Справа №:755/4626/26
Провадження №: 1-кс/755/1375/26
"09" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «СП Медіа Груп», на постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 від 13.01.2026 року про закриття кримінального провадження № 12025105040001221 від 26.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
адвоката: ОСОБА_3 ,
дізнавача: ОСОБА_5 ,
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «СП Медіа Груп», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва, в порядку ст. 303 КПК України, зі скаргою на постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 від 13.01.2026 року про закриття кримінального провадження № 12025105040001221 від 26.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Скарга мотивована тим, що у провадженні ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві перебувало кримінальне провадження за № 12025105040001221 від 26.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
13.01.2026 року дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
У скарзі заначено, що дізнавачем проігноровано існування доказів, на які посилалися заявники, не проведено необхідних слідчих дій, а тому на їх думку, висновок слідчого про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є невірним та передчасним, у зв'язку із чим представник скаржника просить скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Адвокат ОСОБА_3 підтримав вимоги, зазначені у скарзі та просив їх задовольнити.
Дізнавач ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 заперечував проти задоволення скарги та вказав, що відносини між ТОВ «Іоніті», ТОВ «Соборності 19» та ТОВ «СП Медіа Груп» мають виключно цивільно-правовий характер, про що дізнавачем детально зазначено в постанові про закриття вказаного кримінального провадження. Речі, які на даний час знаходиться у закритому приміщення за адресою: АДРЕСА_1, перебувають там у зв'язку з невиконанням договору суборенди №2025.07.25/ОР-01, що в свою чергу підтверджує факт цивільно-правових відносин т виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників, дослідивши долучені до скарги процесуальні документи, а також належним чином вивчивши матеріали закритого кримінального провадження № 12025105040001221 від 26.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, приходить до наступних висновків.
Як встановлено слідчим суддею, ВД Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025105040001221 від 26.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, яке розпочате на підставі заяви ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17.12.2025 року.
Із заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що ТОВ «ІОНІТІ та ТОВ «»Соборності 19», перешкоджають ТОВ «СП Медіа Груп» користуватися нежитловим приміщенням, площею 698 кв.м., що знаходиться на 4 поверсі та площею 30 кв.м., що знаходиться на 3 поверсі, за адресою: АДРЕСА_1, а також обмежують доступ до майна, що знаходиться в таких приміщеннях (ЄО № 94569 від 25.12.2025).
В протоколів допиту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснила, що 25.07.2025 між ТОВ «СП Медіа Груп» та ТОВ «Іоніті» укладено договір суборенди №2025.07.25/ОР-01 щодо суборенди нежитлових приміщень, площею 698 кв.м., що знаходяться на 4 поверсі та площею 30 кв.м., що знаходяться на 3 поверсі за адресою: АДРЕСА_1. На момент укладення вказаного договору у вказаних приміщеннях зберігалося майно ТОВ «СП Медіа Груп», зокрема обладнання, меблі, техніка. 07.11.2025 в адресу ТОВ «СП Медіа Груп від ТОВ «Іоніті» надійшло два листи, а саме про розірвання договору суборенди та обмеження доступу до приміщення. У вказаних листах було зазначено про необхідність сплати гарантійного внеску, орендних платежів та відшкодування комунальних послуг. Вказані платежі було сплачено 11-12.11.2025. Однак, після вказаного факту, ТОВ «СП Медіа Груп» так і не були допущені до зазначених вище приміщень.
В матеріалах кримінального провадження міститься копія договору суборенди №2025.07.25/ОР-01 від 25.07.2025. Згідно п.п.8.1.1.-8.1.3 вказаного договору зазначено, що орендна плата сплачується щомісяця, гарантійний платіж вноситься протягом трьох робочих днів з моменту підписання вказаного договору, а комунальні послуги сплачуються суборендарем щомісяця до десятого числа кожного місяця. Окрім цього, відповідно до п.17.1 вказаного договору, він достроково припиняється, якщо суборендар прострочить сплату орендних платежів понад десять днів.
Крім того, в матеріалах містяться письмові пояснення ТОВ «Іоніті», у відповідності до яких товариством повідомлено, що договір суборенди №2025.07.25/ОР-01 від 25.07.2025, укладений із ТОВ «СП Медіа Груп» достроково припинено у зв'язку з невиконанням умов договору. Також, товариством повідомлено, що між юридичними особами існує цивільно- правовий спір, який буде вирішуватися у цивільно-правовій площині.
Окрім цього, до матеріалів кримінального провадження долучено листування між ТОВ «СП Медіа Груп», ТОВ «Іоніті» та ТОВ «Соборності 19» щодо вказаних нежитлових приміщень та договору суборенди, а також копії платіжних інструкції ТОВ «СП Медіа Груп» від 11.11.2025 та 12.11.2025, щодо внесення на рахунок ТОВ «Іоніті» платежів за суборенду, гарантійний платіж. Будь-яких платіжних документів на сплату компенсації комунальних послуг не виявлено, що в свою чергу підтверджує факт не здійснення ТОВ «СП Медіа Груп» платежів щодо компенсації в адресу ТОВ «Іоніті» за комунальні послуги, як наслідок, свідчить про порушення умов договору суборенди.
Поміж тим, ТОВ «СП Медіа Груп» під час здійснення досудового розслідування не надавало переліку майна, що знаходиться у приміщеннях, документів, що підтверджують право власності на нього, його вартості, а також факту його поставки (переміщення) до приміщень, що знаходяться за вказаною вище адресою. Вказане не дозволяє дізнанню однозначно ідентифікувати таке майно, а також визначити його вартість та приналежність до ТОВ «СП Медіа Груп». Також, можливе утримання майна, що може бути власністю ТОВ «СП Медіа Груп» у згаданих приміщеннях є таким способом забезпечення виконання цивільних зобов'язань, як притримання.
13.01.2026 року дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідальність за ст.356 КК України настає при вчиненні самоправства, тобто самовільного, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. В свою чергу, самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку (наприклад, особа, яка на законній підставі отримала ордер на квартиру, не очікуючи виїзду попередніх мешканців, самовільно її займає).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.
Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 305/641/17 (провадження № 61-18601св21).
Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Застосовуючи положення ст. 387 ЦК України, необхідно виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Правовий аналіз положень ст. 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі №703/1191/20 (провадження №61-19324св21), віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом. З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц вказано, що «аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом. Належним відповідачем у віндикаційному позові є володіючий невласник».
Предметом доказування у цій справі є факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття цього майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.
Отже, право власності дійсно є непорушним, але для застосування віндикації принципове значення, крім підтвердження такого права власності, має і встановлення особи, яка протиправно, тобто без будь-яких правових підстав, фактично володіє витребуваною річчю, бо саме вона має відповідати за позовом, виконувати рішення суду в разі його задоволення, й нести негативні наслідки порушення прав позивача.
Статтею 8 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Бєлоусов проти України заява №4494/07 від 7 листопада 2013 року у п.55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява № 31939/06, п. 55).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Так, під час проведення дізнання було ретельно проаналізовано всі обставини справи та надана їм правова оцінка.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що дізнавач вірно дійшов висновку, що спірні правовідносини, які досліджуються у кримінальному провадженні, є виключною компетенцією цивільного (господарського) судочинства, постанова дізнавача від 13.01.2026 року про закриття кримінального провадження № 12025105040001221 від 26.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, є законною та обґрунтованою, а тому скарга задоволенню не підлягає.
З цих підстав слідчий суддя, керуючись ст. ст. 303-307, 369-372, 376, 534 КПК України,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «СП Медіа Груп», на постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 від 13.01.2026 року про закриття кримінального провадження № 12025105040001221 від 26.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України- залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 13.04.2026 року о 17.30 год.
Слідчий суддя: