Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/95/26
Провадження № 2/711/921/26
20.02.2026 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ЛІМІТЕД» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -
Позивач ТОВ «ХОЛД ЛІМІТЕД» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Черкасигаз збут» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території України, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1684 від 04.06.2015. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, за договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30.09.2015. Типовий договір розміщено на офіційному сайті постачальника www.gas-zbut.ck.ua, Регулятора та опубліковано в газеті «Нова Доба» № 102-103 (1607) від 24.12.2015. Вказаний договір є типовим, публічним та укладається на невизначений строк з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом заявочного приєднання (фактичного споживання або сплати рахунку (квитанції)) побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Як зазначено, споживач ОСОБА_1 приєднався до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, шляхом підписання заяви-приєднання від 03.10.2018 та йому, як суб'єкту ринку природного газу, присвоєно ЕІС-код 56ХМ38A15461127В.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Типового договору визначено, що постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Відповідно до умов Типового договору, в порядку визначеному Правилами постачання, ТОВ «Черкасигаз збут» здійснило постачання природного газу відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , для використання в побуті.
Водночас, у порушення умов Типового договору та Правил постачання, відповідач оплату за послуги з газопостачання здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений постачальником природний газ в період з 01.01.2019 по 30.04.2022 в сумі 33249 грн. 33 коп.
У позовній заяві також вказано, що 05.07.2024 між ТОВ «Черкасигаз збут» та ТОВ «Холд Лімітед» укладено Договір про відступлення права вимоги № 05/07-24, відповідно до умов якого ТОВ «Черкасигаз збут» відступає, а ТОВ «Холд Лімітед» приймає право вимоги заборгованостей, строк оплат яких настав (право вимоги), які виникли за договорами постачання природного газу, які були укладені між ТОВ «Черкасигаз збут» та побутовими споживачами (далі боржники) за переліком та у сумах, які зазначені у додатку 1 до цього Договору.
Відповідно до Акту та Реєстру боржників - Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги ТОВ «Холд Лімітед» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33249 грн. 33 коп.
Позивач також зазначає, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем, крім основного боргу, який складає 33249 грн. 33 коп., ним, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано 3% річних, які складають 1956 грн. 70 коп. та інфляційні втрати, які складають 6866 грн. 67 коп.
Враховуючи зазначені вище обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 33249 грн. 33 коп., 3 % річних у розмірі 1956 грн. 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 6866 грн. 67 коп., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 12.01.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
Відповідачем відзив на позов не поданий.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши до суду заяву від 28.01.2026 про розгляд справи без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Крім того, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач не з'явився, хоча про час, дату та місце проведення розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Водночас, 20.02.2026 до суду надійшла письмова заява відповідача від 20.02.2026 про визнання позову в повному обсязі та відсутність заперечень проти його задоволення.
Згідно із частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до абз. 6 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Перешкод для здійснення розгляду справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не встановлено.
Водночас, враховуючи позицію Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, суд не має права покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.
Врахувавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що у грудні 2019 року ТОВ «Холд Лімітед» зареєстровано як юридична особа, ІКЮО в ЄДРПУО - 43421864, основним видом економічної діяльності якої є діяльність у сфері права, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2024, який безпосередньо досліджений судом.
Суд дослідив типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 (далі - Типовий договір).
Згідно з п. 1.2. Типового договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Відповідно до п. 1.3. Типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Пунктом 2.1 розділу II Типового договору визначено, що постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені типовим договором.
Згідно з положеннями п. 4.3, 4.6 Типового договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, крім випадків зміни постачальника природного газу. При здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. При здійсненні постачання природного газу в рамках комерційної пропозиції постачальника строк оплати рахунка постачальника визначається комерційною пропозицією постачальника.
Пунктом п. 5.2 розділу V Типового договору визначено, що споживач зобов'язується: укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи, забезпечувати своєчасну та повну оплачу послуг Постачальника (вартість природного газу) згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до положень п. 8.1 розділ VIII Типового договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Типовим Договором та чинним законодавством.
Із заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Черкасигаз Збут» від 03.10.2018 суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , приєднався до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Черкасигаз Збут» для постачання останнім природного газу до об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий споживачу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , який підготовлений ТОВ «Черкасигаз Збут», відповідач має заборгованість за спожитий природний газу, за період із 01.01.2019 до 30.04.2022 включно, в розмірі 33249 грн 33 коп. Водночас, починаючи із квітня 2022 року, сума боргу є незмінною і становить 33249 грн 33 коп. Крім того, із означеного письмового доказу суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 частково сплачував борг за спожитий природний газ, зокрема: у лютому 2019 року - 2000 грн. 00 коп., у жовтні 2019 року - 5000 грн. 00 коп., у квітні 2020 року - 1500 грн. 00 коп., у жовтні та листопаді 2020 року - по 1500 грн. 00 коп., що позивачем враховано під час визначення кінцевої суми боргу (а.с. 8).
Аналогічний розрахунок боргу підготовлений позивачем і долучений до матеріалів позовної заяви, проти якого відповідач не заперечував.
