Справа №750/2922/25
Провадження №1-кп/750/102/26
14 квітня 2026 року колегія суддів Деснянського районного суду м. Чернігова у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024270000000227 від 16.11.2024 щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стрільники, Бахмацького району, Чернігівської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, заміжньої, працюючої медичною сестрою в «ViDi поліклініка», раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої за ч.2 ст. 111 КК України,
Усвідомлюючи наявність збройної агресії рф проти України, намагання рф знищити Україну як державу, діючи в умовах воєнного стану, підтримуючи дії російської федерації щодо протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронним органам України, умисно, реалізуючи умисел на вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, з корисливих мотивів, добровільно, без фізичного чи психічного примусу, ОСОБА_11 не пізніше, ніж з жовтня 2024 року (більш точний період не встановлений) по 16.11.2024 надала представнику російської федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за наступних обставин.
Так, не пізніше 08.10.2024 (більш точна дата в ході досудового слідства не встановлена) ОСОБА_10 за допомогою інтернет-месенджеру «Telegram», зареєстрованого на належний їй номер мобільного телефону НОМЕР_1 з мережевим ім'ям « ОСОБА_12 », встановила контакт із невстановленим в ході досудового слідства представником рф з мережевим ім'ям « ОСОБА_13 », яка запропонувала ОСОБА_10 надавати допомогу рф в проведенні підривної діяльності проти України шляхом поширення інформації про місця розташування підрозділів Збройних Сил України на території м. Чернігова та інших областей України.
Зокрема, не пізніше 15.10.2024 « ОСОБА_13 » запропонувала ОСОБА_10 за грошову винагороду здійснити фотозйомку військового об'єкту, розташованого в районі будівлі (номер будівлі з метою безпеки не розголошується) по проспекту М. Грушевського в м. Чернігів, та передати їй отримані фотознімки за допомогою месенджеру «Telegram».
ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що за вказаною адресою перебуває військовий об'єкт, передача відомостей про який представникам країни-агресора може призвести до нанесення по ньому удару та, таким чином, завдасть шкоду обороноздатності та державній безпеці України, 15.10.2024 вирушила в район будівлі (номер будівлі з метою безпеки не розголошується) по проспекту М. Грушевського в м. Чернігів, де о 13 год. 34 хв. за допомогою додатку «Timemark», який в автоматичному режимі додає до фото- та відеозаписів відомості про час та місце зйомки, з власного мобільного телефону марки Redmi Note 11 Pro, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , м.н. НОМЕР_1 , здійснила відеофіксацію радіолокаційної станції, розташованої у вказаній місцевості, та не пізніше 13 год. 51 хв. того ж дня за допомогою месенджеру «Telegram» передала відзняті матеріали « ОСОБА_14 » як представникові російської федерації.
За виконання вказаного завдання ОСОБА_10 отримала грошові кошти в сумі 125 доларів США шляхом перерахунку на крипто-гаманець з адресою НОМЕР_5.
Згідно з інформацією від військового командування, у вищевказаному районі знаходяться сили і засоби, місце розташування яких у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міноборони України, МВС України або іншими уповноваженими державними органами не розміщувалось. Передача представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, в умовах воєнного стану інформації про розташування відповідних сил і засобів несе загрозу національній безпеці та обороноздатності України.
При цьому, ОСОБА_10 усвідомлювала, що передача координат місць дислокації об'єктів Збройних Сил України може призвести до їх цілеспрямованого знищення або пошкодження засобами ураження рф, та подальшого корегування дій рф на завдання більшої шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності і обороноздатності України.
Після виконання вказаного завдання ОСОБА_10 отримала від « ОСОБА_15 » нове завдання придбати портативну відеокамеру, яку встановити біля одного з військових об'єктів на території України з метою передачі відомостей про діяльність Збройних Сил України представникам рф в режимі реального часу.
Однак, вказаний епізод протиправної діяльності ОСОБА_10 не був доведений до кінця, оскільки 17.11.2024 її було затримано співробітниками СБ України в порядку ст. 208 КПК України за вчинення описаних вище дій.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_10 свою вину за пред'явленим їй обвинуваченням за ч.2 ст. 111 КК України визнала частково, вказавши, що фото дійсно робила, але не розуміла, що саме за об'єкт фотографує. Вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_16 , працювала медичною сестрою, було скрутне матеріальне становище, у них були наявні кредити. У вересні 2024 року в застосунку «Telegram» вона побачила оголошення про підробіток, і оскільки їй були потрібні грошові кошти, вона почала переписку з особою « ОСОБА_13 », підозр у неї не було. « ОСОБА_13 » спитала чи шукає вона роботу, вказавши, що треба буде розклеювати оголошення, посилання скинула. Вона їх роздрукувала та з чоловіком розклеїла. Кошти прийшли з банку за виконану роботу. Потім « ОСОБА_13 » запропонувала знову роботу - зробити фото правоохоронних органів, але вона відмовилась, вважала, що це неправильно. Потім « ОСОБА_13 » знову запропонувала роботу, яка полягала в надісланні фото об'єкту, що крутиться, і для цього потрібно було встановити додаток, зробити фотографію, куди їхати також повідомила, скинула адресу - пр. М. Грушевського. Вона поїхала за вказаною адресою, зробила фото і відправила. « ОСОБА_13 » писала куди йти далі. У неї розрядився телефон, який вона підзарядила на СТО, і після цього повернулась додому. « ОСОБА_13 » сказала, що потрібно ще раз туди з'їздити. Наступного дня вона знову поїхала туди ж, зробила фото, де вона перебуває, а « ОСОБА_13 » сказала йти далі, поза кущами. Було холодно, і тому вона повернулась додому. Втретє знову поїхала на те місце, йшла по дорозі широкій, асфальтованій. Побачила щось обертається, зробила фото за допомогою додатку «Timemark» і відіслала « ОСОБА_14 », яка після цього сказала, що вже можна їхати додому. ОСОБА_13 надала інструкції як встановити електронний гаманець і надіслала 125 доларів США. Також була пропозиція купити 2 відеокамери, але для чого не повідомила. Вона сказала про це чоловіку, бо не розбирається в техніці. Він погодився на підробіток і спілкувався з « ОСОБА_17 » з цього приводу. 16.11.2024 вона проводжала чоловіка на військову службу, йшли на маршрутку, їх зупинили, документи попросили, сказали, що чоловік у СЗЧ, на що він сказав, що знає і їде в частину. Поліцейські сказали, що поки не поспілкуються, не поїдуть. Повели в бус, і їй сказали йти також, відвезли до приміщення ВСП, сказали віддати телефони і розвели по різним приміщенням. Чоловік якийсь вдарив по щоці її, образив, показав фото. Її чоловік сказав, що і його били. Потім її кудись повезли, завели в підвал, казали визнати вину, бо іншої можливості не буде. Вона зрозуміла, що це працівники СБУ. Вона пояснювала, як все було, але вину не визнавала. Їй не спало на думку чому « ОСОБА_13 » наполягала робити фото саме цього об'єкту. Як виглядає аеродром вона не знає. На території, куди вона зайшла за вказівкою « ОСОБА_15 », була палка і на ній щось крутилось, на відстані 200 м вона від неї була, далеко. Чоловіку про це завдання вона не говорила, не знає чому. 125 доларів « ОСОБА_13 » їй скинула за це фото. До цього розмір оплати не обговорювали, вона не цікавилась. До цього додатком «Timemark» вона не користувалась, « ОСОБА_13 » його скинула їй для фото і вона його встановила. Чоловік лише допоміг розклеїти оголошення і все. До встановлення розетки не залучала його. Камери вона купила і принесла чоловіку. Купила на прохання « ОСОБА_15 », для чого вона їй не повідомляла, не пам'ятає. Якби щось запідозрила, то повідомила б правоохоронні органи, але не думала, що це незаконно. Що « ОСОБА_13 » могла бути представником спецслужб РФ їй не було відомо. Вони з нею спілкувались в Телеграм-каналі. « ОСОБА_13 » не критикувала режим, не пропонувала співпрацю з РФ, про себе нічого не повідомляла, і вона не цікавилась. Позначок, що це охоронний об'єкт, куди вона йшла для здійснення фото, не було. Звичайна дорога, асфальт, поле, розміток не було, військових не бачила. Як виглядає РЛС вона не бачила раніше. Фото об'єкту переслала, як вказала « ОСОБА_13 », вже не пам'ятає чи були координати на фото. Фото відправила і після цього « ОСОБА_13 » сказала, що вона може їхати додому. Камери вона купила за вказівкою « ОСОБА_15 » і віддала чоловіку, бо не розбирається в техніці. Він сказав, що все сам далі зробить. Вони йшли з чоловіком 16.11.2024 біля Ремзаводу приблизно о 19.00 - 20.00 год., підійшли до них, затримали, у приміщення ВСП вона була до ранку 17.11.2024. Поряд весь час хтось був, під наглядом була. Їй сказали дати телефони і вони віддали. Протокол огляду місця події вона тільки підписала, не казали ознайомитись з ним, права не роз'яснили. Вночі 17.11.2024 відвезли її до СБУ, спочатку була у підвалі, казали визнати вину, був моральний тиск, але вона вину не визнала. Після цього повезли на слідчий експеримент. Моральний тиск не вплинув на слідчий експеримент, вона розповіла на місці як все було, вину не визнала. Перевірку з цього приводу просила не проводити, оскільки показання вона не змінила, а надала ті показання, які вважала за потрібне. Вона вказані дії скоїла через скрутне матеріальне становище. На шкоду Україні нічого не робила, здогадок не було. Знала, що війна, якби знала, що незаконні дії просять вчинити, то одразу б повідомила правоохоронні органи. Чому не повідомила, коли та просила зробити фото поліцейської дільниці, пояснити не може. Спілкувались шляхом переписки в телеграмі, не запитувала у « ОСОБА_15 » для чого їй це фото. Наперед не питала про оплату за фото об'єкта, не спало на думку, хоча метою був саме заробіток, не може пояснити чому так, чому не цікавилась. На території один був об'єкт і вона його сфотографувала, відправила. Додаток « ОСОБА_13 » сказала завантажити. За допомогою цього додатку і зробила фото, і « ОСОБА_13 » після цього написала, що вона можете їхати додому. Отримала за це 125 доларів США. Вона зробила одне фото об'єкта. До цього « ОСОБА_15 » її вела по фото, які вона тій надсилала. Просила не позбавляти її волі, хоче бути корисною для держави, злочину на шкоду держави вона не вчиняла, пожалкувала з приводу того, що сталося, їй потрібно було здогадатись.
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що обвинувачена є його дружиною. В додатку «телеграм» було оголошення про роботу - розклеювати оголошення. Це було у телефоні дружини. Треба було відсканувати QR-код і ввійти на сторінку жінки-роботодавця. Розклеїв на двох стовпах і зробив фото, як звіт і відправив тій особі. Отримав 300 грн. на картку дружини. Він переходив за цим QR-кодом, там була сторінка тієї особи. Більше нічого не виконував. Як він знає, більше ніхто нічого не робив. Ще казала зробити фото поліцейської дільниці, але він відмовився і сказав дружині, що більше з нею спілкуватись не треба. Вона пропонувала це дружині, а дружина з ним порадилась і він її відмовив. Не пам'ятає чи була пропозиція розмістити в Київській області електричну розетку на стовпі, може і було, але він відмовився. Він переписувався з тією особою щодо якоїсь камери, але настроїти не вийшло. Камера прийшла по пошті, хто замовляв не пам'ятає. Потрібна була, щоб відзняти відео з того місця. Він не зміг розібратися з налаштуваннями, сказав, що не виходить і все. Скоріш за все дружина кошти, окрім 300 грн., не отримувала, але точно не знає. Від поліції дізнався, що дружина зробила фото об'єкта і потім туди був «приліт». Але вважає, що вона не могла цього зробити. В телефоні дружини бачив знімок, без координат, а поліція показала фото інше. Було їй завдання зробити фото лісу, природи. Чи платили не знає. Вони не знали, що вони знаряддя в кацапських руках. Вони працювали, але коштів не вистачало, тому прийняли пропозицію щодо цієї роботи. Він начебто казав дружині, щоб видалила переписку з тією особою. Переписку одразу не припинив, бо не знав як налаштувати камеру. Потім написав, що не виходить і більше ніхто не писав. Він військовий за контрактом з 2020 року. У 2022 році отримав поранення, лікувався в Чернігові і залишився. Він казав дружині: «для чого потрібні ці незрозумілі завдання?». Камери налаштовував він, але не зміг. Він писав, що не може налаштувати. Пропозиції працювати на шкоду Україні не надходили. Якби він знав, то цього б не сталося, одразу б повідомив відповідні служби. Він був у СЗЧ і вирішив повернутись в частину, 16.11.2024 його зупинили ВСП біля будинку для перевірки документів. Відвезли до ВСП, його і дружину, сказали здати телефони на КПП, з телефонами не можна. Дозвіл на огляд телефону він не надавав, ніхто не питав. Їх з дружино розвели по різним місцям. В його присутності їх речі не оглядали. Документи підписував, фізичну силу не застосовували. Дружина була перелякана, плакала. Були завдання: 1 - розклеїти оголошення, 2 - встановити розетку, зробити фото поліцейської дільниці - відмовився, 3 - встановити камеру, не зміг налаштувати, потім відмовився. Він не думав, хто пропонує, хто дає завдання. Потім камеру забрав з собою, для себе залишив, хотів розібратися. Зараз розуміє, що це були дивні завдання. За встановлення розетки 1 чи 2 тис. грн. пропонували. Камер було дві, прийшла одна, він не розібрався. Повідомив про це, прислали іншу, з нею також не розібрався. Не знає чи відправляла дружина фото лісу і чи отримувала кошти. Переписку в телефоні дружини дивився. Не пам'ятає щодо електронного гаманця.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 . Обвинувачену не знає. Він проходить службу в Чернігові з 16.10.2024 року у в/ч НОМЕР_4 . Засоби РЛС стояли біля частини. Після прильоту, орієнтовно у листопаді 2024 року, він отримав поранення. Дали тривогу, всі побігли в укриття, а він не встиг. Прилетіла ракета одна, потім ще одна. Він був поранений і ще один військовий, який досі лікується. Як раз перед вечерею, приблизно о 17:40 год., люди з'їжджались з точок на вечерю. Військова частина відокремлена, три злітні смуги є, видно, що це аеродром. Зрозуміло, що це військовий об'єкт. Одразу видно, що це злітна смуга, а не траса, там бетонні плити. Які є ще входи на територію він не знає. РЛС видно здалеку було і вона постійно крутиться. Удар йшов на керівництво і особовий склад - по казармам, за координатами.
