СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/27/26
ун. № 2-546-1/10
30 березня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., боржника, ОСОБА_1 , представника стягувача, адвоката Лобаня Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенова Олександра Олександровича від 12 грудня 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором,
І. Позиції учасників справи
Позиція скаржника
23 грудня 2025 до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла скарга ОСОБА_1 , подана 22 грудня 2025 року адвокатом Ходаком В.В., на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенова Олександра Олександровича щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 12 грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» (далі - Товариство) заборгованості за кредитним договором.
19 січня 2026 до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшли доповнення до скарги, подані адвокатом Ходаком В.В.16 січня 2026 року
Скарга (з урахуванням доповнень) обґрунтована тим, що:
- на примусовому виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Святошинський ВДВС) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-546-1/10 від 05.12.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 343 776,80 грн, судових витрат у сумі 1 820,15 грн, а всього 345 096,80 грн;
- зазначене виконавче провадження відкрите на підставі дублікату виконавчого листа, виданого відповідно до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року;
- постанова про відкриття виконавчого провадження та інші постанови ухвалені в його межах є незаконними, адже на момент відкриття виконавчого провадження ухвала про видачу дубліката виконавчого листа не набрала законної сили; ухвала про видачу дубліката є незаконною, адже підстави для його видачі відсутні.
З урахуванням викладеного, просив:
- скасувати постанову Святошинського ВДВС про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 12 грудня 2025 року;
- скасувати постанову Святошинського ВДВС про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 12 грудня 2025 року;
- скасувати постанову Святошинського ВДВС про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 12 грудня 2025 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав з підстав, що викладені у скарзі, просив її задовольнити. Додатково пояснив, що 12 грудня 2025 року старший державний виконавець Святошинського ВДВС Семенов О.О. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року про видачу дубліката виконавчого листа. Повна ухвала суду була виготовлена 30 листопада 2025 року. На вказану ухвалу він подав апеляційну скаргу, тому ухвала не набрала законної сили. Також повідомив, що 24 березня 2026 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою вказану ухвалу скасував та відмовив у видачі дубліката виконавчого листа. На підставі вказаної постанови державний виконавець Святошинського ВДВС прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження. Наголосив на необхідності підтвердити висновки Київського апеляційного суду, оскільки поніс витрати на професійну правничу допомоги на оскарження незаконних рішень державного виконавця.
Позиція Святошинського ВДВС
Представник Святошинського ВДВС у судове засідання не з'явився, про дату час і місце його проведення був повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки до електронного кабінету.
Будь-яких заперечень чи пояснень щодо скарги Святошинський ВДВС не подав.
Позиція стягувача
Стягувач проти вимог, зазначених у скарзі, заперечив.
09 лютого 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшли заперечення Товариства на скаргу, подані 06 лютого 2026 року ОСОБА_2 .
Заперечення мотивовані тим, що:
- заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 не погасив дотепер, навіть у примусовому порядку;
- скаржник допустив зловживання процесуальними правами, подавши одночасно три аналогічні скарги на рішення державного виконавця;
- ухвала суду від 28 квітня 2025 року є законної та набрала законної сили 13 травня 2025 року.
З урахуванням викладеного, просила в задоволенні скарги відмовити.
У судовому засіданні представник Товариства, адвокат Лобань Д.М., просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях. Пояснив, що станом на день відкриття виконавчого провадження Також підтвердив, що виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчене на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24 березня 2026 року. Заявлені витрати на професійну правничу допомогу вважав необґрунтованими, адже ОСОБА_1 подавав багато ідентичних скарг.
ІІ. Процесуальні дії суду
22 січня 2026 року суд постановив ухвалу про прийняття скарги до розгляду, призначив судове засідання на 09 лютого 2026 року.
У зв'язку в суді з відсутністю електропостачання судове засідання, призначене на 09 лютого 2026 року, суд відклав на 30 березня 2026 року.
20 березня 2026 року Манацков М.О. через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подав заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 30 березня 2026 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Зазначену заяву суд задовольнив, про що 24 березня 2026 року постановив відповідну ухвалу.
ІІІ. Обставини, які встановив суд
28 квітня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою заяву представника Товариства задовольнив; видав дублікат виконавчого листа за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30.03.2010 у справі № 2-546-1/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 343 776,80 грн, судових витрат у сумі 1 820,15 грн, а всього 345 096,80 грн (а.с. 11-12).
Згідно з довідкою про набрання рішенням законної сили від 30.11.2025 ухвала суду від 28.04.2025 набрала законної сили 13.05.2025 (а.с. 12).
Відповідно до дубліката виконавчого листа, виданого згідно з ухвалою від 28.04.2025, суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 343 776,80 грн, судових витрат у сумі 1 820,15 грн, а всього 345 096,80 грн (а.с. 10-11).
12 грудня 2025 року старший державний виконавець Святошинського ВДВС Семенов О.О. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 343 776,80 грн, судових витрат у сумі 1 820,15 грн, а всього 345 096,80 грн (а.с. 17).
12 грудня 2025 року старший державний виконавець Святошинського ВДВС Семенов О.О. прийняв постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (а.с. 16).
12 грудня 2025 року старший державний виконавець Святошинського ВДВС Семенов О.О. прийняв постанову стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (а.с. 18).
24 березня 2026 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28.04.2025 скасував та в задоволенні заяви Товариства про видачу дубліката виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованості за кредитним договором відмовив.
26 березня 2026 року державний виконавець Святошинського ВДВС прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв'язку зі скасуванням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 28.04.2025. Зазначену обставину учасники справи визнали. Факт прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 суд перевірив шляхом безпосереднього доступу до автоматизованої системи виконавчих проваджень.
ІV. Мотиви оцінка і висновки суду
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VІІІ від 02.06.2016 державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до положень статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця та просив скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору.
Матеріали справи містять підтвердження, що 26 березня 2026 року державний виконавець Святошинського ВДВС прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв'язку зі скасуванням ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 28.04.2025, на підставі якої було відкрите виконавче провадження. У зв'язку із закінченням виконавчого провадження була припинена чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення. Проти зазначених обставин скаржник у судовому засіданні не заперечив. Наведене свідчить про виконання вимог, зазначених у скарзі, в повному обсязі.
Доводи ОСОБА_1 про необхідність підтвердження неправомірності постанов державного виконавця суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При цьому для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.
Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватно-правових конструкцій з метою створення передумов для оспорення судового рішення чи підтвердження обставин, установлених у судовому рішенні, яке набрало законної сили. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень
У справі, що розглядається, підставою для відкриття виконавчого провадження, був дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованості за кредитним договором. Зазначений дублікат виданий на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 28.04.2025. Тобто ухвала суду про видачу дублікату виконавчого листа та постанова про відкриття виконавчого провадження слід розцінювати як підставу (причину) і наслідок.
Станом на день розгляду скарги ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 28.04.2025 скасована постановою Київського апеляційного суду від 24.03.2026.
З урахуванням викладеного, підтвердження неправомірності рішень державного виконавця, прийнятих на підставі ухвали суду, надалі скасованої в іншому судовому провадженні, вочевидь суперечить засаді розумності.
За таких обставин, суд констатує, що підстави для визнання рішень державного виконавця неправомірними станом на день розгляду скаргивідсутні і відмовляє в задоволенні скарги повністю.
Водночас суд уважає за необхідне звернути увагу на таке.
На основі принципу розумності запропоновано такий підхід до тлумачення як «метод чесного читання», тобто визначення застосування нормативного тексту до наявних обставин на основі того, як розумний читач, який повністю володіє мовою, зрозумів би текст на час його прийняття.
Ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження (частина перша статті 260 ЦПК України).
Зазначення строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження є обов'язковим елементом резолютивної частини ухвали суду, а тому незазначення в судовому рішенні строку і порядку набрання ним законної сили не є опискою у розумінні частини першої статті 269 ЦПК України та не може бути виправлено судом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (стаття 261 ЦПК України).
Тлумачення статті 261 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання», свідчить, що:
- у частині першій статті 261 ЦПК України передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановлюються у формі ухвали. Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченим для рішення суду (стаття 273 ЦПК України), тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (статті 460, 479, 480, 487 ЦПК України). Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає;
- ухвала суду за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 451 ЦПК України) набирає законної сили за правилами статті 261 ЦПК України. Нормами розділу VІІ ЦПК України не встановлено іншого порядку набрання законної сили ухвалами, які постановляються за наслідками розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року в справі № 761/13085/14-ц.
У справі, що розглядається, ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 28.04.2025 набрала законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 28 квітня 2025 року. Подання апеляційної скарги на ухвалу на дату набрання нею законної сили не вплинуло.
За таких обставин, аргументи скаржника про відсутність законної сили ухвали станом на день подання скарги не ґрунтуються на процесуальному законі.
Керуючись статтями 258-261, 353-355, 447-451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенова Олександра Олександровича від 12 грудня 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повна ухвала суду складена 03 квітня 2026 року.
Суддя Ю.В. Кравченко