Справа № 1522/17744/12
Провадження № 6/522/149/26
30 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
До суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявник обґрунтовує заяву тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває дублікат виконавчого листа №1522/17744/12, виданий Приморським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення з нього та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором на користь правонаступника стягувача - ТОВ «Консалт Солюшенс». Вимога про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, мотивована припиненням зобов'язань Заявника за договором поруки у зв'язку зі смертю основного боржника - ОСОБА_3 . Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 523 ЦК України та сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду, Заявник зазначає, що порука припиняється у разі заміни боржника (зокрема в порядку спадкування), якщо поручитель не надав згоди відповідати за нового боржника. Оскільки Заявник такої згоди не надавав, а факт смерті основного боржника згідно зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» є безспірним підтвердженням припинення його правоздатності, подальше стягнення заборгованості з поручителя є безпідставним. З огляду на відсутність у Заявника законодавчого права на самостійне отримання витягу з Реєстру щодо актового запису про смерть сторонньої особи, він просить суд витребувати відповідні докази та на підставі ст. 432 ЦПК України визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з повним припиненням обов'язку боржника.
Ухвалою суду від 30.01.2026 року вирішено заяву прийняти до провадження.
05.02.2026 року від ТОВ «Консалт Солюшенс» до суду надійшли заперечення на заяву.
Відповідно до заперечень, ТОВ «Консалт Солюшенс» вважає вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Стягувач наголошує на обов'язковості судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлено солідарний обов'язок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з погашення заборгованості. Згідно з приписами ст. 543 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними до моменту повного погашення боргу. Смерть одного із солідарних боржників на стадії виконання вже ухваленого судового рішення не припиняє обов'язку іншого солідарного боржника перед стягувачем. Крім того, аналіз ст. 432 ЦПК України свідчить, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можливе лише за умови відсутності матеріального обов'язку, що виник після ухвалення рішення, або у разі помилкової видачі документа. Оскільки судове рішення залишається невиконаним, а правонаступництво стягувача було належним чином підтверджено судом, законні підстави для припинення зобов'язання ОСОБА_1 відсутні. Стягувач зауважує, що смерть позичальника не є «іншою причиною» у розумінні процесуального закону для звільнення поручителя від виконання вже присудженого солідарного стягнення, а отже, у задоволенні заяви має бути відмовлено задля дотримання балансу інтересів сторін та реалізації права на повне виконання судового рішення.
У судове засідання призначене на 30.03.2026 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Суд дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2012 було задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №623-013/ФКВІП-08 від 22.08.2008 у розмірі 473 700,27 грн. Ухвалою суду від 23.02.2021 у вказаній справі було проведено заміну стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс». На примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває дублікат виконавчого листа щодо Заявника.
Обґрунтовуючи вимоги, Заявник зазначає про смерть основного боржника - ОСОБА_3 , що, на його думку, призвело до припинення договору поруки на підставі ч. 1 ст. 523 ЦК України, оскільки згоди відповідати за нових боржників (спадкоємців) він не надавав. Своєю чергою, заінтересована особа (стягувач) заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на положення ст. 543 ЦК України щодо тривалості солідарного обов'язку до повного виконання рішення суду та вказуючи на відсутність підстав для застосування ст. 432 ЦПК України, оскільки обов'язок Заявника, встановлений чинним судовим рішенням, не є припиненим.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.
За ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 1ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Згідно інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
У постанові Верховного Суду від 09.09.2021 року у справі №824/67/20 також зазначено, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
У постанові від 17.10.2019 року у справі № 2-3558/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Згідно постанови Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 824/2/22 законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з ново виявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21).
Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Смерть одного боржника за рішенням суду, яке набрало законної сили, не звільняє інших солідарних боржників від виконання своїх зобов'язань за законним судовим рішенням.
Вказане у своїй сукупності свідчить про відсутність порушеного права заявника, та про відсутність підстав для визнання припиненим зобов'язання, і відповідно, підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки встановлений судовим рішенням солідарний обов'язок боржника не припиняється автоматично внаслідок смерті іншого солідарного боржника на стадії виконавчого провадження. Оскільки положення статті 543 Цивільного кодексу України прямо передбачають обов'язок солідарних боржників до моменту повного погашення заборгованості, а обов'язок поручителя у даному випадку вже трансформувався у визначене судом грошове зобов'язання, посилання на припинення поруки за статтею 523 ЦК України після набрання рішенням законної суд оцінює критично. Сутність процедури, передбаченої статтею 432 ЦПК України, полягає у встановленні фактів помилкової видачі документа або припинення матеріального обов'язку боржника, проте в даній справі судове рішення залишається невиконаним, обов'язок заявника не припинився внаслідок добровільної сплати чи інших законних підстав, а отже, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень та безпідставного звуження прав стягувача на повне задоволення своїх вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 432, 258 261 ЦПК України,-
У задоволенні позову заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.В. Науменко
У зв'язку з проходженням суддею підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів, повний текст ухвали складено 13 квітня 2026 року.
Суддя А.В. Науменко
30.03.26