Свідок ОСОБА_19 суду показав, що бачив обвинувачену в листопаді 2024 року. Його запросили на слідчу дію в районі «Ремзаводу». Там були чоловік та жінка, оглядали телефон і начебто затримували. Він йшов по вулиці і його запросили. Подробиць вже не пам'ятає. Була переписка в телефоні, оглядали, він був присутній. Що було в переписці не знає, не цікавився. Винагороду не отримував. Огляд в якійсь будівлі був, точно вже не пам'ятає, в якій саме. Що пояснювала обвинувачена він вже не пам'ятає, ще був чоловік понятий. З протоколом ознайомлювали, він розписувався. Вилучили 2 телефони, упакували.
Свідок ОСОБА_20 показав суду, що йому запропонували бути понятим, коли він знаходився у знайомого на ЗАЗі. Це були працівники правоохоронного органу, у формі. У нього є група інвалідності, тому вже погано пам'ятає ті обставини. Понятим при проведенні начебто обшуку був. У квартирі начебто був обшук. 2 телефони і камеру вилучили, вони лежали на видноті. ОСОБА_21 і упакували. Яка була інформація в телефоні він не дивився. Не пам'ятає чи пояснювала щось обвинувачена при вилученні. Склали протокол у його присутності, зачитали.
Свідок ОСОБА_22 показав суду, що він є співробітником СБУ. Знає обвинувачену у зв'язку з кримінальним провадженням. 16.11.2024 приїхали до ВСП по вул. Дрозда, надійшла інформація про затримання особи, яка перебуває у СЗЧ. Там була обвинувачена та її чоловік. Повідомили, що затримали ОСОБА_16 , який перебував в СЗЧ. ВСП повідомляє СБУ, коли затримує СЗЧ. У них була інформація, що може бути причетний до протиправної діяльності. ОСОБА_16 та ОСОБА_10 дали усну згоду на перевірку їх телефонів в присутності свідків - понятих. Вони провели огляд телефонів під час огляду місця події. Був він, ОСОБА_23 з понятими. Отримали згоду і почали оглядати телефони. Слідчий оглядав телефони, якого вони викликали. Була інформація щодо протиправної діяльності ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . Огляд телефонів проводився спочатку ним та ОСОБА_23 , зі згоди. Оглянули, знайшли інформацію і викликали СОГ, потім слідчий склав протокол. Згідно його рапорту внесли відомості до ЄРДР. Інформація була отримана в ході контррозвідувальної діяльності, а інформація з телефону підтвердила цю інформацію, викладену в рапорті. Зазначена в рапорті інформація отримана була в ході контррозвідувальної діяльності. Рапорт був складений до приїзду у ВСП, до повідомлення про затримання ОСОБА_16 . Він приїхав на проведення фільтраційних заходів щодо ОСОБА_16 . На місці дізнався, що затримано і дружину. Йому стало відомо, що це ОСОБА_10 , щодо якої вже був рапорт, тому оглянули телефон, були підстави.
Спеціаліст ОСОБА_24 суду показала, що працює на посаді керівника відділення АТ КБ «ПриватБанк». З 2004 року працює в банківській системі. При огляді диску АТ КБ «ПриватБанк» пояснила, що на ньому зафіксовано рух коштів з 15.10.2024. 17.10.2024 зайшло 125 доларів США, потім в гривнях. Призначення платежу «переказ власних коштів», переказ між фізичними особами. 1008 грн. - переказ ОСОБА_25 , 1015 грн - переказ ОСОБА_26 , 1018 грн. - переказ ОСОБА_27 . 980 - це код гривні. Зараховувались кошти від іншої особи. Одна особа надає доступ до рахунків і інша особа купує в програмі.
Крім того, вина обвинуваченої ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених у порядку, встановленому ст. 358 КПК України, та перевірених під час судового розгляду доказів, а саме:
-листом начальника 1 відділу 8 управління департаменту військової контррозвідки СБУ, адресованого начальнику слідчого відділу УСБ України в Чернігівській області, щодо вчинення громадянами України кримінальних правопорушень за №17/8/1-4819нт від 16.11.2024, відповідно до якого Управлінням у встановленому порядку отримана інформація про те, що громадянка України ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , причетна до вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 111 КК України. Так, у ході контррозвідувального забезпечення Збройних сил України та інших військових формувань, які дислокуються на території Чернігівської області, отримано інформацію про громадян України, які надавали іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом передачі інформації про місця розташування підрозділів та озброєння ЗСУ на території м. Чернігова, з метою подальшого використання отриманих даних в нанесенні ракетно-бомбових ударів. 08.10.2024 представниками ворожої спецслужби з використанням месенджеру «Телеграм» з ім'ям абонента « ОСОБА_13 » було встановлено контакт із громадянкою України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою залучення останньої до надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом поширення інформації по місця розташування підрозділів ЗСУ на території м. Чернігова. ОСОБА_10 15.10.2024 на виконання отриманого завдання ворога, з використанням програмного засобу «Timemark», з власного мобільного телефону здійснила відео фіксацію радіо-локаційної станції розташованої на території військової частини НОМЕР_4 та передала її ОСОБА_30 . За виконання вказаного завдання ОСОБА_10 отримала грошові кошти в сумі 125 доларів США, шляхом перерахунку на крипто гаманець НОМЕР_5 . За завданням від ОСОБА_31 придбала дві камери відеоспостереження, які повинна була використати для здійснення відеофіксації обстановки на аеродромах м. Київ, м. Біла Церква, м. Старокостянтинів, 01.11.2024 ОСОБА_10 отримала грошові кошти в сумі 65 доларів США на згаданий крипто гаманець та 10.11.2024 - грошові кошти в сумі 48 доларів США. Крім того, отримано інформацію, що чоловік ОСОБА_10 - громадянин України ОСОБА_16 , сприяє їй у протиправній діяльності. Встановлено, що інформація передана представникам іноземної сторони не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами;
-повідомленням 1 відділу 8 управління ДВКР СБ України №17/8/1-4818 про протиправне діяння, що містить ознаки злочину від 16.11.2024, відносно ОСОБА_32 , відповідно до якого у ході контррозвідувального забезпечення ЗСУ та інших військових формувань, які дислокуються на території Чернігівської області, отримано інформацію про громадян України, які сприяють незаконній діяльності спецслужб рф, поширюючи інформацію про місця розташування підрозділів ЗСУ на території м. Чернігів, з метою подальшого використання отриманих даних в нанесенні ракетно-бомбових ударів. 08.10.2024 представниками ворожої спецслужби з використанням месенджеру «Телеграм» з ім'ям абонента « ОСОБА_13 » було встановлено контакт із громадянкою України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою залучення останньої до надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом поширення інформації про місця розташування підрозділів ЗСУ на території м. Чернігова. ОСОБА_10 15.10.2024 на виконання отриманого завдання ворога, з використанням програмного засобу «Timemark», з власного мобільного телефону здійснила відео фіксацію радіо-локаційної станції розташованої на території військової частини НОМЕР_4 та передала її ОСОБА_30 . За виконання вказаного завдання ОСОБА_10 отримала грошові кошти в сумі 125 доларів США, шляхом перерахунку на крипто гаманець НОМЕР_5 . За завданням від ОСОБА_31 придбала дві камери відеоспостереження, які повинна була використати для здійснення відеофіксації обстановки на аеродромах м. Київ, м. Біла Церква, м. Старокостянтинів, 01.11.2024 ОСОБА_10 отримала грошові кошти в сумі 65 доларів США на згаданий крипто гаманець та 10.11.2024 - грошові кошти в сумі 48 доларів США. Крім того, отримано інформацію, що чоловік ОСОБА_10 - громадянин України ОСОБА_16 , сприяє їй у протиправній діяльності;
-рапортом оперуповноваженого 1 сектору 1 відділу 8 управління ДВКР СБ України ОСОБА_33 за №17/8/1-4817нт від 16.11.2024, згідно до якого останній доповідає, що ним у ході контррозвідувального забезпечення Збройних сил України та інших військових формувань, які дислокуються на території Чернігівської області, отримано інформацію про громадян України, які надавали іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом передачі інформації про місця розташування підрозділів та озброєння ЗСУ на території м. Чернігова, з метою подальшого використання отриманих даних в нанесенні ракетно-бомбових ударів. 08.10.2024 представниками ворожої спецслужби з використанням месенджеру «Телеграм» з ім'ям абонента « ОСОБА_13 » було встановлено контакт із громадянкою України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою залучення останньої до надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом поширення інформації про місця розташування підрозділів ЗСУ на території м. Чернігова. ОСОБА_10 15.10.2024 на виконання отриманого завдання ворога, з використанням програмного засобу «Timemark», з власного мобільного телефону здійснила відео фіксацію радіо-локаційної станції розташованої на території військової частини НОМЕР_4 та передала її ОСОБА_30 . За виконання вказаного завдання ОСОБА_10 отримала грошові кошти в сумі 125 доларів США, шляхом перерахунку на крипто гаманець НОМЕР_5 . За завданням від ОСОБА_31 придбала дві камери відеоспостереження, які повинна була використати для здійснення відеофіксації обстановки на аеродромах м. Київ, м. Біла Церква, м. Старокостянтинів, 01.11.2024 ОСОБА_10 отримала грошові кошти в сумі 65 доларів США на згаданий крипто гаманець та 10.11.2024 - грошові кошти в сумі 48 доларів США. Крім того, отримано інформацію, що чоловік ОСОБА_10 - громадянин України ОСОБА_16 , сприяє їй у протиправній діяльності. Встановлено, що інформація передана представникам іноземної сторони не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами;
-протоколом огляду місця події від 16.11.2024 з додатками до нього - зображеннями та технічним носієм інформації, відповідно до якого старшим слідчим слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області, в присутності двох понятих - ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , оперуповноважених 1 відділу 8 Управління ДВКР СБ України - ОСОБА_22 , ОСОБА_34 , ОСОБА_10 , в м. Чернігові по вул. В. Дрозда, (номер будівлі з метою безпеки не розголошується), в приміщенні ДУ КПП, було проведено огляд телефону Redmi Note 11 Pro, номер телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 (слот SIM1), ІМЕІ НОМЕР_6 (слот SIM2), який належить ОСОБА_10 , в ході якого в додатку «Телеграм» було виявлено в кеші «Медіа» фото, зроблене за допомогою додатку Timemark, в якому зображено ділянку місцевості, на якій розташовано предмет, схожий на радіолокаційну станцію. Крім того, на вказаному фото міститься адреса: проспект Михайла Грушевського, (номер будівлі з метою безпеки не розголошується), Чернігів, Чернігівська область, України, дата 15/10/2024 вт., час 13:34, координати. При натисканні на фото при переході «Показати в чаті» здійснюється перехід в чат з користувачем « ОСОБА_13 », де останньою надавались завдання « ОСОБА_12 », підтверджувалось отримання коштів та обговорювалась оплата за виконання наступних завдань в м. Біла Церква, м. Київ, м. Старокостянтинів, можливість чи неможливість їх виконання, придбання камер, отримання за це коштів, виконання завдань чоловіком власниці профілю « ОСОБА_12 ». В ході огляду місця події було виявлено та вилучено - мобільний телефон марки Redmi Note 11 Pro з папірцями; мобільний телефон марки Xiaomi 11 Lite 5G ME; камеру з номером НОМЕР_7 з картою пам'яті Transcend micro sd 8 Gb; вказаний мобільний телефон, в якому міститься переписка з « ОСОБА_13 », був оглянутий в судовому засіданні за участю спеціаліста ОСОБА_35 ;
-листом командира військової частини НОМЕР_4 №176 від 17.11.2024, згідно до якого повідомляється, що за адресою: м. Чернігів, (адреса з метою безпеки не розголошується), розташований НОМЕР_8 радіотехнічний батальйон (військова частина НОМЕР_4 ) зі штатною чисельністю 225 військовослужбовців. На особовий склад військової частини НОМЕР_4 покладено обов'язки з ведення радіолокаційної розвідки. 550 радіотехнічний батальйон (військова частина НОМЕР_4 ) розташований за вказаною адресою на підставі директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.06.2023 року №Д-321/58/дск. Місце розташування військової частини НОМЕР_4 за вказаною адресою на місцевості у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Силу України, Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України або іншими уповноваженими державними органами не розміщувалась. Передача представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, в умовах воєнного тану інформації про розташування НОМЕР_8 радіотехнічного батальйону (військової частини НОМЕР_4 ) несе загрозу національній безпеці та обороноздатності України;
-дорученням старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 21.02.2025. відповідно до якого, слідчий, в порядку ст.ст. 40,41 КПК України, доручає відповідним оперуповноваженим оперативним співробітникам 8 управління ДВКР СБУ у кримінальному провадженні №22024270000000227 встановити приналежність аккаунту « ОСОБА_13 » в месенджері «Telegram», до спецслужб російської федерації та за можливості дані особи, що використовує вказаний аккаунт; встановити та допитати водія служби таксі, який виконував замовлення підозрюваної ОСОБА_10 11.10.20204 та 15.10.2024 за вказаними нею адресами (замовляла через додаток «Uklon» або «bolt» зі свого номеру НОМЕР_9 ;
-відповіддю начальника 1 відділу 8 управління ДВК на доручення слідчого, відповідно до якого в ході виконання доручення було допитано в якості свідка громадянина ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому були відомі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення; встановлено, що акаунт « ОСОБА_13 » в месенджері «Telegram» використовується представниками спецслужб рф з метою пошуку та залучення громадян України до здійснення розвідувально-підривної діяльності на шкоду державній безпеці України; крім того, з серпня 2023 року зафіксовано розроблення співробітниками гу гш зс рф акаунтів в месенджері «Telegram», під виглядом надання вакансій з працевлаштування, з подальшим втягненням зацікавлених осіб до протиправної діяльності;
-листом відповіддю №624/6/378 від 24.02.2025 заступника командира військової частини НОМЕР_10 з оперативної роботи, на запит ДВКР СБ України №17/8/1-1043нт від 24.02.2025, щодо приналежності акаунту « ОСОБА_13 » в месенджері «Telegram» до здійснення протиправної діяльності, згідно до якого вказаний акаунт використовується представниками спецслужб рф з метою пошуку та залучення громадян України до здійснення розвідувально-підривної діяльності на шкоду державній безпеці України; крім того, з серпня 2023 року зафіксовано розроблення співробітниками гу гш зс рф акаунтів в месенджері «Telegram», під виглядом надання вакансій з працевлаштування, з подальшим втягненням зацікавлених осіб до протиправної діяльності;
-протоколом огляду речей і документів від 18.11.2024 року з додатками до нього - зображеннями та технічним носієм інформації, згідно до якого було оглянуто конверт коричневого кольору, на якому міститься пояснювальний напис: «Пакет №3 до протоколу огляду місця події від 16.11.2024, всередині міститься камера з QR-кодом та серійним номером та флеш носій», із наявними підписами слідчого та всіх учасників слідчої дії. Клапани конверта запечатані у спосіб, що унеможливлює доступ до вмісту без пошкодження упаковки. В ході огляду встановлено, що у вищевказаному конверті знаходиться відеокамера темно-сірого кольору з наліпкою, на якій міститься qr-код, серійний номер 13001601130201000443741 та флеш-накопичувач Micro SD «Transcend» 8 Gb, який був вилучений у ОСОБА_16 в ході проведення огляду місця події 16.11.2024. Встановивши вказаний накопичувач до службового комп'ютера слідчого, встановлено, що на ньому серед іншого міститься папка «VQDG0368979DAXR», відкривши яку встановлено, що в ній міститься серед інших папка «20241115». Відкривши вказану папку встановлено, що в ній міститься відеозаписи від 15.11.2024. Далі, відкривши відеозапис «144210_010», за допомогою штатної функції «Ctrl+PrSc» зроблено скріншот вказаного відеозапису. Далі, відкривши відеозапис «14330_100», за допомогою штатної функції «Ctrl+PrSc» зроблено скріншот вказаного відеозапису. Далі, відкривши відеозапис «142420_100», за допомогою штатної функції «Ctrl+PrSc» зроблено скріншот вказаного відеозапису. Далі, відкривши папку «20220816» встановлено, що в ній міститься відеозапис «115900-100» від 15.11.2024. Відкривши вказаний відеозапис, за допомогою штатної функції «Ctrl+PrSc» зроблено скріншот вказаного відеозапису. Після проведення огляду вказана вище відеокамера із флеш-накопичувачем та первинною упаковкою поміщені в паперовий конверт коричневого кольору, на якому містяться пояснювальний напис: «Пакет №1 до протоколу огляду від 18.11.2024, всередині міститься відеокамера та флеш-накопичувач», підпис слідчого, спеціаліста та понятих; Об'єктом огляду є паперовий конверт коричневого кольору, на якому міститься пояснювальний напис: «Пакет №1 до протоколу огляду місця події від 16.11.2024, всередині знаходиться мобільний телефон Redmi Note 11 Pro, який належить ОСОБА_10 та чотири аркуші паперу, код: 2502» підпис слідчого, спеціаліста та понятих. В ході огляду встановлено, що у вищевказаному пакеті знаходиться чотири чорнові записи: « ОСОБА_37 32 90760», «Свята вода 0,7 Кола - 2 л, Сельодка - 1 шт», «Экспераль-фрон. Или аналог», «НОМЕР_12 ОСОБА_38 ». Після проведення огляду вказані роздруківки поміщені до паперового конверту коричневого кольору, на якому містяться пояснювальний напис: «Пакет №2 до протоколу огляду від 18.11.2024, всередині міститься чотири чорнові записи», підпис слідчого, спеціаліста та понятих (Зображення 7-10); далі проведено огляд мобільного телефону «Redmi Note 11 Pro», в ході якого встановлено, що вказаний мобільний телефон світло-блакитного кольору знаходиться у чохлі синього кольору. На вказаному телефоні містяться сліди експлуатації: потертості, подряпини корпусу телефону та захисного скла. Після ввімкнення телефону встановлено, що на ньому наявний пароль 2502. В подальшому в налаштуваннях телефону було встановлено, що вказаний телефон має наступні дані: модель - 2201116TG, IMEI НОМЕР_2 , IMEI 2 НОМЕР_3 та в ньому міститься сім-картка з н.м.т. НОМЕР_1 (Зображення 11-12). Далі, з метою виявлення обставин, що мають значення для розслідування кримінального провадження, вказаний телефон підключено до мережі Інтернет та проведено огляд мобільних додатків «Google Maps» та «Uklon». В ході огляду мобільного додатку «Google Maps» виявлено акаунт власника телефону: « ОСОБА_39 » та її електронну пошту: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Далі, вибравши у вказаному додатку дату 11.10.2024 встановлено, що власник телефону перебував біля СТО «Вікінг» за адресою: пр. М. Грушевського, 337, м. Чернігів та по вул. Волковича, 21, м. Чернігів. Після цього, вибравши у вказаному додатку дату 12.10.2024 встановлено, що власник телефону перебував за адресою: вул. Волковича, 21, м. Чернігів (Зображення 13-24). Далі, перейшовши в додаток «Uklon» встановлено, що власник телефону користувався послугами таксі 11.10.2024 о 15 год. 08 хв. за наступним маршрутом: пр. М. Грушевського, 337 - вул. Волковича, 21 (Зображення 25-26). Після проведення огляду вказаний вище телефон разом з первинною упаковкою поміщений в паперовий конверт коричневого кольору, на якому містяться пояснювальний напис: «Пакет №3 до протоколу огляду від 18.11.2024, всередині міститься мобільний телефон Redmi Note 11 Pro, підпис слідчого, спеціаліста та понятих. Отримані в ході слідчої дії знімки сформовано в фототаблицю, яка додається до даного протоколу на 14 арк. Крім того, фотознімки у кількості 26 шт. записано на диск для лазерних систем зчитування типу DVD-R, марки «НР», на який нанесено пояснювальний напис;
-протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_10 , з фототаблицею до нього та із застосуванням відеозйомки, від 18.11.2024, результати якого були відтворені в судовому засіданні, згідно якого під час слідчого експерименту, який було розпочато на подвір'ї поруч з адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 розповіла про завдання, які їй ставила невідома особа, місце здійснення фотозйомки на виконання завдання даної особи. Так, ОСОБА_10 розповіла, що в застосунку «Telegram», який встановлено на її телефоні з прив'язкою до її номера, в групі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », особа « ОСОБА_13 » приблизно на початку жовтня запропонувала підробіток. Оскільки їй потрібні були гроші, вона вступила з нею в переписку, і під час спілкування невідома їй « ОСОБА_13 » запропонувала розклеювати рекламні оголошення з пропозицією підробітку, на що вона погодилась. За 10 оголошень, розклеєних по місту, заплатили 300 грн, які переказала вказана незнайома особа на банківську картку «ПриватБанк». Потім « ОСОБА_13 » запропонувала сфотографувати відділок поліції будь-який, за що заплатять 1000 грн., і на вказану пропозицію вона відмовилась. Далі невідома особа « ОСОБА_13 » повідомила, що необхідно здійснити фотографування об'єкта, що крутиться, який знаходиться в м. Чернігів в кінці вул. Грушевського. Вона туди дійшла, об'єкта не було, приблизно 11-12 жовтня це було, і 15 жовтня також туди їздила. Фотографувати об'єкт треба було за допомогою спеціальної програми. Вона спочатку не знайшла, а на третій раз знайшла цей об'єкт, що крутиться і зробила фото за допомогою спеціальної програми. За вказане завдання обіцяла заплатити 3000 грн. на електронний гаманець, допомогла його оформити на сайті і вона отримала 4000 грн. Сума була в доларах, кошти отримала на «ПриватБанк». В подальшому, учасники слідчої дії, за згоди ОСОБА_10 показати маршрути, якими вона намагалась дістатись до даного об'єкту, сіли до службових автомобілів та прослідували за маршрутами, якими ОСОБА_10 . 11,12 та 15 жовтня 2024 року рухалась до об'єкту, які вона вказувала. Зокрема учасники слідчої дії прослідували до адреси: АДРЕСА_4 , за місцем проживання, звідки ОСОБА_40 11.10.2024 близько 12 год. вийшла з метою виконання завдання « ОСОБА_15 », потім показала зупинку громадського транспорту, яка знаходиться поруч з КНП «Чернігівська обласна лікарня», з якої вона 11.10.2024 виїхала на маршрутці №25 та доїхала до кінцевої зупинки: перетин вулиць Авіаційної та Олександрівської. Далі ОСОБА_10 показала куди вона дійшла 11.10.2024, поки в неї не розрядився телефон, а також місце де вона такий підзарядила - СТО, розташоване поруч з магазином «Вікінг» біля адреси: м. Чернігів, пр. М. Грушевського, (номер будівлі з метою безпеки не розголошується). Зарядивши мобільний телефон, ОСОБА_10 замовила таксі через додаток «Uklon» чи «Bolt», та поїхала додому. Того дня вона не пішла далі, сказала « ОСОБА_13 », що не змогла зробити фото, на що та відповіла, що можливо наступного дня і ОСОБА_10 погодилась зробити фото об'єкта, який крутиться. Вона не знала, що це за об'єкт і не цікавилась. 12.10.2024 вона виїхала для виконання завдання близько 13 год., з Мегацентру до Грушевського на маршрутці №21, а 15.10.2024 виїхала з зупинки «Ремзавод» теж на маршрутці №21. Обидва рази вона доїжджала до кінцевої зупинки, розташованої неподалік подвір'я за адресою: м. Чернігів, пр. Грушевського, (номер будівлі з метою безпеки не розголошується). 12.10.2024 вона дійшла до кінця вулиці, де проїзд огороджено бетонною плитою, і далі не пішла, так як не побачила об'єкт, який крутиться. А після того, як « ОСОБА_13 » підказала, що треба обійти та йти далі, 15.10.2024 поїхала тим самим маршрутом. Справа від бетонної огорожі на дереві висить залізна табличка, на жовтому фоні чорною фарбою нанесено «ЗАБОРОНЕНА ЗОНА ПРОХІД ЗАБОРОНЕНО». ОСОБА_10 пояснила, що вона не бачила її 12.10.2024 та 15.10.2024, коли виконувала завдання, не звернула увагу, а побачила її лише під час проведення слідчого експерименту. ОСОБА_10 показала маршрут, яким вона 15.10.2024 далі рухалась: по стежці через чагарники учасники слідчої дії вийшли до території, по бокам якої були викопані траншеї та окопи, і ОСОБА_10 вказала, що таких не бачила. Йшла далі вглиб і по дорозі робила знімки, які надсилала « ОСОБА_13 » і та казала куди йти далі. Також казала видаляти переписку. Коли дійшли до широкої бетонної дороги, ОСОБА_10 вказала, що думала, що це дорога, і вона побачила об'єкт, що крутиться та виконала його фотозйомку за допомогою спеціальної програми, скинула фото « ОСОБА_13 », а остання переслала фото назад, де цей об'єкт був обведений з повідомленням про необхідність його збільшити, що вона і зробила. Вона підійшла ближче і зробила ще фото об'єкта та відправила. « ОСОБА_13 » після цього відповіла, що може їхати додому і вона поїхала. Вона не знала, що це за об'єкт. Слідчий надав свій мобільний телефон з увімкненою камерою та попросив ОСОБА_10 виконати фотознімки, які вона 15.10.2024 робила на свій мобільний телефон, на що остання погодилась та виконала фотознімки. За допомогою застосунку «Google Maps» мобільного телефону визначено координати другого місця проведення фотозйомки. Вона не знала, що це за людина « ОСОБА_13 », думала підробіток пропонує. Вона допомогла їй оформити електронний гаманець і прийшли кошти, які вона вивела на картку декількома платежами, по 1000 грн. виводила, коли були потрібні кошти, які всі витратила;
-копією протоколу огляду місця події від 07.11.2024 з фототаблицею до нього, який було проведено в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22024270000000222 від 07.11.2024 за ч.3 ст. 110 КК України, в ході якого старшим слідчим в ОВС - криміналістом слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області проведено огляд території та адміністративних будівель військової частини НОМЕР_4 , яка розташована на околиці АДРЕСА_4 , (адреса з метою безпеки не розголошується), під час якого було виявлено: за парканом серед дерев за координатами (які не зазначаються у вироці в метою безпеки) частину металевого предмету, зовні схожого на авіаційну ракету «Х-59»; у двоповерховій будівлі казарми майже всі скляні вікна вибиті, віконні рами частково деформовані, на будівлі наявні чисельні вибоїни та невеликі воронки, утворені внаслідок ймовірного потрапляння туди осколків від розірваної ракети; біля вказаної будівлі за координатами (які не зазначаються у вироці в метою безпеки) наявна воронка, утворена внаслідок ймовірного потрапляння туди осколків від ракети, діаметром 80 см, глибиною 20 см та воронка з координатами (які не зазначаються у вироці в метою безпеки) діаметром 1 м, глибиною 20 см; металеві ворота, які знаходяться в напрямку злітної смуги аеродрому, мають чисельні наскрізні вибоїни, частина металевого паркану повалена; біля вказаного паркану у напрямку казарми згідно компасу 2200 ПдЗх наявна воронка, утворена внаслідок ймовірного потрапляння туди осколків від розірваної ракети; в ході огляду території військової частини та прилеглої до неї місцевості за координатами (які не зазначаються у вироці в метою безпеки) було виявлено воронку, яка утворена внаслідок ймовірного потрапляння туди частини ракети, діаметром 27 м та глибиною 4,5 м, в напрямку 2500 ПдЗх від утвореної воронки дерева, які там знаходяться мають чисельні пошкодження, частина яких повністю знищена; в бік вказаної воронки було виявлено 5 металевих уламків, ймовірно від розірваної ракети, на одному з яких міститься напис: «КОНТРОЛЬ», а також було виявлено металевий уламок, ймовірно від розірваної ракети з написами: «65019 ХЭК ХКТ». В ході огляду місця події було вилучено: 5 металевих уламків, ймовірно від розірваної ракети, на одному з яких міститься напис: «КОНТРОЛЬ», металевий уламок, ймовірно від розірваної ракети з написами: «65019 ХЭК ХКТ»;
-матеріалами тимчасового доступу до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, отриманих на підставі ухвали слідчого судді від 25.12.2024, щодо вилучення такої у оператора телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар», а саме: відомостей про телефонні з'єднання абонентського номеру НОМЕР_1 ; абонентських номерів, форм та способів застосування, які використовувались в пристроях з наступними ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ; поповнення рахунків мобільного номера НОМЕР_1 та телефону з ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ;
-протоколом огляду від 21.02.2025 з технічним носієм інформації до нього, в ході якого старшим слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області було проведено огляд компакт-диску «DVD-R» марки «MyMedia», на якому міститься пояснювальний напис «ПрАТ Київстар вх.644 вих.1648/з/КТ», отриманого 06.02.2025 під час тимчасового доступу до речей і документів, на якому виявлено папку «644» в якій наявний файл «644_ІМЕІ_215087_1of_1» формату (.xslx), розміром 548 Кб, на якому міститься інформація щодо абонентського номеру: НОМЕР_1 . Згідно даної інформації, на ній зафіксовано адреси обслуговування особи, яка користується таким, 12.10.2024 з 13:00 год. по 15:00 год. та 15.10.2024 з 12600 год. по 15:00 год. базовими станціями ПрАТ «Київстар»;
- матеріалами тимчасового доступу до речей і документів, які становлять охоронювану законом таємницю, отриманих на підставі ухвали слідчого судді від 23.12.2024, щодо вилучення таких у АТ КБ «ПриватБанк», а саме відомостей, за період часу з 01.10.2024 по 16.11.2024, щодо руху грошових коштів по рахункам, операцій та руху грошових коштів по ним, інформації щодо залишку грошових коштів на рахунку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 , з технічним носієм інформації до них;
-протоколом огляду від 29.01.2025 року з додатком до нього на 4 арк., в ході якого старшим слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області проведено огляд компакт-диску «CD-R», на якому міститься пояснювальний напис: «№LH3183CB26150884D5», отриманого 29.01.2025 під час тимчасового доступ до речей і документів в АТ КБ «ПриватБанк», на якому виявлено файл 3438915167_1005028860_НОМЕР_13 формату (.xslx), розміром 252 Кб, файл 3438915167_1005028860_НОМЕР_14 формату (.xslx) розміром 8,00 Кб, файл 3438915167_1005028860_НОМЕР_15 формату (.xslx) розміром 16,0 Кб. При відкритті вказаних файлів встановлено інформацію щодо руху коштів по банківським рахункам клієнта банку ОСОБА_10 , в період з 17.06.2024 по 18.06.2024, а також 15.11.2024 та 19.11.2024, та за допомогою штатної функції «Ctrl+PrSc» зроблено скріншоти транзакцій за період з 15.10.2024 по 19.10.2024, які додаються до протоколу огляду на 4 арк., де відображено перекази грошових коштів, які підтверджують суми оплати за «виконані завдання» ОСОБА_10 ;
-висновком судово-психіатричного експерта №40 від 28.01.2025, відповідно до якого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за своїм психічним станом на теперішній час, здатна правильно сприймати обставини, які мають значення для даного кримінального провадження та давати про них правильні свідчення; у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, клінічних ознак психічного захворювання та тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявлено; у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час, клінічних ознак психічного захворювання та тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявлено; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її психічним станом на теперішній час, застосування примусових заходів медичного характеру не показане.
Допитавши обвинувачену, свідків, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 22, 23 КПК України щодо забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, повністю підтверджується зібраними доказами, перевіреними під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Підстав для визнання недопустимими чи неналежними доказами наведених вище доказів, колегія суддів не вбачає.
Колегією суддів також були досліджені та перевірені в сукупності з іншими доказами твердження ОСОБА_10 щодо непричетності її до інкримінованого їй діяння, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, у зв'язку з чим приходить до такого висновку.
Посилання сторони захисту на те, що наявні дані, які з високою вірогідністю можуть вказувати на провокацію злочину, оскільки: ОСОБА_10 отримала фотознімок приватного будинку з табличкою адреси місця, куди мала прибути для подальшого фотографування об'єкту, що крутиться, і переглядаючи вказаний фотознімок, можна дійти висновку, що такий зроблено особою, яка його робила, безпосередньо будучи напроти будинку; особа яка давала завдання була обізнана про місцевість, координувала дії ОСОБА_10 щодо пересування, що вказує на те, що така особа могла самостійно зробити знімок об'єкту, що крутиться, без надання завдання будь-кому; оперативний підрозділ при наданні відповідей на запит суду не надав конкретної відповіді, що стало підставою для складання рапорту та повідомлення про виявлення кримінального правопорушення, посилаючись на державну таємницю, проте у подальшому надали таку, вказавши, що підставами стали заходи контррозвідувального забезпечення ЗСУ, що є відмінним від контррозвідувальних заходів; рапорт о/у УСБУ ОСОБА_22 є єдиним документом, в якому зазначені координати радіолокаційної станції, які нібито передала ОСОБА_10 , що вказує на те, що ОСОБА_22 знав, де знаходиться військовий об'єкт, а отже і об'єкт, який крутиться; ОСОБА_10 надіслано фото з координатами, відмінними від фактичних здійснення фотознімку, з іншою місцевістю координат, фактично на фото зафіксовано координати будинку, який їй направляли як відправну точку, при цьому « ОСОБА_13 » не повідомила ОСОБА_10 , що завдання не виконано, тобто особі, яка надавала завдання взагалі було неважливо якість та правильність виконання завдання, головна мета задокументувати дії ОСОБА_10 ; отримання ОСОБА_10 грошових коштів за виконану роботу жодним чином не може заперечувати наявність провокації; за показаннями ОСОБА_10 , особи, що доставили її та чоловіка до ВСП цілеспрямовано йшли саме до них, ніби чекали, та згідно інформації СБУ у відкритих джерелах ОСОБА_10 була затримана поблизу місця проживання, при чому ВСП підтвердило, що діяли спільно з СБУ, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до практики ЄСПЛ захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує, що їх скоєння було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників поліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).
При цьому, за показаннями обвинуваченої ОСОБА_10 , вона мала скрутне матеріальне становище, побачивши в застосунку «Telegram» оголошення про підробіток, оскільки їй були потрібні грошові кошти, вона почала переписку з особою « ОСОБА_13 », яка пропонувала роботу. Вона виконала роботу щодо розклеювання оголошень, а потім погодилась на наступний заробіток, який полягав у фотографуванні об'єкту, що крутиться. ОСОБА_10 тричі виїжджала на виконання такого завдання, надсилала фотографії, отримувала інструкції щодо подальшого маршруту, знайшла потрібний об'єкт і через спеціальний застосунок сфотографувала такий та надіслала «роботодавцю» (« ОСОБА_13 »), за що отримала на електронний гаманець, який « ОСОБА_13 » і допомогла створити, оплату в розмірі 125 доларів США, що не заперечується обвинуваченою і зазначено нею у судовому засіданні.
Отже, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що сторона захисту заперечувала факт вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення і при цьому заявила про провокацію його вчинення. За таких обставин залишається незрозумілим, чи мало місце вчинення кримінального правопорушення внаслідок провокації, або в діях обвинуваченої ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
Колегія суддів, проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, та показання обвинуваченої, доходить висновку про відсутність у діях працівників правоохоронних органів ознак провокації злочину.
Стороною захисту заявлено про визнання доказів неналежними і недопустимими, зокрема слідчого експерименту, проведеного 18.11.2024 за участі ОСОБА_10 , оскільки такий підтверджує необізнаність ОСОБА_10 про місцевість, куди саме вона їхала, оскільки до потрібного місця вона добралась з третьої спроби, а її діями керувала « ОСОБА_41 ». З відеозапису, долученого до протоколу слідчого експерименту, вбачається, що прохід до території, де ОСОБА_10 зробила фото - не огороджений, жодних ознак, що там знаходиться військова частина чи будь-який військовий об'єкт немає, позначення, що це аеродром також відсутні. Всі учасники слідчої дії безперешкодно пройшли на вказану територію та пересувались по такій. У лісосмузі між приватним сектором та аеродромом маються заглиблення в землі, що поросли травою, жодних ознак спеціально обладнаних окопів, про які зазначав прокурор під час допиту обвинуваченої, такі не мають, що не свідчить про те, що в тому місці зараз знаходиться військова частина, і їх наявність, враховуючи ведення бойових дій на околицях Чернігова під час повномасштабного вторгнення, також не свідчить про знаходження там військової частини, не може свідчити про військову частину і наявність бетонних плит, складених понад дорогою.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ч.ч. 1, 3 ст. 89 КПК України).
Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п.3 ч.2 ст. 99 КПК є документом.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч.1 ст. 95 КПК, у системному зв'язку із ч.2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч.4 ст. 95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де показання обвинуваченого та протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 КПК.
Норми чинного кримінального процесуального закону щодо оцінки судом протоколу слідчого експерименту як окремого процесуального джерела доказів у провадженні узгоджуються з критеріями, застосованими ЄСПЛ для оцінки справедливості судового розгляду в цілому. Легітимна мета слідчого експерименту за безпосередньою участю підозрюваного, обвинуваченого у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань забезпечується дотриманням процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та встановленого порядку його проведення.
Такі висновки Суду відповідають позиції, викладеній Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у постанові від 14.09.2020 у справі №740/3597/17.
Щодо доводів захисника, колегія суддів виходить з такого, що матеріали провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту від 18 листопада 2024 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК.
Стороною захисту зазначалось, що рапорт оперативного співробітника УСБУ в Чернігівській області 1 сектору 1 відділу 8 управління ДВКР СБ України ОСОБА_22 від 16.11.2024 №17/8/1-4817нт про виявлення кримінального правопорушення та складеного на його підставі повідомлення оперативного підрозділу, не є належним і допустимим доказом, оскільки такі є лише підставою для внесення відомостей до ЄРДР, і викладені у рапорті та повідомленні про виявлення кримінального правопорушення відомості, не підтверджують винуватість ОСОБА_10 .
Колегія суддів зазначає, що вказаний рапорт та повідомлення про виявлення кримінального правопорушення не є доказами винуватості ОСОБА_10 , однак суд вправі давати їм оцінку як документам службової звітності, які стали підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Під час судового розгляду обвинувачена підтвердила обставини, викладені в рапорті та повідомленні про вчинення злочину, зокрема щодо переписки в застосунку «Телеграм» з особою на ім'я « ОСОБА_13 », фотографування об'єкта, що крутиться, на виконання завдання від « ОСОБА_13 », надіслання фотографії через застосунок «Timemark», отримання за це грошових коштів, придбання двох відеокамер за завданням « ОСОБА_13 », тобто в такому рапорті та повідомленні зазначені конкретні фактичні дані, які могли бути перевірені та вимагали відповідного реагування зі сторони правоохоронних органів.
Щодо тверджень сторони захисту про неналежність та недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 16.11.2024, з тих підстав, що фактично мало місце затримання ОСОБА_10 та її обшук і вилучення майна, оскільки її з чоловіком затримали 16.11.2024 близько 19 год. та доставили до приміщення ВСП, наказали відразу викласти телефони, які були оглянуті без дозволу, документів щодо огляду не складалось, що підтвердив оперуповноважений ОСОБА_22 , вказавши, що він прибув до ВСП, оглянув телефони без складання документів, а потім приїхала СОГ та у період часу з 23:20 год. 16.11.2024 до 01:34 год. 17.11.2024 провела огляд місця події, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону, з огляду на те, що працівники ВСП і УСБУ без складання будь-яких документів здійснили затримання та особистий обшук ОСОБА_10 , вилучили у неї речі, а в подальшому під виглядом огляду місця події «легалізували» ці дії, при тому, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, і огляд місця події може бути проведений до внесення таких відомостей лише у невідкладних випадках, яких 16.11.2024 не було, колегія суддів зазначає наступне.
Суд не погоджується з твердженням захисника про те, що в даному випадку відбулось затримання та особистий обшук обвинуваченої, до внесення відомостей до ЄРДР, з огляду на наступне.
Так, досудове розслідування розпочинається з моменту вчинення певної процесуальної дії - внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. До цього моменту можливо провести лише таку слідчу дію, як огляд місця події, решту слідчих дій дозволено проводити тільки після такого внесення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Стаття 208 КПК України надає повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, «уповноваженій службовій особі».
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила, що у кримінальному провадженні відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 111 КК України, було внесено до ЄРДР 16 листопада 2024 року о 23:47:28, отже, лише з цього часу розпочалося досудове розслідування і у слідчого, прокурора виникли законні підстави для проведення слідчих (розшукових) дій.
Затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину, а саме ОСОБА_10 , старший слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області капітаном поліції ОСОБА_42 провела 17 листопада 2024 року, час фактичного затримання, як зазначено у протоколі, 17.11.2024 о 01:37 год., за участю захисника та цього ж дня ОСОБА_10 за участю її захисника було вручено повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Отже, матеріалами цього кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_10 в порядку ст. 208 КПК України було затримано уповноваженою на те особою, за участю захисника та за результатами цієї слідчої дії було складено відповідний протокол.
При цьому, ОСОБА_10 було повідомлено підстави її затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення вона підозрюється, а також роз'яснено відповідні права, передбачені КПК України. До того зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надходило, що підтверджується наявними підписами як ОСОБА_10 , так і її захисника ОСОБА_9 .
Суд також вважає за необхідне зазначити, що зазначення у протоколі затримання підозрюваного дати «17 листопада 2023 року», колегією суддів розцінюється як описка, зважаючи на те, що жодним із учасників судового розгляду не заперечувалось те, що фактично таке затримання відбулося у 2024 році.
Зі свого боку колегія суддів акцентує на тому, що у працівників правоохоронних органів була наявна інформація стосовно причетності ОСОБА_10 до дій, ознаки яких підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, оскільки відповідно до наданих суду показань свідком ОСОБА_22 , останній пояснив, що 16.11.2024 приїхав до ВСП по вул. Дрозда, так як надійшла інформація про затримання особи, яка перебуває в СЗЧ; повідомили, що затримали ОСОБА_16 , який перебував в СЗЧ, ВСП повідомляє СБУ, коли затримує СЗЧ; у них була інформація, що він може бути причетний до протиправної діяльності; ОСОБА_16 та ОСОБА_10 дали усну згоду на перевірку їх телефонів в присутності свідків - понятих; отримали згоду і почали оглядати телефони. Спочатку оглядав телефон він і ОСОБА_23 , зі згоди; слідчий оглядав телефони, якого вони викликали; під час огляду телефону ОСОБА_10 , знайшли інформацію і викликали СОГ, потім слідчий склав протокол ОМП; інформація відносно ОСОБА_10 була отримана в ході контррозвідувальної діяльності, а інформація з телефону підтвердила ці дані, викладені в рапорті; рапорт був складений ним до приїзду у ВСП, до повідомлення про затримання ОСОБА_16 ; він приїхав на проведення фільтраційних заходів щодо ОСОБА_16 , а на місці дізнався, що затримано і дружину ОСОБА_10 , щодо якої вже був рапорт стосовно її можливих протиправних дій, тому оглянули телефон.
Отже на момент прийняття рішення про проведення слідчої дії, оформленої як огляд місця події, була наявна інформація, яка давала підстави вважати ОСОБА_10 причетною до вчинення кримінального правопорушення, і такий огляд місця події здійснювався з метою підтвердження таких підозр, а не закріплення ознак події злочину.
Протоколом огляду місця події від 16.11.2024 зафіксовано, що під час огляду мобільного телефону Redmi Note 11 Pro, номер телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 (слот SIM1), ІМЕІ НОМЕР_6 (слот SIM2), який належить ОСОБА_10 , виявлена інформація на такому: в додатку «Телеграм» було виявлено в кеші «Медіа» фото, зроблене за допомогою додатку Timemark, на якому зображено ділянку місцевості, на якій розташовано предмет, схожий на радіолокаційну станцію; крім того, на вказаному фото міститься адреса: проспект Михайла Грушевського, (номер будинку з метою безпеки не розголошується), Чернігів, Чернігівська область, України, дата 15/10/2024 вт., час 13:34, координати; при натисканні на фото при переході «Показати в чаті» здійснюється перехід в чат з користувачем « ОСОБА_13 », де останньою надавались завдання « ОСОБА_12 »; інформація, яка підтверджувала отримання коштів за виконання даного фото та обговорювалась оплата за виконання наступних завдань в м. Біла Церква, м. Київ, м. Старокостянтинів, можливість чи неможливість їх виконання, придбання камер, отримання за це коштів, виконання завдань чоловіком власниці профілю « ОСОБА_12 ».
Посилання сторони захисту на те, що огляд місця події проводився за відсутності внесення відповідних даних до ЄРДР, тобто без фіксації інформації в певній процесуальній формі, що є суттєвим порушенням вимог КПК України, внаслідок чого отримана інформація та похідні докази є недопустимими доказами у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за показаннями свідка ОСОБА_22 рапорт щодо ОСОБА_10 був складений ним до приїзду у ВСП, інформація відносно ОСОБА_10 була отримана в ході контррозвідувальної діяльності, до того ж дозвіл на огляд вказаного мобільного телефону надавався ОСОБА_10 добровільно з її згоди, що зафіксовано у протоколі, підтверджено свідками ОСОБА_20 , ОСОБА_19 в судовому засіданні, які були понятими під час вказаної слідчої дії, і які при наданні показань суду зазначали про проведення огляду телефонів, які в подальшому були вилучені, зачитування та підписання протоколу, при цьому про будь які виказування з боку ОСОБА_10 щодо неправомірних дій відносно неї ними не зазначалось, і вказаний протокол підписано ОСОБА_10 без будь яких зауважень та заперечень. Більш того, показання свідка ОСОБА_16 в частині того, що дозвіл на огляд телефону він не надавав, ніхто не питав їх з дружиною; в його присутності їх речі не оглядали, не беруться судом до уваги, оскільки такі спростовані даними, зафіксованими у протоколі огляду місця події, згідно якого останні самостійно надали працівникам правоохоронного органу мобільні телефони, а також з тих підстав, що останній є чоловіком обвинуваченої, був обізнаний про виконання нею завдань та сам допомагав у виконанні деяких з них.
Зазначення стороною захисту про те, що свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_19 не підтверджують всіх обставин, викладених у протоколі огляду місця події, оскільки свідок ОСОБА_19 в ході допиту судом вказав, що не дивився про що саме була переписка, а свідок ОСОБА_20 показав, що був присутній при обшуку в житловому приміщенні - квартирі, а також те, що під час слідчої дії була присутня лише одна жінка жіночої статі ОСОБА_10 , і вказане ставить під сумнів прийняття ним участі під час слідчої дії, при цьому свідок вказав, що має інвалідність та це впливає на його пам'ять, колегія суддів зазначає, що в силу індивідуальних особливостей запам'ятовування певних подій кожною особою, предметно - об'єктивної обстановки за якої відбувалося сприйняття певної події, фізичного стану особи, часу, що минув від самої події, кожна особа через певний проміжок часу не в силах стовідсотково відтворити подію, яка мала місце з нею. Це стосується і показань свідка ОСОБА_20 в суді, на певні неточності в яких акцентує увагу сторона захисту. Але ці неточності не є такими, що спрямовані на умисне спотворення картини події, за своїм змістом не впливають на загальне доказове значення, наданих ним показань, за якими в ході проведення слідчої дії було вилучено камеру та два мобільних телефони. Вказані свідчення ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних у справі доказах.
Такі посилання сторони захисту колегія суддів оцінює критично, вважає їх такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на матеріали справи відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 16.11.2024 о 23:47:28.
До цього часу, старшим слідчим слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області капітаном поліції ОСОБА_42 було розпочато проведення огляду місця події (16.11.2024 з 23:20 год. до 01:34 год. 17.11.2024), слідчий роз'яснив учасникам їхні права та обов'язки, про що вказано в протоколі, і що засвідчили підписами учасники цієї слідчої дії, ОСОБА_10 та ОСОБА_16 добровільно видали свої телефони працівникам правоохоронного органу, і на вилучений, зокрема в обвинуваченої ОСОБА_10 , мобільний телефон Redmi Note 11 Pro було накладено арешт слідчим суддею Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.11.2024.
Оскільки згідно з ч.3 ст. 214 КПК України у невідкладних випадках, до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, може бути проведений огляд місця події, то дані докази є допустимими.
Відтак колегія суддів констатує, що стороною обвинувачення не було допущено порушень, які б потягнули за собою недопустимість огляду місця події як слідчої дії або ж неможливість подальшого визнання вилучених речей як речових доказів у цьому провадженні з посиланням на доктрину плодів отруйного дерева, як про це вказує сторона захисту.
Стосовно посилань сторони захисту про недопустимість речових доказів - мобільних телефонів ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , оскільки мобільний телефон ОСОБА_10 є лише носієм інформації, на самому телефоні відсутні сліди кримінального правопорушення, і лише інформація, наявна у ньому, може визнаватись доказом, а не будь-які фото, скріншоти, які долучені до протоколу огляду місця події, більш того такий мобільний телефон не було відкрито стороні захисту для огляду та знайомлення, в порядку ст. 290 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Телефон Redmi Note 11 Pro, було оглянуто слідчим 16.11.2024, відповідно до протоколу огляду місця подій, а також такий було оглянуто відповідно до інформації, зафіксованій у протоколі огляду речей та документів, 18.11.2024 за участі спеціаліста, вже після внесення відомостей до ЄРДР. Під час огляду отримані дані з нього було сформовано в фототаблицю, яка є додатками до протоколів, які були безпосередньо досліджені судом. Отже доказом у цьому кримінальному провадженні є дані, вилучені з телефону ОСОБА_10 , який остання добровільно надала органу досудового розслідування під час огляду місця події.
Дослідження в межах судового розгляду речового доказу - мобільного телефону Redmi Note 11 Pro, номер телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 (слот SIM1), ІМЕІ НОМЕР_6 (слот SIM2) здійснювалося безпосередньо судом за участі сторін кримінального провадження та спеціаліста ОСОБА_43 .
