13 квітня 2026 року
м. Київ
справа №440/1997/24
провадження № К/990/13269/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24 березня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у непроведенні повного розрахунку після звільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2015, 2016, 2019 роки, залишок яких складає 23 дні, а також за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, залишок яких складає - 69 днів, у загальній кількості - 92 дні невикористаних календарних днів відпусток в сумі 45700,08 грн;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2015, 2016, 2019 роки, залишок яких складає 23 дні, а також за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, залишок яких складає - 69 днів, в загальній кількості - 92 дні невикористаних календарних днів відпусток в сумі 45700,08 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 08 жовтня 2024 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо непроведення повного розрахунку після звільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2019 роки.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2019 роки: щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час 2015 року 02 календарних днів; щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2016 року у кількості 08 календарних днів; щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2019 року у кількості 13 календарних днів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишив без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасував, ухвалив постанову, якою в скасованій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не проведенні повного розрахунку після звільнення зі служби та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2020 роки залишок яких складає 69 днів. Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2017, 2018, 2020 роки залишок яких складає 69 днів. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 400/1997/24 залишив без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Національної поліції в Полтавській області подав касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зазначення у касаційній скарзі доводів щодо обґрунтування підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із покликанням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 440/1997/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді А. В. Жук
В. Е. Мацедонська