар “Фольгоізол ФГ ДСТУ Б.В.2.7-272:2011», виробником якого є ТОВ “Аграрно Комерційна Компанія “Варіант», Україна, постачається у загальній кількості 15750,00 кв.м, загальною вартістю 2038500,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 317625,00 грн.
Як вбачається зі змісту вказаної специфікації № 1, щодо товару передбачено наступні гарантійні умови: товар повинен відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такого товару, крім випадків, визначених у статті 12 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та у відповідних технічних регламентах (п. 1.3. специфікації). Строк поставки: до 20 листопада 2022 року включно. Умови поставки: поставка передбаченого даним договором товару здійснюється постачальником на умовах DDP згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів (редакція 2020 року) - “Інкотермс-2020» та умов поставки передбачених відповідними пунктами договору.
На виконання умов договору поставки №598/НР від 01.09.2022 ПП “Деко Снаб» відвантажено позивачу товар на загальну суму 2038500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна №2 від 01.09.2022 на суму 121000,00 грн.;
- видаткова накладна №4 від 21.10.2022 на суму 676000,00 грн.;
- видаткова накладна №7 від 15.11.2022 на суму 650000,00 грн.;
- видаткова накладна №10 від 12.12.2022 на суму 591500,00 грн.
Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.
Також в матеріалах справи наявні наступні документи, що підтверджують якість товару:
- сертифікат відповідності, виданий органом з сертифікації ТОВ “ВСЦ “Південтест», який зареєстровано в реєстрі органу з сертифікації №UA0.YT.091714-21 з терміном дії з 17.09.2021 по 16.09.2023 на продукцію “Рулонний гідроізоляційний матеріал Фольгоізол ФГ», який підтверджує відповідність зазначеної продукції, виготовленої ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», вимогам ДСТУ Б В.2.7-272:2011 Фольгоізол. Технічні умови пп. 5.1, 5.4-5.8, 5.10;
- технічний паспорт продукту “Фольгоізол гідроізоляційний марка ФГ», виданий ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», від 18.10.2022 на партію №588.
На виконання п. 4.1. та 4.2. договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 2038500,00 грн., що підтверджується наступними платіжними документами:
- платіжне доручення №4939 від 05.10.2022 на суму 121000,00 грн.;
- платіжне доручення №4940 від 05.10.2022 на суму 571725,00 грн.;
- платіжне доручення №5305 від 21.10.2022 на суму 3525,00 грн.;
- платіжне доручення №5835 від 11.11.2022 на суму 287625,00 грн.;
- платіжне доручення №5893 від 11.11.2022 на суму 287625,00 грн.;
- платіжне доручення №6267 від 29.11.2022 на суму 575250,00 грн.;
- платіжна інструкція №7107 від 29.12.2022 на суму 191750,00 грн.
26.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогаз Тепло» (замовник) та Акціонерним товариством “Укртрансгаз» (підрядник) укладено договір про надання послуг з поточного ремонту об'єкту №2208000073 від 26.08.2022 (далі - договір від 26.08.2022), відповідно до п. 1.1. якого на умовах цього договору позивач як замовник доручає, а третя особа як підрядник забезпечує, відповідно до технічного завдання (додаток №1), і умов цього договору, надання послуг з поточного ремонту теплових мереж в м. Новий Розділ Львівської області відповідно до коду ДК 021:2015 45320000-6: Ізоляційні роботи - (надалі - послуги).
Відповідно до п. 1.2. договору від 26.08.2022 підрядник зобов'язується своїми силами та з використанням власного обладнання надати послуги, що обумовлені в договорі та визначені технічним завданням. Підрядник має право залучати до виконання договору третіх осіб - субпідрядників.
Згідно з п. 5.4. договору від 26.08.2022 послуги надаються з матеріалів замовника, перелік яких наведений у технічному завданні.
Пунктом 13.1. договору від 26.08.2022 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до “ 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Згідно з п. 18.1 договору від 26.08.2022 додатки до цього договору, що є його невід'ємною частиною: додаток № 1 - Технічне завдання; додаток № 2 - Договірна ціна; додаток № 3 - Акт приймання наданих послуг; додаток № 4 - Довідка про вартість наданих послуг та витрати.
Додатком №1 до договору від 26.08.2022 в рамках надання послуг за договором передбачено виконання робіт з улаштування ізоляційного шару з фольгоізолу на трубопроводах (таблиця 1) та визначено, що замовник здійснює постачання матеріалів, зокрема фольгоізолу у кількості 15696,4119 м.
Вказаний договір підряду від 26.08.2022 з додатками підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
За твердженнями позивача, в межах виконання вказаного договору від 26.08.2022 позивачем було передано виконавцю в особі БМУ-8 філії “Будівельно-монтажна фірма “Укргазпромбуд» матеріали, зокрема фольгоізол ФГ ДСТУ Б В.2.7-272:2011 у загальній сумі 15696 кв.м, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про приймання-передачу матеріалів для теплоізоляції, зокрема:
- згідно акту №1 від 21.09.2022 передано фольгоізолу ФГ 810 кв.м;
- згідно акту №2 від 05.10.2022 передано фольгоізолу ФГ 150 кв.м;
- згідно акту №3 від 25.10.2022 передано фольгоізолу ФГ 470 кв.м;
- згідно акту №4 від 07.11.2022 передано фольгоізолу ФГ 600 кв.м;
- згідно акту №5 від 11.11.2022 передано фольгоізолу ФГ 2140 кв.м;
- згідно акту №6 від 14.12.2022 передано фольгоізолу ФГ 1500 кв.м;
- згідно акту №7 від 26.12.2022 передано фольгоізолу ФГ 1700 кв.м;
- згідно акту №8 від 16.01.2023 передано фольгоізолу ФГ 1000 кв.м;
- згідно акту №9 від 26.01.2023 передано фольгоізолу ФГ 800 кв.м;
- згідно акту №10 від 14.02.2023 передано фольгоізолу ФГ 400 кв.м;
- згідно акту №12 від 17.03.2023 передано фольгоізолу ФГ 860 кв.м;
- згідно акту №14 від 18.04.2023 передано фольгоізолу ФГ 1410 кв.м;
- згідно акту №16 від 08.05.2023 передано фольгоізолу ФГ 2500 кв.м;
- згідно акту №17 від 16.05.2023 передано фольгоізолу ФГ 1356,00 кв.м.
Так, позивач вказує, що в ході виконання третьою особою укладеного з позивачем договору підряду були виявлені обставини щодо передачі позивачем фольгоізолу неналежної якості.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2023 АТ “Укртрансгаз» направило позивачу лист №3105ВИХ-23-79 від 22.05.2023, в якому повідомило, що в рамках виконання договору від 26.08.2022 було виявлено, що в процесі експлуатації, матеріал (фольгоізол), що був наданий замовником для використання в роботі з метою виконання функції захисту мінеральної вати (від атмосферних опадів, гідроізоляційний захист, тощо) не в повній мірі виконує задану функцію. Оскільки за доволі короткий період часу, в результаті періоду шквальних дощів та поривів вітру було виявлено часткове зривання вищеописаного захисного покриття, що в свою чергу призвело до оголення основного ізоляційного матеріалу. Крім того, у листі зазначено, що раніше, листом 3105 ВИХ-23-26 від 29.03.2023 р. підрядник вже звертався до замовника з проханням вжити відповідних заходів, які передбачали заміну матеріалів на більш придатні та ефективні до даних умов використання. Як зазначено у листі, використання наданого замовником матеріалу (фольгоізолу) не є невиправданим, адже він (матеріал) добре проявив себе в якості захисного екрану, що дозволить зберегти температуру теплоносія що безумовно матиме економічний ефект. Разом з цим, відправником запропоновано замовнику розглянути варіант захисту теплотраси від впливу механічних пошкоджень шляхом закупівлі ефективних захисних матеріалів (оцинкований металевий лист, склотканина, алюмінієвий лист тощо) та ініціювати підписання додаткової угоди, що передбачатиме проведення монтажних робіт по вищеописаному пункту.
04.01.2024 за участю представників замовника ТОВ “Нафтогаз Тепло» - директора філії “Новороздільська ТЕЦ» Г. Гриціва, головного інженера філії “Новороздільська ТЕЦ» Ю. Овсяка, представників підрядника БМФ “Укргазпромбуд» - головний інженер БМУ-4 В. Тиміва, майстра БМУ-4 А. Марія та представника лабораторії сертифікаційних випробувань протикорозійних ізоляційних покрить трубопроводів В. Черватюка було взято зразки фольгоізолу з траси водопроводу між опорами 25-26, 45-46 для проведення випробувань, про що учасниками було складено та підписано акт відбору зразків фольгоізолу гідгоізоляційного марки ФГ від 04.01.2024.
Як вбачається з акту від 04.01.2024, окрім зазначених вище осіб, акт був підписаний також представником ПП “Деко Снаб» Олександром Олейниковим.
Відповідно до Протоколу випробувань продукції від 14.03.2024 №88-43/П-399, що виконані Лабораторією сертифікаційних випробувань протикорозійних ізоляційних покрить трубопроводів Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України на замовлення БМФ “Укргазпромбуд», БМУ-4, об'єкт випробувань - фольгоізол гідроізоляційний марки ФГ ДСТУ Б В.2.7-272-2011 виробника ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», відібраний з партії №598 від 08.12.2022 не відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7.-272-2011 для фольгоізолу марки ФГ. Як зазначено в п. 14 протоколу результати випробувань стосуються тільки зразків, підданих випробуванням.
01.04.2024 позивачем направлено відповідачу вимогу №126/1.9-574 від 01.04.2024 про заміну фольгоізолу гідроізоляційного ФГ, у якій позивач на підставі п. 2.7. договору просить протягом 14 календарних днів замінити поставлений фольгоізол неналежної якості у кількості 15750 кв.м. на фольгоізол у кількості 15750 кв.м, який відповідає ДСТУ Б В.2.7-272:2011. Вимога обґрунтована порушенням ПП “Деко Снаб» взятих на себе зобов'язань у зв'язку з поставкою товару неналежної якості. Як зазначено у вимозі, під час виконання робіт з влаштування ізоляційного шару на ділянках теплових мереж з використанням товару відбувалось його відставання, порушення цілісності, розшарування рифленого алюмінієвого шару від пергаміну і т.п. У зв'язку з зазначеним відібрано зразки фольгоізолу гідроізоляційного марки ФГ та проведено його випробування за участі представника ПП “Деко Снаб». Протоколом випробувань продукції від 14.03.2024 №88-34/П-399 встановлено, що зразок відібраного фольгоізолу не відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-272-2011 для фольгофізолу марки ФГ. До вимоги додано копії протоколу випробування продукції від 14.03.2024 №88-43/П-399 та акту відбору зразків фольгоізолу гідроізоляційного марки ФГ.
Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №4867 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за листом головного інженера Будівельно-монтажного управління №4 філії “Будівельно-монтажна фірма “Укргазпромбуд» АТ “Укртрансгаз» від 02.07.2024 на дослідження експерта було поставлено питання: “Чи відповідає якість рулонного матеріалу, а саме фольгоізолу марки ФГ вимогам відповідає ДСТУ Б В.2.7-272-2011 “Фольгоізол. Технічні умови». Як вбачається з висновку на дослідження було надано і використано:
- лист (без номера і дати) головного інженера Будівельно-монтажного управління № 4 філії “Будівельно-монтажна фірма “Укргазпромбуд» AT “Укртрансгаз» Володимира Тиміва.
- копія технічного паспорту продукту. Фольгоізол гідроізоляційний марка ФГ ДСТУ Б В.2.7-272.2011 (ГОСТ 20429-84), сертифікат відповідності UA.YT.091714-21 (дата 08.12.2022, номер партії 598). ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», м. Дніпро (Св. реєстрації. А01 №049118 від 10.10.2008 р. Свідоцтво ПДВ № 100149822).