Під час судового розгляду було досліджено інформацію, яка відображена у додатках до протоколу огляду речей та документів від 18.11.2024, та встановлено наявність на телефоні «Redmi Note 11 Pro», НОМЕР_1 , встановленого застосунку «Телеграм» з мережевим ім'ям « ОСОБА_12 », наявність чату та переписку з абонентом « ОСОБА_44 », якому та переслала повідомлення від « ОСОБА_13 », а також переписку з абонентом за мережевим ім'ям « ОСОБА_13 », міститься переписка 15.10.2024, наявність фотознімку об'єкту по пр. М. Грушевського (номер будівлі не розголошується) в м. Чернігові з координатами, зробленим через застосунок «Timemark». Спеціалістом в судовому засіданні зазначалось, що можливо така переписка ОСОБА_10 з абонентом « ОСОБА_13 » почалась і раніше, однак без Інтернету не підтягується, а якщо зараз під'єднатись до мережі Інтернет, чат може зникнути взагалі, може спрацювати функція знищення інформації.
Після огляду вказаного речового доказу судом за участі сторін кримінального провадження та спеціаліста, обвинувачена ОСОБА_10 підтвердила, що проведено огляд її мобільного телефону, таким чином, у колегії суддів не виникає сумнівів у тому, що саме наданий обвинуваченою ОСОБА_10 представникам правоохоронного органу 16.11.2024 мобільний телефон, який було оглянуто під час огляду місця події та в ході огляду речей та документів, є саме тим, який було оглянуто і під час судового розгляду. Більш того, обвинуваченою не заперечується факт переписки з « ОСОБА_17 », виконання завдань від такої, зокрема і здійснення фотографування об'єкта, що крутиться через застосунок «Timemark», отримання за це грошових коштів на електронний гаманець та вивід таких, придбання відеокамер. Обмін електронними повідомленнями з вказаним користувачем виявлено у програмному забезпеченні Telegram. Історія обміну повідомленнями збережена у вигляді знімків екрану, а сама інформація, що міститься на речовому доказі безпосередньо досліджена судом, і будь-яких належних та допустимих доказів в спростування відсутності такого листування сторона захисту не надала.
Колегія суддів вважає, що надання прямих доказів, що контакт з мережевим ім'ям « ОСОБА_13 » належить конкретному представнику РФ, про що вказує захисник як на підставу визнання мобільного телефону недопустимим доказом, є неможливим з урахуванням характеру злочину, який пов'язаний з діяльністю держави-агресора, яка розпочала повномасштабне вторгнення 24.02.2022 року, а також відсутності в результаті цього каналів міжнародної-правової допомоги з рф.
Оцінюючи правові наслідки ненадання на огляд стороні захисту речових доказів - мобільного телефону обвинуваченої, суд виходить з такого.
Відповідно до імперативної заборони, встановленої ч.12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Водночас зміст поняття «відкриття матеріалів» розкрито у частинах 1 і 2 вказаної статті.
Як передбачено частиною 1 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий, за його дорученням, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням, відповідно до частини 2 цієї ж статті, зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
Відтак процесуальним обов'язком слідчого, прокурора відкрити матеріали охоплюється інформування підозрюваного й захисника після закінчення досудового розслідування про наявність доказів, зібраних у ході слідства і наявних у розпорядженні сторони обвинувачення, й надання захисту реальної можливості завчасно ознайомитися з їх змістом, а не фактичне ознайомлення з ними.
Метою адресованої законодавцем сторонам кримінального провадження вимоги відкривати протилежній стороні матеріали при направленні справи до суду є дотримання процесуального балансу сторін, принципу змагальності шляхом створення кожній із них належних умов і рівних можливостей для ефективного відстоювання своїх позицій з тим, щоб кожна сторона мала достатньо часу для підготовки своїх доводів на основі тих доказів, які будуть використовуватися протилежною стороною.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 27.02.2025, ОСОБА_10 та її захиснику ОСОБА_9 надано доступ до матеріалів досудового розслідування в 1 томі на 307 арк. та речових доказів (мобільний телефон марки «Redmi Note 11 Pro», мобільний телефон марки «Xiaomi 11 Lite 56 Mt»; камера з номером НОМЕР_7 та карткою пам'яті «Transcend micro SD 8 Gb»); в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження адвокату для ознайомлення надано мобільний телефон підозрюваної ОСОБА_10 марки «Redmi Note 11 Pro», у зв'язку з чим порушено пакування даного мобільного телефону, після чого вказаний мобільний телефон поміщено до паперового конверту, який опечатано смужкою паперу з пояснювальним написами та підписами адвоката та підозрюваної, тобто вказаний речовий доказ відкривався стороні захисту на належній стадії процесу в порядку, встановленому ст. 290 КПК України.
З наведеного слідує, що до направлення справи до суду сторона захисту була достеменно обізнана про наявність у розпорядженні правоохоронних органів і місцезнаходження речових доказів, зокрема мобільний телефон марки «Redmi Note 11 Pro», а також про можливість використання стороною обвинувачення в суді задокументованих відомостей, що містяться у вказаному телефоні.
Колегія суддів щодо зауважень сторони захисту з приводу ненадання їй можливості оглянути речовий доказ шляхом ввімкнення мобільного телефону, зазначає, що такий речовий доказ було відкрито стороні захисту, що підтверджується відповідним протоколом від 27.02.2025 року, а дії органу досудового розслідування, в частині ненадання можливості оглянути наявну в ньому інформацію, були пов'язані виключно з метою уникнення пошкодження речового доказу шляхом можливої втрати наявної в ньому інформації, що було підтверджено і спеціалістом в судовому засіданні. Так, одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, підрозділів Національної гвардії України, для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна, з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об'єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення. Листування в інтернет месенджерах має свою специфіку, яка полягає в тому, що користувач облікового запису може шляхом віддаленого доступу, пройшовши певну процедуру, видалити дані, що б призвело до втрати їх доказового значення.
Інформація, яка міститься у вказаному речовому доказі, була оглянута в судовому засіданні 02.06.2025 року за участі сторін кримінального провадження, тобто право сторони захисту на огляд речового доказу було реалізовано, суд видалився до нарадчої кімнати 08.04.2026 року, і сторона захисту за цей час поки тривав судовий розгляд справи не зазначала про будь-які дії чи рішення суду, які завадили їм отримати час, необхідний для вивчення і врахування цих доказів для відстоювання своєї позиції захисту, що в свою чергу не тягне визнання вказаного доказу недопустимим.
Листом військової частини НОМЕР_4 від 17.11.2024 підтверджується місце розташування НОМЕР_8 радіотехнічного батальйону (військової частини НОМЕР_4 ) на вказаному аеродромі. Виходячи з координат, які були вказані на зображенні, зробленому за допомогою спеціального застосунку та надісланому ОСОБА_10 « ОСОБА_14 », було зафіксовано місцевість, на якій зокрема перебували військовослужбовці ЗСУ та перебувала радіо-локаційна станція. Вказана інформація у відкритому доступу Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України або іншими уповноваженими державними органами не розміщувалась.
Перевіряючи твердження сторони захисту про проведення затримання ОСОБА_10 в порядку ст. 208 КПК України, з порушеннями, колегія суддів приходить до наступного.
Версія сторони захисту про те, що ОСОБА_10 було затримано близько 19.00-20.00 год. 16.11.2024 підтверджується показаннями обвинуваченої та свідка ОСОБА_16 , після огляду місця події 17.11.2024 старшим слідчим слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області на підставі п.1 ч.1 ст. 208 КПК України складено протокол про затримання останньої, згідно якого часом фактичного затримання вказано 17.11.2024 о 01:37 год.
Відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Колегія суддів зазначає, що протокол затримання обвинуваченої складено 17.11.2024 року, сама обвинувачена ОСОБА_10 стверджувала, що вона була затримана працівниками правоохоронного органу 16.11.2024 о 19.00-20.00 год, коли її фактично попросили пройти до приміщення ВСП. Після цього вона була змушена залишатися біля працівників поліції та в подальшому була затримана, доставлена до приміщення СБУ 17.11.2024 року, а 19.11.2024 взята під варту ухвалою слідчого судді.
В обставинах цієї справи колегія суддів не погоджується із стороною захисту в тому, що затримання ОСОБА_10 було здійснено безпідставно, виходячи з досліджених доказів, у тому числі показань свідка ОСОБА_22 та даних протоколу огляду місця події, в ході якого було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_10 , мобільний телефон ОСОБА_16 , а також вилучено дві відеокамери, що давало підстави правоохоронним органам достатні підстави підозрювати ОСОБА_10 в причетності до злочину, про який у них була наявна інформація до їх затримання, і, відповідно, для такого затримання.
Закон не ставить перед уповноваженими на здійснення затримання особами вимоги вже в момент затримання переконатися поза розумним сумнівом у тому, що особа, яку вони підозрюють у вчиненні злочину, насправді його вчинила. Для цього існують наступні стадії кримінального провадження, під час яких обґрунтованість підозри може бути підтверджена або спростована. Тому хоча у цьому випадку підставою затримання ОСОБА_10 у протоколі затримання вказано: «під час виконання завдання представників російської федерації, яке полягало в зборі та передачі інформації по місцезнаходження на території Чернігівської області Збройних Сил України, місць постійної дислокації військовослужбовців ЗСУ», після затримання ОСОБА_10 з'ясувалась наявність підстав вважати, що така вчиняла дії, ознаки яких підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, тобто у зв'язку з яким її затримали, і вказана у протоколі підстава затримання не відміняє той факт, що на момент затримання поліцейські мали підстави підозрювати ОСОБА_10 у тому злочині.
Сама по собі незгода з протоколом затримання через «неправдиві» підстави такого затримання могла слугувати підставою для оскарження дій правоохоронних органів щодо законності затримання. Разом з тим, стороною захисту не зазначалось та в ході судового розгляду не надавалось доказів оскарження таких дій працівників правоохоронного органу. Більш того, зі змісту протоколу видно, що затриманій, в присутності захисника, було озвучено підставу затримання, роз'яснені її права, а протокол складений з дотриманням приписів ст. 208 КПК. Вказаний протокол підписано ОСОБА_10 та її захисником без жодних зауважень та доповнень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що порушень вимог КПК України при затриманні ОСОБА_10 не було, а зазначені захисником обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Посилання сторони захисту на те, що протокол огляду речей і документів від 18.11.2024, в ході якого було оглянуто відеокамеру темно-сірого кольору з серійним номером 1300160130201000443741 та флеш-накопичувач Micro SD «Transcend» 8 Gb, а також мобільний телефон «Redmi Note 11 Pro», не може бути визнаний судом належним доказом, оскільки об'єкти огляду були отримані з порушенням вимог КПК України, а наявна на таких об'єктах інформації, зокрема про пересування ОСОБА_10 по місту, не вказує на вчинення нею злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
В Постанові від 21.07.2025 року за №201/11849/23 Верховний Суд прийшов до висновку, що доказами є, зокрема електронні (цифрові) докази, як-от: матеріали фотозйомки, звуко-, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані), що містяться у відкритих мережах (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих (приватні месенджери та телеграм-канали, особисте листування з використанням комп'ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам'яті тощо). За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами і можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Як зазначалось колегією суддів вище, вказаний мобільний телефон «Redmi Note 11 Pro», а також відеокамера темно-сірого кольору з серійним номером 1300160130201000443741 та флеш-накопичувач Micro SD «Transcend» 8 Gb, що були вилучені 16.11.2024 в ході проведення огляду місця події, здобуті органом досудового розслідування з дотриманням вимог процесуального законодавства, підстав для визнання таких неналежними та недопустимими доказами немає.
Таким чином, огляди зазначених речей, а також даних, що в них містяться, проведено із дотриманням вимог ст. 237 КПК України, зафіксовано (за допомогою функцій скриншоту, друку та запису на технічні носії інформації) зміст відображеної на них як електронних документах інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні.
При цьому, обвинуваченою ОСОБА_10 не заперечувався факт неодноразового виїзду на виконання завдання « ОСОБА_15 », що таке пересування по місту відбувалось за допомогою громадського транспорту та виклику автомобіля служби таксі, як і не заперечувався факт придбання відеокамери.
Підстав для визнання вказаного вище протоколу огляду речей і документів, у яких зафіксовано хід і результати огляду мобільного телефону «Redmi Note 11 Pro», та відеокамери темно-сірого кольору з серійним номером 1300160130201000443741 та флеш-накопичувач Micro SD «Transcend» 8 Gb, недопустимим і неналежним колегія суддів не вбачає, оскільки ці фактичні дані отримано в порядку, передбаченому КПК.
Стосовно посилання сторони захисту на недопустимість як доказу копії протоколу огляду місця події від 07.11.2024 з фототаблицею до нього та витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження №22024270000000222 від 07.11.2024, оскільки така копія протоколу отримана з порушенням вимог КПК України, а обвинувачення ОСОБА_10 в іншому кримінальному провадженні, а саме у тому, що відбулося влучення у військову частину та травмування осіб, є незаконним, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних (слідчих) розшукових дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Беручи до уваги зміст положень ч.1 ст. 86 (щодо допустимості доказу), частин 2, 3 ст. 93 КПК України (щодо збирання доказів сторонами, застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (ч.7 ст. 163 КПК) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо: а) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; б) речі та документи згідно зі ст. 162 КПК містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення. В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надання начальником слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області на відповідний запит слідчого завірених належним чином копій протоколу огляду місця події від 07 листопада 2024 року з фототаблицею до нього та копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №22024270000000222 від 07.11.2024, які містяться в іншому кримінальному провадженні та долучення цих документів до кримінального провадження щодо ОСОБА_10 , не може вважатись порушенням вимог статте 159, 160 КПК. Адже слідчий діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до вимог ст. 93 КПК, оскільки підстави (ст. 163 КПК), які б обумовлювали його звернення до слідчого судді в порядку ст. 160 КПК, у даному випадку були відсутні. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду викладених у постанові від 17.02.2022 (справа №243/7977/18).
Більш того, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_10 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 110 КК України, і не висувалось, як про це зазначає захисник.
Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було відкрито протилежній стороні показання свідка ОСОБА_18 , при виконанні вимог ст. 290 КПК України, зазначена особа не допитувалась у даному провадженні в жодному статусі, а до матеріалів кримінального провадження долучено лише копію протоколу допиту того в якості потерпілого у іншому кримінальному провадженні, а відповідно, суд не може посилатися на них при ухваленні судового рішення.
В судовому засіданні захисник зазначала, що вказаний свідок не допитувався раніше, є потерпілим у іншому кримінальному провадженні, протокол допиту їй був відкритий.
Так, в ході судового розгляду даної справи свідок ОСОБА_18 був допитаний судом за клопотанням сторони обвинувачення у відповідності до положень ст. 352 КПК України, у судовому засіданні, за участі сторін кримінального провадження, кожна з яких мала можливість ставити запитання свідку.
Необхідність у його допиті виникла під час судового розгляду. Слідчим така особа у даному кримінальному провадженні у якості свідка не допитувалась, а тому порушень ст. 290 КПК України щодо невідкриття стороні захисту цих доказів не допущено і підстав для визнання їх недопустимими немає.
Покликання сторони захисту на те, що відповідь оперативного підрозділу від 26.02.2025 №17/8/1-1137нт, відповідно до якої встановлено, що акаунт « ОСОБА_13 » в месенджері Телеграм використовується представниками спецслужб рф з метою пошуку та залучення громадян України до здійснення розвідувально-підривної діяльності на шкоду державній безпеці України, була отримана від військової частини, у кримінальному провадженні такі дані шляхом проведення НСРД не встановлювались, що підтверджено прокурором в судовому засіданні, а орган досудового розслідування вирішив встановити особу « ОСОБА_13 » після запиту сторони захисту, а отже і рапорт та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення складені без достатнього обґрунтування, і доказів, які на даний час підтверджують, що « ОСОБА_13 » є представником спецслужб рф, отримані органом досудового розслідування не були, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, згідно листа №17/8/1-5679нт від 28.10.2025 начальника 8 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ в Чернігівській області, на адресу ДВКР СБ України не надходили доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №22024270000000227 від 16.11.2024; одночасно повідомлено, що у ст.ст. 2,7, 24 Закону України «Про Службу безпеки України» містяться норми, що зобов'язують СБ України дотримуватися режиму конфіденційності та нерозголошення інформації з обмеженим доступом; відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» інформація, яка стосується діяльності органів державної безпеки, а саме про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності відноситься до державної таємниці; у ч. 4 Розділу ІІ Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 №383, зазначено, що інформація про організацію, методи, форми, технічні засоби та результати оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів належить до державної таємниці з грифом «Таємно» або «Цілком таємно».
Також, відповідно до листа №17/8/1-5712нт від 31.10.2025 начальника 8 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ в Чернігівській області, повідомлено суд, що відповідно до пункту 4.4.9 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом ЦУ СБ України від 23.12.2020 №383 (далі- ЗВДТ), відомості, що дають змогу ідентифікувати конкретний об'єкт, стосовно якого здійснюється або планується здійснювати оперативно-розшуковий, контррозвідувальний чи розвідувальний захід, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, мають гриф обмеження доступу «цілком таємно»; матеріали будь-якої контррозвідувальної та оперативно-розшукової справи, а також відомості стосовно її об'єкта (об'єктів) у ході заведення та провадження за КРС/ОРС мають гриф обмеження доступу «цілком таємно»; згідно з вимогами відомчих нормативно-правових актів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України, матеріали закритих КРС/ОРС мають зберігатись у відповідному підрозділі СБ України на строк до 15 років без зміни грифу обмеження доступу; відомості за окремими показниками про зміст, форми, методи, організаційні положення, оперативну тактику здійснення СБ України оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, відповідно до пункту 4.4.1 ЗВДТ також становлять державну таємницю і мають гриф обмеження «таємно».
Листом командира військової частини НОМЕР_10 №68/770/дск від 05.12.2025, отриманим на запит суду від 12.11.2025, повідомлено, що відповідно до пункту 1.1.3 Зводу відомостей, що становлять державу таємницю, затвердженого наказом ЦУ СБ України від 23.12.2020 №383 (далі - ЗВДТ), відомості про зміст документів з управління військами (силами), які розкривають за окремими показниками питання підготовку, організації, ведення бойових дій, розташування військ (сил), мають гриф секретності «таємно»; військова частина НОМЕР_10 здійснює діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України та покладених завдань, зокрема тактичної особової розвідки відповідно до Бойового статуту Тактична особова розвідка, затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №1т від 20.09.2024 року, яким зокрема передбачено і те, що тактична особова розвідка ведеться добуванням розвідувальних відомостей від місцевого населення, біженців, полонених військовослужбовців противника, особового складу військових формувань (правоохоронних органів)… засобів масової інформації, мережі Internet (п. 1.5); відповідно до п. 2.4.1 Доктрини процедури розвідки, розробленої Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та затвердженої Головнокомандувачем Збройних Сил України та Положення військової частини НОМЕР_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , затвердженої Командувачем об'єднаних сил від 5 жовтня 2017 року №364дск (зі змінами) одними з основних завдань військової частини НОМЕР_10 щодо збору, обробки інформації є … моніторинг відкритих джерел інформації в мережі Internet; таким чином, матеріали та відомості, отримані з месенджера Telegram в межах компетенції та повноважень військової частини НОМЕР_10 ; враховуючи вищевикладене, відомості про організацію, завдання, результати розвідувальної діяльності, про результати аналізу розвідувальної інформації, а також за окремими показниками про зміст, форми, методи, організаційні положення, оперативну тактику здійснення розвідувальної діяльності, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, відповідно до ч.4 розділу ІІ ЗВДТ становлять державну таємницю і мають гриф секретності «таємно»; отже, форми, методи та результати ведення військовою частиною НОМЕР_10 розвідувальної діяльності мають гриф секретності «таємно», відповідно розголошенню не підлягають.
Згідно інформації, наданої Т.в.о. начальника Департаменту військової контррозвідки листом №17/12-50 від 08.01.2026, відповідно до пункту 4.4.9 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом ЦУ СБ України від 23.12.2020 №383 (далі- ЗВДТ), відомості, що дають змогу ідентифікувати конкретний об'єкт, стосовно якого здійснюється або планується здійснювати оперативно-розшуковий, контррозвідувальний чи розвідувальний захід, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, мають гриф обмеження доступу «цілком таємно»; матеріали будь-якої контррозвідувльної та оперативно-розшукової справи, а також відомості стосовно її об'єкта (об'єктів) у ході заведення та провадження за КРС/ОРС мають гриф обмеження доступу «цілком таємно»; доступ до матеріалів контррозвідувальної або оперативно-розшукової справи може мати вкрай обмежене коло співробітників СБ України, уповноважений прокурор, а також слідчий суддя - у разі, якщо за справою проводились негласні слідчі (розшукові) дії; на всіх перелічених посадових осіб державою покладається обов'язок нерозголошення державної таємниці; доступ до цієї інформації стороннім особам заборонений законом, а дії (бездіяльність), які призвели до її розголошення, містять склад злочину, передбачений ст. 328 КК України; згідно з вимогами відомчих нормативно-правових актів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України, матеріали закритих КРС/ОРС мають зберігатись у відповідному підрозділі СБ України на строк до 15 років без зміни грифу обмеження доступу, що відповідним чином, також забороняє доступ до них стороннім особам; відомості за окремими показниками про зміст, форми, методи, організаційні положення, оперативну тактику здійснення СБ України оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, відповідно до пункту 4.4.1 ЗВДТ також становлять державну таємницю і мають гриф обмеження доступу «таємно».
Листом начальника 8 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ в Чернігівській області №17/8-317нт від 16.01.2026, додатково до раніше наданої відповіді суду, зазначено, що у рапорті оперативного співробітника ОСОБА_22 вказано, що інформацію про протиправну діяльність обвинуваченої ОСОБА_10 отримано «у ході контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань», тобто поняття «контррозвідувальне забезпечення» не є тотожним поняттю «контррозвідувальні заходи»; оперативно-розшукова справа стосовно ОСОБА_10 8 управлінням Департаменту військової контррозвідки СБ України не заводилась, питання можливого заведення ОРС стосовно останньої та провадження за такою справою іншими оперативними підрозділами СБ України перебуває поза компетенцією 8 управління ДВКР СБ України.
Відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року №2135-ХІІ (далі - Закону №2135-XII) оперативно-розшукова діяльність це система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, є самостійним видом державної правової діяльності, завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Відповідно до ч.10 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», відомості про організацію, плани, зміст, форми, методи, засоби, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, результати контррозвідувальної діяльності, наукових і науково-технічних розробок з питань забезпечення державної безпеки, а також про осіб, які співробітничають або раніше співробітничали на конфіденційній основі з органами та підрозділами Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, узагальнюючі відомості про особовий склад цих органів та підрозділів становлять державну таємницю і підлягають захисту в порядку, визначеному Законом України «Про державну таємницю». Доступ до зазначених відомостей може надаватися у випадках та у порядку, визначеному Службою безпеки України, згідно з вимогами закону. Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» передбачено підстави для проведення контррозвідувальної діяльності, зокрема такими є виконання визначених законом завдань щодо: контррозвідувального забезпечення економічного, інформаційного, науково-технічного потенціалу, оборонно-промислового і транспортного комплексів та їх об'єктів, національної системи зв'язку, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, військово-технічного співробітництва, дотримання міжнародних режимів нерозповсюдження беруть участь у боротьбі з тероризмом, протидії розвідувально-підривній діяльності проти України, транснаціональній організованій злочинності та іншій злочинній діяльності, що становлять зовнішню загрозу національній безпеці України .
Законом України «Про розвідку» від 17 вересня 2020 року № 912-IX (із змінами) передбачено що розвідувальними органами є зокрема і розвідувальний орган Міністерства оборони України (п.2 ч.1 ст. 5).
Пунктом 6 частини 1 статті 6 Закону України «Про розвідку» визначено, що розвідувальні органи на виконання визначених статтею 2 цього Закону основних завдань розвідки беруть участь у боротьбі з тероризмом, протидії розвідувально-підривній діяльності проти України, транснаціональній організованій злочинності та іншій злочинній діяльності, що становлять зовнішню загрозу національній безпеці України.
Частиною ч.2 ст. 6 Закону України «Про розвідку» визначено, що функції Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України у сфері військово-технічного співробітництва, а також порядок їх взаємодії під час здійснення розвідувальної діяльності у цій сфері визначаються цим та іншими законами України, актами Президента України.
Таким чином, можна дійти висновку, що контррозвідувальна діяльність це система гласних і негласних заходів Служби безпеки України та інших органів, спрямована на виявлення, запобігання та припинення розвідувальних, терористичних погроз і захист державної таємниці, тоді як контррозвідувальне забезпечення це вужча, превентивна складова, яка передбачає комплекс заходів для захисту конкретних об'єктів (персоналу, інформації, інфраструктури) від спроб іноземних спецслужб отримати до них доступ.
Як слідує з рапорта оперуповноваженого 1 сектору 1 відділу 8 управління ДВКР СБ України старшого лейтенанта ОСОБА_22 , останнім у ході контррозвідувального забезпечення Збройних сил України та інших військових формувань, які дислокуються на території Чернігівської області, отримано інформацію про громадян України. які сприяють незаконній діяльності спецслуждб рф, поширюючи інформацію про місця розташування підрозділів ЗСУ на території м. Чернігова, з метою подальшого використання отриманих даних в нанесенні ракетно-бомбових ударів.
Колегія суддів приходить до висновку, що вказана інформація була отримана в порядку, передбаченому законодавством України, і така слугувала підставою для складання рапорту, на підставі якого уповноваженим органом прийнято рішення про внесення відомостей в ЄРДР відносно ОСОБА_10 за ознакам кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що збирання та передавання обвинуваченою інформації щодо місцезнаходження «об'єкту, що крутиться», становить першочерговий розвідувальний інтерес для спрямування діяльності саме спецслужб РФ в умовах триваючої масштабної збройної агресії, а така могла заподіяти шкоду державній безпеці України, оскільки знижує ступінь захищеності даних об'єктів, підвищує їх диверсійну уразливість, та може бути використана противником для нанесення ракетно-бомбових ударів, і призвести до загрози життю і здоров'ю громадян, тому покликання сторони захисту на те, що ОСОБА_10 було невідомо про те, що « ОСОБА_13 » є представником спецслужб рф і відповідних доказів про таке матеріали кримінального провадження не містять, не заслуговують на увагу, виходячи і з наявного у матеріалах кримінального провадження листа-відповіді заступника командира військової частини НОМЕР_10 з оперативної роботи №624/6/378 від 24.02.2025.
Щодо заявленого стороною захисту аналізу координат з використанням можливостей Гугл-карти, що свідчить про те, що дії ОСОБА_10 не могли призвести до встановлення місця знаходження військових об'єктів, а тим більше влучання у них, колегія суддів зазначає наступне.
Мотивуючи свою заяву, захисник зазначає, що зіставивши зазначені координати на фотографії у застосунку, нею встановлено, що зазначені координати на фотографії не відповідають фактичному розміщенню зазначених об'єктів.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що сторона захисту здійснює збирання доказів, зокрема, шляхом отримання висновків експертів, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Вказані у клопотанні доводи захисника не ґрунтуються на жодних підтверджених доказах, сам захисник не є експертом з даних питань, а тому дана заява є необґрунтованою.
При цьому, суд вказує, що зазначаючи вказані обставини, сторона захисту мала можливість самостійного залучення експерта на договірних умовах для проведення експертизи та підтвердження чи спростування даних доводів, що є формою реалізації засади змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів, як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду.
Щодо тверджень сторони захисту про те, що ОСОБА_10 не було усвідомлено дій, які вона вчиняє, така не розуміла, який об'єкт фотографує, оскільки такий вона ніколи не бачила, не розуміла, що здійснює фотографування радіо-локаційної станції, колегія суддів вважає такі неспроможними, з огляду на наступне.
Частина 2 статті 111 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану.
Так безпосереднім об'єктом державної зради є зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.
Видовим об'єктом цього злочину, є зовнішня та внутрішня безпеки України.
Предметом державної зради є відомості, що становлять державну таємницю.
Існує три форми об'єктивної сторони цього злочину: перша форма державної зради - перехід на бік ворога, яка полягає в наданні безпосередньої допомоги державі, з якою Україна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту, на кшталт переходу до ворога через лінію фронту; вступ до армії ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін..
Друга форма державної зради - шпигунство, що виражається у передачі або збиранні з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
Третя форма - надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, яка полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави, чи з власної ініціативи. Допомога в проведенні підривної діяльності може виявлятися в сприянні резидентам (таємним представникам іноземних розвідок), укриття розвідника або його спорядження, вербування агентів для проведення підривної діяльності проти України тощо. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа за завданням іноземних держав або їх представників організовує (або вчинює) на шкоду Україні будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча). У таких випадках відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою державної зради є мета - заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Державна зрада вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. Не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Тому в даному випадку суд зауважує, що не має суттєвого значення і не впливає на склад злочину, коли саме ОСОБА_10 встановила зв'язок з « ОСОБА_13 », і не з моменту отримання від неї злочинного завдання, а саме з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні - протиправних дій, які вчинила ОСОБА_10 згідно обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті.
Суд переконаний, що достатній рівень освіти ОСОБА_10 , і життєвий досвід, здобуті за життя зв'язки та знайомства, перебування у шлюбі з чоловіком, який на час вчинення ОСОБА_10 вищевказаних дій був військовослужбовцем і був разом з ОСОБА_10 під час її затримання, надавали достатні підстави для усвідомлення нею фактів активної підривної діяльності рф проти України, яка почалась з окупації та анексії території України в АР Крим, подальшим повномасштабним вторгненням рф на територію України та наслідків співробітництва з представниками спецслужб рф, шляхом розклеювання оголошень про заробіток, виконання завдання щодо фотографування об'єкту, а також готовності виконувати завдання надалі, про що свідчило придбання відеокамер.
На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_10 з надання нею допомоги представниками спецслужб рф в проведенні підривної діяльності на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку.
Водночас, ОСОБА_10 як громадянка України, очевидно розуміючи про існування в країні з лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку із повномасштабним вторгненням регулярних збройних сил країни-агресора, часткової окупації території України, систематичних та щоденних обстрілів всієї території України, в тому числі і міста Чернігова, мала б передбачати, що фотографування об'єкту, що крутиться, за допомогою спеціального додатку, та передача відповідної фотографії безумовно могло бути використане представниками рф, наслідком чого стане завдання шкоди державі.
Принциповим є те, що ОСОБА_10 , розуміючи протиправність дій рф проти Держави, громадянином якої вона є, не припинила спілкування з « ОСОБА_13 » після виконання завдання і отримання грошових коштів, а погодилась співпрацювати далі, виконуючи її завдання, що могли зашкодити обороноздатності та державній безпеці України.
Крім того, як вбачається з даних що містяться у протоколі огляду місця події з додатком до нього, під час спілкування ОСОБА_10 в чаті з акаунтом « ОСОБА_13 », така цікавиться чи може вона видаляти фотографію об'єкту, що крутиться, після того як такий фотознімок був зроблений через спеціальний застосунок та надісланий « ОСОБА_14 ». Вказаний факт свідчить про те, що ОСОБА_10 розуміла незаконність своїх дії, їх наслідки та намагалась завчасно вжити заходів уникнення бути викритою у вчиненні злочину.
Суд наголошує, що ОСОБА_10 , маючи громадянські права, може не підтримувати політичний режим країни, в якій проживає, відвідувати території іншої країни тощо, але вона при цьому не отримує права шкодити обороноздатності та державній безпеці України, надавати представникам іноземної держави будь-яку допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду таким цінностям.
Також, колегія суддів приймає до уваги й те, що обвинувачена ОСОБА_10 у своїх показаннях зазначала, що метою вчинення вказаних дії було отримання доходу через скрутне матеріальне становище, однак за її ж показаннями, наданими суду, нею жодного разу заздалегідь не обговорювалась з « ОСОБА_13 » оплата за виконання того чи іншого завдання, і такі показання підтверджено перепискою з « ОСОБА_13 », яка була досліджена в ході судового розгляду справи, що свідчить про відсутність умислу на передачу інформації виключно з метою покращення матеріального стану.
Вказані обставини спростовують версію сторони захисту про те, що ОСОБА_10 вчиняла ці дії не з метою спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Показання ОСОБА_10 щодо невизнання вини у вчиненні інкримінованого злочину, колегія суддів оцінює критично, вважає їх неправдивими та такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому колегією суддів критично оцінені показання обвинуваченої, наданої нею в ході судового розгляду, про те, що у приміщенні СБУ 17.11.2024 на неї чинився моральний тиск, який полягав в тому, що їй казали визнати вину, але вона вину не визнала і після цього її повезли на слідчий експеримент. В судовому засіданні при з'ясуванні цього питання зазначила, що моральний тиск не вплинув на слідчий експеримент, вона розповіла на місці як все було, вину не визнала. Перевірку з цього приводу просила не проводити, оскільки показання вона не змінила, а надала ті показання, які вважала за потрібне. При дослідженні судом даних за результатами слідчого експерименту із застосуванням відеозапису, убачається, що в ході вказаної слідчої дії остання діяла вільно та невимушено, вказувала на деталі обстановки, детально повідомляла про свої дії після отриманих вказівок, зауваження наприкінці слідчої дії у учасників, в тому числі у сторони захисту, відсутні.
Також суд наголошує на тому, що ОСОБА_10 , повідомляючи в суді про незаконний вплив на неї, не навела жодних деталей та не назвала осіб, які вчиняли такі дії. При цьому, враховуючи час, що пройшов з моменту даних подій, а також і відсутність за їх наслідком будь-яких офіційних рішень, суд дійшов переконання, що твердження ОСОБА_10 у цій частині є частиною тактики захисту від пред'явленого обвинувачення в суді з метою уникнення відповідальності.
При цьому колегія суддів зауважує, що сторона захисту не вказала обставин, які заважали протягом більш ніж року ОСОБА_10 як самостійно, так і з допомогою її захисника повідомити компетентний орган про застосування до неї тиску з боку працівників правоохоронних органів, надавши можливість провести належне розслідування відповідної заяви. Однак уперше обвинувачена вказала про таке лише під час її допиту у судовому засіданні у ході судового розгляду цього кримінального провадження. До того ж колегія суддів зауважує, що обвинувачена була забезпечена захисником від самого початку досудового розслідування, проте лише 09 лютого 2026 року під час її допиту в судовому засіданні повідомила про факт здійснення на неї психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів, а 20.02.2026 в судовому засіданні ще раз зазначила про таке, вказавши, що перевірку з цього приводу проводити не потрібно, оскільки це не вплинуло на слідчий експеримент. Захисник обвинуваченої також в судовому засіданні зазначила, що перевірку вказаних обставин проводити не потрібно. ОСОБА_10 як самостійно, так і через свого захисника не зверталась з відповідними заявами щодо незаконних дій працівників СБУ до органів ДБР.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що ОСОБА_10 вину не визнала, а тому підстав вважати, що вона оговорила себе під впливом недозволених методів досудового слідства немає. Тобто, будь-яких підстав для проведення відповідних перевірок немає.
Інші аргументи сторони захисту щодо недопустимості, неналежності, недостовірності доказів, які надав прокурор, зокрема матеріали тимчасових доступів до інформації, що містить охоронювану законом таємницю, яка перебувала у володінні ПрАТ «Київстар» та АТ КБ «ПриватБанк», окремо та в сукупності не мають важливого значення для вирішення питання про можливість посилання суду на них як на докази, що підтверджують висунуте ОСОБА_10 обвинувачення, та не впливають на загальну справедливість судового розгляду щодо неї, тому суд не наводить окремо своє обґрунтування щодо таких доводів. У цьому випадку суд враховує, що у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Обов'язок суду умотивувати свої рішення не слід розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожний аргумент, міра цього обов'язку може варіюватись залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija проти Іспанії»,§ 29).
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченої та визнання її винуватості.
Суд за вказаних обставин вважає доведеною вину ОСОБА_10 , а її дії вірно кваліфікованими за ч.2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України у формі надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченій ОСОБА_10 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, його наслідки, ставлення обвинуваченої до вчиненого, фактичні обставини провадження, особу винної - її вік, сімейний та матеріальний стан, дані щодо відсутності попередніх притягнень до адміністративної та кримінальної відповідальності, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеристику з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують її покарання, у зв'язку з чим, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень не можливе без її ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим обвинуваченій ОСОБА_10 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк, передбачений санкцію статті закону, якою передбачене покарання за вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення, з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та буде відповідним скоєному.
При цьому, визначаючи розмір призначеного покарання, колегія суддів враховує той факт, що обвинувачена ОСОБА_10 , як громадянка України, вчинила злочини в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочини мають підвищену суспільну небезпечність, вчинила цей злочини умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої не можливе без реального відбування покарання, а тому положення ст. 75 КК України не можуть бути застосовані.
Також з огляду на вчинення ОСОБА_10 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_10 , не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Судом приймаються до уваги пояснення обвинуваченої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні щодо визнання її такою, що фактично була позбавлена можливості залишити місце перебування, починаючи з 16.11.2024, з подальшим складанням протоколу затримання 17.11.2024 о 01.37 год., обранням їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено, в зв'язку з чим, початок строку відбуття покарання ОСОБА_10 необхідно обчислювати з 16 листопада 2024 року, тобто з дня фактичного затримання.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_10 в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з часу фактичного затримання 16 листопада 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Арешти, накладені на майно ухвалами слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.11.2024, підлягають скасуванню.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 96-2 КПК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію до предметів, а саме: мобільного телефону «Redmi Note 11 Pro», який використовувався обвинуваченою ОСОБА_10 як засіб при вчиненні кримінального правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, колегія суддів
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі, строком на 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією майна, що належить їй на праві приватної власності.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк її попереднього ув'язнення з моменту її фактичного затримання, а саме, з 16.11.2024 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Речові докази:
мобільний телефон марки «Redmi Note 11 Pro», визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №22024270000000227 від 16.11.2024, відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області від 17.11.2024, - звернути на користь держави, застосувавши спеціальну конфіскацію;
мобільний телефон марки «Xiaomi 11 Lite 56 Mt», визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №22024270000000227 від 16.11.2024, відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області від 17.11.2024, - повернути власнику ОСОБА_16 ;
фото військового об'єкту та чорнові записи, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №22024270000000227 від 16.11.2024, відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області від 17.11.2024; камеру з номером 1300160130201000443741 та картка пам'яті «Transcend micro SD 8 Gb», визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №22024270000000227 від 16.11.2024, відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області від 17.11.2024, - знищити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.11.2024 на мобільний телефон марки «Redmi Note 11 Pro», фото військового об'єкту та чорнові записи, на яких можливо містяться координати військових об'єктів, вилучені під час огляду місці події 16.11.2024 - скасувати, після набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.11.2024 на мобільний телефон марки ««Xiaomi 11 Lite 56 Mt» та камеру з номером НОМЕР_7 та карткою пам'яті «Transcend micro SD 8 Gb», вилучені під час огляду місці події 16.11.2024, що належать ОСОБА_16 , - скасувати, після набрання вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3