Справа № 240/10730/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
13 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" до Житомирської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000165/1 від 23.10.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007663 від 23.10.2024 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справ здійснюється в порядку письмового провадження.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
Так, між ТОВ "Нова-Технологія" (покупець) та L W MOTORS 14 LTD в особі директора Lawrence Ward (постачальник) укладений контракт № 25.09.2024 від 25.09.2024 на поставку рухомого майна в асортименті.
Відповідно до Специфікації до контракту №25.09.2024 від 25.09.2024 сторони домовились про поставку Iveco Daily reg FJ 18 TVT серійний номер НОМЕР_1 рік виготовлення 2018 рік ціна 3250 GBP, за який проведено оплату 25.09.2024 в повному обсязі на ім'я Michael Ward.
З метою митного оформлення вантажного автомобіля Iveco Daily reg FJ 18 TVT серійний номер НОМЕР_1 , бувшого у використанні, обладнаного рефрежиратором, позивач подав митну декларацію 24UA101020037235U3 (а.с. 30), в якій митну вартість товару визначив за 1 методом визначення митної вартості.
До митної декларації позивач додав: контракт, специфікацію, інвойс від 25.09.2024 INV0925, банківський платіжний документ від 30.09.2024, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , довідка про транспортні витрати, довідку № 98667 від 22.10.2024, фото, договір-доручення №б/н від 20.05.2022, договір надання послуг водія від 04.10.2024.
З урахуванням проведеної консультації, Житомирською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2024 №UA101020/2024/000165/1, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.
У графі 33 вказаного рішення було зазначено:
Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:
- у рахунку-фактурі № INV0925 від 25.09.2024 продавцем зазначено особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.03.2024 не є його власником. Виявлені обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу. Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано4
- не подані документи, що підтверджують обраний метод визначення митної вартості згідно із ст. 64 Митного кодексу України.
Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: МД №24UA204140004277U4 від 01.05.2024.
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2024/007663, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції за результатом розгляду матеріалів справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ст.57 Митного кодексу України).
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Водночас, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
В контексті здійсненого аналізу наявних у справі матеріалів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час вивчення поданих декларантом документів уповноваженою особою митного органу було встановлено невідповідності та розбіжності в поданих документах, а заявлена митна вартість не базувалася на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено судом, відповідно до Специфікації до контракту №25.09.2024 від 25.09.2024 сторони домовились про поставку Iveco Daily reg FJ 18 TVT серійний номер ZCFC135840D595480 рік виготовлення 2018 рік ціна 3250 GBP, за який проведено оплату 25.09.2024 в повному обсязі на ім'я Michael Ward.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки Iveco Daily reg FJ 18 TVT серійний номер НОМЕР_1 рік виготовлення 2018 року належить Mitsubishi HC Capital UK PLC (провідна компанія Великобританії в сфері лізингу транспортних засобів).
Суд першої інстанції доцільно звернув увагу на те, що лізинг у Великій Британії - це вид фінансових послуг, який дозволяє отримати майно, наприклад, автомобіль, у довгострокову оренду з правом викупу після сплати всіх платежів. Для отримання лізингу потрібно звернутися до лізингової компанії (лізингодавця) або банку, укласти договір і сплатити авансовий платіж. Після повної сплати, право власності на об'єкт лізингу переходить до клієнта.
При цьому, L W MOTORS 14 LTD спеціалізується на продажі вживаних автомобілів та легкових автотранспортних засобів.
Отже, суд першої інстанції вірно відзначив про існування можливості того, що L W MOTORS 14 LTD дійсно уклало договір лізингу з Mitsubishi HC Capital UK PLC на транспортний засіб марки Iveco Daily reg FJ 18 TVT серійний номер НОМЕР_1 , проте підтверджуючих документів ні митним органам, ні суду не надано.
В даному випадку, слід звернути увагу на те, що встановлювати ціну товару, яка в послідуючому вказується в МД, має власник товару або контрагент, який має право здійснювати продаж.
Враховуючи відсутність доказів того, що даний автомобіль належить L W MOTORS 14 LTD на праві власності або доказів, що даний контрагент має право здійснювати продаж даного автомобіля, суд першої інстанції вірно виснував, що приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості зазначеного товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирська митниця діяла в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Відтак, оскільки у відповідача виникли обґрунтовані підстави для сумнівів у правильності заявленого рівня митної вартості, встановлені суттєві розбіжності у наданих документах щодо складових митної вартості товарів, які не були позивачем спростовані, митним органом правомірно витребувані додаткові документи, а також у подальшому прийняте спірне рішення.
Таким чином, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги спірне рішення суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні рішення та картка відмови митного органу прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.