Справа № 697/3139/25
Провадження № 2/697/215/2026
(ЗАОЧНЕ)
13 квітня 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судових засідань - Шакало Л.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі також - ТОВ «Споживчий центр», позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.01.2025 уклали кредитний договір (оферти) № 18.01.2025-100000574.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 500,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 18.01.2025, на строк, вказаний в заявці.
Відповідно до умов кредитного договору № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 18.01.2025; сума кредиту 4 500,00 грн.; строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 06.06.2025. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредиту/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка 45,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 3.1. Договору, кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (якщо комісія встановлена договором.
Згідно з п. 4.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74хх-хххх-6004.
Згідно з п. 9.1 Договору, у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до договору від 18.01.2025 та квитанції про перерахунок коштів, кредитором надано позичальнику кредит в розмірі 4 500,00 грн., ОСОБА_1 18.01.2025 отримав кредитні кошти в розмірі 4 500,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 13 950,00 грн., що складається з: тіла кредиту - 4 500,00 грн., процентів - 6 300,00 грн., комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 900,00 грн., неустойки - 2 250,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.
Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025 у розмірі 13 950,00 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.26).
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з'явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника за наявними в матеріалах справи доказами, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.8).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання рекомендованих поштових повідомлень за місцем реєстрації та шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України», відзив на позовну заяву не надав, клопотань про відкладення чи зупинення провадження не заявляв. Направив до суду засобами поштового зв'язку документи на підтвердження перебування його на службі в лавах ЗСУ.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.01.2025 було укладено Кредитний договір № 18.01.2025-100000574, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) від 18.01.2025, Заявки від 18.01.2025 та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 18.01.2025-100000574 (кредитної лінії) від 18.01.2025, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису позичальника та одноразового ідентифікатора Е613 (а.с.9-12,12-13, 13-14).
Сторони уклали Договір з наступними умовами: дата надання/видачі кредиту 18.01.2025; сума кредиту 4 500,00 грн.; строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, що вбачається з копії заявки. Комісія пов'язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. та розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитом та обліковується в день видачі кредиту. Загальні витрати за споживчим кредитом 5 502,34 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 10 002,34 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 7 909,99% (а.с.12-13).
У заявці позичальник зазначив реквізити електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: 5168-74хх-хххх-6004.
Відповідно до п. 12 Заявки кредитного договору № 18.01.2025-100000574 та п. 12 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 18.01.2025-100000574 (кредитної лінії), позивач ТОВ «Споживчий центр» та відповідач ОСОБА_1 погодили кількість та розмір платежів, які повинний був здійснити ОСОБА_1 для погашення заборгованості за кредитом:
1) 31.01.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 630,00 грн. - розмір платежу з процентів, 370,23 грн. - розмір платежу з комісії;
2) 14.02.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 630,00 грн. - розмір платежу з процентів, 370,23 грн. - розмір платежу з комісії;
3) 28.02.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 630,00 грн. - розмір платежу з процентів, 159,54 грн. - розмір платежу з комісії, 210,69 грн. - розмір платежу з суми кредиту;
4) 14.03.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 600,50 грн. - розмір платежу з процентів, 399,73 грн. - розмір платежу з суми кредиту;
5) 28.03.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 544,54 грн. - розмір платежу з процентів, 455,69 грн. - розмір платежу з суми кредиту;
6) 11.04.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 480,74 грн. - розмір платежу з процентів, 519,49 грн. - розмір платежу з суми кредиту;
7) 25.04.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 408,02 грн. - розмір платежу з процентів, 592,21 грн. - розмір платежу з суми кредиту;
8) 09.05.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 325,11 грн. - розмір платежу з процентів, 675,12 грн. - розмір платежу з суми кредиту;
9) 23.05.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 230,59 грн. - розмір платежу з процентів, 769,64 грн. - розмір платежу з суми кредиту;
10) 06.06.2025 - 1 000,23 грн., з яких: 122,84 грн. - розмір платежу з процентів, 877,43 грн. - розмір платежу з суми кредиту.
Крім того, у додатку до кредитного договору, який заповнив ОСОБА_1 , позичальник вказав свій номер телефону, контактні телефони з місця роботи та близьких осіб із зазначенням їх номерів мобільних телефонів (а.с.14-зворот - 15).
З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію за даними користувача вбачається, позичальника було ідентифіковано АТ КБ «ПриватБанк» як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону позичальника НОМЕР_2 .
Відповідно до Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (надалі платіжна установа) та ТОВ «Споживчий центр» (надалі торговець) укладено договір, у відповідності до якого платіжна установа приймає на себе зобов'язання надавати торговцю послуги з переказу грошових коштів без відкриття рахунку.
З інформаційної довідки від 21.11.2025 № 266-2111 Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вбачається, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 18.01.2025 10:36:56 на суму 4 500,00 грн., номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 627677962, призначення платежу: видача за договором кредиту № 18.01.2025-100000574.
В порушення умов Договору, ОСОБА_1 у строк кредитування грошові кошти не повернув, внаслідок чого, як вбачається із Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025 у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 13 950,00 грн., з яких: основний борг складає 4 500,00 грн., проценти - 6 300,00 грн., комісія за надання - 900,00 грн., неустойка - 2 250,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 18.01.2025-100000574 про надання кредиту у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е613.
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Крім того, відповідач ОСОБА_1 при направленні документів до суду на поштовому конверті вказав номер мобільного телефону НОМЕР_4 , який також вказаний і в інформаційному повідомленні позичальника, заповненого ОСОБА_1 .
Отже, факт укладення договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем.
Відповідно до положень ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір підписаний електронним підписом прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі.
Відповідно до заявки, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, позичальником вказано реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за договором: 5168-74хх-хххх-6004.
Виконання ТОВ «Споживчий центр» взятих на себе зобов'язань по договору з перерахування та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 4 500,00 грн. на картку 5168-74хх-хххх-6004 підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 266-2111 від 21.11.2025.
Крім того, суд зазначає, що відповідач ОСОБА_1 направив до суду копії документів на підтвердження статусу військовослужбовця, проте жодних заперечень щодо отримання ним кредиту, розміру заборгованості відповідач не вказував.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.
Також, суд зауважує, що укладений Кредитний договір № 18.01.2025-100000574 у виді пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 18.01.2025 разом з невід'ємною частиною у виді Заявки від 18.01.2025, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 18.01.2025 підписаний сторонами та містить всі істотні умови договору та терміни повернення кредиту (користування ним).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вже було встановлено судом, Кредитний договір № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконував.
Кредитний договір разом з Заявкою містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту (пункт 2, 3, 4 Заявки) і розміру процентної ставки (пункт 6 Заявки), порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.
Враховуючи зміст кредитного договору слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічне викладено в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010.
Таким чином, вказані нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Однак, у справі не встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» приховало від позичальника об'єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
На підставі довідки-розрахунку про стан заборгованості ОСОБА_1 , наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025 складає основний борг в сумі 4 500,00 грн., проценти за період з 18.01.2025 по 06.06.2025 в сумі 6 300,00 грн.
Суд вважає, що проведений позивачем розрахунок є належним, оскільки повністю відповідає та узгоджується з умовами кредитного договору № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025, оскільки розмір процентів за користування кредитом становить 6 300,00 грн. за 140 днів (4 500,00 грн. (сума кредиту) х 1% (фіксовані відсотки - 45,00 грн.) х 140 днів = 6 300,00 грн.).
Щодо надання відповідачем документів на підтвердження статусу військовослужбовця, суд зазначає наступне.
Відповідно до наданої відповідачем копії Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) № 910 від 29.10.2025, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини з 29 жовтня 2025 року та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 30 жовтня 2025 року і вважати таким, що з 29 жовтня 2025 року прийняв справи та посади і приступив до виконання службових обов'язків (а.с.66).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_6 від 03.02.2026, ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 з 29.10.2025 на військову службу за мобілізацією (а.с.63-65).
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Судом встановлено, що позичальника з 29.10.2025 призвано на військову службу, разом з тим нараховані проценти за користування кредитними коштами здійснено кредитором до його призову до 06.06.2025, а тому на дані правовідносини не поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто у ОСОБА_1 наявний обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла такого висновку: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1 і 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості».
Зазначений висновок відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до п. 7 заявки від 18.01.2025 та п. 7 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відповідно до Графіку платежів, що міститься в Заявці та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025, сторони погодили, що ОСОБА_1 повинен був сплатити комісію за надання кредиту трьома платежами: 370,23 грн. - 31.01.2025, 370,23 грн. - 14.02.2025 та 159,54 грн. - 28.02.2025 (а.с.12-зворот, 14).
Тобто, сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн., що не суперечить наведеним вище вимогам закону, тому, підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною, немає.
Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов'язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов'язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов'язання, так і після, але до виконання тих зобов'язань, які виникли на його підставі.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Відповідно до п. 15 Заявки кредитного договору № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025 (кредитної лінії) сторони погодили, що неустойка: 45,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача за кредитним договором, зокрема і неустойку, в розмірі 2 250,00 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
А тому, враховуючи вищевикладені положення законодавства України позовні вимоги товариства в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за кредитним договором № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025 не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та те, що відповідач належним чином не виконав обов'язку за договором, не надав суду жодного доказу на спростування вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме стягненню підлягає на користь позивача сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 500,00 грн., відсотки в розмірі 6 300,00 грн. та комісія в розмірі 900,00 грн., а всього 11 700,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00056626 від 25.11.2025 (а.с.1).
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом по мобілізації, а тому має право на пільги, встановлені законодавством України, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_6 від 03.02.2026 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_5 № 910 від 29.10.2025 (а.с.63-65, 66).
Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз приписів ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, коли рішення суду ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме на 83,87% (11 700,00 грн. х 100 : 13 950,00 грн.).
Оскільки в даній справі відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог законодавства, враховуючи підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати частину сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2 031,67 грн. (2 422,40 грн. х 83,87%) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 11-13, 76-79, 81, 141, 223, 263-265, 274, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.01.2025-100000574 від 18.01.2025 у розмірі 11 700,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот гривень, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 031,67 грн. (дві тисячі тридцять одна гривня, 67 копійок) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Б . К . Скирда