Справа № 706/507/25
2/706/54/26
13 квітня 2026 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Школьної А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Самсоненко А.П., Паламарчук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» через свого представника - Кеню Дениса Васильовича звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить стягнути солідарно із відповідачів три відсотки річних на підстав ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.08.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №354411/1481/0069-8, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 23 500 доларів США строком на 120 місяців - по 27 серпня 2018 року, зі сплатою 14,35 % річних за користування кредитними коштами.
Для забезпечення своєчасного повернення кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором 27.08.2008 між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 354411/1481/0069-8П
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 22.02.2013 у справі №2-456-2012 стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 354411/1481/0069-8 від 27.08.2008 у розмірі 27 608,86 доларів США, що еквівалентно 218 786,05 грн, та судові витрати. Рішення суду набрало законної сили.
19.03.2019 Христинівським районним судом Черкаської області на виконання рішення суду видано виконавчі листи № 2-456-2012 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2
20.11.2013 відділом ДВС Христинівського РУЮ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
11.06.2014 у відкритті виконавчого провадження орган ДВС відмовив на підставі п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із пропуском строку пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Ухвалою Христинівського районного судом Черкаської області від 29.03.2018 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
21.05.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-69, відповідно до якого АТ «ОКСІ БАНК» набуло права вимоги за кредитним договором № 34411/1481/0069-8 від 27.08.2008, укладеного між банком та ОСОБА_1
21 травня 2024 року між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-69-1, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №34411/1481/0069-8 від 27.08.2008.
З огляду на відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» позбавлене можливості звернутися до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому листі та реалізувати своє процесуальне право з приводу примусового виконання рішення суду від 22.02.2013 у справі №2-456/2012. Водночас пропуск строку пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання не припиняє зобов'язання боржника сплатити борг.
Тому позивач, покликаючись на норми Цивільного кодексу України та практику Верховного Суду, стверджує про наявність у нього права на стягнення солідарно із відповідачів трьох процентів річних у межах строку позовної давності за період із 02.04.2017 по 01.03.2020 у розмірі 2 416,43 доларів США у зв'язку з невиконанням рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 22.02.2013 у справі №2-456-2012.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 29.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання, призначене на 03.04.2026, представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.
У судових засіданнях 26.09.2025 та 03.12.2025 представник позивача Легейда Д.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додатково надісланих до суду письмових поясненнях.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Підліснюк В.Ю. в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, дату та час його проведення, будь - яких клопотань до суду не надіслали, відзив на позовну заяву не подали.
Сповіщена згідно норм цивільного процесуального законодавства про дату та час проведення судового засідання відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, клопотань не надіслала, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
03.04.2026 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі відкладено до 16 год 30 хв 13.04.2026.
Дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - достатності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, суд встановив такі фактичні обставини справи та дійшов таких висновків.
27 серпня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 354411/1481/0069-8, за яким кредитор надав, а позичальник отримав відповідно до Умов кредитування за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості» кредит на споживчі цілі в розмірі 23 500 доларів США. Згідно п. 1.1.3 виконання зобов'язання за цим договором забезпечено іпотекою нерухомості - двокімнатною квартирою загальною площею 52,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Кредит надано на строк 120 місяців, тобто до 27.08.2018. Процентна ставка відповідно до п.1.2.1 Договору становить 14,35%.
У забезпечення належного виконання вищевказаного кредитного договору 27.08.2008 між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 354411/1481/0069-8П, за яким поручитель взяла на добровільних засадах на себе зобов'язання відповідати перед банком по боргових зобов'язаннях боржника та нести солідарну відповідальність із позичальником.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 22.02.2013 у справі №2-456-2012 стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 354411/1481/0069-8 від 27.08.2008 у розмірі 27 608,86 доларів США, що еквівалентно 218 786,05 грн, та судові витрати.
Постановленою 12.07.2013 Апеляційним судом Черкаської області ухвалою рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили.
19.03.2013 Христинівським районним судом Черкаської області на виконання рішення суду видано виконавчі листи № 2-456-2012 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Дослідженням копій виконавчих листів, судом встановлено, що 20.11.2013 відділом ДВС Христинівського РУЮ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
11.06.2014 у відкритті виконавчого провадження орган ДВС відмовив на підставі п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із пропуском строку пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Ухвалою Христинівського районного судом Черкаської області від 29.03.2018 в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.
З матеріалів справи убачається, що 21.05.2024 між АТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісним кредитором, та АТ «ОКСІ БАНК», як новим кредитором, укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-69, за яким на умовах, встановлених договором та відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (портфель заборгованості).
З копії реєстру боржників від 24.05.2024 до договору відступлення права вимоги від 21.05.2024 слідує, що АТ «ОКСІ БАНК» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 34411/1481/0069-8 від 27.08.2008, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Сума кредиту згідно Реєстру боржників становить 24 583,25 доларів США, сума заборгованості за основною сумою - 25 332,17 доларів США, заборгованість за процентами - 52 199,75 доларів США, загальна сума заборгованості - 77 531,92 доларів США.
21.05.2024 між АТ «ОКСІ БАНК» (первісний кредитор) та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-69-1, відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором та відповідно до статті 656, 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор зобов'язується передати (відступити) новому кредиторові за плату, а новий кредитор зобов'язаний прийняти набуті первісним кредитором права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (портфель заборгованості), які первісний кредитор зобов'язується набути протягом 15 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників. Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника, які первісний кредитор зобов'язується набути зазначені в Додатку № 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
З копії реєстру боржників від 24.05.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-69-1 від 21.05.2024 убачається, що ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 34411/1481/0069-8 від 27.08.2008, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
У зв'язку із технічними помилками в датах повернення кредиту, що були допущені в Реєстрі боржників від 24.05.2024 при відступленні прав вимоги за кредитами згідно договорів, 18 грудня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено Додаткову угоду №1 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-69 від 21.05.2024, якою внесені зміни до Реєстру боржників від 24.05.2024 та викладено його в новій редакції.
Дослідженням наданого суду зміненого Реєстру боржників встановлено, що зміни в частині відступленого права вимоги до відповідача стосувалися номера кредитного договору, який у зміненому Реєстрі вказаний як №354411/1481/0069-8 від 27.08.2008 замість №34411/1481/0069-8 від 27.08.2008.
Аналогічні зміни шляхом укладення додаткової угоди № 1 внесені до Договору відступлення права вимоги № 114/2-69-1 від 21.05.2024, сторонами якого були АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».
Водночас замість зміни технічних помилок у датах повернення кредиту, як то зазначено у змісті Додаткової угоди № 1 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-69-1 від 21.05.2024, до Реєстру боржників від 24.05.2024 внесені зміни щодо укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 кредитного договору: №354411/1481/0069-8 від 27.08.2008 замість №34411/1481/0069-8 від 27.08.2008.
24.02.2026 позивач через систему «Електронний суд» надав укладену 27.01.2026 між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК» Додаткову угоду № 2 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-69 від 21.05.2024 та датовану 27.01.2026 Додаткову угоду № 2 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-69-1 від 21.05.2024, укладену між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».
Зі змісту досліджених судом документів встановлено, що сторони у зв'язку із виявленими технічними помилками в датах підписання договорів поруки, що були допущені у Додатку №6 до Договорів відступлення прав вимоги внесли зміни у Додаток, виклавши його в новій редакції.
З урахуванням обставин справи, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» в порядку статті 625 ЦК України просить стягнути із відповідачів 3% річних у розмірі 2416,43 доларів США за період із 02.04.2017 по 01.03.2020, нарахованих позивачем, як правонаступником первісного кредитора, на тіло кредиту і проценти, стягнутих рішенням суду, яке боржниками не виконано.
При вирішенні даного юридичного спору, суд виходить із таких положень чинного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом цієї норми зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
На підставі рішення суду цивільні права та обов'язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства. Водночас, за загальним правилом, цивільні права та обов'язки виникають з юридичних фактів, найпоширенішими з яких є правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Сторони укладають правочин з метою врегулювання певних правовідносин, що визначає виникнення у них цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Такі висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15 (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов'язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов'язання, слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18).
У випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов'язків інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням.
При цьому факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов'язків учасників зобов'язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов'язання та не припиняє його.
У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов'язання за договором - новим зобов'язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов'язків сторін зобов'язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов'язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18) про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов'язань сторін.
Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.
Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред'явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов'язання (борг як цивільно-правовий обов'язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов'язання неможлива через примусове виконання.
Кредитор не може повторно пред'явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов'язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.
Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном.
У такій ситуації зобов'язання не є задавненим у класичному розумінні, оскільки позовна давність застосовується до звернення з позовом, а тут уже є судове рішення, яке набрало законної сили. Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.
У зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.
Сплив строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.
З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов'язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов'язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.
Cплив строків пред'явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.
Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.
Отже, зобов'язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред'явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов'язання вважається тим зобов'язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.
У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження 14-63цс25) та вони підлягають застосуванню судом у даній справі на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулося до суду як правонаступник Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» згідно укладених договорів про відступлення прав вимоги.
Факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 354411/1481/0069-8 від 27.08.2008, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
- Договором відступлення права вимоги №114/2-69 від 21.05.2024, що укладений між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК», Реєстром боржників від 24.05.2024 та Додатковою угодою № 1 від 18.12.2025 до Договору відступлення права вимоги №114/2-69 від 21.05.2024;
- Договором відступлення права вимоги №114/2-69-1 від 21.05.2024, що укладений між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», Реєстром боржників від 24.05.2024 та Додатковою угодою № 1 від 18.12.2025 до Договору відступлення права вимоги №114/2-69-1 від 21.05.2024.
Пред'явленні позивачем до відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (як поручителя) вимоги стосуються нарахованих в порядку статті 625 ЦК України 3% річних.
3% річних нараховані ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» на суму коштів, що стягнуті на користь банку із відповідачів рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 22.02.2013 у справі №2-456-2012, та включають тіло кредиту і проценти.
Період нарахування грошових коштів: із 02.04.2017 по 01.03.2020, тобто до набуття позивачем права вимоги за кредитним договором №354411/1481/0069-8 від 27.08.2008.
Рішення суду від 22.02.2013 у справі №2-456-2012 відповідачами не виконано. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання первісним кредитором пропущено та у його поновлені судом відмовлено.
Суд зауважує, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання, тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19.
Постановлена Христинівським районним судом Черкаської області 29.03.2018 ухвала у справі №706/1485/17 про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання засвідчує, що стягувач втратив право на примусове виконання судового рішення про стягнення із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 основного боргу. Тобто у такому випадку основна вимога позивача про примусове стягнення боргу, підтверджена судовим рішенням, не може бути виконана в примусовому порядку, а тому до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не підлягають застосуванню правила частини другої статті 625 ЦК України.
Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов'язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду в задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню судом лише за грошовим зобов'язанням, яке підлягає виконанню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При здійсненні розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить із таких положень процесуального закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову слід відмовити, суд вважає за необхідне судовий збір та витрати на правову допомогу залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 287 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних, відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду складене та проголошене 13 квітня 2026 року.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», ЄДРПОУ - 43453613, місцезнаходження: вул. Сікорського, 8, м. Київ, 04112.
Відповідач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Альона ШКОЛЬНА