Справа №523/3044/26
Провадження №1-кс/523/3674/26
08 квітня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025150020003638 від 12.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, громадянина України, працюючого на посаді старшого оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
До провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025150020003638 від 12.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З клопотання встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020003638 від 12.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що наказом начальника ГУНП в Одеській області від 14.11.2022 № 1818 о/с ОСОБА_7 призначено на посаду старшого оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.04.2022 № 404 о/с ОСОБА_8 призначено на посаду оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до положень ст.ст. 2, 18 Закону, одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини та неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Аналогічні вимоги та обов'язки прописані в пп. 1,2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_5 06.12.2016 № 1576/29706.
Згідно статті 19 Закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону; підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом ІНФОРМАЦІЯ_6 , що затверджується законом.
При цьому, відповідно до Дисциплінарного статуту ІНФОРМАЦІЯ_6 затвердженого Законом України від 15.03.2018, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; берегти службове майно; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5, 8, 9, 10 статті 23 Закону, ОСОБА_7 будучи працівником правоохоронного органу, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні і адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
Одночасно з цим, ОСОБА_7 є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_7 знав та розумів, що вимогами статей 3, 22 - 24 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати своє становище та пов'язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» на ОСОБА_7 поширюються положення вказаного закону, тобто він є працівником правоохоронного органу та відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України на нього покладено обов'язки діяти лише в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією України та Законами України.
У своїй діяльності ОСОБА_7 , як поліцейський, керується Конституцією України, Кримінальним і Кримінальним процесуальним кодексами України, Законом України «Про Національну поліцію», іншими законодавчими актами України, нормативно-правовими актами ІНФОРМАЦІЯ_4 та НП України.
Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону, є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_7 є представником органу виконавчої влади, який повинен служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидіяти злочинності, підтримувати публічну безпеку і порядок.
Згідно з ст. 62 Закону, під час виконання покладених на поліцію повноважень, ОСОБА_7 є представником держави, а його законні вимоги є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
У відповідності до Присяги працівника поліції, передбаченої ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», яку прийняв ОСОБА_7 , урочисто присягнувся вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Згідно з приміткою до статті 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Отже, зважаючи на обсяг владних повноважень, визначених Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» та «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», в силу примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_7 є службовою особою, що постійно здійснює функції представника органу державної влади - працівника правоохоронного органу.
Згідно з положенням про відділ поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області затвердженого наказом ГУНП в Одеській області від 30.07.2025 № 1803 (далі - Положення), ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - відділ поліції-) є територіальним (відокремленим) підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - ГУНП) і підпорядковується начальникові ГУНП. Діяльність відділу поліції контролює та координує начальник Одеського районного управління поліції № 1.
Відділ поліції здійснює свої повноваження на визначеній території ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Положення, відділ поліції відповідно до покладених на нього завдань:
- здійснює моніторинг оперативної обстановки на визначеній території Одеської міської територіальної громади, яку безпосередньо обслуговує;
- вивчає, аналізує і узагальнює результати та ефективність поліцейської діяльності відділу поліції, інформує у визначеному законом порядку органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також громадськість про стан діяльності, спрямованої на забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку;
- забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції, порушень законності, службової дисципліни працівниками відділу поліції;
- здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
- здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, в тому числі по недопущенню домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
- вживає заходів з виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
- у межах повноважень, передбачених законом, організовує та здійснює оперативно-розшукову діяльність;
- у випадках, передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та в межах компетенції забезпечує їх виконання;
- доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
- здійснює інші повноваження, визначені законом.
Відповідно до посадової інструкції старшого оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , затверджених наказом № 60вн7дск, до прав, обов'язків та повноважень ОСОБА_7 серед іншого входить:
- забезпечує у межах компетенції застосування чинного законодавства щодо правоохоронної діяльності на території обслуговування підрозділу, протидію законності, охорону прав і свобод людини, а також інтереси суспільства і держави, публічної безпеки і порядку. Здійснює відповідні заходи, спрямовані на їх ефективне використання;
- керується чинним законодавством України у сфері діяльності органів поліції, принципами та правилами етичної поведінки поліцейського, правилами внутрішнього розпорядку та службової дисципліни, іншими нормативними актами МВС України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цією посадовою інструкцією, службовим наказами та розпорядженнями керівництва;
- несе кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до чинного законодавства.
