Справа № 560/2616/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
13 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Рішенням від 18.09.2024 у справі №560/10403/24 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2024 про перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати зазначеної у довідках Управління Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області від 04.10.2023 №16 та №17, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.
03.07.2025 за заявою позивача суд видав виконавчий лист у справі №560/10403/24.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 18.06.2024 та 03.07.2025 прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 "Про державну службу" в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати № 968060153048, оскільки судовим рішенням від 18.09.2024 не покладені зобов'язанння щодо проведення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 "Про державну службу" з урахуванням довідок, виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області від 04.10.2023 №16 та №17.
11.07.2025 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№78567099 з примусового виконання виконавчого листа №560/10403/24, виданого 03.07.2025.
На постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2025 позивач листом від 26.01.2026 повідомив про рішення від 03.07.2025.
04.02.2026 заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Вважаючи постанову про накладення штрафу від 04.02.2026 ВП№78567099 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина 1 статті 75 Закону №1404-VIII).
Отже, з урахуванням положень статті 63 Закону №1404-VIII підставою для прийняття рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною 1 статті 75 Закону №1404-VII, є встановлення державним виконавцем факту невиконання рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії. При цьому, таке невиконання повинно існувати на день винесення постанови про накладення штрафу, а причиною невиконання - обставини, які не залежать від боржника.
У постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 Верховний Суд зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У зв'язку з цим з характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його здійснюється в межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть бути з'ясовані такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання та подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Суд враховує, що рішенням від 03.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 "Про державну службу" в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати № 968060153048, оскільки судовим рішенням від 18.09.2024 не покладені зобов'язанння щодо проведення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України №3723-ХІІ від 16.12.1993 "Про державну службу" з урахуванням довідок, виданих Управлінням Державної казначейської служби України у Дунаєвецькому районі Хмельницької області від 04.10.2023 №16 та №17.
Разом з тим, мотивувальна частина судового рішення від 18.09.2024 містить вказівку, що пенсійний орган не дослідив та не надав оцінку довідкам від 04.10.2023 №16 та №17 для вирішення питання про перерахунок пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 90 відсотків суми заробітної плати, з підстав відсутності у резолютивній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 зобов'язання щодо врахування поданих довідок, чого не здійснено при прийнятті рішення від 03.07.2025.
Таким чином, позивач не виконав рішення суду в повному обсязі. Тому, постанова про накладення на позивача штрафу прийнята відповідачем правомірно.
У пункті 70 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в повному обсязі не виконало рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі №560/10403/24, доказів які б вказували на поважність причин невиконання рішення суду, а також доказів на вжиття належних заходів на вимогу державного виконавця щодо його виконання, не надало, відтак постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, винесена заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №78567099 від 04.02.2026, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.