Справа № 643/5799/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/780/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
01 квітня 2026 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові у режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , -
Вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 23.09.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого останній раз 04.11.2022 Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 01.03.2024 з Харківської ВК № 43 по відбуттю строку покарання, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахується з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 30.05.2024.
Зараховано ОСОБА_8 у строк відбуття покарання час перебування під вартою, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 30.05.2024 року по день набрання цим вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.
Залишено без змін запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілого задоволено. Стягнуто з ОСОБА_9 залишити без змін на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 4 923 гривні 20 копійок.
Процесуальні витрати у вигляді вартості товарознавчої експертизи № 3787 від 23.05.2024 року у розмірі 3786,40 грн. стягнуто з ОСОБА_9 залишити без змін на користь Держави.
Вирішено долю речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Оскаржуваним вироком встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою, яка раніше вчиняла умисні корисливі кримінальні правопорушення, маючи не зняту та непогашену у встановлений законом строк судимість, вчинив новий злочин за наступних обставин.
Так, 25.04.2024 приблизно о 18:00 год., більш точний час у ході судового розгляду встановлено не було, в період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, строк дії якого .було продовжено Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 терміном на 90 діб, ОСОБА_8 перебуваючи за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 ., де під час спільного вживання спиртних напоїв побачив у квартирі ОСОБА_10 ноутбук HP, серійний номер CNF010CT4W у корпусі чорного кольору, електрочайник ТМ «Philips» білого кольору, портативну колонку ТМ «Мохоm MX 10» червоного кольору, кросівки ТМ «Jordon Jumpman Team II», чорного кольору з білою підошвою. У цей час, побачивши, що ОСОБА_10 внаслідок вживання алкоголю заснув, у ОСОБА_11 раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, діючи повторно, ОСОБА_8 скориставшись тим, що ОСОБА_10 заснув, узяв ноутбук HP, серійний номер CNF010CT4W у корпусі чорного кольору вартістю згідно висновку експерта 4229,33 грн., електрочайник ТМ «Philips» білого кольору, вартістю згідно висновку експерта 373,33 грн., портативну колонку ТМ «Мохоm MX 10» червоного кольору, вартістю згідно висновку експерта 638 грн., кросівки ТМ «Jordon Jumpman Team II», чорного кольору з білою підошвою вартістю згідно висновку експерта 4316,10 грн. та поклавши вказане майно у пакет, вийшов з квартири де в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Таким чином ОСОБА_8 вчинив крадіжку та заподіяв ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 9525 грн. 86 коп., згідно висновку експерта.
Не погодившись з рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу.
В своїй апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень до неї, обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2025 стосовно нього і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, обвинувачений зазначає, що висновки суду, що викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки інкримінований йому злочин він не вчиняв, вилучені ноутбук та електрочайник подарував йому потерпілий під час спільного вживання алкогольних напоїв у останнього вдома, інших речей, а саме портативну колонку ТМ «Мохоm MX 10» та кросівки ТМ «Jordon Jumpman Team II», він не брав. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_10 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а тому не міг пам'ятати усіх подій по справі.
Крім того, апелянт зазначає, що під час проведення судової товарознавчої експертизи №3787 від 23.05.2024 не було досліджено речей, що були предметом експертного дослідження, у зв'язку з чим експертом неправильно визначено ринкову вартість майна потерпілого, а тому цей висновок є неналежним та недопустимим доказом. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про призначення повторної судової товарознавчої експертизи та з цього приводи в оскаржуваному вироку зазначені суперечливі висновки суду.
В своїх апеляційних доводах обвинувачений також зазначає, що під час досудового слідства при його допиті до нього були застосовані недозволені методи досудового розслідування з боку правоохоронних органів, що судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано цьому оцінки під час судового розгляді, а також в оскаржуваному вироку.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скарги сторони захисту і вважали за необхідне скасувати оскаржуваний вирок внаслідок наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшла висновку, що подана апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах доводів та вимог апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів погоджується з ними лише в частині наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неповноти судового розгляду.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що справа його буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень.
