Справа № 522/5764/26-Е
Провадження 2-н/522/1131/26
14 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором,-
08 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 , у якій заявник просить стягнути з боржника заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 1 811,79 гривень, три відсотки річних у розмірі 31,66 гривень, інфляційні втрати у розмірі 56,80 гривень, пеню у розмірі 274,29 гривень, а також суму сплаченого судового збору.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексо
Разом з цим, приписами ч.1ст.30 ЦПК України визначено, зокрема, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. В постанові також зазначено, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Предметом даної справи є стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 20.01.2025 року №1786-24, за яким здійснювалося постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Приморському районі міста Одеси.
У заяві заявник просить стягнути з боржника заборгованість за період з червня по вересень 2025 року.
Проте, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №472442436 вбачається, що право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було відчужено ОСОБА_2 20 червня 2025 року на користь третьої особи.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно п.5 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено, зокрема, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У п.4 ч.3 ст. 163 ЦПК України вказано, що до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Проте, на думку суду, заявник належним чином не довів наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ, оскільки, вона не є власником спірного об'єкта нерухомого майна в період з 20.06.2025 року, тобто, в період, за який у заяві про видачу судового наказу було нараховано заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Згідно п.1, 8 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 30, 160-168, 260, 353, 378 ЦПК України суд,-
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ» що згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1, 8 ч.1 ст.165 ЦПК України не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
Суддя Косіцина В.В.
14.04.26