13 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 460/11316/24
адміністративне провадження № К/990/16039/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №460/11316/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, 06.04.2026 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №460/11316/24, ухвалити в цій справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстава (підстави) для оскарження спірних судових рішень у касаційному порядку.
Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Рівненській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, скаржник, як на підставу касаційного оскарження спірних у цій справі рішення та постанови посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду викладених постановах: від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, від 10.02.2022 у справі №580/4215/19, від 13.06.2024 у справі №320/4136/22 (справи пов'язані з дослідженням питання надання оцінки процедурним порушенням, допущених суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки та прийняття за її наслідками податкових повідомлень-рішень); від 28.02.2020 у справі №826/4567/15, від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, від 15.08.2024 у справі №300/520/19, від 22.05.2024 у справі №160/553/22 (справи пов'язані з дослідженням реальності господарських операцій).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, контролюючий орган наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи, а також вказує, що судами попередніх інстанцій при прийнятті спірних рішень було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, пункт 51.1 статті 51, підпункт 86.7.4 пункт 86.7 статті 86, пункт 164.1 статті 164, пункт 176.2 статті 176, пункти 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункт 2 частини першої, пункт 3 статті 7, частини п'ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та порушено норми процесуального права, зокрема, статті 4,6, 19, 72, 73, 74, 75, 77, 86, 90, 159, 242 КАС України, що, як на переконання скаржника, вплинуло на правильний результат вирішення спору.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Натомість, вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України лише цитує витяги з приведених у касаційній скарзі постанов, які можуть свідчити про необґрунтованість процедурних порушень під час проведення перевірки та прийняття за її наслідками податкових повідомлень-рішень, а також необґрунтованість податкової вигоди, при цьому обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводить.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник не зазначає ані висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду, ані в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він зазначає, і які були предметом розгляду касаційним судом (до того ж, подібність правовідносин має наводитись з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а не з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин).
За змістом доводів касаційної скарги, контролюючий орган здебільшого не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що господарська діяльність позивача підтверджена належним чином оформленими первинними документами. Тобто, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, що суперечить правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судових рішень. Висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування норм права, який би суперечив приведеним в касаційній скарзі висновкам Верховного Суду, Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України в касаційній скарзі не наводить.
Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено також не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Фактично, у касаційній скарзі контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судом (судами) попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Верховний Суд окремо звертає увагу скаржника, що наведення практики Верховного Суду з вибірковим цитуванням окремих витягів із постанов, які стосуються обставин, що підлягають дослідженню у справах відповідної категорії, а також оцінки окремих доводів контролюючого органу, не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Зазначені висновки Верховного Суду зроблені з урахуванням установлених фактичних обставин конкретних справ та досліджених у них доказів, а тому не можуть застосовуватися ізольовано від фактичного підґрунтя кожної окремої справи.
Саме по собі формальне посилання на окремі правові позиції Верховного Суду без належного обґрунтування їх релевантності до обставин цієї справи не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогами касаційної скарги щодо скасування судових рішень/рішення і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень/рішення у взаємозв'язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення/відмови у задоволенні позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Натомість, за аналізом змісту касаційної скарги вбачається, що більшість її доводів зводиться до порушення судами норм процесуального права щодо недослідження фактичних обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд.
Невстановлення судом обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником у свою чергу не реалізовано.
За наведених обставин Верховний Суд уважає, що обґрунтування касаційної скарги зводиться виключно до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, опису фактичних обставин справи, їх переоцінки, аналізу досліджених судами доказів, а також цитування встановлених контролюючим органом порушень, норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. При цьому скаржник абстрактно зазначає, що рішеннями судів попередніх інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Утім, такий підхід не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України та, відповідно до статті 341 КАС України, не входить до повноважень Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №460/11316/24.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №460/11316/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер