Провадження № 11-кп/803/1239/26 Справа № 205/17506/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 21 січня 2026 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 21 січня 2026 року у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що засуджений ОСОБА_7 у минулому засуджений отримав 31 дисциплінарне стягнення, які на теперішній час погашені, на даний час має шість заохочень, працевлаштований, бере участь у програмах виховного впливу та громадському житті установи. На думку суду, поведінка засудженого зводиться до виконання покладених на нього обов'язків, що не є достатньою умовою для застосування до засудженого положень ст. 81 КК України. Окрім цього, ОСОБА_7 неодноразово судимим, востаннє - за вчинення умисних корисливих та насильницьких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України, які відносяться до категорії тяжких та мають підвищений ступінь суспільної небезпеки. Отже, матеріали особової справи дійсно свідчать про певні позитивні зміни у поведінці засудженого на теперішній час, однак з урахуванням значної кількості дисциплінарних порушень у минулому, характеру вчинених злочинів, рецидиву та строку покарання, який ще не відбуто у повному обсязі, суд дійшов до висновку, що такі зміни не є достатніми для висновку про стійке та остаточне виправлення засудженого.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.
Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що суд не врахував належним чином його особисті та сімейні обставини. ОСОБА_7 зауважує, що є єдиним повнолітнім членом своєї сім'ї, його мати тяжко хвора та потребує догляду, що підтверджується відповідними медичними довідками.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги засудженого заперечував та просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо безпідставної відмови у застосуванні до нього умовно-достроково звільнення від відбування покарання, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, зі змісту наведених положень закону вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково від відбування покарання є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення особи засудженого та умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при розгляді клопотання ОСОБА_7 повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження та дійшов обґрунтованих висновків, що засуджений не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково.
Так, ОСОБА_7 відбуває покарання у виді 8 років позбавлення волі, призначене йому вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ст.70 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання характеризується позитивно, працевлаштований старшим днювальним відділення СПС, до виконання трудових обов'язків ставиться сумлінно та відповідально, за що має шість заохочень. Разом із цим, у минулому засуджений допускав порушення режиму відбування покарання, за що отримав 31 дисциплінарне стягнення, які на теперішній час погашені. Серед інших засуджених неконфліктний, підтримує рівні та коректні взаємовідносини, у спілкуванні з представниками адміністрації ввічливий, тактовний, дотримується правомірної поведінки, спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд, до майна установи ставиться дбайливо, предмети, які використовує під час виконання робіт, утримує в належному стані та застосовує виключно за призначенням. Вимоги персоналу установи, передбачені чинним законодавством, виконує сумлінно, роботи із самообслуговування виконує у повному обсязі, має достатній рівень необхідних навичок, до робіт з благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою, порушень вимог пожежної безпеки не допускає. Відповідно до ст.ст. 110-113 КВК України підтримує соціально корисні зв'язки з матір'ю та сестрою шляхом телефонних розмов, отримує від них посилки та передачі. Згідно зі ст. 123 КВК України бере участь у програмі диференційованого виховного впливу за напрямом «Правова просвіта», заняття відвідує регулярно, робить належні висновки. Відповідно до ст. 127 Кримінально-виконавчого кодексу України бере активну участь у роботі самодіяльних організацій засуджених, проявляє соціально корисну активність, обіймає посаду голови ради колективу відділення. За характером спокійний, товариський, ініціативний. Під час відбування покарання на обліку як особа, схильна до самоушкодження, втечі або самогубства, не перебуває.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування ст. 81 КК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що позитивна характеристика ОСОБА_7 зводиться до виконання ним своїх обов'язків, як засудженого, та не була сталою протягом всього строку відбування покарання, про що свідчить наявність у останнього 31 стягнення за порушення режиму відбування покарання. При цьому, ті обставини, що засуджений працевлаштований та має 6 заохочень, хоча і вказують на позитивні зміни у свідомості останнього, проте не свідчать про його виправлення.
Окрім цього, ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності в тому числі за вчинення злочинів проти власності притягується не вперше та раніше неодноразово звільнявся від відбування покарання з випробуванням, проте знову вчиняв умисні злочини, що свідчить про відверте небажання ставати на шлях виправлення.
Таким чином, на переконання колегії суддів, доказів того, що поведінка ОСОБА_7 зазнала суттєвих змін, матеріали справи не містять, як і доказів доведення його виправлення ставленням до праці.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, його поведінку протягом строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.
Доводи засудженого про те, що суд не надав належної оцінки його особі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вказаними вище обставинами.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 21 січня 2026 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4