- копія протоколу випробувань продукції № 88-43/П-399, виданого 14.03.2024 Лабораторією сертифікаційних випробувань протикорозійних ізоляційних покрить трубопроводів Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України, м. Львів (Свідоцтво про відповідність системи вимірювань № МО11/23 від 18.01.2023) (далі - Протокол).
За результатом проведених досліджень експерт дійшов наступного висновку: “якісні показники фольгоізолу гідроізоляційного марки ФГ, що виготовлений ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», м. Дніпро, які встановлені за результатами випробувань та зазначені в Протоколі випробувань продукції № 88-43/П-399, що виданий 14.03.2024 Лабораторією сертифікаційних випробувань протикорозійних ізоляційних покрить трубопроводів Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України, м. Львів, частково не відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7- 272-2011 “Фольгоізол. Технічні умови», які пред'являються до показників якості фольгоізолу марки ФГ».
Відповідно до довідки ТОВ “Нафтогаз Тепло» №126/1.2/1-870 від 29.04.2025 фольгоізол гідроізоляційний, куплений у ПП “Деко Снаб», був переданий АТ “Укртрансгаз» для надання послуг з поточного ремонту теплових мереж в м. Новий Розділ Львівської області, іншого фольгоізолу гідроізоляційного у ТОВ “Нафтогаз Тепло» не було для передачі АТ “Укртрансгаз».
Також у наданій позивачем довідці №126/1.2/1-876 від 30.04.2025 останній підтверджує, що в результаті обстеження в січні 2024 року ділянки теплової мережі в м. Новий Розділ від ТЕЦ до опори №202, було виявлено відсутність ізоляційного шару фольгоізолу, розшарування рифленого алюмінієвого шару від пергаміну, порушення цілісності по всій протяжності обстежуваної ділянки теплової мережі.
З огляду на наведене, звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що поставлений відповідачем та переданий ним третій особі товар (фольгоізол) був неналежної якості, а тому саме відповідач повинен відшкодувати вартість такого фольгоізолу марки ФГ у кількості 15750,00 кв.м на загальну суму 2038500,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін дійшла наступних висновків.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі договору поставки №598/НР від 01.09.2022, який виконано в повному обсязі.
В той же час, ТОВ “Нафтогаз Тепло» стверджує, що відповідачем поставлено товар неналежної якості, що було виявлено АТ “Укртрансгаз» під час виконання відповідних робіт в яких було задіяно поставлений відповідачем товар - фольгоізол гідроізоляційний.
Відповідно до положень статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Отже, умова договору щодо якості продукції характеризує предмет купівлі-продажу з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором (постанови Верховного Суду: від 29.06.2023 у справі № 904/974/21; від 16.10.2025 № 910/12039/24).
Згідно з нормами частин першої, третьої, п'ятої статті 268 ГК України, що діяла на момент поставки товару та виникнення спірних правовідносин, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми.
Положеннями частин першої, третьої статі 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2 ст. 675 ЦК України визначено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Умова договору щодо якості продукції характеризує предмет купівлі-продажу (поставки) з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу (поставки) може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вимоги щодо якості товару визначаються сторонами в договорі або встановлюються законом. У разі відсутності таких вимог у договорі чи законі на продавця покладається обов'язок передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (постанова Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №904/8414/21)
Згідно з ч. 1, 2 ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.
Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 677 ЦК України передбачено, що строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.
У свою чергу, згідно зі статтею 675 ЦК України гарантійний строк, тобто строк протягом якого продавець гарантує якість товару, окремо встановлюється договором або законом.
Таким чином, гарантійний строк експлуатації (гарантії щодо якості товар) є додатковими зобов'язаннями/гарантіями продавця/виробника щодо якості товару під час його експлуатації споживачем/покупцем (п. 50 постанови Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №921/256/24).
Помилковим є ототожнення поняття "строк придатності товару" з "гарантійним строком експлуатації", що за своєю правовою суттю та юридичним змістом є різними поняттями. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 911/1249/22.
При цьому відсутні також підстави для ототожнення поняття "строк придатності товару" (строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням) з "гарантійним строком" (строк протягом якого продавець гарантує якість товару), адже передбачений статтею 677 ЦК України строк придатності та зберігання товару не є одним з видів гарантії щодо якості товару в розумінні статті 675 УК України.
