Справа № 240/21181/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
13 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
В обгрунтування позовних вимог зазначив про протиправну бездіяльність відповідача в частині невиплати протиправно утриманого грошового забезпечення в сумі 80032, 90 грн на підставі наказу від 01.09.2022 №344, незважаючи на скасування такого наказу рішенням суду від 18.04.2023 у справі №240/28679/22.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:
-визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 80032,90 грн, що були утримані з його грошового забезпечення на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2022 року №344«Про результати службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_2 »
-зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 80 032,90 грн, що були утримані з його грошового забезпечення на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2022 року №344 «Про результати службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 »
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 20.11.2015 по 02.09.2022 проходив військову службу в Збройних Силах України.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2022 року № 228 старшого солдата ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та виключено з усіх видів забезпечення.
На підставі акта службового розслідування, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 01.09.2022 року №344 «Про результати службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 ».
За результатами службового розслідування ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено «сувору догану», а також притягнуто до матеріальної відповідальності в десятикратному розмірі вартості завданих державі збитків.
Пунктом 4 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 344 від 01.09.2022 встановлено, поміж іншого, відобразити суму утриманого грошового забезпечення та утримувати з грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 залишок невідшкодованого майна у сумі 80 032,90 грн.
У подальшому, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі № 240/28679/22, яке набрало законної сили 09.10.2023, визнано протиправним і скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2022 року №344 «Про результати службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 ».
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача- невиплату утриманих з грошового забезпечення, коштів в сумі 80 032,90 грн після набрання судовим рішенням законної сили- звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв'язку з чим встановив підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Згідно зі статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ).
Частиною першою, другою статті 3 Закону № 160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Водночас умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до акту службового розслідування від 30 серпня 2022 року встановлено факт втрати військового майна служби ракетно-артилерійського озброєння, а саме закріпленої за позивачем зброї - РПГ-7 НОМЕР_2 . Місцезнаходження гранатомету РПГ-7В №КВ841 на момент проведення службового розслідування невідоме. Неправомірні дії ОСОБА_1 полягали в недбалому ставленні до ввіреного йому для службового користування військового майна, що призвело до його втрати, а саме зброї РПГ-7 НОМЕР_2 , що була ввірена йому в службове користування з відповідним записом у військовий квиток. Вина військовослужбовця виражається у формі недбалості. Обставинами, що пом'якшують покарання, є вчинення правопорушення в умовах ведення бойових дій під час дії військового стану та отримання травми внаслідок бойових дій.
На підставі вказаного акту командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 01.09.2022 року №344 «Про результати службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 ».
П. 4 наказу № 344 від 01.09.2022 встановлено помічнику командира частини - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 :
обліковувати в книзі нестач суму втраченого майна у розмірі 8003,29 грн та зняти з обліку втрачене майно служби ракетно-артилерійського озброєння, а саме 40 мм. гранатомет РПГ- 7В № КВ841;
облікувати в книзі грошових стягнень та нарахувань суму в розмірі 80 032,90 грн.;
відобразити суму утриманого грошового забезпечення та утримувати з грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 залишок невідшкодованого майна у сумі 80032,90 грн».
Позивач, не погоджуючись з вказаним наказом, звернувся до суду з відповідним позовом.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18.04.2023 у справі № 240/28679/22, яке набрало законної сили 09.10.2023, визнав протиправним і скасував наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2022 року №344 «Про результати службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 ». Суд встановив безпідставність висновку відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності в десятикратному розмірі вартості РПГ.
Згідно з ч. 5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням суду від 18.04.2023 у справі № 240/28679/22 щодо ОСОБА_1 не встановлено, що завдана шкода у вигляді нестачі чи пошкодження майна сталась з його вини, не зафіксовано розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна. Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлює матеріальну відповідальність та відповідальність та пошкодження чи втрату військового майна у разі наявність шкоди, протиправної поведінки особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, наявності вини в завданні шкоди. На переконання суду, висновок відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності в десятикратному розмірі вартості РПГ є безпідставним.
За таких обставин слід враховувати скасування у судовому порядку наказу, яким встановлюється для відповідача матеріальна відповідальність в розмірі 80 032 грн. 90 коп.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані всі обставини справи, не взято до уваги обставини, що військова частина утримала лише частину грошових коштів з колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 у розмірі 24 885 грн. 80 коп. відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 №240, що долучена до апеляційної скарги.
Апелянт також вказує, що, переглядаючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції не витребував у військової частини довідку про утримані з військовослужбовця ОСОБА_1 кошти, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2022 року №344, та зобов'язав військову частину нарахувати та виплатити всю грошову суму в розмірі 80 032 грн. 90 коп., заявлену в позовній заяві, яка не була в повній мірі утримана з вказаного військовослужбовця.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, колегія суддів вважає нобгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не витребувано у військової частини довідку про утримані з військовослужбовця ОСОБА_1 кошти.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження від 25 липня 2023 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
В ухвалі також роз'яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до рекомендованого повідомлення (а.с.39) копія ухвали отримана відповідачем 14.08.2023 року.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відповідач, повідомлений про призначення позовної заяви до розгляду, не скористався своїм правом на подання відзиву з запереченням (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, з посиланням та наданням відповідних доказів, у зв'язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано розглянуто позовні вимоги за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В апеляційній скарзі апелянт не порушує питання долучення нових доказів, а саме: довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 №240, що не досліджувалась судом першої інстанції, та не обгрунтовує неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.