Судом також встановлено, що 05.07.2024 між ТОВ «Черкасигаз Збут» та ТОВ «Холд Лімітед» укладено договір про відступлення права вимоги № 05/07-24, предметом якого (п. 1.1) є те, що Первісний кредитор (ТОВ «Черкасигаз Збут») відступає, а Новий кредитор (ТОВ «Холд Лімітед») приймає право вимоги заборгованостей, строк оплат яких настав (Право вимоги), які виникли за договорами постачання природного газу, які були укладені між ТОВ «Черкасигаз Збут» та побутовими споживачами за переліком та у сумах, які зазначені у додатку 1 до цього Договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 06.05.2025 до акту приймання-передачі Права вимоги від 06.01.2025 до договору про відступлення права вимоги № 05/07-24 від 05.07.2024, суд встановив, що ТОВ «Холд Лімітед» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 33249 грн. 33 коп.
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов'язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, ТОВ «Холд Лімітед» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 33249 грн. 33 коп., відповідно до укладеного Договору про відступлення права вимоги № 05/07-24 від 05.07.2024.
Як уже зазначалось вище, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунок ТОВ «Холд Лімітед», ні на рахунок ТОВ «Черкасигаз Збут».
Також судом встановлено, що позивач звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 боргу за спожитий природній газ, однак ухвалою суду від 27.06.2025 у справі № 711/5304/25 у видачі судового наказу відмовлено з підстав, передбачених ч. 9 ст. 165 ЦПК України.
Правовідносини між споживачем та постачальником природного газу регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189), до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2189 передбачено, що виконавцями послуги з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015 (далі - Закон №329) передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону № 329, споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Взаємовідносини між постачальниками та споживачами природного газу регулюються також Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила № 2496).
Абзацами 1, 2 п. 3 Розділу І Правил № 2496 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Абзацом 5 п. 5 Розділу І Правил № 2496 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, встановлено, що заява-приєднання - письмова заява-приєднання споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, складена відповідно до вимог цих Правил.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Правил № 2496 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Особливості здійснення постачання природного газу побутовому споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином, із досліджених у судовому засіданні матеріалів цивільної справи суд встановив, що відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу в розумінні положень Законів № 2189 та № 329, що йому надавало ТОВ «Черкасигаз Збут», за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 , який, станом на момент виникнення заборгованості, мешкав і мешкає, станом на день розгляду справи, за адресою: АДРЕСА_1 , мав право на проживання у цьому об'єкті нерухомості, був споживачем комунальної послуги, що надавалася ТОВ «Черкасигаз Збут» до вказаного будинку, проте своєчасно та в повному обсязі не вносив плату за надані комунальні послуги з постачання природного газу, тому, згідно з розрахунком ТОВ «Черкасигаз Збут», що узгоджується із відповідним розрахунком, що підготовлений позивачем, як новим кредитором, розмір заборгованості по оплаті вказаної комунальної послуги, за період із 01.01.2019 до 30.04.2022, становить 33249 грн 33 коп.
Вказаний розрахунок є зрозумілим, чітким та об'єктивним, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом існування заборгованості відповідача перед позивачем як новим кредитором у розмірі, що становить 33249 грн 33 коп.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, з огляду на встановлені факти і безпосередньо досліджені докази, які їх підтверджують, враховуючи визнання відповідачем позову, про що зазначено ним у письмовій заяві від 20.02.2026, а визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про повне задоволення позову, в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 33249 грн 33 коп.
Крім того, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, то на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Вказана правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 18 .03.2019 у справі №210/5796/16-ц, 18.12.2019 у справі №522/2625/16ц, 25.03.2020 у справі № 211/3347/18, 18.05.2019 у справі №176/456/17, постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 07.07.2020.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 554/7740/17).
Враховуючи спірні правовідносини, має місце грошове зобов'язання, а тому, в даному випадку, можливе нарахування за нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Також, при вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, судом враховані положення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала законної сили з 30.12.2023 та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», відповідно до яких, починаючи з січня 2024 року такі нарахування можуть бути здійснені при умові прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Отже, із відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 6866 грн. 67 коп. (за період з 01.01.2024 по 15.12.2025) та 3% річних у розмірі 1956 грн. 70 коп. (за період з 01.01.2024 по 15.12.2025), оскільки судом встановлено, що відповідачем допускалися випадки несвоєчасної сплати за надані житлово-комунальні послуги та не в повному розмірі, що призвело до заборгованості.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь судового збору, то суд приходить до висновку, що вони також підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в сумі 2 725 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 3265 від 24.12.2025 та 302 грн. 80 коп. - при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в справі № 711/5304/25, що стверджується платіжною інструкцією № 1881 від 05.06.2025.
Частиною 2 ст. 164 ЦПК України визначено, що в разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.06.2025 у справі № 711/5304/25 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ЛІМІТЕД» у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 боргу за спожитий природний газ.
Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом був сплачений судовий збір в загальному розмірі 3028 грн. 00 коп., що стверджується відповідними платіжними інструкціями, і позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, суд приходить до висновку, що вказана сума судового збору підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст. 64, 66, 67, 68, 156, 162 ЖК України, ст.ст. 11, 15, 16, 264, 267, 360, 382, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 206, 263-266, 273 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛД ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 43421864, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанського району, Київської області, вул. Черкаська, 26) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 33249грн. 33коп., інфляційні втрати у розмірі 1956грн. 70коп., 3% річних у розмірі 6866грн. 67коп., судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп., а всього - 45100грн. 70коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 23.03.2026.
Головуючий суддя С.М. Позарецька