Ключовою відмінністю у наведених поняттях є те, що гарантійний строк пов'язаний з якістю та функціональністю товару, а термін придатності - з його споживчою придатністю та безпекою споживання. Термін придатності визначає протягом якого періоду часу товар (продукт) зберігає свої споживчі властивості, тоді як гарантійний строк - це період, протягом якого виробник гарантує стабільність показників якості та зобов'язується безкоштовно ремонтувати або замінювати дефектний товар. (п. 52-53 постанови Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №921/256/24).
Відповідно до частини першої статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Згідно з ч. 2 ст. 679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 679 Цивільного кодексу України, відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації) (частина друга статті 679 Цивільного кодексу України), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 679 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 904/5002/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 927/787/19, від 29 липня 2021 року у справі № 904/5217/19.
Частиною 1 ст. 680 ЦК України передбачено, що покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 680 ЦК України якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.
Згідно з ст. 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).
Статтею 687 ЦК України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Згідно з ч. 2 ст. 688 ЦК України якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Законодавець пов'язує повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу з активними діями покупця. Зокрема, статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (п. 8.31. постанови ВС від 16.04.2024 у справі №910/3649/23).
Отже, вимагати відшкодування вартості товару або його заміни покупець має право лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними (постанова Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 910/7195/21).
Для застосування частини другої статті 678 Цивільного кодексу України покупець, який вимагає повернення сплаченої за неякісний товар грошової суми, важливим є встановлення: чи має місце істотне порушення вимог щодо якості товару, зокрема, чи були наявні у товарі недоліки, які виявилися неодноразово або з'явилися знову після їх усунення.
Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 921/765/20, а також у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 910/10585/23, в якій суд касаційної інстанції зазначив про те, що покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або його заміни відповідно до частини другої статті 678 Цивільного кодексу України лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними.
Як вже було вказано вище, за умовами укладеного між сторонами договору передбачено поставку на умовах DDP (Інкотермс 2020), що визначає момент виконання постачальником зобов'язання з поставки товару до складу покупця. Виходячи зі змісту цієї умови та положень статті 664 ЦК України обов'язок постачальника передати товар вважається виконаним у момент фактичного вручення у погодженому пункті доставки: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича, буд. 23.
Так, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних свідчать про прийняття позивачем поставленого з боку відповідача товару - фольгоізолу у місці поставки без жодних зауважень щодо якості товару.
Відповідно до п. 5.5. договору прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно специфікації, за якістю - у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару.
Згідно з п. 5.6. договору у разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення постачальником. постачальник зобов'язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару.
Відповідно до п. 5.7. договору право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их).
Виходячи з наведених умов договору, позивач під час отримання товару від відповідача, у разі виявлення відхилень від вимог щодо його якості повинен був негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомити про це відповідача та скласти відповідний акт виявлення недоліків.
Однак, наявні матеріли справи не містять, а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження, як складання акту про виявлення недоліків товару, зокрема щодо його якості, так й повідомлення відповідача, у визначені договором строки, щодо наявності таких обставин.
До того ж надання відповідачем разом з товаром сертифікату відповідності та технічного паспорту на товар свідчить про належне виконання відповідачем умов п. 5.8 договору. Так, в матеріалах справи наявний сертифікат відповідності, виданий органом з сертифікації ТОВ “ВСЦ “Південтест», який зареєстровано в реєстрі органу з сертифікації №UA0.YT.091714-21 з терміном дії з 17.09.2021 по 16.09.2023 на продукцію “Рулонний гідроізоляційний матеріал Фольгоізол ФГ», який підтверджує відповідність зазначеної продукції, виготовленої ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», вимогам ДСТУ Б В.2.7-272:2011 Фольгоізол. Технічні умови пп. 5.1, 5.4-5.8, 5.10. Докази недійсності зазначеного сертифікату в матеріалах справи відсутні.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що поставлений відповідачем товар не відповідає заявленим вимогам, позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять.
В той же час, стверджуючи про факт постачання відповідачем товару неналежної якості, позивач посилається на акт відбору зразків фольгоізолу гідроізоляційного марки ФГ від 04.01.2024; протокол випробувань продукції від 14.03.2024 №88-43/П-399 та висновок експерта Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №4867 від 02.07.2024. Як стверджує позивач, при передачі фольгоізолу від відповідача до позивача та від позивача до третьої особи не можливо було виявити невідповідність фольгоізолу ДСТУ Б В.2.7-272-2011 при прийнятті товару, недоліки поставленого товару були виявлені лише при лабораторному дослідженні. На думку позивача, оскільки договором не встановлено гарантійний строк, а тому в даному випадку діє правило двох років (ч. 1, 2 ст. 680 ЦК України), відтак, ним виявлено невідповідність якості поставленого відповідачем фольгоізолу в межах дворічного гарантійного строку.
Колегія суддів відзначає, що за умовами п. 2.2. укладеного між сторонами договору поставки, інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку №2 до договору. Так, додатком №2 передбачено, що товар повинен відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такого товару, крім випадків, визначених у статті 12 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та у відповідних технічних регламентах (п. 1.3. специфікації).
Відповідно до п. 5.5. договору прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно специфікації, за якістю - у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару.
Дійсно, сторонами не визначено у договорі конкретну тривалість гарантійного строку на даний вид товару.
Разом з цим, пунктом 14.8. договору передбачено, що на правовідносини сторін за договором не розповсюджується дія Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та за якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 відповідно.
У даному випадку, доводи позивача про неналежну якість поставленого відповідачем фольгоізолу обумовлені не самостійним виявленням такого факту, а твердженням третьої особи АТ “Укртрансгаз» викладеним в листі №3105ВИХ-23-79 від 22.05.2023. При цьому у вказаному листі міститься зазначення про попередній лист третьої особи, а саме лист № 3105 ВИХ-23-26 від 29.03.2023 р., яким підрядник вже звертався до замовника з проханням вжити відповідних заходів, які передбачали заміну матеріалів на більш придатні та ефективні до даних умов використання.
Виходячи зі змісту даного листа, позивачу було відомо про певні недоліки переданого ним фольгоізолу третій особі ще з березня 2023 року. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлена відповідачу вимога №126/1.9-574 про заміну фольгоізолу лише 01.04.2024, тобто майже через рік від того дня, коли він вперше дізнався про недоліки фольгоізолу.
Суд вважає необхідним звернутися до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.08.2025 у справі №910/10001/24 такого змісту:
« 62. Також Верховний Суд звертає увагу, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
63. Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
64. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб».
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, колегія суддів зазначає, що наявні матеріли справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач після отримання від третьої особи листа № 3105 ВИХ-23-26 від 29.03.2023, яким підрядник повідомив про необхідність заміни товарів, звертався до відповідача з будь-якими вимогами щодо заміни поставленого товару та/або склав відповідний акт про виявлення недоліків поставленого товару.
В той же час, документ, у якому визначені недоліки товару, які виявлено в результаті обстеження, що відбулося у січні 2024 - довідку ТОВ “Нафтогаз Тепло» №126/1.2/1-876 від 30.04.2025, було складено позивачем одноособово майже через два роки від дати виявлення недоліків товару.
Наведене, відповідно, спростовує твердження позивача про те, що ним у розумний строку було заявлено відповідачу про виявлені недоліки в якості поставленого фольгоізолу гідроізоляційного марки ФГ.
Судова колегія зауважує, що у даному випадку з моменту повідомлення третьою особою позивача про виявленні недоліки товару, до момент звернення до відповідача минув значний проміжок часу (1,5 роки), що за певних обставин (не дотримання позивачем умов зберігання і правил використання товару), також могло вплинути на якість поставленого товару.
З приводу наданих позивачем акту відбору зразків фольгоізолу гідроізоляційного марки ФГ від 04.01.2024, протокол випробувань продукції від 14.03.2024 №88-43/П-399 та висновку експерта Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №4867 від 02.07.2024, колегія суддів зазначає таке.
