Справа № 743/1433/25
Провадження № 2/743/128/26
14 квітня 2026 року селище Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Макаревича Я.М.,
за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача
ТОВ «Коллект центр» звернулося до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 102058873, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000 гривень на умовах сплати процентів та комісії.
Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти відповідачу. Натомість відповідач належним чином зобов'язання не виконав, у встановлені строки кредит та нараховані платежі не повернув, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір відступлення права вимоги, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Вердикт капітал». У подальшому, 10.01.2023, на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 право вимоги перейшло до ТОВ «Коллект центр», яке є позивачем у справі.
Станом на день звернення до суду загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 62250 гривень, з яких: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 51250 гривень - заборгованість за процентами, 1000 гривень - заборгованість за комісією.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також судові витрати.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.01.2026.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14.01.2026 розгляд справи відкладено до 24.02.2026 з метою повторного виклику відповідача.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2026.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.
Виходячи з наведеного, з урахуванням положень частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України, судом 14.04.2026 постановлена ухвала про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
За правилом частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
21.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10000 гривень. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора J59309 від 21.10.2021.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору сума кредиту становить 10000 гривень, кредит надається строком на 15 днів з 21.10.2021.
Згідно з пунктом 1.4 договору термін (дата) повернення кредиту та сплати процентів і комісії встановлено до 05.11.2021.
Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати за весь строк кредитування становлять 3250 гривень у грошовому виразі та 94072,00 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 13250 гривень.
Відповідно до пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1000 гривень, яка нараховується одноразово у розмірі 10,00 відсотків від суми кредиту.
Відповідно до пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 2250 гривень та нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 1.6 договору стандартна процентна ставка становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Зазначеним договором були визначені його предмет, розмір кредиту, строки та умови його повернення, розміри плати за користування кредитними коштами та інші умови правовідношення, тобто визначені всі істотні умови договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Мілоан» загальна сума заборгованості за період з 21.10.2021 по 04.01.2022 становить 43250 гривень, а саме: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 32250 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, 1000 гривень - заборгованість за комісією.
17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 17-01/2022-54, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Вердикт капітал».
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Вердикт капітал» загальна сума заборгованості станом на 10.01.2023 становить 62250 гривень, а саме: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 32250 гривень - заборгованість за нарахованими процентами (станом на день відступлення прав вимоги), 19000 - заборгованість за нарахованими процентами (ТОВ «Вердикт капітал»), 1000 гривень - заборгованість за комісією.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого право вимоги заборгованості за кредитним договором перейшло до позивача.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, проведеного ТОВ «Коллект центр» загальна сума заборгованості станом на 17.10.2025 становить 62250 гривень, а саме: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 51250 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, 1000 гривень - заборгованість за комісією.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення права вимоги, загальна сума заборгованості становить 62250 гривень, а саме: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 51250 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, 1000 гривень - заборгованість за комісією.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості або про наявність поважних причин її непогашення у добровільному порядку.
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до пункту 6 частини 1 електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що узгоджується із статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
На виконання вимог частини 1 статті 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв'язку з чим він в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з частиною 1 статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частиною 1 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 № 6-979цс15.
Таким чином позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Надані матеріали підтверджують наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, а також правонаступництво позивача як нового кредитора на підставі договору відступлення права вимоги.
В той же час, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Задля об'єктивного розгляду справи суд застосовує висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, де зокрема зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору сума кредиту становить 10000 гривень, кредит надається строком на 15 днів, з 21.10.2021.
Згідно з пунктом 1.4 договору термін (дата) повернення кредиту та сплати процентів і комісії встановлено до 05.11.2021.
Системне тлумачення пунктів 1.5.2 та 1.6 договору дозволяє дійти висновку, що вони регламентують питання обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом в межах строку, на який надавався кредит, тобто за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»), так і за прострочення погашення кредиту, тобто за неправомірну поведінку позичальника як міру відповідальності.
Таким чином проценти за користування кредитом слід нараховувати виключно на строк, на який надано позику, тобто по 05.11.2021.
Водночас нарахування процентів за період після спливу строку кредитування є неправомірним.
За таких обставин розрахунок процентів, здійснений поза межами строку кредитування, не ґрунтується на умовах договору та вимогах закону, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 13250 гривень, а в решті позову слід відмовити.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі
2422,40 гривень.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 515,69 гривень.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частин 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв'язку із розглядом цієї справи до суду надані такі документи:
- договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 укладений між ТОВ «Коллект центр» та адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс»;
- заявку про надання юридичної адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс»;
- витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс».
Статтею 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див. пункти 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Отже, погодинна форма обчислення гонорару адвоката базується на погодинній ставці надання послуг адвокатом, помноженій на кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг.
Обов'язком сторін є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторона, яка претендує на відшкодування витрат на правничу допомогу, зобов'язана надати належні та допустимі докази, що підтверджують фактично виконані роботи (надані послуги). При погодинній формі обчислення гонорару обсяг виконаних робіт та наданих послуг повинен включати детальний опис робіт (наданих послуг) та розрахунок часу, витраченого адвокатом.
Водночас у наданих позивачем документах не міститься інформації про те, хто з адвокатів від імені адвокатського об'єднання та в якому обсязі надав правничу допомогу. У справі, що розглядається, розмір витрат на професійну правничу допомогу не може бути визначений судом на підставі доказів, наданих позивачем. Тобто розмір витрат на професійну правничу допомогу не є доведеним.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №359/8573/20.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором № 102058873 від 21.10.2021 у розмірі 13250 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) гривень 69 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ріпкинським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 14.04.2026.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