Справа № 584/493/25
Провадження № 3/584/25/26
13.04.2026 м. Путивль
Суддя Путивльського районного суду Сумської області Токарєв С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 2 (м. Путивль) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючго по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Водій ОСОБА_1 , 29 квітня 2025 року о 18 год. 12 хв. по вул. князя Володимира, 63 у м. Путивль керував мотоблоком «KENTAVR», без реєстраційного номера, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також у найближчому медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУПАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі ОСОБА_1 , зважаючи на те, що останній не був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі й ознайомитись з матеріалами справи, скористатись послугами захисника, звернутись до суду з відповідними клопотаннями про приєднання до матеріалів справи доказів чи їх витребування судом.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Латишева В.О. у судовому засіданні зазначила, що на її думку матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, посилаючись на положення п. 1.10. Правил дорожнього руху, ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», а також наказ Держстандарту України № 31 від 25.01.1995 адвокат Латишева В.О. зазначила, що мотоблок «KENTAVR», яким керував її підзахисний ОСОБА_1 , не є транспортним засобом, відповідно, його експлуатація не є керуванням транспортним засобом, у зв'язку з чим у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Латишевої В.О., дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення повністю підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 315408 від 29 квітня 2025 року (а.с.1,2), а також даними відеозапису (а.с.4), у зв'язку з чим наявні підстави для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні наведеного правопорушення.
При цьому, суд не бере до уваги доводи, наведені захисником ОСОБА_1 - адвокатом Латишевою В.О., виходячи з наступного.
У п. 1.10 Правил дорожнього руху, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зазначено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.
До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 278/3362/15-к.
Загальними положеннями Правил дорожнього руху, а саме п. 1.10., визначено поняття водія - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Отже, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише у разі присвоєння йому номерного знаку та за наявності посвідчення водія у особи, яка ним керує.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що мотоблок «KENTAVR» є транспортним засобом.
Як вбачається з повідомлення Відділення поліції № 2 (м.Путвиль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, ОСОБА_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «С» від 17.12.1998 (а.с.3).
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не вбачається.
Враховуючи особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, а також характер скоєного правопорушення, вважаю, що його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень можливе при застосуванні штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В силу ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір.
Керуючись ст.ст.40-1, 130, 284, 307, 308 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок) судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області.
Постанова, якщо її не оскаржено, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.М.Токарєв