1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/478/25 1-кс/335/875/2026
03 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
заявника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника потерпілої особи ПП «БІЗНЕС-ОФІС №6» ОСОБА_4 про відвід судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_5 від участі у розгляді справи № 335/478/25 (провадження №1-кп/335/329/2026), -
В провадженні судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження № 1202208206001660 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (справа № 335/478/25, провадження 1-кп/335/329/2026).
16.03.2026 року в судовому засіданні представник потерпілої особи ПП «БІЗНЕС-ОФІС №6» ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 1202208206001660, заявив відвід судді ОСОБА_5 , в обґрунтування якого, зазначив, що суддею ОСОБА_5 безпідставно було відмовлено в задоволенні ряду його клопотань.
В судовому засіданні представник потерпілої особи ПП «БІЗНЕС-ОФІС №6» ОСОБА_4 вимоги заявленого відводу підтримав, доповнив заяву про відвід судді, зазначивши про те, що суддею ОСОБА_5 здійснюється кримінальне провадження російською мовою.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про відвід судді, посилаючись на відсутність підстав передбачених ст. 75 КПК України для відводу судді.
Вислухавши пояснення заявника, прокурора, вивчивши матеріали заяви про відвід, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і недоторканим та приймає рішення у відповідності до вимог Закону, а тому будь-яке втручання в його діяльність є недопустимим.
Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Суть цієї правової норми полягає тому, що вона передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді кримінального провадження.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово постановляв, що «особиста неупередженість судді повинна вважатись присутньою доти, доки не доведено протилежного».
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
В якості обставин, що викликають у заявника сумніви в неупередженості судді, заявник зазначив підставу відмову у задоволенні його клопотань та здійснення кримінального провадження російською мовою.
Проте, в заяві про відвід судді не наведені обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді, з урахуванням об'єктивного критерію, а саме - факти, які можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості, а незгода учасників кримінального провадження з процесуальними діями та рішеннями судді не є підставою для відводу.
Крім того, суд при вирішенні питання про відвід судді не вправі давати оцінку процесуальним рішенням судді, які приймаються ним під час судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Так, в судовому засіданні відтворено звукозапис судового засідання від 16.03.2026 року, відповідно до якого головуючим суддею ОСОБА_5 здійснюється кримінальне провадження № 1202208206001660 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України на державній мові, чим спростовуються доводи заявника щодо здійснення суддею ОСОБА_5 кримінального провадження російською мовою.
Доводи заявника про відвід судді ґрунтуються виключно на суб'єктивних переконаннях та не містять правових підстав для відводу.
Таким чином, процесуальна діяльність судді ОСОБА_5 не може бути підставою для відводу.
Викладені у заяві про відвід обставини, за яких заявник бажає усунути суддю ОСОБА_5 від участі у розгляді кримінального провадження № 1202208206001660 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, є його суб'єктивною думкою, а твердження щодо недотримання критерію неупередженості судді, у зв'язку з винесенням ним процесуальних рішень, зводиться до непогодження заявника із такими процесуальними рішеннями, прийнятими суддею.
Однак керування процесом, прийняття певних процесуальних рішень, вирішення клопотань є прерогативою суду і такі дії не обов'язково мають викликати задоволення всіх учасників процесу, так само як і прийняті судом рішення. На думку суду, висловлена заявником думка щодо упередженості судді є його особистим суб'єктивним ставленням до процесу і до судді у справі, не має жодного об'єктивного підґрунтя. Крім того, процесуальні рішення як судді, так і суду, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що доводи заявника про відвід не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачені ст. 75 КПК України, а також доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді під час розгляду кримінального провадження, тому заявлений відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 75, 76, 81, 309 КПК України, -
Заяву представника потерпілої особи ПП «БІЗНЕС-ОФІС №6» ОСОБА_4 про відвід судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_5 від участі у розгляді справи № 335/478/25 (провадження №1-кп/335/329/2026) - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1