Справа № 953/11547/25 Головуючий суддя І інстанції Демченко С. В.
Провадження № 33/818/540/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
01 квітня 2026 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України,-
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Як установив суд 5 жовтня 2025 року об 11 годині 22 хвилини ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у м. Харкові по вул. Академіка Павлова, 319, у стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ», що підтверджується висновком, що зафіксовано на бодікамеру, чим порушив вимоги, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що він був зупинений працівниками поліції зупинили без певної на то причини.
На відеозапису можна почути що патрульні назвали різні причини без жодного на то доказу.
З відео чітко видно, що він поводився спокійно, був орієнтований у часі та просторі, чітко відповідав на запитання.
Ознак неадекватності чи порушення координації рухів не було.
Будучи у формі поліцейські не цікавились де він проходить службу та не спитали жодного документа для встановлення особи.
До суду першої інстанції ОСОБА_1 було подано вмотивоване клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
До зазначеного клопотання були долучені належні та допустимі докази, які спростовують наявність в його діях будь-яких ознак правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
У зв'язку з відсічем збройної агресії Російської федерації він отримав контузію, і приймав заспокійливі ліки які знайшли за результатами експертизи.
Фізичний тремор рук, який поліцейські могли сприйняти як ознаку сп'яніння, документально підтверджений як наслідок отриманої контузії під час виконання бойових завдань. Ця обставина є об'єктивною та підтвердженою медичними документами, які суд безпідставно проігнорував.
Зокрема, надано медичну картку пораненого (Форма №100), у якій зафіксовано наслідки отриманої ним під час бойових дій контузії, що проявляються у треморі рук.
Саме цей фізіологічний симптом поліцейські безпідставно інтерпретували як «ознаку наркотичного сп'яніння».
Крім того, ним було долучено довідку КНП «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 22 вересня 2025 року, згідно з якою він на наркологічному чи профілактичному обліку не перебуває, не маю жодного діагнозу, пов'язаного з уживанням наркотичних або психотропних речовин.
Також до справи додано характеристику з військової частини, підписану безпосереднім командиром та керівництвом підрозділу, яка підтверджує його ( ОСОБА_1 ) дисциплінованість, відповідальне ставлення до служби та відсутність дисциплінарних чи адміністративних стягнень.
До справи також додано довідку форми 5 № 1769 від 02.12.2025 про те, що він дійсно проходить військову службу під час загальної мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11 листопада 2022 року по теперішній час.
Тому підстав для направлення його на медичний огляд не існувало, але не зважаючи на це він все одно погодився і поїхав з ними.
Зазначає, що не отримував жодних сповіщень щодо справи і не міг додати додаткові докази для підтвердження своєї невинуватості.
Зазначає, що є діючим військовослужбовцем Національної гвардії України, старшим лейтенантом, заступником командира стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 .
Його повсякденне виконання службових обов'язків нерозривно пов'язане з керуванням транспортними засобами військового призначення - бронеавтомобілями, санітарними машинами та вантажними авто; без чинного посвідчення водія я фізично не можу виконувати бойові накази командування.
Позбавлення права керування фактично виводить його зі строю та послаблює підрозділ, який і без того відчуває нестачу кваліфікованих кадрів у воєнний час.
Тому посвідчення водія йому необхідно для виконання завдань для забезпечення захисту України.
Санкція, застосована судом, є непропорційною та не відповідає меті адміністративного покарання.
Названі обставини свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 був повідомлений про місце та час судового розгляду належним чином, в судове засідання не з'явився.
Будь яких клопотань про необхідність відкладення судового розгляду на іншу дату на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
За таких обставин, приходжу до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , право на участь якого у судовому засіданні було забезпечено.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для належного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст. 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст. ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 1) відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст. 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст. ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.
Відтак доводи апеляційної скарги щодо незаконності підстав зупинки транспортного засобу є безпідставними.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 490592 від 22 жовтня 2025 року, який складено щодо ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 2.9 а ПДР України;
- рапортом інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП від 22 жовтня 2025 року.
- відеозаписом з реєстратора поліцейського з якого вбачається, що після зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 останньому працівниками поліції було названо виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на що він погодився.
В подальшому був проведений огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2400 від 19 жовтня 2025 року складеного КНП ХОР «ОКНЛ», встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння;
Отже апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Обставини правопорушення об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
Посилання ОСОБА_1 на помилкове тлумачення працівниками поліції у якості ознак наркотичного сп'яніння тремор його рук, який викликаний контузією апеляційний суд вважає безпідставним.
Апеляційний суд наголошує на тому, що водій транспортного засобу повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, якщо така вимога висловлена, закон не передбачає, що водій може відмовитись від її виконання лише з тих міркувань, що на його власну думку, або на думку іншого стороннього спостерігача він не має ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуває під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і ця відмова не буде мати такого наслідку як притягнення до адміністративної відповідальності.
З цього випливає, що вирішення питання щодо наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка може фактично і не перебувати в алкогольному сп'янінні на час виявлення таких ознак, на власний розсуд визначає їх наявність чи відсутність.
Отже апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Обставини правопорушення об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
При цьому відеозапис судом приймається як належний та допустимий доказ, апеляційний суд не вбачає жодних порушень, наслідком яких належало б визнати цей доказ недопустимим.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суддею призначений з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, в межах строку передбаченого ст. 38 КУпАП та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено.
Cуд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України- залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева