Номер справи 703/2565/25
1-кп/703/196/26
10 квітня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 201-2 КК України,
Смілянським міськрайонним судом Черкаської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2024 під №12024250000000220 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 201-2 КК України.
У судовому засіданні захисником ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заявлене клопотання про скасування запобіжного заходу у виді застави та повернення внесеної 07.10.2024 суми застави заставодавцеві, яким є батько обвинуваченого, ОСОБА_10 .
Заява обґрунтована тим, що на переконання сторони захисту ризики, враховані при застосуванні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, наразі відсутні. Обвинувачений проходить військову службу за призовом під час мобілізації, як протягом досудового слідства, так і судового розгляду належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов'язки. Був звільнений з-під варти 07.10.2024 внаслідок внесення застави, після чого щодо нього протягом двох місяців діяли процесуальні обов'язки, покладені ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суд від 05.10.2024 в справі №711/7856/24, строк їх дії на даний час сплив. Викладене свідчить, що відпала потреба у запобіжному заході, бо змінилися обставини, що мають суттєве значення, а обвинувачений перебуває на військовій службі.
В судовому засіданні прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що перебування обвинуваченого ОСОБА_4 на військовій службі не виключає ризиків, що враховані при обранні йому запобіжного заходу.
Дослідивши та проаналізувавши доводи клопотання захисника про скасування запобіжного заходу, заслухавши позицію учасників судового провадження, дослідивши долучені до клопотань документи та співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Статтею 194 КПК України визначено, що запобіжний захід може бути застосований до особи виключно у випадку, якщо буде доведено обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати, зокрема, клопотання про зміну запобіжного заходу. Згідно частини 5 даної статті суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Відтак, з сукупного аналізу вищевказаних приписів законодавства вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 201-2 КК України - продажі предметів гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, що вчинений організованою групою, у значному розмірі, під час воєнного стану, службовою особою із використанням службового становища.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.10.2024 ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з встановленням застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840,00 грн та покладенням обов'язків, що діють протягом двох місяців із часу її внесення.
07.10.2024 ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням заставодавцем застави.
Із врахуванням продовження строку дії обов'язків ухвалами слідчого судді від 02.12.2024, 28.02.2025, 04.04.2025, відповідний строк завершився 03.05.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Частиною 2 даної статті встановлено, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).
Строк дії застави як нормами законодавства, так і судовими рішеннями, не визначений, оскільки застава є безстроковим запобіжним заходом, і КПК України не передбачено необхідності її продовження.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.
З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов'язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року №27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст. 203 КПК України діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії, вимоги клопотання про повернення застави є такими, які суперечать меті застосування запобіжного заходу, а на даний час меті застави, а тому, за наведених обставин, враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, діє як захід забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та виконання процесуальних обов'язків, належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. Таким чином, вищезазначені законодавчі положення пов'язують можливість повернення застави виключно з припиненням дії цього запобіжного заходу.
У разі застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до положень ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, як у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді застави як основного запобіжного заходу, так і у випадку, коли заставу визначено в якості альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою. Таким чином, внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом доброї волі такої особи. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню. При цьому, відповідний статус заставодавця не вичерпується самим лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки погоджуючись внести заставу, особа автоматично погоджується мати відповідні обов'язки заставодавця протягом дії цього запобіжного заходу. Водночас така особа несе і ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання підозрюваним/обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
З огляду на вищезазначене, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого, будуть йому обов'язково повернуті у найкоротший термін за його бажанням до припинення дії цього запобіжного заходу.
Крім того, суд враховує наступне.
В обґрунтування необхідності скасування запобіжного заходу шляхом повернення застави, застосованої до ОСОБА_4 , захисник посилається на обставини належної процесуальної поведінки обвинуваченого протягом усього часу досудового розслідування та судового розгляду справи.
Водночас суд звертає увагу на ті обставини, що в жодному з попередніх судових засідань стороною обвинувачення не заявлено та не подано жодного зауваження з приводу процесуальної поведінки обвинуваченого.
На переконання суду, призов обвинуваченого на військову службу істотно впливає на існування ризику ухилення від суду. Такий означає, що з обвинуваченого по суті знімається обов'язок явки в судові засідання, оскільки судове провадження зупиняється для того, щоб мобілізований міг виконувати саме обов'язки військової служби.
Однак із огляду на стадію судового провадження, судові не надано жодного доказу чи обґрунтованого належним чином судження щодо того, що інші ризики, враховані при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу, припинили своє існування.
Враховуючи викладені обставини, клопотання не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 376 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , що подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу у виді застави та повернення внесеної застави - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 13.04.2026.
Суддя ОСОБА_1