СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4960/22
пр. № 2/759/94/26
30 березня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі Біляку М.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Студзінського М.А.,
представника позивача - адвоката Торгана В.Б.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Харченка В.В.,
представника відповідача - адвоката Мелаша Д.Ю.,
представника відповідача - адвоката Драчука Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 , треті особи: Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Пісківської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, про визнання заповіту недійсним,
13.05.2022 адвокат Студзінський М.А., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернуся до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , складений 26.03.2021, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №8-298.
Дану позовну заяву адвокат обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка була матір'ю позивача. Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої входять три квартири у м. Києві. При зверненні до державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 стало відомо, що незадовго до смерті його матір склала заповіт на користь невідомої йому особи, якою, як з'ясувалося у подальшому, є ОСОБА_2 . Також за спірним заповітом спадкоємцями є неповнолітні діти позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_91
Представник позивача вказує, що станом на день складення заповіту заповідачка була людиною похилого віку, мала ряд захворювань, перенесла декілька операцій на серці, два інсульти, а тому вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. В останні роки у ОСОБА_5 розвивався віковий склероз, почастішали випадки несприйняття дійсних подій (який день, час, де вона перебуває), правильної життєвої ситуації (не впізнавала свого сина).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2022 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В.
Ухвалою від 13.05.2022 позовну заяву залишено без руху.
16.05.2022 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2022 дану заяву передано для розгляду судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В.
20.05.2022 представником позивача усунено допущені недоліки.
Ухвалою від 23.05.2022 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження із викликом учасників у підготовче засідання на 08.09.2022 року. Крім того, вказаною ухвалою витребувано від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 23.05.2022 задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.
25.05.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про виклик та допит свідків: ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18
25.05.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів - медичної документації ОСОБА_5 .
Ухвалою від 26.05.2022 залучено до участі у справі Службу у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.
Ухвалою від 26.05.2022 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Студзінського М.А. про витребування доказів - медичної документації ОСОБА_5
13.06.2022 з Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи ОСОБА_5 №284/2022.
16.06.2022 із Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №4», Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №7» надійшла медична документація ОСОБА_5 .
16.06.2022 надійшли письмові пояснення законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_19 , в яких остання вказує, із померлою ОСОБА_5 мала неприязні стосунки, не підтримувала із нею жодних контактів. Із онуком ОСОБА_3 померла не спілкувалася, не брала участі у його вихованні. Про стан здоров'я останньої їй стало відомо лише зі слів ОСОБА_1 та сина ОСОБА_91 Так, вона дізналася, що померла перенесла тяжку операцію на серці та два інсульти, після чого мала психічні розлади і лікувалася і психіатричній лікарні. ОСОБА_2 знає наглядно, оскільки остання працювала у дитячому садку, де навчався її син. Остання не є членом сім'ї померлої та не має до неї жодного відношення. У лютому 2022 року ОСОБА_2 зв'язалася з нею та повідомила про те, що відвезла ОСОБА_5 до нотаріуса, де остання склала заповіт, в якому заповідала частину квартиру її сину ОСОБА_20 . Водночас, ОСОБА_2 приховала від неї той факт, що померла заповідала їй цілу квартиру. Також відповідач приховала від неї факт існування заповіту та просила не надавати таку інформацію позивачу, спонукала її швидше відкрити спадкову справу. Крім того, ОСОБА_2 повідомила, що оригінал заповіту знаходиться у неї. Про це також просила не говорити ОСОБА_1 Така поведінка дуже насторожила її та викликала сумніви, а тому вона повідомила ОСОБА_2 , що не буде відкривати спадкову справу і повідомила про все позивачу.
16.06.2022 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_19 про розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_19
17.06.2022 надійшла медична документація ОСОБА_5 з державної установи «Інститут нейрохірургії ім. Ак. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» та Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району м. Києва.
20.06.2025 на виконання ухвали від 26.05.2022 Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня «Психіатрія» виконавчого органу Київської міської ради скерувало до суду медичну документацію ОСОБА_5 .
22.06.2022 надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому представник відповідача вказує, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону. У порушення вимог п. 8-10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. До уточненої позовної заяви не долучено доказів, які підтверджують позовні вимоги.
Окремо адвокат зауважує, що позов не містить зазначення конкретних правових підстав, з яких оскаржується заповіт. Сторона позивача вказує, що заповідач не могла керувати своїми діями та не розуміла їх значення, однак заповіт відповідав дійсній волі ОСОБА_5 . Більше того, дієздатність заповідача підтверджується наданою суду медичною документацією, а також додатково може бути підтверджена показами допитаних у ході розгляду справи свідків. Враховуючи наведене, адвокат просить відмовити у задоволенні позову.
24.06.2022 та 29.06.2022 на виконання ухвали суду від 26.05.2022 Державною установою «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. Ак. М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України» та Комунальним некомерційним підприємством «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» скеровано медичну документацію ОСОБА_5
15.07.2022 надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Мелаша Д.Ю., в якому останній вказує, що сторона позивача зробила помилковий висновок про стан здоров'я спадкодавця. Також помилковими є твердження, що заповіт не відповідає дійсній волі ОСОБА_5 . Позовна заява та долучені до неї додатки не містять доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Крім того, доводи сторони позивача про стан здоров'я ОСОБА_5 є лише припущеннями, оскільки ні позивач, ні його представники не є експертами чи спеціалістами у галузі психіатрії. Сам по собі факт перебування спадкодавця у психіатричній лікарні чи наявність у неї хвороб серця не є належним доказом того, що вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Більше того, при посвідченні заповіту, державним нотаріусом Щербиною Я.О. перевірено дієздатність ОСОБА_5 та засвідчено, що остання діяла без будь-якого примусу. Зі змісту заповіту вбачається, що останній підписано спадкодавцем власноручно чітким та розбірливим почерком. При цьому, факт, що підпис на заповіті зроблено саме ОСОБА_5 ніким не оспорюється та не ставиться під сумнів. Внутрішнє бажання спадкодавця розпорядитися своїм майном на користь інших осіб, ніж син, не викликає подиву та не свідчить про те, що ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не керувала ними. Враховуючи вищевикладене, адвокат просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
02.09.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів - медичної документації ОСОБА_5 .
Ухвалою від 08.09.2022 за результати проведення підготовчого засідання клопотання про витребування доказів задоволено.
19.09.2022 Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Святошинського району м. Києва скерувало витребувану інформацію на адресу суду.
У підготовчому засіданні 05.10.2022 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Харченком В.В. заявлено клопотання про допит свідків: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 .
Ухвалою від 05.10.2022 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві.
Ухвалою від 22.11.2022 в рамках даного судового провадження замінено третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області на Службу у справах дітей та сім'ї Пісківської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області.
24.01.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про виклик свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_30
24.01.2023 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача - адвоката Студзінського М.А. про призначення у даній справі посмертної судово-психіатричної експертизи.
03.03.2023 представником позивача - адвокатом Студзінським М.А, скеровано до суду клопотання про долучення доказів - копії договору дарування квартири, трудової книжки.
13.03.2023 через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Харченка В.В, про допит свідків: державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О., а також свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_2 .
У підготовчому засіданні 22.05.2023 судом допитано свідків: ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 , ОСОБА_13 ,, ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_33 , ОСОБА_2 , ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22
22.05.2023 судом задоволено клопотання сторони позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 .
На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва Морозовської О.А. №110 від 06.06.2023 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_34 з посади судді проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою від 09.06.2023 суддею Єросовою І.Ю. прийнято справу до провадження.
05.10.2023 на адресу суду надійшов висновок Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» №1018 від 26.09.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_5 за життя страждала на стійкий, хронічний виражений психічний розлад у вигляді «Судинної деменції» і за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на день складення та посвідчення спірного заповіту, складеного 26.03.2021 року.
Ухвалою від 09.10.2023 відновлено провадження та викликано учасників справи у підготовче провадження на 28.11.2023 року.
28.11.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника Служби у справах дітей Пісківської селищної ради про розгляд даного провадження без їх участі.
У підготовчому засіданні 28.11.2023 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Харченком В.В. заявлено клопотання про проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 .
Крім того, 28.11.2023 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Харченком В.В. заявлено клопотання про допит свідків: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_31
15.01.2024 представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скерував до суду повідомлення про необхідність замінити учасника справи у зв'язку зі мною третьою особою найменування на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (назва залученої третьої особи - Головне територіальне управління юстиції).
05.02.2024 у підготовчому засіданні позивачем ОСОБА_1 надані письмові свідчення, в яких останній вказує, що він є сином ОСОБА_5 , із матір'ю мав гарні стосунки. Матір мала проблеми із серцем, а тому у 2020 році їй було поставлено кардіостимулятор. У вересні та жовтні 2020 року матір перенесла інсульти, остання була паралізована, у неї відняло мову, проведено госпіталізацію ОСОБА_5 до сьомої лікарні. Із тверджень лікаря йому стало відомо, що у матері відірвався тромб та перекрив судини у головному мозку. Другий інсульт мав місце через 14 днів після першого. Після двох інсультів мати почала вести себе як дитина, дуже змінилася, задавала одні і ті ж запитання, не могла пригадати куди і що вона поклала, не могла себе самостійно обслуговувати, що призвело до того, що він вимушений був звільнитися із роботи, аби здійснювати догляд на матір'ю.
Після інсультів він проживав разом із матір'ю та своєї дівчиною - ОСОБА_13 , разом із нею доглядали за матір'ю. мати постійно скаржилася на задишку, безсоння, ком у горлі, низький тиск. При цьому, вона часто забувала, постійно щось перепитувала. Здивуванням стала для нього ситуація, коли мати перестала його впізнавати та йому довелося пояснювати їй, що він її син, називати своє ім'я. Із січня 2021 року стан матері погіршувався і ускладнювався. Декілька разів додому матір приводили сусіди, оскільки вона перебувала біля будинку, але не могла згадати, де живе. Одного разі мала місце ситуація, що матір увімкнула газ та залишила його, після чого він почав перекривати кран, виходячи із дому. Така ж ситуація складалася і зі світлом, мати постійно забувала його вимикати. Мати не виконувала по дому жодних хатніх справ, не готувала їсти, все робила його дівчина. У період з лютого по березень 2021 року мати забувала закривати вхідні двері та двері у ванну кімнату.
Він постійно утримував матір, купував їй необхідні речі, робив все, аби вона отримувала необхідну медичну допомогу, всюди її супроводжував. Лікар-психіатр надав йому інформацію про те, що вилікувати матір неможливо, однак можливо підтримувати її стан. Його матір була оглянута не одним лікарем, він постійно водив її до різних спеціалістів. Всі поставили один діагноз - деменція. Також матері треба було зробити трансплантацію серця, навіть стали в чергу на проведення операції. Мати постійно скаржилася на запаморочення, була довірливою, наївною і легко піддавалася сторонньому впливу. За направленням сімейного лікаря матір була госпіталізована до психіатричної лікарні, де перебувала на стаціонарі. Мати була особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Щодо складеного заповіту зазначив, що мати легко піддавалася маніпуляціям внаслідок набутого стану та хворобливості. ОСОБА_2 «втерлася» у довіру матері та відвезла її до нотаріуса, де ОСОБА_5 склала заповіт, яким цілу квартиру заповіла відповідачу, частину квартири сину ОСОБА_20 та доньці ОСОБА_35 . Враховуючи, що із ОСОБА_36 йому чинять перешкоди у спілкуванні, він змушений був звернутися до суду. ОСОБА_2 не заперечує, що саме вона возила матір до нотаріуса і знаходилася з нею у момент підписання заповіту. Однак остання зазначає, що вона є віруючою людиною і їй нічого чужого не потрібно. Зауважує, що у змісті заповіту містяться помилки - в частині зазначення прізвища дітей - спадкоємців. Можна зробити висновок, що заповідач не могла прочитати заповіт та перевірити правильність написання прізвищ своїх онуків. Водночас, дані ОСОБА_2 зазначені правильно.
Багато розмовляв із матір'ю щодо спадщини, жодного разу вона не казала йому, що має намір «переписати» майно на ОСОБА_2 та своїх онуків. У вересні 2021 року вона пропонувала, аби він переписав все майно на себе, але він відмовився, оскільки в цьому не було необхідності. Звернув увагу, що ОСОБА_2 отримувала грошові кошти (плату) за те, що перебувала разом із матір'ю, гуляла з нею. Мати ніколи не цікавилася долею своїх онуків, мала погані стосунки із їх матерями, останні навіть не були присутні на похоронах ОСОБА_5 .
Вказує, що не піддається логічному поясненню обставина, що мати знала про наявність судового спору між ним та матір'ю ОСОБА_37 (молодшої дитини), однак нібито добровільно переписує частину квартири на онуку, з якою ніколи не спілкувалася. При цьому, вказану квартиру було подаровано ним матері, у ній же він і прописаний. ОСОБА_2 , шляхом обману «забирає» собі найбільшу квартиру, яка є у власності ОСОБА_5 . Повідомляє, що квартиру дарував матері, бо з нею була довіреність про те, що після її смерті вказана квартира буде успадкована саме ним (за інших умов він би не став укладати договір дарування).
По змісту заповіту вказує, що нотаріусів зобов'язали прописом вказувати (розшифровувати) цифрові позначення у змісті документів, однак заповіт, складений нібито ОСОБА_5 не містить зазначення прописом номеру квартири, яку повинна успадкувати ОСОБА_2 . У п. 2 заповіту зазначено неправильно ідентифікаційні дані спадкоємця - його сина ОСОБА_20 . Аналогічна помилка міститься у в п. 3 заповіту. Отже, можна дійти висновку, що мати на момент складення заповіту не знали номери квартир, які заповідала, а також не пам'ятала дані своїх онуків. Зауважує, що його мати педагог вищої категорії, репетитор з математики та граматики, яка має великий досвід викладання, а тому не могла допустити таких помилок під час складення заповіту.
24.03.2021 по 27.03.2021 мало місце загострення хвороби серця матері та погіршення психічного стану останньої. У цей час вони зверталися до сімейного лікаря та лікаря-психіатра за допомогою. Наведене свідчить про те, що 26.03.2021 мати б не пішла самостійно до нотаріуса для вирішення питання щодо спадщини. Більше того, мати не могла самостійно пройти три кілометри відставні та піднятися на другий поверх до нотаріуса без сторонньої допомоги. Вона завжди концентрувалася на своєму здоров'ї, а не на майні.
Також у підготовчому засіданні надані письмові пояснення свідком ОСОБА_13 . Остання вказує, що перебувала у відносинах із ОСОБА_1 , який познайомив її зі своєю матір'ю ОСОБА_5 в червні 2019 року, з якою склалися чудові відносини, щодня спілкувалися по телефону, а кожні вихідні приїздили до неї в гості. Після знайомства склалися приємні враження про ОСОБА_5 , вона освічена, інтелектуально розвинена людина, працювала в дитячому садочку вихователем. У подальшому систематично скаржилася на біль у серці, а тому син возив її до лікарень. У липні 2020 року їй встановили трьохкамерний кардіостимулятор, у вересні 2021 року стався перший інсульт, а у жовтні 2021 року - другий. Після виписки із лікарні вони забрали ОСОБА_5 до себе додому, аби здійснювати за нею нагляд, оскільки остання не могла самостійно функціонувати. ОСОБА_38 не усвідомлювала, що з нею відбувається, заново вчилася ходити, говорити, їсти, сидіти. Стан матері ОСОБА_39 постійно погіршувався, почалися психологічні проблеми - вона була плаксивою, нестабільною у поведінці, постійно перепитувала все, забувала куди поклала речі, кричала без причини, не впізнавала людей, іноді була недоумкувата. Були випадки, коли матір ОСОБА_39 приводили додому сусіди, оскільки вона стояла під будинком і не могла згадати де саме проживає. Бувало й таке, що вона увімкнула газ та забула його вимкнути, аналогічна ситуація відбувалася і зі світлом, у подальшому траплялися випадки, що мати забувала зачиняти двері ванної кімнати, вхідні двері.
ОСОБА_38 постійно перебувала під наглядом лікаря-психіатра, який запевнив, що стан останньої невиліковний, однак його можна підтримувати у належному стані задля нормального функціонування особи. При цьому, лікарем встановлено діагноз - деменція. Основою проблем матері ОСОБА_39 було хворе серце, яке перебувало трансплантації. У червні 2021 року її було госпіталізовано до психіатричної лікарні імені Павлова.
Після перенесених інсультів мати ОСОБА_39 стала довірлива, а тому ОСОБА_2 , яка часто її відвідувала вдома, увійшла до неї в довіру та у подальшому відвезла її до нотаріуса, аби остання склала на її користь заповіт. При цьому, ОСОБА_2 тривалий час знала про його наявність і від усіх приховала даний факт. Під час спілкування із ОСОБА_41 вона постійно чула від неї, що все майно після її смерті дістанеться її сину ОСОБА_42 в знак пам'яті про бабусю та матір. За таких обставин вважає, що ОСОБА_2 , скориставшись психологічним станом ОСОБА_5 , відвезла її до нотаріуса та фактично «змусила» останню скласти на свою користь заповіт. Так, останній не відповідає волі заповідача, оскільки жодного разу вона не чула про плани останньої залишити своє майно ОСОБА_2 та онукам.
У вересні 2021 року відбулася розмова ОСОБА_39 із матір'ю, в якій остання ініціювала питання про «переписання» на сина належного їй майна, однак ОСОБА_43 відмовився від цього, вказавши, шо у цьому немає потреби, оскільки він є єдиним спадкоємцем. При цьому, ОСОБА_43 перепитав у матері чи робила вона якісь дії із майном, на що остання відповіла чітко «ні». У період з 24.03.2021 по 27.03.2021 стан ОСОБА_44 був вкрай поганий, ОСОБА_43 звертався разом із матір'ю до лікаря-психіатра та сімейного лікаря.
Судом також прийнято письмові пояснення свідка ОСОБА_6 , який зазначив, що знайомий із ОСОБА_5 із 2018 року, остання була його сусідкою по АДРЕСА_1 . Із останньою мав приязні відносини, вона була методистом у дитячому садку, який відвідувала його донька. Вона казала йому, що квартиру АДРЕСА_2 їй подарував син і вона повернеться йому після її смерті. Йому відомо, що у вересні 2020 року у неї стався інсульт, через декілька тижнів стався і другий інсульт. Ці події геть розбили її. ОСОБА_38 дуже змінилася, стала слабоумною. Він їздив її навідувати за адресою: АДРЕСА_3 , де вона проживала разом зі своїм сином, котрий забрав її після інсультів, аби утримувати та забезпечувати. Мати ОСОБА_39 була такою, яка не могла самостійно себе обслуговувати, скаржилася, що нічого не розуміє, після інсульту, «голова ватна», поганий сон та постійна біль у серці. Зазначила, що перебуває під наглядом лікаря-психіатра та сімейного лікаря. За зовнішніми ознаками ОСОБА_38 вела себе як дитя, була недоумкувата, нічого не розуміла, постійно перепитувала одне й те саме, здавалося, ніби вона втратила пам'ять, така поведінка та стан останньої наштовхнув його на думку, що жінка стала психічно хворою людиною - то вона сміялася без причини, то плакала. Під час спілкування вона декілька разів перепитувала хто він, тобто забувала навіть за короткий проміжок часу. Стосунки в сім'ї між сином, його дівчиною та ОСОБА_5 , були добрі, син відмінно доглядав за матір'ю, забезпечував її всім необхідним. Вказані обставини бачив власними очима. Також йому відомо, що у червні 2021 ОСОБА_38 перебувала на стаціонарі у лікарні імені Павлова.
Свідок ОСОБА_9 у своїх письмових свідчення вказала, що протягом 17 років її сусідка ОСОБА_5 була дуже вихованою, освіченою, інтелігентною людиною, працювала методистом та вихователем у дитячому садку, займалася репетиторством із дітьми, викладала математику та граматику. Влітку 2020 року у неї почалися проблеми із серцем, їй встановили кардіостимулятор. Після цього у неї сталися інсульти, один за одним. Після другого інсульту її чоловік допомагав сину ОСОБА_42 передати матір лікарям швидкої допомоги, які приїхали на виклик. Після інсультів у ОСОБА_44 почалися проблеми із головою, вона стала недоумкувата, довірлива та наївна, як дитина. Вона постійно заходила до неї в гості, а тому свідок спостерігала її зміни. Проживала ОСОБА_45 із сином ОСОБА_46 та невісткою ОСОБА_47 , оскільки вона не могла сама себе обслуговувати, ледь-ледь пересувалася по квартирі. Син постійно підтримував матір, забезпечував її матеріально, оплачував лікування. ОСОБА_45 дуже любила свого сина, мала з ним чудові відносини. Також ОСОБА_48 - ОСОБА_49 потрібна була пересадка серця, вона перебувала під постійним наглядом лікаря-кардіолога та сімейного лікаря. Зі слів невістки ОСОБА_50 їй стало відомо, що ОСОБА_51 поставили діагноз «деменція» і вилікувати останню неможливо. Також вказує, що влітку 2021 року ОСОБА_45 перебувала у психіатричній лікарні імені Павлова, але стан останньої не покращився. ОСОБА_45 не розуміла значення своїх дій, одного разу вона прийшла до неї у спідньому і жалілася, що її залишили вдома саму. Вона провела її додому, де спали ОСОБА_43 та ОСОБА_52 у сусідній кімнаті ОСОБА_53 . Декілька разів приводила її додому, оскільки ОСОБА_45 стоїла біля під'їзду та не могла згадати де вона проживає. Також ОСОБА_45 скаржилася їй, що вона переплутує день та ніч, ночами зовсім не спить, має депресію. Щодо онуків - то ОСОБА_45 з ними ніколи не спілкувалася, не брала участі у їх вихованні, не любила їх матерів. Інколи приходив до них онук ОСОБА_20 , але він спілкувався із батьком. Також ОСОБА_45 розказала їй, що ОСОБА_43 має судові справи щодо надання йому дозволу на спілкування із донькою ОСОБА_36 . За ОСОБА_2 їй відомо, що ОСОБА_43 давав їй гроші за те, що вона наглядала за матір'ю та спілкувалася з нею, поки вони разом перебували на вулиці. Спілкуватися із людьми у ОСОБА_53 не було бажання через її перепади настрою, то вона сміялася, то плакала. Ніякий заповіт вона не планувала складати, і ніколи про це не казала. Завжди акцентувала, що у неї є один син. Вважає, що ОСОБА_54 скористалися.
Із письмових показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що вона була знайома із ОСОБА_5 тридцять років, проживали на одному поверсі. У червні 2020 року ОСОБА_51 зробили операцію та встановили кардіостимулятор, однак, це не дуже покращило її стан. Так, остання потребувала пересадки серця. Такі обставини дуже вплинули на її психічний стан, вона весь час про це говорила. У вересні 2020 у неї стався важкий інсульт, вона довго перебувала у лікарні, а в день повернення додому у неї стався другий інсульт, який зовсім «підкосив» здоров'я. У ОСОБА_53 змінилася поведінка, остання казала, що в неї в голові туман, вона не могла залишатися вдома сама, почала боятися темряви. Її син ОСОБА_43 звільнився з роботи, аби мати можливість доглядати за матір'ю. Також йому допомагала ОСОБА_52 - дівчина сина ОСОБА_39 . Також ОСОБА_55 часто навідував колишній чоловік. Вона помічала, що у ОСОБА_53 різко змінюється настрій - то вона плакала, то сміялася, остання постійно міряла тиск, швидко забувала (наприклад, говорила, що їй треба купити ліки, які були у неї в достатній кількості). ОСОБА_43 і ОСОБА_52 доглядали за нею та старалися зробити так, аби покращити стан ОСОБА_53 - виводили часто на вулицю, возили до лікаря, викликали швидку у разі необхідності. За період хвороби ОСОБА_45 лежала в багатьох лікарнях, у червні 2021 року вона перебувала у лікарні імені Павлова. Але лікування не давало позитивного результату, все рівно був туман у голові, вона не пам'ятала як дійти додому, влітку часто сиділа на лавочці, не впізнавала своїх рідних. Про заповіт жодного разу вона не заводила розмову, дуже любила свого сина, а тому просила не продавати квартиру, бо він в ній виріс. Після перенесених інсультів ОСОБА_45 була дуже довірливою, поводилася, як дитина, робила так, як їй казали.
Свідок ОСОБА_7 у своїх письмових поясненнях зазначила, що з 2016 року була близькою подругою ОСОБА_5 , ділові стосунки переросли у дружні, разом працювали у дитячому садку. Так відбувалося до того часу, поки ОСОБА_45 не захворіла. Влітку 2020 року їй було встановлено кардіостимулятор на серце, через певний час вона перенесла два інсульти, після яких не могла себе самостійно обслуговувати. Син ОСОБА_43 забрав ОСОБА_55 жити до себе, піклувався про неї разом із невісткою ОСОБА_47 . Протягом хвороби вона відвідувала ОСОБА_55 , зокрема, й у різних медичних установах. День за днем стан ОСОБА_53 погіршувався, вона наново вчилася ходити, розмовляти, оскільки після інсульту її повністю паралізувало і відняло мову. ОСОБА_43 робив все можливе, аби поставити матір на ноги, оплачував її лікування. ОСОБА_45 постійно перебувала під наглядом лікаря-кардіолога, сімейного лікаря та лікаря-психіатра. Відвідуючи ОСОБА_55 , вона помічала її неадекватний стан - різку зміну настрою, безпідставна агресія, депресія, слабоумство. Періодично ОСОБА_45 не могла пригадати її, чому вона приїхала до неї, ба більше, не впізнавала своїх рідних - сина та невістку. ОСОБА_45 не могла іноді згадати, щ їла, постійно задавала аналогічні питання, не могла чітко відповідати на її запитання, що наштовхнуло її на думку, що у ОСОБА_53 деменція. Пізніше від невістки ОСОБА_50 вона дізналася, що дійсно ОСОБА_51 було встановлено такий діагноз.
26.03.2021 ввечері вона відвідувала ОСОБА_55 вдома у присутності її сина ОСОБА_39 та невістки ОСОБА_50 . Стан ОСОБА_53 вразив її, оскільки вона сиділа на дивані і просто дивилася в одну точку, не впізнала її (довелося довго пояснювати хто вона), ОСОБА_45 мала стан загубленої людини. Вважає, що в тому стані, в якому перебувала ОСОБА_45 26.03.2021, вона не могла самостійно скласти заповіт та розпорядитися своїм майном. Сина ОСОБА_45 дуже любила, останній про неї завжди піклувався. У ОСОБА_53 не було наміру складати заповіт. Після інсультів ОСОБА_45 була слабовольною та легко піддавалася впливу, не мала власної думки. Сумнівається, що стосунки ОСОБА_53 та ОСОБА_2 були дійсно дружніми, оскільки ОСОБА_43 оплачував фактично послуги ОСОБА_2 , яка розважала матір. Ще до хвороби ОСОБА_45 була не «високої» думки про ОСОБА_2 та її родину, оскільки її сини мають проблеми із законом (відбували покарання у в'язниці). Щодо онуків ОСОБА_53 - то остання ніколи не спілкувалася із ними, не брала участі у їх вихованні, не переймалася їх життям, була байдужою до їх існування, а причиною було погане відношення до матерів онуків. Вважає, що станом ОСОБА_53 скористалася ОСОБА_2 , внаслідок чого було складено заповіт. Зміст заповіту вона вбачає саме волю ОСОБА_2 , а не самої ОСОБА_53 . Остання було не у тому стані, аби складати такий заповіт.
Свідок ОСОБА_15 надав суду пояснення, в яких зазначив, що знає ОСОБА_5 з дитинства, постійно приїздив до неї в гості, підтримував дружні стосунки. Влітку 2020 року дізнався, що їй потрібна трансплантація серця, а також їй встановили кардіостимулятор. Восени 2020 року у неї стався інсульт, який її повністю паралізував, відібрав мову. Син ОСОБА_43 займався її лікуванням, оплачував ліки та необхідні медичні послуги. Через пару тижнів у ОСОБА_44 стався другий інсульт. ОСОБА_43 та ОСОБА_52 забрали її жити до себе, оскільки вона не могла нічого зробити сама. Тауфік- ОСОБА_56 , неможливо було впізнати, вона нічого не пам'ятала, постійно все перепитувала, скаржилася на біль у серці, на ком у горлі, туман в голові, жалілася, що не спить вночі, погано їсть. За час відвідування ОСОБА_44 її стан не покращувався, інколи вона навіть сина не впізнавала, кричала без причини, була пригнічена. Влітку 2021 вона була госпіталізована до психіатричної лікарні. ОСОБА_43 гарно ставився до матері, повністю оплачував її лікування. З онуками вона ніколи не спілкувалася, знала, що ОСОБА_43 судиться за доньку. Будучи в світлому розумі, ОСОБА_45 б ніколи не склала заповіт на іншу особу ( ОСОБА_2 та онуків), ніж її син ОСОБА_43 . Попередньо ОСОБА_43 подарував матері квартиру, все оплачував їй, дбав про матір, а тому ОСОБА_45 не стала б заповідати своє майно чужим людям. Більше того, вона ніколи нічого не казала про заповіт, та й за станом здоров'я не мала можливості самостійно цього зробити. ОСОБА_2 скористалася безпорадним станом ОСОБА_44 та відвезла її до нотаріуса.
У підготовчому засіданні свідок ОСОБА_12 у своїх письмових поясненнях вказав, що він є другом сина заповідача ОСОБА_39 , дружать тривалий час, добре знав ОСОБА_57 . Остання була інтелігентною, розумною та цікавою людиною, працювала у дитячих садках, займалася репетиторством. Вона завжди любила свого сина, атому і до його друзів ставилася як мати. Так само і ОСОБА_43 дуже любив свою матір, піклувався про неї як до хвороби, так і ще більше після. Бажаючи матері кращого життя - він подарував їй квартиру, а після інсульту забрав її жити до себе, аби доглядати. Стан ОСОБА_44 був вкрай важкий, остання перетворювалася на «овоч», не могла згадати рідних та відвідувачів, іноді казала незрозумілі речі, була в'ялою, депресивною, не хотіла нікого бачити. Йому відомо, що матері ОСОБА_39 поставили діагноз деменція, остання перебуває під постійним наглядом лікарів, у тому числі й психіатра. ОСОБА_38 була не здатна самостійно купувати ліки, а тому він ставить під сумнів можливість останньої скласти заповіт. Також вказує, що вона була наївною та піддавалася сторонньому впливу. Більше того, влітку 2021 року мати ОСОБА_39 лежала у психіатричній лікарні, а тому йому здається неймовірним те, що ОСОБА_38 заповіла своє майно онукам та ОСОБА_2 , а свого єдиного сина, який постійно дбав про неї та забезпечував, вона залишила без нічого.
Свідок ОСОБА_21 повідомила суду, що разом із ОСОБА_5 працювали разом в дитячому садку, раніше працювали і ліцеї, де ОСОБА_45 викладала математику. Остання була інтелігентною, частко спілкувалися про виховання дітей. Із дитячого садочку її звільнили за станом здоров'я, але вона часто приходила в садочок, відвідувала своїх колег. Зазначила, що після встановлення їй кардіостимулятора ОСОБА_45 була в задовільному стані. У 2021 році вона часто зустрічала ОСОБА_55 , її психологічний стан був нормальним, фізичний був тяжким, їй було важко ходити. Із сином ОСОБА_46 в неї були досить «цікаві» стосунки, вона виростила його егоїстом, завжди віддавала йому все найкраще. Після інсульту вона її бачила, ОСОБА_45 говорила нормально, мова була розбірлива, онука ОСОБА_20 возила на море за свій рахунок. У період, коли ОСОБА_43 із дівчиною поїхали на відпочинок за ОСОБА_54 почала доглядати ОСОБА_2 . Психічний стан ОСОБА_53 був нормальний, остання вела себе адекватно. У період хвороби супроводжувала її декілька разів додому, заходила з нею в магазин, вона спокійно ходила по вулиці, в садочок приходила сама, без супроводу. Влітку 2021 року приходила в гості до ОСОБА_53 , де в квартирі їх зустрів ОСОБА_43 та ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_22 повідомила, що була помічником вихователя у дитячому садочку, в якому працювала ОСОБА_5 . ОСОБА_45 добре спілкувалася із ОСОБА_2 , мали дружні стосунки, навіть присвячувала їй вірші. Влітку 2021 року бачила її біля магазину, вона вела себе адекватно, не було помітно якого психічного порушення. Інколи ОСОБА_45 приходила до садочку, пила з ними чай, на погіршення пам'яті не скаржилася, всіх пам'ятала. З ким ОСОБА_45 проживала на АДРЕСА_11 свідку не відомо. Знає, що декілька разів ОСОБА_2 залишалася ночувати разом із ОСОБА_54 . Після хвороби ОСОБА_45 вільно гуляла по вулиці, без супроводу. ОСОБА_2 часто допомагала їй, прогулювалася з нею. Після звільнення ОСОБА_45 приходила до завідувача садочку та просилася на роботу. Із серпня 2021 року вже не приходила до садочку.
У своїх показах свідок ОСОБА_28 повідомила суду, що знає ОСОБА_5 по роботі, знає її як інтелектуальну людину. ОСОБА_2 часто відпрошувалася із роботи, щоб допомогти ОСОБА_51 . Із сином ОСОБА_46 у ОСОБА_53 були нормальні відносини. Після хвороби ОСОБА_45 часто приходила в дитячий садок, не могла сидіти одна вдома, хотіла спілкування, при цьому, вона вела себе адекватно, приходила без супроводу. ОСОБА_45 писала вірші, які іноді присвячувала ОСОБА_2 . Пам'ять у ОСОБА_53 була нормальна, вона всіх пам'ятала, настрій був хороший, не змінювався часто. Іноді ОСОБА_45 приходила в дитячий садочок, але вона з нею не спілкувалася через зайнятість на роботі. Влітку 2021 року бачила ОСОБА_55 , а також декілька разів бачила як ОСОБА_2 прогулювалася із ОСОБА_54 .
Свідок ОСОБА_25 зазначила, що знайома із ОСОБА_5 десять років, познайомилися у дитячому садочку, де вона працювала педагогом. Після хвороби вона приходила в садочок, вона часто спілкувалася із ОСОБА_2 , проводили час разом. ОСОБА_92 допомагала ОСОБА_51 по дому, готувала їсти. Після звільнення психічний стан ОСОБА_51 був адекватним, всіх пам'ятала. Останній раз бачила ОСОБА_55 весною 2021 року. Своїх онуків вона не виховувала, ОСОБА_20 ходив у садочок, де вона працювала, тому з ним трохи спілкувалася, а з онукою не бачилася взагалі. На день народження ОСОБА_2 . ОСОБА_45 присвятила їй вірш. Їй було відомо, що ОСОБА_45 лікувалася у лікарні, однак нічого не відомо про перебування її у лікарні імені Павлова. Знає тільки про проблеми ОСОБА_53 із серцем. Особисто із ОСОБА_54 не спілкувалася, остання приходила в садочок, де всі разом говорили з нею.
У своїх показах свідок ОСОБА_60 зазначила, що працювала із ОСОБА_5 у садочку в різних групах. У ОСОБА_53 було хворе серце, разом із ОСОБА_2 їздила по лікарням, вона мала кардіостимулятор, який їй не підходив. ОСОБА_45 боялася залишитися без грошей, а тому після звільнення приходила до завідувача дитячим садочком та просилася на роботу. На день народження ОСОБА_53 деякі члени колективу пішли в лікарню привітати її, ОСОБА_2 була її найкращим другом, завжди була з нею. ОСОБА_45 дуже любила своїх онуків, старшого ОСОБА_20 вона хотіла забрати до себе жити, однак останній відмовився. ОСОБА_45 казала їй, що дуже розбалувала свого сина ОСОБА_39 , коли сказала йому, що захворіла, син не повірив їй. До дитячого садочку приходила сама, без супроводу. Незадовго до смерті їй було важко ходити. ОСОБА_2 часто відпрошувалася з роботи, аби піти до ОСОБА_53 до допомагати їй по дому. Лікування ОСОБА_45 оплачувала самостійно, оскільки заробляла непогано, син ОСОБА_43 оформлював на лікування кредити, а потім ОСОБА_45 повертала гроші сину. ОСОБА_2 щодня була із ОСОБА_54 , постійно возила її по лікарнях.
У підготовчому засіданні судом допитано свідка ОСОБА_29 , яка повідомила, що познайомилася із ОСОБА_5 у дитячому садочку в квітні 2021 року, коли ОСОБА_45 прийшла навідати своїх колишніх колег. Їй відомо, що ОСОБА_45 перенесла операцію на серці, мала два інсульти, дуже схудла і коротко підстригла волосся. ОСОБА_61 з днем народження, у період хвороби особливих змін у психоемоційному стані не було, постійно говорила про хворобу, а також про те, що кардіостимулятор не прижився. Під час вітання ОСОБА_53 з днем народження вдома були також ОСОБА_2 , син ОСОБА_43 та онук ОСОБА_20 , якого ОСОБА_45 дуже любила, виховувала його змалечку. Після хвороби ОСОБА_45 почала проживати разом із сином ОСОБА_46 , а потім син та невістка ОСОБА_52 переїхали та вона залишилася проживати сама.
19.01.2024 до суду надійшла письмові пояснення законного представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_19 , в яких остання вказує, що в заповіті ОСОБА_5 неправильно зазначено прізвища обох онуків, а також незрозуміло які саме квартири заповідаються кожному із спадкоємців. Квартир тридцять вісім два і тридцять сімдесят чотири ніколи не було у власності померлої. Наведене свідчить про те, що станом на день складення заповіту ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не керувала ними.
29.02.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Торган В.Б. скерував клопотання про уточнення підстав позову.
21.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення представника позивача - адвоката Торгана В.Б. на клопотання сторони відповідача ОСОБА_2 про проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.
05.04.2024 через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Драчука Ю.П., в якому останній просить долучити до матеріалів справи протокол опитування відповідача ОСОБА_3 . Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_3 повідомив, що із бабусею ОСОБА_54 ( ОСОБА_5 ) спілкувався лише тоді, коли приходив у гості до батька, або із батьком разом приїздив до бабусі. Бабуся не знала його друзів, не вітала з днем народження, не дарувала йому подарунків. На ночівлю у бабусі ніколи не залишався, та й вона ніколи такого не пропонувала. Жодного разу із бабусею не їздили на відпочинок, не просив у неї грошей на свої особисті потреби, не ходив з нею до лікаря, не обговорював із бабусею свої проблеми або секрети. Бабуся ніколи не цікавилася його здоров'ям. Має більш тісні стосунки із бабусею ОСОБА_62 , яка є матір'ю його матері. Із його мамою у бабусі ОСОБА_53 поган стосунки. Також ОСОБА_20 повідомив, що після інсульту приходив до батьки, який проживав разом із бабусею ОСОБА_54 , також їздив із батьком провідувати бабусю в лікарню. Після інсультів бабуся поводила себе неадекватно, все забувала, була ненормальною, не впізнавала його та батька, говорила якісь незрозумілі речі (дурниці). Також зазначив, що йому відомо про те, що бабуся лікувалася у лікаря-психіатра та лежала у психіатричній лікарні, оскільки разом із батьком навідували бабусю. На питання хто саме поховав бабусю та оплачував витрати на її поховання ОСОБА_20 надав відповідь, що саме батько здійснював всі витрати та організував поховання.
Щодо відносин батька та його матері зазначив, що стосунки між ними були хороші, так само як він має гарні стосунки зі своїм батьком ОСОБА_46 . Водночас, він ніколи не відчував любові бабусі до себе. Повідомив, що знає двох бабусиних подруг - ОСОБА_63 , яка є сусідкою, та ОСОБА_64 , яка працює викладачем англійської мови. В цілому бабуся не мала подруг. ОСОБА_2 не була подругою бабусі, остання не приходила на свята до бабусі. В цілому знає про ОСОБА_2 як співробітницю бабусі, після інсультів вона почала приходити до бабусі та гуляти з нею на вулиці, оскільки бабусі погано ходила і її треба було тримати. Батько платив ОСОБА_2 за таку допомогу гроші. Жодного разу бабуся не казала, що планує скласти на ного чи на ОСОБА_65 заповіт, навпаки казала, що все буде батьку, оскільки він врятував їй життя та постійно її утримував. На роботі бабуся так само не мала подруг, із колегами вона мала погані відносини (вона про це часто розповідала). Всі витрати на лікування бабусі ніс батько ОСОБА_43 та тітка ОСОБА_66 (дружина батька). У свою чергу, ОСОБА_2 не супроводжувала бабусю до лікарні, не вкладала свої гроші на лікування. Постійно супроводжував до лікарів до доглядав за бабусею батько разом із тіткою ОСОБА_47 . Жодного разу ОСОБА_2 не ночувала у бабусі, колеги не навідували її вдома або в лікарні.
08.04.2024 до суду надійшли письмові питання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Харченка В.В. до експертів при наданні ним пояснень в суді щодо надання ними судово-психіатричного висновку.
У підготовчому засіданні 09.04.2024 судом допитано свідка ОСОБА_27 , яка повідомила, що знає ОСОБА_5 як людину, яка працювала у дитячому садку і була звільнена за станом здоров'я. Досить часто вона спілкувалася із ОСОБА_54 , оскільки остання часто приходила до садочку. Додому до ОСОБА_53 вона не приходила. ОСОБА_45 була у нормальному психоемоційному стані, вона навіть готувала дітей до школи після звільнення. Останній раз бачила її влітку 2021 року. ОСОБА_45 мала чудові відносини із ОСОБА_2 , вони товаришували, були близькі. Сина ОСОБА_67 бачила всього один раз, другий раз спілкувалася із ним по телефону. Онук ОСОБА_68 відвідував садочок, в якому вона працювала, із онуком були хороші відносини. Також у ОСОБА_53 була онука ОСОБА_69 , яку вона згадувала із теплотою. Із невістками у ОСОБА_53 були не добрі відносини, з останньою вона не могла знайти спільну мову. Щодо належного їй майна нічого не повідомляла. Після хвороби змін у спілкуванні із ОСОБА_54 не було, стиль лікування хвороби у неї не змінювався.
09.04.2024 до суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_2 , в яких остання вказує, що вона знайома із ОСОБА_5 з 2010 року. до дня смерті ОСОБА_53 вона підтримувала з нею дружні стосунки, були як рідні сестри. Познайомилися в 2010 році, коли ОСОБА_45 прийшла працювати у дитячий садок №203, відразу подружилися. Раніше ОСОБА_45 проживала разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_70 , яка була дуже привітною жінкою. Так, вони двох проживали за адресою: АДРЕСА_4 . Мати була лежача, а тому ОСОБА_45 влаштувалася на роботу у дитячий садок, аби було ближче додому. Також ОСОБА_45 дбала про сусідку тітку ОСОБА_71 , яка проживала у квартирі АДРЕСА_5 , з якою у неї був договір утримання. Після смерті тітки ОСОБА_72 квартира перейшла у власність ОСОБА_53 . Вона допомагала їй дбати про свою матір та про тітку ОСОБА_71 .
У ОСОБА_53 є син ОСОБА_43 , який є позивачем у даній справі. Син не проживав разом із ОСОБА_54 , інколи навідував її. Познайомилася з ОСОБА_46 у 2010 році, коли почала дружити із ОСОБА_54 . До моменту звернення до суду із позовом вона мала нормальні відносини із ОСОБА_46 , наразі не спілкуються. ОСОБА_45 дуже любила свого сина, ні в чому не відмовляла, дала сину належну освіту. ОСОБА_43 приходив до матері лише тоді, коли йому треба були гроші, але ніколи матері їх не віддавав. Одного разу він прийшов і попросив велику суму грошей, аби його взяли на роботу у поліцію. ОСОБА_45 дала йому грошей, він пропрацював там не довго (вчинив бійку із незнайомцем, який його обізвав). ОСОБА_45 ділилася з нею секретами, вона переживала, що не матиме спадкоємців, але дружина сина ОСОБА_74 подарувала їй онука ОСОБА_20 . ОСОБА_45 влаштувала онука у дитячий садочок, де сама працювала. Вона дуже любила онука, возила його на море, оплачувала дитячий садок, лікувала малому зуби.
В 2015 році ОСОБА_43 купив квартиру по АДРЕСА_6 , де проживав із ОСОБА_75 , яка народила ОСОБА_42 доньку ОСОБА_65 . ОСОБА_45 раділа, що в неї двоє онуків, приїздила до ОСОБА_76 у лікарню, поки та перебувала на збереженні у лікарні. ОСОБА_45 постійно їм допомагала, приносила продукти, гуляла з онукою в парку. В 2019 році ОСОБА_43 вигнав ОСОБА_77 та ОСОБА_65 з квартири та відправив проживати до батьків ОСОБА_76 у м. Бучу. ОСОБА_45 добре ставилася до невістки ОСОБА_76 , а ОСОБА_43 часто не бував вдома.
У 2018 році ОСОБА_43 набув у власність квартиру АДРЕСА_7 та запропонував там пожити матері, оскільки хотів здавати в оренду квартиру на ОСОБА_59 . Після купівлі квартири ОСОБА_43 відразу подарував її матері, однак послуги щодо переходу права власності у нотаріуса ОСОБА_45 оплатила самостійно. Ремонт та купівлю меблів у нову квартиру вона здійснювала самостійно.
У липні 2020 року ОСОБА_45 звернулася до лікаря-кардіолога, який поставив її в чергу на проведення операції із заміни серця. У той же час, їй безкоштовно поставили кардіостимулятор. Однак ОСОБА_43 заплатив у якості «вдячності» лікарю 25 000 грн. 00 коп. лікарю із платіжної картки ОСОБА_53 .
24.09.2020 вони повинні були зустрітися, однак у той день їй зателефонували невідомі люди і повідомили, що ОСОБА_45 знепритомніла у магазині, на що вона сказала, аби ці люди зв'язалися із сином ОСОБА_78 . Так, ОСОБА_55 госпіталізували. 25.09.2020 ОСОБА_45 сама їй зателефонувала, після чого вона приїхала до неї у лікарню.
01.10.2020 у ОСОБА_53 було день народження, до неї приїхали гості, вона раділа. Приблизно через тиждень ОСОБА_45 повідомила їй, що вона бажає віддячити сину, який подарував їй життя, заплативши за операцію 75 000 грн. 00 коп. Через деякий час вона віддала сину золоту картку «ПриватБанк» і він повернув кредит, який брав для операції. У грудні 2020 року ОСОБА_43 забрав матір у квартиру АДРЕСА_8 , а квартиру по АДРЕСА_1 здавав в оренду, оскільки нещодавно він придбав нову квартиру та йому треба були кошти на ремонт. ОСОБА_45 самостійно пересувалася, їсти в основному готувала ОСОБА_66 (дівчина сина), яка і наполягла на тому, щоб ОСОБА_45 сплачувала їм за комунальні послуги половину суми. Щодня вона приходила до ОСОБА_53 у період часу з 13 год. до 15 год., разом вони прогулювалися. При цьому, ОСОБА_43 та ОСОБА_66 негативно ставилися до того, що ОСОБА_45 запрошувала її в гості. ОСОБА_45 часто відпрошувала у керівництва дитячого садка її з роботи, аби вона допомогла їй з'їздити у лікарню. Всі свої ліки та консультації у лікарів ОСОБА_45 оплачувала самостійно.
Так само ОСОБА_45 давала ОСОБА_42 кошти на заправку його автомобіля. У листопаді 2020 року ОСОБА_45 вирішила звільнитися із дитячого садка, аби більше часу приділяти своїм онукам. Вона завжди допомагала ОСОБА_20 із навчанням. Після звільнення вона систематично приходила у гості до колег. Жодних проблем у ОСОБА_53 станом на 2021 рік не було.
26.03.2021 разом з ОСОБА_54 вони збиралися на прогулянку, але ОСОБА_45 , сівши в автомобіль ОСОБА_79 (знайомого її сина, який іноді возив його по місту за цінами, нижчими ніж в таксі) та прибувши за адресою: АДРЕСА_9 , ОСОБА_45 попросила його почекати їх і вони вдвох пішли до нотаріуса. На другому поверсі приміщення вони зайшли в нотаріальну контору. ОСОБА_45 зайшла в кабінет, а вона чекала на неї у приймальні. Хвилин через 40 вона вийшла за кабінету і віддала їй в руки заповіт, який просила заховати та нікому про нього не казати. Вона була дуже здивована та трохи налякала, оскільки боялася реакції ОСОБА_39 , коли він дізнається про це. ОСОБА_45 прокоментувала, що хоче, аби все дісталося онукам (щоб в них залишилася про неї пам'ять), а син егоїст, який нічого їм не віддасть. Пізніше ОСОБА_45 розказала про заповіт онуку ОСОБА_20 .
Вона була свідком події, коли ОСОБА_45 говорила сину про свою хворобу, а він казав їй, що відправить її у психлікарню. У липні 2021 ОСОБА_43 поклав мати у лікарню імені ОСОБА_80 , а сам поїхав із співмешканкою у відпустку за кордон. Коли ОСОБА_43 переїжджав у нову квартиру по АДРЕСА_10 не захотів віддавати матері мікрохвильову піч і ОСОБА_51 довелося віддавати сину за неї гроші. Після лікування у лікарні імені ОСОБА_80 вона часто викликала собі швидку і просила її, аби вона її супроводжувала. Ключі від квартири вона ніколи не брала, а відразу віддавала їх ОСОБА_42 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_53 було день народження і вона запросила до себе в гості ОСОБА_81 , Оксану сусідку, її, сина із дівчиною та онука ОСОБА_20 . До самої смерті ОСОБА_45 самостійно себе обслуговувала, розігрівала їжу, мила посуд, розвішувала випрану білизну, ходила по вулиці без палиці, самостійно знімала свої грошові кошти. В день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 вона зателефонувала їй о 03 год. 30 хв. аби попрощатися і запевнила, що не телефонувала сину ОСОБА_42 .
На початку грудня 2021 року їй зателефонувала із засекреченого номера телефону та повідомили, що квартира по АДРЕСА_6 , закладена в банку та необхідно сплатити 1 300 000 грн. 00 коп. Вона зрозуміла, що це маячня та після цього випадку перестала спілкуватися із ОСОБА_46 , який попередньо їй телефонував і казав, що мати ймовірно заклала квартиру в банк.
Приблизно через півроку з дня смерті ОСОБА_82 почав писати їй у Вайбері повідомлення із погрозами. Одного разу їй телефонувала ОСОБА_74 (перша дружина ОСОБА_39 ) із питанням чи дійсно ОСОБА_45 залишила ОСОБА_20 половину квартири, що вона й підтвердила. Також ОСОБА_74 розповіла їй ситуації про те, що ОСОБА_43 телефонував їй і пропонував зустрітися, вона у свою чергу сказала, що приготувала суп та бажає віднести його матері у лікарню. ОСОБА_43 сказав ОСОБА_84 вилити цей суп та йти з ним гуляти.
Через декілька тижнів їй зателефонувала ОСОБА_85 (цивільна дружина ОСОБА_39 ) із питанням чи дійсно ОСОБА_45 заповіла ОСОБА_35 (спільній дочці ОСОБА_39 та ОСОБА_86 ) квартир, на що вона схвально відповіла. ОСОБА_85 зраділа та зазначила, що буде «воювати» за доньку. При цьому вказала, що вона завжди поважала ОСОБА_55 і радіє, що остання не забула про свою онуку.
28.05.2024 до суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_2 щодо психологічного стану ОСОБА_5 , в яких остання вказує, що висновок експерта №1018 від 29.06.2023 є необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви в його правильності, у зв'язку з чим виникла необхідність у проведенні повторної посмертної судово-психологічної експертизи.
24.06.2024 у підготовчому засіданні судом допитано відповідача ОСОБА_3 , який повідомив, що відносин із бабусею фактично не мав жодних. Після інсульту бабуся не була розумово здоровою, коли приходив до батька - то бачив її стан. Вона могла увімкнути газ та піти кудись із квартири. Мала погану пам'ять, не пам'ятала навіть що де знаходиться у квартирі. Також йому відомо, що бабуся лікувалася у психіатричній лікарні, разом із батьком навідували її. Бував у батька майже кожен день. До бабусі приходили її колеги по роботі. ОСОБА_2 здійснювала догляд за бабусею за плату, яку їй надавав батько. Після інсульту бабуся не могла самостійно долати великі дистанції, тобто остання не могла самостійно приходити у дитячий садок, в якому колись працювала. Свята разом із бабусею не проводив, для нього ближче був батько, а з бабусею не спілкувався. Спільних фото з бабусею він не має. Йому не було відомо про заповіт і намір бабусі залишити відповідачам своє майно.
Також у вказаному підготовчому засіданні судом заслухано експерта Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» Ктітарєва О.М. щодо достатності наданих судом для проведення експертизи матеріалів медичної документації, який повідомив суду, що в основу висновку було покладено медичну документацію, яка надана для проведення експертизи - записи лікаря, консультаційний висновок психіатра. Має стаж у сфері проведення судово-психіатричних експертиз з 1989 року. Покази свідків були погано зафіксовані на наданих аудіозаписах, при цьому, фактично свідки не надали жодної інформації про стан здоров'я померлої. ОСОБА_5 лікувалася амбулаторно, проходила лікування у психіатричній лікарні, мала порушення кровообігу мозку. До психічного стану померлої також додавалося порушення серцевого ритму, яке впливало на її стан, а також спостерігалися депресивні та тривожні розлади, які прогресували. Допускає, що погіршення інтелектуальної діяльності ОСОБА_5 може свідчити про те, що вона не розуміла кому саме заповідає своє майно. Прив'язаність до людей та поліпшення стану під час спілкування з близькими чи знайомими людьми були для померлої станом ейфорії, позитивними емоціями, які не були оцінені нею правильно. Під час підготовки висновку та опрацювання медичної документації, наданої судом, експертами було вивчено лише ту документацію, яка містила інформацію про дійсний стан померлої. Щодо надання експертами та лікарями психіатричної лікарні імені Павлова різних діагнозів експерт зазначив, що зроблені діагнози не суперечать один одному, а лише свідчать про ураження головного мозку померлої. При проведенні експертизи експертами дотримані вимоги методики, а наданих для проведення експертного дослідження матеріалів було достатньо для складення висновку. У висновку експерти висвітлили ту інформацію, яка мала значення для висновку, при цьому, та інформація, яка не була важлива - не була включена до висновку.
Ухвалою від 07.10.2024 судом частково задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Харченка В.В. про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, признавши в рамках даної судової справи додаткову експертизу. Так, суд, беручи до уваги, що під час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи експертом не було досліджено у повному обсязі покази свідків внаслідок здійснення неналежного технічного запису судового засідання, що можливо вплинуло на повноту дослідження, з метою всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи, вважав за можливе призначити у справі саме додаткову посмертну судово-психіатричну експертизу, а не повторну, як наполягав представник відповідача. Твердження представника відповідача адвоката Харченка В.В. про призначення повторної експертизи не містили обґрунтувань та посилання на норми закону, які б ставили під сумнів висновок експерта, адвокат лише висловлював доводи, які нічим не підтверджені. Експерт був попереджений судом про кримінальну відповідальність, відповідач або його уповноважений представник не звертався до правоохоронних органів та не ініціював питання про притягнення експерта до відповідальності. Жодних доказів про необґрунтованість висновку чи незаконну діяльність експерта відповідач у ході розгляду клопотання про призначення повторної експертизи не надав. Клопотання не містить доводів та доказів, що зумовлюють проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, даний висновок є обґрунтованим та не викликає сумнівів в його правильності.
27.02.2025 до суду надійшов лист із Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» №14.1/02/744 від 20.02.2025, зі змісту якого вбачається, що матеріали справи №759/4960/22 повертаються до суду без виконання експертизи у зв'язку з не оплатою замовником експерта послуг експерта.
Ухвалою від 04.03.2025 відновлено провадження у справі.
03.04.2025 через канцелярію суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Харченко В.В. скерував клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою від 07.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про проведення експертизи, закрито підготовче провадження та справу призначено для розгляду по суті.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача - адвоката Торгана В.Б. про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути із відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 60 000 грн. 00 коп.
Ухвалою від 26.11.2025 замінено третю особу Головне територіальне управління юстиції у м. Києві на його правонаступника - Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.
10.12.2025 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в тексті заповіту неправильно зазначено прізвища спадкоємців - онуків заповідача, а також неправильно зазначено нумерацію квартир, які ОСОБА_5 , заповідає своїм нащадкам. Отже, залишається незрозумілим, яке майно та кому саме заповідалося. Сам текст заповіту є доказом того, що мати на момент складення заповіту н розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Текст заповіту не великий, однак у кожному рядку є помилки. Крім того, позивач вказує, що висновок №1018 від 22.09.2023 зроблений на основі детального аналізу медичної документації, яка була скерована судом для проведення експертного дослідження. У висновку чітко вказано, що мати за життя страждала на стійкий хронічний виражений психічний розлад у вигляді судинної деменції.
Окремо позивач зауважує, що обставини, за яких мати опинилася у нотаріуса, свідчать про наявність сторонньої допомоги у такому, оскільки остання за станом здоров'я не могла самостійно туди дістатися. ОСОБА_2 підтверджує, що вона перебувала у кабінеті нотаріуса, коли ОСОБА_5 виражала свою волю щодо належного їй майна - складала заповіт. Таким чином, порушено таємницю заповіту. ОСОБА_2 увійшла у довіру родини, скористалася наївністю та довірливістю матері, яка мала психічні розлади та піддавалася впливу. За незрозумілих причин найдорожча квартира заповідається саме їй.
Зауважує, що покази свідків підтверджують його позицію про наявність у матері психічного захворювання, яке унеможливлювало керування нею своїми діями та усвідомлення їх значення. Покази у якості свідка експерта ОСОБА_87 , яким безпосередньо було проведено експертизу, чітко зазначено, що ОСОБА_5 за своїм психічним станом не могла керувати своїми діями та усвідомлювати їх значення станом на день складення заповіту. Також експерт наголосив, що отриманих у ході проведення експертизи даних було достатньо для висновку. При цьому, останній зазначив, що надання додаткових показів свідків не вплинули б на зроблені у ході дослідження висновки, оскільки в основі експертизи лежить саме медична документація, яка була надана судом із різних медичних закладів.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Торган В.Б. підтримує позовні вимоги та просить задовольнити їх у повному обсязі. Наголошує, що в рамках даного судового провадження здобуто достатньо доказів, які підтверджують позицію сторони позивача та вказують на те, що станом на момент складення заповіту ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок наявності у неї психічного розладу. Те ж саме підтверджують і допитані у ході розгляду справи свідки.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Студзінський М.А. підтримує висловлену позивачем та адвокатом Торганом В.Б. позицію і просить задовольнити позов із зазначених у ньому підстав.
Відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Харченко В.В. у судовому засіданні зазначає про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказі на підтвердження того, що в момент складення заповіту ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Єдиним доказом у даній справі є висновок експерта, на підставі якого неможливо достовірно встановити дійсний стан заповідача у момент складення заповіту. Першочергово адвокат вказує, що під час постановлення ухвали про призначення експертизи - суд вийшов за межі повноважень та самостійно зазначив підставі подання позову - ст. 225 ЦК України. Фактично представником позивача було скеровано до суду клопотання про уточнення підстав позову вже після проведення експертизи. Також у позові не було зазначено третіх осіб, на права та обов'язки яких могло б вплинути рішення у даній справі. У той же час, до участі було залучено Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, яке припинило свою діяльність ще у 2020 році.
Окремо адвокат звертає увагу на те, що звертаючись до суду із клопотанням про призначення експертизи, адвокат Студзінський М.А. просив доручити її проведення експертам КМЦ судової-психіатричних експертиз, а суд, не наводячи в ухвалі належного мотивування, фактично доручив проведення експертизи іншій установі. Експертизу призначено без виклику до суду учасників справи та допиту свідків, яких просили допитати сторони у своїх клопотаннях. Вказана ухвала не була опублікована на сайті «Судової влади України», фактично з її змістом сторони ознайомилися лише 12.12.2025 року. Більше того, ухвала про призначення експертизи від 22.05.2023 була фактично підготовлена та внесена в систему ще до розгляду клопотання сторони позивача - 18.05.2023, про що свідчить наявність на копії ухвали відомостей про таке (копія видана канцелярію суду 19.11.2025 року).
Листом від 25.05.2023 суддя Кириленко Т.В. скерувала в експертну установу матеріали справи із медичною документацією та записами показів свідків, однак саме 25.05.2023 Вища рада правосуддя ухвалила рішення про відставку судді. Ухвалою від 09.06.2023 справу прийнято до розгляду суддею Єросовою І.Ю., яка скерувала копію даної ухвали лише адвокату Студзінському М.А. на його електронну пошту. Іншим учасникам справи копія даної ухвали не була скерована. 13.07.2023 експерт звернувся до суду із листом, в якому зазначив про неможливість прослухати надані аудіозаписи показів свідків і запропонував альтернативні варіанти вирішення цього питання. Водночас, судом не було фактично виконано вимоги експерта, а лише повторно скеровано для прослуховування непридатні аудіозаписи показів свідків. Більше того, супровідний лист, яким було скеровано в експертну установу вказані аудіозаписи, не підписано суддею.
05.10.2025 до суду повернулися матеріали цивільної справи та надані для проведення експертизи документи, однак, як вбачається із супровідного листа, судом не було надано експерту всі медичні документи, які були витребувані на підставі ухвал суду. Отже, адвокат переконаний, що судом не було надано експерту всіх матеріалів та диску із належними записами показів свідків.
Висновок експерта необґрунтований, суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви у його правильності. Так, висновок містить діагноз, який відповідає не конкретному захворюванню, а групі захворювань. У ньому відсутнє зазначення того, що у заповідача мало місце саме «виражене» інтелектуально-мнестичне зниження. Більше того, перебіг хвороби ОСОБА_5 не відповідає судинній деменції з гострим початком. У той же час, діагноз судинної деменції підтверджений лише вказаним висновком, однак не вбачається з інших медичних документів. Також адвокат вказує, що встановлених у висновку діагноз суперечить іншим медичним документам.
Окремо представник відповідача зауважує на тому, що ОСОБА_5 не перебувала на психіатричному обліку. Упродовж березня-червня 2021 року спадкодавця оглядало декілька лікарів-психіатрів, однак жоден із них не поставив особу на облік, так само із питанням постановки на облік особа самостійно або її рідні не зверталися.
Зазначає, що судом не було задоволено клопотання сторони відповідача про призначення повторної експертизи, яке обґрунтовувалося, зокрема, необхідністю повторного провадження експертного дослідження у зв'язку із наданням свідками, яких раніше не допитував суд, показів. Додаткова експертиза судом призначена із порушеннями. Суд вийшов за межі наданих йому повноважень та зобов'язав відповідача ОСОБА_2 сплатити витрати на проведення експертизи, про призначення якої остання не клопотала. Водночас, у задоволенні повторно заявленого клопотання про проведення повторної експертизи судом було відмолено.
Також адвокат звертає увагу на ту обставину, що до справи не було залучено належних третіх осіб, а заміна третьої особи - Головного територіального управління юстиції у м. Києві було здійснено судом вже на стадії судового розгляду, що не відповідає вимогам ст. 53 ЦПК України.
Адвокат не погоджується із доводами сторони позивача про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, вказуючи на те, що у позові неправильно зазначено дату смерті спадкодавця, помилково зазначено про наявність двох інсультів (у дійсності був лише один), позивач вводить суд в оману, зазначаючи, що заповіт було складено на користь невідомої йому людини (такою є ОСОБА_2 , з якою останній давно знайомий). Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги та дійсно підтверджували, що ОСОБА_5 станом на день складення заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, адвокат просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Драчук Ю.П. зауважує, що зміст заповіту не відповідає дійсній волі ОСОБА_5 , оскільки як встановлено достатніми доказами, остання станом на день складення заповіту мала психічне захворювання, яке фактично позбавляло її можливості керувати своїми діями та усвідомлювати їх значення. Онук померлої ОСОБА_20 , котрий є відповідачем у даному провадженні, детально описав відносини із бабусею, ставлення батька до матері, його роль у лікуванні та утриманні бабусі. ОСОБА_88 про стан заповідача не були спростовані учасниками справи. Щодо не перебування ОСОБА_5 на обліку адвокат зазначає, що вказана обставина могла б негативно позначитися на майбутньому як сина, так і онуків, при цьому, відсутність даних про перебування останньої на обліку у лікаря-психіатра не свідчить про те, що остання не мала психічного захворювання, яке було виявлене у ході проведення посмертної судово-психіатричної експертизи. Більше того, перебування померлої на обліку не покращило б її стан здоров'я. В цілому ОСОБА_20 фактично вважає себе заручником ситуації, оскільки ніколи не претендував на майно, яке повинно б належати його батьку ОСОБА_42 .
Щодо наявного у матеріалах справи висновку експерта адвокат Драчук Ю.П. зазначає, що він відповідає вимогам закону, складений уповноваженими особами, які мають відповідний рівень знань та є фахівцями у певній галузі. У своїх поясненнях експерт Ктітарєв О.М. чітко надав відповіді на поставлені сторонами питання, пояснив про хід проведення експертного дослідження та підстави для надання висновку.
Доводи представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Харченка В.В. про доручення судом проведення експертизи іншій установі, ніж тій, в якій просив провести експертизу представник позивача, вважає безпідставними, оскільки саме та установа, якій було доручено проведення експертизи, є єдиною кваліфікованою із проведення даного виду експертиз. Також адвокат вважає необґрунтованими доводи про те, що відповідач ОСОБА_2 не була допитана у ході розгляду справи, оскільки фактично остання за власною волею не реалізувала надане їй цивільним процесуальним законодавством право (як то зробив відповідач ОСОБА_3 ).
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Мелаш Д.Ю. звертає увагу на те, що порядком розгляду даної справи є загальне позовне провадження, в якому саме позивач повинен довести обставини, на які посилається. Водночас, за результатами розгляду позову вбачається, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б підтверджували позовні вимоги. Вважає доводи сторони позивача лише припущеннями та оціночним судженнями. Складений ОСОБА_5 заповіт було здійснено у присутності нотаріуса, який перед вчиненням нотаріальної дії перевірила дієздатність особи, яка бажає її вчинити. При цьому, у ході розгляду справи сторонами не було оскаржено дій нотаріуса в цій частині.
Щодо наявного у матеріалах справи висновку експерта вказує, що експертне дослідження проведено з істотними порушеннями. Так, матеріали справи не містять документів, на підставі яких експерт міг би дійти обґрунтованого висновку, який він зробив за результатами проведення експертного дослідження - аудіозаписи допитів свідків неякісні, під час їх прослуховування неможливо встановити дійсний зміст інформації, наданої у ході допитів. Про наведене свідчить і скерований експертом лист. Водночас, у ході допиту у суді експерт зауважив, що наданим судом матеріалів було достатньо про проведення експертизи.
Зі змісту висновку вбачається, що він на 90% складається із даних про матеріали, які були надані для проведення експертизи, більша частина - медичні документи, які складені іншими фахівцями у галузі медицини. Однак, адвокат звертає увагу, що консультативний висновок лікаря-психіатра, який було надано для проведення експертизи, не відповідає вимогам закону та не внесений у реєстр, а тому не міг бути покладений в основу висновку №1018, наданому у даній справі. Аналогічна ситуація склалася і з медичною документацією, оформленою сімейним лікарем Крижньою. Як вбачається із висновку, експертами неправильно встановлено діагноз, який явно суперечить медичній документації, яка надавалася експертам, та показам свідків, яких було допитано судом у ході розгляду справи.
Щодо отриманих показів свідків вказує, що достеменно неможливо стверджувати, що здобута у ході допиту свідків інформація підтверджує позицію однієї зі сторін справи, оскільки свідками надано діаметрально протилежні твердження. Водночас, жодні із показів не мають переваги перед іншими. Враховуючи, що обґрунтованість позовних вимоги не доведена, а підставі для задоволення позову відсутні - просить відмовити у позові в повному обсязі.
Інші учасники справи, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час судового розгляду, до суду не прибули.
Суд, вислухавши позиції сторін провадження, дослідивши наявні у розпорядженні суду докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, доходить таких висновків.
Положенням ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
13.05.2022 адвокат Студзінський М.А., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернуся до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , складений 26.03.2021, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №8-298. Правовою підставою для звернення із даним позовом є ст. 225 ЦК України.
Суд не погоджується із доводами, викладеними відповідачем ОСОБА_2 та її представником у відзиві, щодо невідповідності позовної заяви вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України та відсутністю підстав для оскарження заповіту. Так, позовна заява за своїм змістом та формою відповідала законодавчим вимогам, а тому суд дійшов висновку про достатність підстав для відкриття провадження у справі. Щодо неправильності зазначення дати смерті заповідача суд констатує, що наведене є опискою, яка допущена представником позивача при складенні позовної заяви, а дійсні обставини із зазначенням правильних дат було встановлено у ході розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписами ст. 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Відповідно до змісту ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).
За змістом ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке саме положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Необхідно враховувати, що як заінтересовані особи, повноважні пред'являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб'єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів), порушені у зв'язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно із частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №554/11179/13-ц (провадження №61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі №326/81/15 (провадження №61-837св19) та від 22 грудня 2021 року у справі №350/792/20.
У ході розгляду справи судом встановлено, що на ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 82).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
На підставі заяви ОСОБА_2 від 06.05.2022 держаним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріально контори заведено спадкову справу №284/2022 (т. 1 а.с. 80, 81).
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом від 26.03.2021, посвідченим державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. за №8-298 (т. 1 а.с. 86, 87). Крім неї зі змісту заповіту вбачається, що спадкоємцями також є онуки ОСОБА_5 - ОСОБА_20 та ОСОБА_69 .
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Позивач не погоджується із змістом заповіту, оскільки вважає, що він не відповідає дійсній волі заповідача ОСОБА_5 .
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Під час розгляду справи судом допитано свідків, які надали діаметрально протилежні покази щодо стану здоров'я ОСОБА_5 . Так, одні вказували, що померла, перенісши два інсульти, вільно пересувалася, сама себе обслуговувала, навіть займалася хатніми справами, регулярно відвідувала колишніх колег за останнім місцем роботи, а тому мала фізичну спроможність самостійно прийняти рішення про передачу належного їй майна особам, які фактично вказані у заповіті. Інші свідки вказували, що ОСОБА_5 після операції на серці, встановлення кардіостимулятора та перенесення двох інсультів не могла вільно пересуватися, перебувала на вулиці лише у супроводі, була забудькувата, не пам'ятала де проживає, додому іноді була доставлена сусідами, забувала осіб, з якими спілкувалася, перепитувала про щойно виконані дії.
Суд не погоджується із доводами адвоката Мелаша Д.Ю. про те, що неможливо виявити прихильність до показів однією зі сторін, оскільки надані свідчення є діаметрально протилежними, враховуючи, що стороною позивача залучено до справи у якості свідків осіб, які безпосередньо тривалий час контактували із ОСОБА_5 та мали можливість спостерігати за зміною її стану здоров'я. Водночас, свідки сторони відповідача ОСОБА_2 є опосередкованими, деякі з них не мали тісного контакту із ОСОБА_5 , спілкувалися із нею тільки коли вона відвідувала дитячий садок після звільнення з нього та до моменту початку хвороби внаслідок інсульту, а зі змісту показів окремих свідків можна було дійти висновку про те, що їм відома інформація про життя та здоров'я останньої лише зі слів ОСОБА_2 , яка ймовірно систематично відпрошувалася із роботи, аби допомагати ОСОБА_5 по дому та супроводжувати її на прогулянці.
На підтвердження своїх доводів стороною позивача було заявлено клопотання про призначення експертизи, яке було задоволено. Відповідно до ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Обов'язковість вимог ст. 105 ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12).
Так, 05.10.2023 судом отримано висновок експерта №1018 від 26.09.2023, зі змісту якого вбачається, що експертами Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» Ревенок О.А. та Ктітарєвим О.М. проведено експертне дослідження в рамках судової справи №759/4960/22. У ході дослідження експертами встановлені фактичні обставини справи, досліджено та надано оцінку медичній документації, яка була передана судом для проведення експертизи, частково відтворено покази свідків, які останні надавали суду у ході допитів. Експертами встановлено, що у 2020 році після операції на серці у ОСОБА_5 з'явилися психічна розлади, у подальшому почали проявлятися інтелектуально-мнестичні та емоційні порушення. Наявність психічних розладів було зафіксовано у особи під час перебування її на амбулаторному лікуванні незадовго до вчинення юридичних дій та призначалося лікування психотропними препаратами. Також було виявлено та встановлено психічні порушення, у тому числі й інтелектуально-мнестичні зниження, поєднані із емоційно-вольовими розладами, які були помічені лікарями в психіатричному стаціонарі. Виявлені психічні розлади відповідають критеріям судинної деменції. За результатами проведеного дослідження експертами зроблено висновок, що ОСОБА_5 за життя страждала на стійкий хронічний виражений психічний розлад у вигляді судинної деменції і за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на дату складення та посвідчення спірного заповіту 26.03.2021 року (т. 2 а.с. 36-43).
У ході дослідження доказів та у судових дебатах представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Харченком В.В. висловлене твердження про неповне скерування судом експертній установі медичних документів ОСОБА_5 , що вбачається зі змісту супровідного листа (т. 2 а.с. 21) від 25.05.2023 року. Суд не погоджується із такими доводами, оскільки судом скеровано на адресу експертів копію ухвали суду, матеріали цивільної справи у двох томах, оригінали медичних документів: медична картка амбулаторного хворого та медичні картки стаціонарного хворого (7 шт.), витяги з електронної медичної картки та ЄСОЗ, а також диск із показами свідків. У свою чергу, супровідним листом №04-05/2027 від 02.10.2023 експертна установа повернула суду надані матеріали у повному обсязі. Таким чином, судом перевірено та встановлено, що витребувана на підставі ухвал суду медична документація ОСОБА_5 була скерована для проведення експертизи та після її завершення повернута до суду.
Доводи представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Харченка В.В. стосовно доручення проведення експертизи іншій установі, ніж тій, в якій просив адвокат Студзінський М.А., звертаючись із клопотанням про призначення експертизи, суд відхиляє та звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Враховуючи, що положення ЦПК України надають суду повноваження на визначення експертної установи, якій необхідно доручити проведення експертизи, суд ухвалою від 22.05.2023 визначив повноважну установу для проведення експертизи у даній справі - Державну установу «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А). У той же час суд вважає за необхідне зауважити, що сторони справи не скористалися правом на апеляційне оскарження даної ухвали у разі незгоди з її мотивами чи висновками.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Харченка В.В. про те, що справа була скерована для проведення експертизи без аудіозаписів допиту свідків, допитати яких просили сторони у ході розгляду справи. Так, під час надання пояснень у суді експерт ОСОБА_89 зазначив, що основою для надання висновку була саме медична документація, яка містила відомості про стан здоров'я ОСОБА_5 , водночас, покази свідків не містили достатніх даних, з яких можна було б встановити дійсний стан особи. Більше того, суд наголошує, що Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А) є єдиною кваліфікованою установою із проведення даного виду експертиз. За таких обставин, суд доходить висновку про те, що під час вирішення питання про призначення експертизи та скерування матеріалів справи експертній установі судом не порушено вимоги закону та права учасників справи.
Зауваження адвоката щодо відсутності ухвали суду від 22.05.2023 про призначення експертизи на сайті «Судової влади України» не узгоджуються із вимогами закону. Так, офіційний веб-портал «Судова влада України» є інформаційним ресурсом судової системи України, на якому публікуються відомості, що забезпечують відкритість правосуддя - зокрема, інформація про розгляд справ, структура та склад судів, контакти апаратів судів, інформація щодо сплати судового збору, оголошення про дату, час і місце судового засідання/розгляду справи, а також про ухвалення відповідного судового рішення та інші відомості. Водночас, вказаний сайт не містить вкладок, які б дозволяли користувачам ознайомлюватися зі змістом судових рішень, ухвалених чи постановлених в рамках конкретного судового провадження.
При цьому, вказана ухвала відповідно до вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» підлягає оприлюдненню в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що й було здійснено головуючим суддею з метою доведення до відома учасників справи змісту вказаної ухвали.
Поставлення під сумнів адвокатом Харченком В.В. законності наявного у матеріалах справи супровідного листа судді Кириленко Т.В. про скерування матеріалів справи для провадження експертизи (т. 2 а.с. 21) з обґрунтуванням, що відповідно до рішення ВРП суддю ОСОБА_34 звільнено із посади судді 25.05.2023, не має правового підґрунтя. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом. В силу приписів ч. 1 ст. 35 Закону рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що станом на 25.03.2023 суддя Кириленко Т.В. була повноважною для виконання своїх посадових обов'язків судді Святошинського районного суду м. Києва, а рішення про її відставку мало дію лише з 26.05.2023, тобто з дня, наступного за днем прийняття відповідного рішення.
Також щодо вказаного документа адвокат зауважив, що він не відповідає вимогам закону, оскільки не містить підпису судді, а також даних про кількість аркушів судової справи, яка скеровується до експертної установи для проведення експертизи. Суд звертає увагу учасників справи на те, що даний процесуальний документ є копією супровідного листа, оригінал якого було скеровано судом до установи, якій доручено проведення експертизи. Даний супровідний лист містить відмітку про те, що такий документ є саме копією. Беручи до уваги вимоги Інструкції з діловодства у місцевих та апеляційних судах України, суд доходить висновку, що на копіях супровідних листів, оригінали яких скеровано уповноваженим суб'єктам, не підписуються головуючим суддею, а лише підшиваються до матеріалів справи із обов'язковим зазначенням, що такий процесуальний документ є саме копією.
Заперечення адвоката Харченка В.В. на складений та наданий суду висновок експертів №1018 від 26.09.2023 в цілому зводяться до незгоди із даним висновком. Судом з метою дотримання принципу змагальності було частково задоволено клопотання адвоката Харченка В.В. про проведення експертизи у даній справі та призначено проведення додаткової експертизи, однак сторона не скористалася правом на отримання висновку, оскільки не сплатила судові витрати.
У той же час, суд не посилається у своєму рішенні на твердження, викладені у медичних документах, які були витребувані судом для проведення експертизи, оскільки ані суд, ані учасники справи не володіють спеціальними знаннями для їх аналізу та надання оцінки. Більше того, такі документи не були предметом дослідження у даній справі та не мають статусу доказів, в силу вимог ст. 76 ЦПК України.
Таким чином, суд констатує, що ним вживалися достатні заходи з метою отримання доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак у зв'язку із невиконання ініціатором клопотання про призначення експертизи обов'язку щодо оплати витрат на проведення експертизи додаткова експертиза, призначена ухвалою суду від 07.10.2024, не була проведена.
Суд звертає увагу, що у ході надання пояснень експертом ОСОБА_90 було забезпечено можливість учасникам справи задати останньому питання з метою усунення сумнівів, які виникли після отримання висновку експерта №1018 від 26.09.2023 року. Експерт чітко зазначив підстави проведення експертизи, запевнив, що наданих матеріалів було достатньо для надання висновку, а також звернув увагу, що додаткові покази свідків (у тому числі й інших) не дало б підстав для зміни висновків, отриманих у ході дослідження, оскільки в його основу покладено дані із медичних документів, наданих судом, які відображають внутрішній стан ОСОБА_5 .
Щодо доводів адвоката Харченка В.В. про обов'язковість проведення експертизи після того, як суд допитав нових свідків, за умови, що такі покази не були предметом експертного дослідження, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Тобто отриманий судом висновок експерта та покази свідків є окремими джерелами отримання доказів, що за своїм змістом є рівносильними. Жоден доказ не має наперед встановленої сили і оцінюється в сукупності з іншими наданими сторонами доказами. Висновок експерта у даному судовому провадженні, враховуючи специфіку спірних відносин, не може ґрунтуватися виключно на показах свідків і суд погоджується із твердженнями експерта ОСОБА_87 про те, що основою для проведення даної експертизи є саме медична документація, яка більш повно відображає дані про стан здоров'я ОСОБА_5 . Також суд зауважує, що свідки не є медичними працівниками, фахівцями у галузі медицини, не мають повноважень на встановлення діагнозів та проведення експертних досліджень, а надали суду лише свою суб'єктивну оцінку даних щодо стану здоров'я ОСОБА_5 .
Як експертами у висновку, так і учасниками справи констатовано, що ОСОБА_5 не перебувала на обліку у лікаря-психіатра. Суд погоджується із думкою адвоката Драчука Ю.П. про те, що відсутність документального підтвердження постановлення ОСОБА_5 на облік лікаря-психіатра не свідчить про те, що остання усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Дійсно, факт перебування члена родини на обліку міг би ускладнити близьким родичам у подальшому, наприклад, просування по кар'єрі, влаштування на роботу до правоохоронних органів.
Як вказав адвокат Харченко В.В. у судових дебатах, постановлення особи на облік може бути добровільним або не залежати від волі особи (у екстремальних випадках). У даному випадку стан здоров'я ОСОБА_5 дозволяв її родичам самостійно прийняти рішення про постановлення останньої на облік (що не було зроблено).
Також суд не вбачає підстав для підтримання доводів адвоката Харченка В.В. про те, що отриманий судом висновок експерта №1018 від 26.09.2023 суперечить діагнозу, який було встановлено ОСОБА_5 іншими лікарями за життя. Як вказав експерт ОСОБА_89 у ході допиту, отримані за результатами експертизи висновки та зазначені у медичній документації діагнози не суперечать один одному, а лише свідчать про наявність у ОСОБА_5 психічного захворювання - ураження головного мозку.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Мелаша Д.Ю. про те, що доводи сторони позивача щодо стану здоров'я заповідача є лише припущеннями, оскільки наведене спростовується встановленими у ході розгляду справи обставинами та здобутими доказами, зокрема, висновком експерта №1018 від 26.09.2023 року.
Суд не вважає спроможними доводи адвоката Харченка В.В. про невиконання судом вимог експерта про надання придатного для використання запису, передопиту свідків або ухвалення виконання експертизи без показів свідків, оскільки у т. 2 а.с. 30 справи міститься супровідний лист про скерування експертній установі повторно диску із аудіозаписами допитів свідків. Більше того, експерт не зазначає у своєму листі, що проведення експертизи без показів свідків або за наявними у справі фонограмами неможливе. При цьому, у п. 21 висновку №1018 від 26.09.2023 експерти вказують, що деякі фонограми не відкриваються взагалі, деякі диски мають механічні пошкодження, а деякі фонограми є малорозбірливими та спотворені сторонніми звуками (тобто частково можна відтворити покази). Далі по тексту висновку містяться покази свідків, які експерти змогли встановити та висвітлити у своєму висновку. У суді експерт Ктітарєв О.М. зазначив, що свідки не надали фактично жодної інформації про стан здоров'я ОСОБА_5 .
Суд критично ставиться до тверджень адвоката Харченка В.В. про те, що різними складами суду клопотання сторін про призначення експертизи розглядалося з істотними порушеннями процесуального законодавства. Так, судами забезпечено право сторін висловити свою позицію щодо заявлених клопотань, надати усно або письмово свої заперечення. Зміст ухвал доведено до відома учасників справи, забезпечено право на оскарження у разі незгоди із прийнятим судом рішенням. Примірник ухвал було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Вибір експертної установи здійснено судами на підставі положень ч. 3 ст. 103 ЦПК України з урахуванням специфіки спірних відносин та питань, які ставилися перед експертами.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що наданий суду висновок експерта №1018 від 26.09.2023 є обґрунтованим, таким, що не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумніви в його правильності.
Твердження адвоката Харченка В.В. та адвоката Мелаша Д.Ю. про відсутність долучених до позову доказів на підтвердження заявлених позовних вимог суд не вважає достатніми, оскільки зважаючи на категорію справи та змісту спору докази на підтвердження обставин могли бути отримані саме у ході розгляду справи шляхом проведення експертизи та допиту свідків.
Так само суд не погоджується із позицією адвоката Мелаша Д.Ю. про те, що перевірка нотаріусом дієздатності ОСОБА_5 перед посвідченням заповіту свідчить про те, що заповідач станом на день складення заповіту була такою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ним. Так, нотаріус визначає обсяг за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими ст. 43 Закону України «Про нотаріат» (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними (ст. 44 Закону України «Про нотаріат»). Крім того, визначення обсягу цивільної дієздатності здійснюється на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.
Дійсно за зовнішніми ознаками, можливо, нотаріус сприйняла особу ОСОБА_5 як таку, що має задовільний стан здоров'я, однак достовірно стверджувати про те, що заповідач могла керувати своїми діями та усвідомлювати їх значення - неможливо. Більше того, суд звертає увагу, що нотаріус не є медичним працівником, не володіє необхідними знаннями для виявлення ознак психічних захворювань, які б давали підстави для висновку про недієздатність особи.
Суд звертає увагу, що сторона відповідача не спростовує той факт, що позивач за спілкування та проведення часу ОСОБА_2 із матір'ю надавав їй грошові кошти. Про даний факт було відомо і сторонам справи, і свідкам (зокрема, ОСОБА_93 - колишній дівчині позивача, з якою вони разом доглядали за ОСОБА_5 після інсульту).
Суд також вважає за необхідне зауважити, що неможливо надати оцінку твердженням адвоката Харченка В.В. про те, що канцелярією Святошинського районного суду м. Києва йому було видано копію ухвали суду від 22.05.2023 про призначення експертизи, яка містить дані про дату створення документа «18.05.2023», оскільки копію такої ухвали не було долучено представником відповідача Куріної Н.І. у ході розгляду справи.
Крім того, щодо процесуальних аспектів здійснення провадження, суд вважає помилковими твердження адвоката Харченка В.В. про те, що ухвала суду від 09.06.2023 про прийняття головуючою суддею Єросовою І.Ю. справи до розгляду було скеровано лише представнику позивача - адвокату Студзінському М.А., оскільки на у томі 2 на арк. 24, 25 містяться супровідні листи про скерування копії даної ухвали учасникам справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що зазначені позивачем обставин знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 103, 105, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 30, 202, 203, 215, 225, 1216, 1217, 1220, 1233, 1235,3 1257, 1267 ЦК України, суд
Позову заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 , треті особи: Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Пісківської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , складений 26.03.2021, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №8-298.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Єросова