Відповідно до ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
У частині 1 ст. 91 КК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
На переконання колегії суддів вказаних вимог закону місцевим судом при ухваленні вироку дотримано не у повній мірі.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений ОСОБА_8 під час судового розгляду в суді першої інстанції заперечував свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
При цьому, з відомостей аудіо- та відеозапису судового засідання від 22.09.2025 вбачається, що під час проведення судових дебатах обвинувачений ОСОБА_8 повідомив суду першої інстанції, що під час його допиту на досудовому розслідування до нього недозволені методи слідства з боку правоохоронних органів, а саме психологічний тиск та фізичне насильство, внаслідок чого у нього були тілесні ушкодження і він надавав визнавальні показання.
Належить також враховувати пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що при доставленні його до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» він мав тілесні ушкодження, що зафіксовані у відповідних документах.
Відповідно до вимог ч.5 ст.364 КПК України, якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.
Крім того, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням, судом першої інстанції враховані відомості протоколу огляду від 01.05.2024, під час проведення якого за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 39, ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції свій спортивний костюм «Puma», електрочайник «Philips», який він викрав у невідомого чоловіка.
У контексті допустимості відомостей, отриманих від особи, яка заявляє про факт поганого поводження з боку представників держави, необхідно враховувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Особа, яка робить таку заяву, має повідомити фактичні обставини поводження з нею і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, інформацію, яка дасть можливість її перевірити й отримати підтвердження заяви. Хоча на заявника не може покладатися надмірний тягар обґрунтування заяви, однак він має надати інформацію, яка хоча б prima facie (з першого погляду) давала підстави для висновку про те, що погане поводження могло мати місце (див., наприклад, рішення від 15.10.2019 у справі «Dmitriy Valentinovich Goryanoy against Ukraine» № 54630/13, § 27-29).
Водночас, виходячи зі змісту ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст. 1 Конвенції, необхідно провести ефективне офіційне розслідування (рішення від 14.02.2008 у справі «Kobets v. Ukraine» № 16437/04, § 51).
Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилося, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.
Натомість, з відомостей аудіозапису судового засідання від 22.09.2025 вбачається, що зазначені обставини залишені поза увагою суду першої інстанції, оскільки судом не вирішено питання щодо поновлення судового розгляду та не здійснено відповідних процесуальних заходів щодо ретельної, об'єктивної, неупередженої перевірки зазначених обставини і не надано жодної оцінки цим доводам в оскаржуваному обвинувальному вироку.
Отже, судом першої інстанції під час судового розгляду не здійснено будь-яких процесуальних заходів реагування на заяви сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 недозволених методів досудового розслідування, а також не надано в оскаржуваному вироку обґрунтованих висновків на спростування та перевірки цих тверджень сторони захисту.
Про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 недозволених методів ведення слідства останній заявляє і у своїй апеляційній скарзі.
Зазначені обставини, на думку колегії суддів, не тільки порушують права обвинуваченого, а й свідчать про наявність неповноти судового розгляду, яка істотно впливає на висновки суду щодо доведеності чи недоведеності пред'явленого обвинувачення, оцінку доказів щодо кожного окремо так і їх сукупності. Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 409 КПК України та ст. 410 КПК України зазначені порушення, щодо неповноти судового розгляду - є безумовною підставою для скасування оскаржуваного обвинувального вироку.
Такі засади кримінального провадження, як верховенство права та законність - ст.ст. 8, 9 КПК України, передбачають застосування кримінального процесуального законодавства України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. А така засада, як повага до людської гідності, що передбачена ст. 11 КПК України, забороняє під час кримінального провадження піддавати особу, зокрема, катуванню, жорстокому або такому, що принижує гідність, поводженню, вдаватися до погроз застосування такого поводження.
З урахуванням наведеного та тієї обставини, що під час судового провадження ОСОБА_8 заперечував свою причетність до вчинення злочину, перевірка цих обставин є обов'язковою. Проте суд першої інстанції такої перевірки в належному порядку не здійснив.