У даному випадку, як було вірно зазначено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт того, що саме поставлений відповідачем фольгоізол гідроізоляційний марки ФГ був переданий позивачем третій особі для виконання підрядних робіт за договором про надання послуг з поточного ремонту об'єкту №2208000073 від 26.08.2022.
Як випливає зі змісту актів про приймання-передачу матеріалів для теплоізоляції ТОВ “Нафтогаз Тепло» було передано виконавцю (третій особі) за договором №2208000073 від 26.08.2022 фольгоізол ФГ ДСТУ Б.В.2.7-272-2011 у загальній кількості 15696 кв.м, зауваження до якості та кількості товару відсутні. Інших відомостей, що дали б можливість визначити походження фольгоізолу (не вказано постачальника, виробника, дата або номер партії товару тощо) в актах не зазначено, також акти не містять жодних ідентифікуючих ознак фольгоізолу, поставленого відповідачем.
До того ж, колегія суддів відзначає, що в укладеного між сторонами договорі поставки відсутні посилання на те, що такий товар постачається, зокрема з метою виконання АТ “Укртрансгаз» відповідних робіт.
Щодо акту відбору зразків фольгоізолу гідроізоляційного марки ФГ від 04.01.2024, слід відзначити, що з його змісту випливає, що при відборі зразків був присутній представник відповідача - Олександр Олейников, який підписав акт без зауважень. Разом з цим, позивач вказує, що для дослідження відбиралися зразки з різних частин та партій товару, поставленого відповідачем.
Водночас, відповідачем заперечується не тільки факт участі його представника під час відбору зразків 04.01.2025, але й наявність трудових відносин між ПП “Деко Снаб» та О. Олейниковим, на підтвердження чого відповідачем подано до суду довідки №57 від 02.07.2025 та №58 від 02.07.2025. Як вбачається з довідки ПП “Деко Снаб» №57 від 02.07.2025, що надана відповідачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2025, Олександр Олейников не перебував у трудових відносинах з ПП “Деко Снаб», в тому числі станом на 04.01.2024 (дату складання акту відбору зразків). Крім того, на підтвердження факту відсутності трудових відносин з О. Олейниковим, відповідачем подано до суду довідку №58 від 02.07.2025 щодо кількості штатних працівників станом на 04.01.2024, зі змісту якої вбачається, що станом на 04.01.2024 на ПП “Деко Снаб» працевлаштовані три особи: Міхней А. М. - директор, Мостовий М.І. - слюсар-ремонтник. Маляренко К.С. - зварник.
У свою чергу позивачем не було надано інших доказів на підтвердження участі уповноваженого представника відповідача у відборі зразків 04.01.2025, зокрема довіреності на представництво інтересів відповідача, службового повідомлення, інших доказів, які б достеменно свідчили про те, що дана особа є уповноваженим представником відповідача.
Відтак, позивачем не подано до суду доказів здійснення відбору зразків фольгоізолу за участі представника відповідача.
З приводу посилання позивача на висновок експерта №4867 від 02.07.2024 та випробування продукції, результати якого відображені в протоколі від 14.03.2024 №88-43/П-399, колегія суддів зазначає таке.
За результатом дослідження відібраних зразків Лабораторією сертифікаційних випробувань протикорозійних ізоляційних покрить трубопроводів Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України, на замовлення БМФ “Укргазпромбуд», БМУ-4, відібраний з партії №598 від 08.12.2022 не відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7.-272-2011 для фольгоізолу марки ФГ, при цьому результати випробувань стосуються тільки зразків, підданих випробуванням, що відображено в протоколі випробувань продукції від 14.03.2024 №88-43/П-399. У свою чергу, дані досліджень відібраних зразків, що відображені у протоколі випробувань продукції від 14.03.2024 №88-43/П-399 були використані при здійсненні експертизи Національним науковим центром “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», за результатом якої було складено висновок експерта №4867 від 02.07.2024, яким встановлено, що показники фольгоізолу марки ФГ, що зазначені в протоколі випробувань продукції № 88-43/П-399 від 14.03.2024 частково не відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-272-2011 “Фольгоізол. Технічні умови», які пред'являються до показників якості фольгоізолу марки ФГ.
Відтак, протоколом випробувань продукції від 14.03.2024 №88-43/П-399 та висновком експерта №4867 від 02.07.2024 встановлено лише часткову невідповідність вимогам ДСТУ Б В.2.7-272-2011 технічних характеристик фольгоізолу марки ФГ лише партії №598 від 08.12.2022, а не всього фольгоізолу, що використовувався третьою особою під час виконання підрядних робіт.
У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.
Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22).
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 916/3625/16, від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).
Частиною 7 статті 98 та частиною 5 статті 101 ГПК України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У пунктах 63-64 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 909/413/21(909/649/22) викладено такий висновок щодо застосування норм частини 5 статті 101 ГПК України: "У постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду свою позицію щодо відхилення висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 18.08.2014 як неналежного та недопустимого доказу мотивувала, зокрема, тим, що в цьому експертному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Як було зазначено вище, висновок експерта №4867 від 02.07.2024 було подано до суду позивачем разом з позовною заявою. Водночас, вказаний висновок було виконано не на замовлення позивача, а на замовлення третьої особи - АТ “Укртрансгаз», про що зазначено у висновку.
Крім того, судом встановлено, що хоча наявний в матеріалах справи висновок експерта №4867 від 02.07.2024 і має застереження експерта, щодо кримінальної відповідальності, при цьому, у ньому відсутні відомості про те, що останній складений для подання до суду, що виключає кваліфікацію його як належного та допустимого доказу, виходячи з висновків Верховного Суду.
Більш того, як вбачається з вказаного висновку експерта, предметом дослідження був не безпосередньо поставлений відповідачем позивачу фольгоізол, а дослідження здійснювалось на підставі листа (без номера і дати) головного інженера Будівельно-монтажного управління № 4 філії “Будівельно-монтажна фірма “Укргазпромбуд» AT “Укртрансгаз» Володимира Тиміва, копії технічного паспорту продукту “ Фольгоізол гідроізоляційний марка ФГ ДСТУ Б В.2.7-272.2011 (ГОСТ 20429-84), сертифікат відповідності UA.YT.091714-21 (дата 08.12.2022, номер партії 598). ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», м. Дніпро (Св. реєстрації. А01 №049118 від 10.10.2008 р. Свідоцтво ПДВ № 100149822)» і копії протоколу випробувань продукції № 88-43/П-399.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що висновок експерта №4867 від 02.07.2024 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 98 та ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України, а тому є неналежним та недопустимим доказом у даній справі.
Щодо посилання апелянта на презумпцію вини постачальника (відповідача), колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у постановах, у справах №910/18335/20, №904/5002/18, №916/604/21 вказує, що у разі встановлення гарантійного строку, існує презумпція вини продавця у разі виявлення недоліків. Покупець, натомість, повинен довести, що недоліки виникли не після прийняття товару, а були притаманні товару на момент його передачі.
Натомість, у даній справі позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідні недоліки щодо якості товару, недоліки виникли не після прийняття товару, а були притаманні товару на момент його передачі.
В свою чергу, як вже було вказано вище, відповідач діяв добросовісно, передавши товар разом з документами передбаченими умовами договору, а саме:
- сертифікатом відповідності, виданим органом з сертифікації ТОВ “ВСЦ “Південтест», який зареєстровано в реєстрі органу з сертифікації №UA0.YT.091714-21 з терміном дії з 17.09.2021 по 16.09.2023 на продукцію “Рулонний гідроізоляційний матеріал Фольгоізол ФГ», який підтверджує відповідність зазначеної продукції, виготовленої ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», вимогам ДСТУ Б В.2.7-272:2011 Фольгоізол. Технічні умови пп. 5.1, 5.4-5.8, 5.10;
- технічним паспортом продукту “Фольгоізол гідроізоляційний марка ФГ», виданим ТОВ “Аграрно комерційна компанія “Варіант», від 18.10.2022 на партію №588.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Визначення поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
В ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.
Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог, відповідно відсутні підстави для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 по справі №915/223/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.04.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.