- виконує завдання та функції щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення кримінальних правопорушень та викриття причин та умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, здійснює профілактику правопорушень вчинених (по лінії роботи або на території зони обслуговування).
- забезпечує дотримання прав і свобод людини та громадянина;
- під час проведення процесуальних заходів користуватися повноваженнями, передбаченими Кримінально-процесуальним кодексом України;
- під час здійснення оперативно-розшукових заходів користуватися повноваженнями, передбаченими Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Повинен знати Конституцію України, Закони України «Про Національну
поліцію», акти законодавства, що стосуються діяльності органів ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, розпорядчі документи ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , інші нормативно-правові акти, інструктивні та методичні документи, що регулюють діяльність кримінальної поліції.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_7 всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, за наступних обставин.
Так, приблизно у січня місяці (точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим) 2026 року, у ОСОБА_7 , оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 та іншої невстановленої в ході проведення досудового розслідування особи, виник умисел та корисливий мотив на вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з використанням своїх посад та наданих поводжень.
З цією метою, 11.02.2026 приблизно о 17 годині 40 хвилин ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша невстановлена в ході проведення досудового розслідування особа, перебуваючи на автомобільній парковці поблизу багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , підійшли до ОСОБА_9 , який вийшов з припаркового транспортного засобу марки «BMW» моделі «М5», державний номер НОМЕР_1 , представились працівниками карного розшуку та висунули вимогу останньому пред'явити документи, що посвідчують особу, та наказали залишатись поруч із ними, в противному випадку пригрозили застосуванням вогнепальної зброї.
На виконання вказаних вимог, ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 своє посвідчення водія, де зазначено його особисті дані, після чого, нібито за результатами проведеної перевірки, невстановлена в ході проведення досудового розслідування особа, керуючись злочинним умислом спрямованим на незаконне збагачення, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи свою посаду та її значимість, висловила погрозу ОСОБА_9 про те, що він військовозобов'язаний та підлягає доставленню до ТЦК та СП, оскільки не має діючої відстрочи від мобілізації.
В подальшому, з метою реалізації злочинного плану, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша невстановлена в ході проведення досудового розслідування особа, повідомили ОСОБА_9 про намір провести обшук в його транспортному засобі марки «BMW» моделі «М5», державний номер НОМЕР_1 , який був припаркований поруч, на висловили вимогу останньому відчинити двері транспортного засобу, що ОСОБА_9 вимушено зробив перебуваючи під психологічним тиском працівників поліції.
Переглядаючи речі в салоні транспортного засобу марки «BMW» моделі «М5», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша невстановлена в ході проведення досудового розслідування особа, виявили прозорий пакет в якому містилась порошкоподібна речовина, в свою чергу ОСОБА_9 пояснив, що це лікарські засоби від головного болю, на що останні повідомили ОСОБА_9 , що це наркотичний засіб, та тепер вони повинні викликати на місце події слідчо оперативну групу, вилучити цю речовину та транспортний засіб, а ОСОБА_9 затримати та помістити в ізолятор тимчасового тримання.
Далі, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша невстановлена в ході проведення досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, повідомили ОСОБА_9 про те, що лише за надання неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США вони не будуть вживати заходів щодо доставлення ОСОБА_9 до ТЦК та СП для мобілізації до лав ЗСУ та ще за 5 000 доларів США не будуть його затримувати та притягати до кримінальної відповідальності за зберігання наркотичних засобів, тобто ОСОБА_9 повинен надати неправомірну вигоду загальним розміром 10 000 доларів США, на що останній вимушено погодився та зателефонував своєї дівчині на ім'я ОСОБА_10 та попрохав останню взяти за їх адресою мешкання грошові кошти та привезти за адресою: АДРЕСА_3 , на що остання погодилась.
Так, приблизно о 19 годині 10 хвилин ОСОБА_10 прибула у визначене місце та передала ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 10 200 доларів США, які були поміщені в паперовий конверт із надписом « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».
В свою чергу, ОСОБА_9 повернувся до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншої невстановленої в ході проведення досудового розслідування особи, на виконання їх вимог передав ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 10 200 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 11.02.2026 складало 438 925 гривень, при врахуванні курсу долару США до гривні на рівні 43,0318 гривень за 1 долар США) за не вжиття заходів щодо доставлення ОСОБА_9 до ТЦК та СП для мобілізації до лав ЗСУ та не затримання, в порядку ст. 208 КПК України, й не притягнення до кримінальної відповідальності за зберігання наркотичних засобів.
Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша невстановлена в ході проведення досудового розслідування особа, будучи службовими особами правоохоронного органу, займаючи посади оперуповноважених 11.02.2026діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою особистого незаконного збагачення, одержали від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у загальному розмірі 438 925 гривень.
Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 11.02.2026 о 20 годині 16 хвилин затримано працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України, а їх подальші протиправні дії припинені.
У подальшому, 12 лютого 2026 року старшим слідчим в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 за погодженням із прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 повідомлено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 .
Прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими, просив задовольнити вимоги.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи підозру та ризики наведені у клопотанні необґрунтованими. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого або зменшити розмір застави до 80 прожиточних мінімумів.
Підозрюваний під час розгляду клопотання підтримав думку захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думки учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження, а саме: матеріалами УСБУ в Одеській області про виявлене кримінальне правопорушення від 02.02.2026; протоколами допитів свідка ОСОБА_9 від 05.02.2026 та 12.02.2026; протоколом огляду місця події від 11.02.2026; протоколом затримання ОСОБА_7 , в порядку ст. 208 КПК України, від 11.02.2026; протоколом затримання ОСОБА_8 , в порядку ст. 208 КПК України, від 11.02.2026; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_10 від 12.02.2026; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_12 від 11.02.2026; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_13 від 11.02.2026; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_14 від 12.02.2026; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_15 від 12.02.2026; протоколом огляду та вручення імітаційних засобів від 11.02.2026; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 11.02.2026; протоколом виготовлення імітаційних засобів від 11.02.2026, протоколом за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 17.03.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
При цьому, слідчим суддею приймаються до уваги як доведені прокурором в судовому засіданні обставини, якими він обґрунтовує на підставі ст. 177 КПК України наявність ризиків, викладених у клопотанні.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах.
Слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Статтею 22 КПК України презюмується принцип змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України в сукупності із вищевказаними обставинами враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється; характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.
Так, в ході проведення досудового слідства встановлено, що ОСОБА_7 може:
-Переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Маючи досвід роботи в правоохоронному органі, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На даний час, ОСОБА_7 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
-Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваному вчинити зазначені дії з такими речами у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.
Підозрюваний ОСОБА_7 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може вжити заходів, як особисто так і використовуючи знайомства в правоохоронних органах, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, що у свою чергу створить перешкоди органу досудового розслідування у їх вилученні з метою подальшого призначення в разі необхідності відповідних судових експертиз.
-Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі на ОСОБА_9 , а також на свідків які ще не допитані органом досудового розслідування, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.
За рахунок поточної посади та реалізації своїх повноважень ОСОБА_7 має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, дає змогу впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_7 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
-Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що як вже зазначалося вище, ОСОБА_7 має досвід роботи в правоохоронному органі, а тому останній обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваних тощо).
Крім того, наразі у кримінальному провадженні заплановано призначення судових експертиз, проведення яких буде доручено експертам ІНФОРМАЦІЯ_12 або ІНФОРМАЦІЯ_13 , а тому існує ризик перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом впливу на експертів, враховуючи стійкі зв'язки підозрюваного (в силу досвіду роботи в правоохоронному органі Одеської області) з іншими структурними підрозділами органів державної влади.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим, також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, міцність соціальних зв'язків.
Статтею 368 КК України за кваліфікуючими ознаками передбачає - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Відповідно до примітки ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Слідчий суддя вважає, що слідчим надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Під час досудового розслідування було встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за якими останньому пред'явлено обґрунтовану підозру.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси по справі № 523/3044/26 (провадження № 1-кс/523/2444/26) від 13.02.2026 відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі « ІНФОРМАЦІЯ_14 » строком до 12.04.2026, з можливістю внесення застави у розмірі 601 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 000 128 грн.
В подальшому, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_15 від 18.03.2026 апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення та ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_16 по справі № 523/3044/26 (провадження № 1-кс/523/2444/26) від 13.02.2026 залишено без змін.
На сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, проводяться необхідні експертизи, слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, у зв'язку з чим до слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_16 скеровано клопотання про продовження строку досудового розслідування до 6 (шести) місяців.
Закінчити досудове розслідування протягом 2 (двох) місяців з дня повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не представляється можливим, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення за вказаними матеріалами досудового розслідування необхідно виконати наступне: виконати ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, направлених на оцінку та аналіз наявних доказів та здобуття додаткових доказів причетності підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 до вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких проводиться у цьому кримінальному провадженні; отримати висновки призначених судово технічних експертиз документів; отримати висновки призначених експертиз матеріалів, речовин і виробів; отримати висновок призначеної товарознавчої експертизи; витребувати у операторів мобільного зв'язку інформацію стосовно осіб причетних до вчинення злочинів; провести аналітичне дослідження отриманих в установленому порядку документів, які зберігались у операторів мобільного зв'язку; отримати в порядку передбаченому КПК України тимчасовий доступ до фінансових операцій, володільцем яких є банківські установи; встановити та допитати інших свідків, в тому числі осіб на яких вказують вже допитані свідки у кримінальному провадженні; розсекретити у визначений законодавством порядок матеріали, отримані в результаті проведення негласних (слідчих) розшукових дій (матеріальні носії інформації); розсекретити у визначений законодавством порядок документи (клопотання слідчого та ухвали суду), які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій; з урахуванням усіх розсекречених матеріальних носіїв, та інформації, яка на них міститься, допитати підозрюваних з приводу обставин, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження; повідомити про нові підозри та про зміну підозр ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 ; у разі встановлення розбіжностей показів свідків та підозрюваних, провести з ними одночасні допити; за результатами отримання висновків експертів та після огляду речових доказів здійснити аналіз отриманої інформації; встановити інших учасників злочинної діяльності осіб та повідомити їм про підозру; виконати інші слідчі (розшукові) дії, у проведенні яких може виникнути необхідність за результатами оцінки отриманих доказів; зібрати матеріали, що характеризують підозрюваних осіб у кримінальному провадженні; в установленому законом порядку повідомити осіб, відносно яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії, про вказаний факт; виконати вимоги ст. ст. 290-292 КПК України, а саме: ознайомити підозрюваних з матеріалами досудового розслідування, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування., здійснити інші процесуальні та слідчі дії, у виконанні яких може виникнути необхідність під час подальшого досудового розслідування.
Відомості, які будуть отримані в результаті перелічених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, мають значення доказів у кримінальному провадженні, оскільки підтвердять або спростують причетність підозрюваного, а також інших осіб, до вчинення вказаного кримінального правопорушення за обставинами кримінального провадження.
Статтею 22 КПК України презюмується принцип змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України в сукупності із вищевказаними обставинами враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється; характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваної та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.
Обставин які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрювана буде перешкоджати виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Як вбачається з ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Зазначені ризики не зменшилися, що, згідно з ст. 177 та ст. 199 КПК України, є підставою для продовження підозрюваній строку тримання під вартою.
Щодо посилань сторони захисту на необґрунтованість ризиків слідчий суддя доходить висновку про відхилення таких аргументів з огляду на те, що станом на даний момент досудове розслідування не закінчено, повний обсяг слідчих дій не проведено і ризики такі як: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення у якому обвинувачується є об'єктивним та не спростовується наведеними аргументами.
У зв'язку з цим доводи сторони захисту суд вважає такими, що не підтверджені належними доказами та не можуть бути взяті до уваги при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та відносно підозрюваного ОСОБА_7 необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання та зменшення розміру застави судом не встановлено.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п. 23-24).
Враховуючи наведене, одночасно із ухваленням слідчим суддею рішення про продовження строку тримання під вартою, підозрюваному ОСОБА_7 слід визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання останнім обов'язків, передбачених КПК України.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідча суддя вважає, що ОСОБА_7 слід визначити заставу у розмірі 601 розмір прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - 2 000 128 грн гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі його сплати ОСОБА_7 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовження відносно підозрюваного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку проведення досудового розслідування.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки не підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування, а під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 197, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратура ОСОБА_6 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025150020003638 від 12.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », строком на 60 діб, тобто до 07 червня 2026 року, із визначенням розміру застави у розмірі 601 розмір прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - 2 000 128 грн.
Визначити у разі внесення застави необхідність виконання підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- прибувати до слідчого з визначеною періодичністю, а саме кожної середи;
-утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваним у кримінальному провадженні;
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1