Зважаючи на положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст. 1 Конвенції, необхідно провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилося, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України», «Вергельський проти України», «Олексій Михайлович Захарків проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов'язковим.
При цьому суд першої інстанції не врахував, що саме собою таке повідомлення з органів Національної поліції, без внесення відомостей до ЄРДР і проведення належного розслідування, через призму ст. 1 Конвенції та норм національного законодавства не може розцінюватися як ефективне розслідування.
За таких обставин, суд першої інстанції в оскаржуваному обвинувальному вироку не надав будь-якої оцінки доводам сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 фізичного та психічного насильства з боку органу досудового слідства, не надавши при цьому доручення відповідному правоохоронному органу для перевірки повідомлених обвинуваченим фактів, тобто судом фактично не вжито жодних заходів для перевірки тверджень сторони захисту у цій частині.
Отже, зважаючи на те, що перевірка доводів обвинуваченого щодо незаконних методів досудового розслідування має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів обвинуваченого про застосування до нього незаконних методів розслідування в установлений законом спосіб, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях у контексті ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неодноразово наголошував на необхідності проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень.
Допущені порушення є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги обвинуваченого щодо істотних порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно вимог ст.ст. 409, 412 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, є неповнота судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Разом з цим, переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів не погоджується з його апеляційними доводами щодо помилковості врахування судом першої інстанції показань потерпілого ОСОБА_10 , оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, а тому апеляційна скарга в цій частині є суб'єктивною та безпідставною.
Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст. 91 та ст. 94 КПК України.
Із цього вбачається, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен був дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог ст.ст. 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Згідно з п. 15 ст.7, ст.22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Зазначені вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції не виконав.
Крім того, оцінка доказів, згідно ст. 94 КПК України, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції не були дотримані у повному обсязі.
При цьому, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості самостійно усунути вищезазначені недоліки, оскільки під час апеляційного розгляду сторони не заявляли клопотань про дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, щодо неналежного дотримання судом вимог, передбачених ст.ст. 370 та 374 КПК України, тобто в частині обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного вироку.
Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закон та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч.1 ст. 412; п.6 ч. 1 ст. 407; п.п.1, 3 ч. 1 ст. 409; п.2 ч.1 ст.410 КПК України.
Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог п.2 ч.3 ст.374 і ст. 370 КПК України щодо змісту мотивувальної частини обвинувального вироку не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 10, 13, 15, 19 ч.1 ст.7 КПК України - верховенство права, законність, диспозитивність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист; а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства.
З метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду саме цих загальних засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції.
Решту апеляційних доводів обвинуваченого, колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч. 1 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, у зв'язку з чим подана апеляційна скарга задовольняється частково.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ст.415 ч.3 та ст. 416 КПК України. Крім того, суду ретельному дослідженню підлягають доводи сторони захисту щодо неналежності та недопустимості висновку експерта судової товарознавчої експертизи №3787 від 23.05.2024 в якості доказу, а також застосування до обвинуваченого недозволених методів досудового розслідування, у тому числі фізичного насильства під час його допиту на досудовому слідстві, оскільки з'ясування вказаних обставин має істотне значення для встановлення істини у справі та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.
Колегія суддів, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження та доводи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, вважає, що слід залишити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки останній раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, у тому числі за скоєння тяжких, та за цим кримінальним провадженням обвинувачується у вчиненні також тяжкого злочину, а також існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах «Едуард Шабалін проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 16.10.2014) та «Руслан Яковенко проти України» (рішення ЄСПЛ від 04.09.2015) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченому, і з метою попередження ризиків їх переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки він не може не усвідомлювати ймовірність визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ураховуючи особливості апеляційного розгляду, передбачені главою 31 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити ОСОБА_8 під вартою, продовживши йому запобіжний захід, але не більше ніж на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 405, 407 ч.1 п.6, 409 ч.1 п.п.1, 3, ст. 410 ч.1 п.2, ст.412 ч.1, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадженні.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2026 року включно.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :