Справа № 523/5201/26
Провадження № 2/522/7009/26
14 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до судді Пересипського районного суду м. Одеси Середи Інни Володимирівни про визнання дій незаконними, -
ОСОБА_2 звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси із позовом до судді Пересипського районного суду м. Одеси Середи І. В. про визнання дій посадової особи органу судової влади незаконними.
Позов обґрунтовано тим, що у провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала справа № 523/747/24. У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги 03.05.2024 будівля суду була зачинена й усі відвідувачі суду залишили приміщення з метою безпеки. Проте, не зважаючи на вказані обставини суддя Середа І. В. здійснила розгляд справи за відсутності сторін з прийняттям рішення по суті спору. Про наявність ухваленого рішення позивач дізнався з ЄДРСР. У рішенні зазначено, що сторони в засідання не прибули, повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Позивач вважає, що суддя Середа І. В. указаними діями грубо порушила процесуальні права сторін, штучно позбавила їх можливості реалізувати свої права та інтереси шляхом подачі відповідних клопотань, заяв щодо предмета спору, а також порушила приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та присягу судді.
Позивач просить визнати незаконними дії судді Пересипського районного суду м. Одеси Середи І. В. щодо правових підстав розгляду нею справи № 523/747/24 під час оголошеної повітряної тривоги, внаслідок якої доступ до приміщення суду був унеможливлений у зв'язку із зачиненням самої будівлі суду, що стало об'єктивною причиною неявки представника позивача в судове засідання, за відсутності заяви від нього про розгляд справи у його відсутність.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до судді Пересипського районного суду м. Одеси Середи І. В. про визнання дій незаконними направлено для визначення підсудності до Одеського апеляційного суду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.04.2026 підсудність справи визначено Приморському районному суду м. Одеси.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026, справу передано на розгляд судді Федчишеній Т. Ю.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позовна вимога про визнання незаконними дій судді Середи І. В. стосується процесуальних дій суду під час розгляду конкретної справи.
Водночас, закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц зазначила, що вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine), № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).
У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц зазначено таке:
«Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства».
Отже, ураховуючи наведене вище, позовна вимога про визнання незаконними дій судді Пересипського районного суду м. Одеси Середи І. В. не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.
Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 820/5586/16, від 13 березня 2018 року у справі № 800/554/17, від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18, від 24 квітня 2018 року у справі № 800/404/17, від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 186, 353, 354 ЦПК України,
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Пересипського районного суду м. Одеси Середи Інни Володимирівни про визнання дій незаконними - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА