Справа № 752/28928/25
Провадження № 2/752/8319/26
іменем України
10 квітня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,-
у жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Голосіївським районним судом міста Києва в справі № 752/14131/23 про стягнення з неї 3 % річних на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17.07.2007 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та нею укладено договір поруки відповідно до умов якого вона поручилася за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № А-31/07від 17.05.2007 року.
ОСОБА_1 зауважує, що основне зобов'язання мало бути виконано до 17.03.2013 року, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення до неї вимог, як до поручителя, закінчився 17.03.2016 року та після цієї дати порука припинилася в силу закону.
Також позивач зазначає, що незважаючи на це, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21.05.2024 року в справі № 752/14131/23 стягнуто з неї та ОСОБА_2 солідарно 3 % річних за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в сумі 156 975, 82 грн, на підставі якого видано виконавчий лист.
ОСОБА_1 вважає, що через те, що на момент ухвалення зазначеного рішення порука вже була припинена, тому будь-які вимоги до неї, як поручителя, є неправомірними, а відповідний виконавчий документ не має законної сили та підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
03.11.2025 року проведено розподіл вказаної позовної заяви відповідно до правил поєднання справ за типом поєднання «у порядку виконання» та справа № 752/14131/23 розподілена судді Голосіївського районного суду м. Києва Кордюковій Ж.І., як раніше визначеному складу суду. Справі присвоєно номер провадження: 6/752/679/25.
На підставі доповідної записки судді Голосіївського районного суду м. Києва Кордюкової Ж.І. про помилкове визначення зазначеної позовної заяви ОСОБА_1 з індексом справи щодо розгляду питань у порядку виконання судових рішень у цивільних справах розпорядженням керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 252 від 26.11.2025 року заблоковано обліково-статистичні дані картки ЄУН № 752/14131/23, провадження № 6/752/679/25, як помилково створену, та здійснено авторозподіл позовної заяви, поданої ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 року, вказану позовну заяву передано судді Голосіївського районного суду міста Києва Хоменко В.С.
Ухвалою від 03.03.2026 року відкрито провадження в указаній справі та визначено розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17.03.2026 року до суду від представника відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28.07.2009 року, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором на даний час не виконано, а тому грошове зобов'язання боржника перед банком залишається невиконаним та саме факт невиконання судового рішення є підставою для застосування ст. 625 ЦК України, якою передбачено право кредитора на стягнення 3 % річних; виконавчий лист видано на підставі чинного та такого, що набрало законної сили судового рішення, а тому відсутні будь-які правові підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
21.03.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив представника відповідача ПАТ АБ «Укргазбанк» на вказану позовну заяву, в якій ОСОБА_1 вказує, що порука припинилася в 2012 році, отже на момент звернення до виконання її обов'язку не існувало.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 17.02.2007 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого позивач поручилася перед ВАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № А-31/07 від 17.05.2007 року, згідно з яким остання зобов'язалася в строк до 17.05.2013 року повернути кредит у розмірі 26 500,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом, в розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, а також штрафи та пеню в розмірі та випадках, передбачених кредитним і цим договорами.
З рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21.05.2024 року в справі № 752/14131/23 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних, вбачається, що 28.07.2009 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № А-31/07 від 17.05.2007 року в розмірі 26 561,73 долари США та штраф в розмірі 7458,75 грн.
Також із зазначеного рішення суду вбачається та судом в межах справи №752/14131/23 встановлено, що позивач нарахував 3 % річних за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 3 957,54 долари США в зв'язку з невиконанням відповідачами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28.07.2009 року.
Цим же рішення суду стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3 % річних за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 156 975,82 грн і судові витрати в справі.
На виконання вищевказаного рішення суду 25.09.2024 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчі листи.
23.07.2025 року вказані виконавчі листи приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Процедуру визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
ОСОБА_1 вважає, що виконавчий документ не підлягає виконанню, так як її зобов'язання, як поручителя за договором поруки від 17.05.2007 року припинилися, в зв'язку з тим, що основне зобов'язання мало бути виконано до 17.03.2013 року, а тому строк пред'явлення до неї вимог, як до поручителя, закінчився 17.03.2016 року, через те, що порука припиняється в разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя, отже після цієї дати порука припинилася в силу закону.
Проте суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов'язку.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання невстановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. (ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року в справі № 522/1528/15-ц вказано, що закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого в постанові від 31.10.2018 року в справі № 202/4494/16-ц, згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що позичальник ОСОБА_2 допустила порушення умов кредитного договору, внаслідок чого з неї та поручителя ОСОБА_1 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2009 року солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № А-31/07 від 17.05.2007 року. Вказане рішення суду не виконане.
Оскільки рішенням суду визначено солідарне зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» грошової суми внаслідок неналежного виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язання, тому правовідносини у цій справі необхідно розглядати не з точки зору наявності зобов'язань за договором поруки, а в контексті існуючого в ОСОБА_1 грошового зобов'язання перед ПАТ АБ «Укргазбанк», яке не виконане в повному обсязі.
Крім того, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21.05.2024 року в справі № 752/14131/23, яке набрало законної сили, в зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 і ОСОБА_1 рішення суду від 28.07.2009 року, стягнуто солідарно з останніх 3 % річних за порушення грошового зобов'язання, що виникло на підставі вказаного рішення суду та надало безпосередню можливість його примусового виконання.
Тобто, вказаним судовим рішенням підтверджено факт існування невиконаного грошового зобов'язання.
Отже, відсутні правові підстави вважати, що вимоги до ОСОБА_1 є неправомірними через припинення поруки, оскільки існує невиконаний солідарний обов'язок щодо порушеного грошового зобов'язання, що встановлено в судовому рішенні, яке набрало законної сили.
В інакшому випадку, нівелюється сам принцип обов'язковості виконання рішення суду та право особи стягувача, в даному випадку ПАТ АБ «Укргазбанк» на виконання судового рішення, що є частиною гарантій, встановлених в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підстави припинення зобов'язань врегульовані Главою 50 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що позивачем не надано підтверджень, що в неї відсутня заборгованість перед ПАТ АБ «Укргазбанк» та виконане в повному обсязі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21.05.2024 року в справі № 752/14131/23, яке набрало законної сили, що вказує про існування відповідних зобов'язань у позивача, тому правових підстав для визнання виконавчого листа № 752/14131/23, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 25.09.2024 року, таким, що не підлягає виконанню, немає.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко