Справа № 560/13765/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
13 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968200880789 від 26.05.2025 про відмову у обчисленні ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати згідно довідки про заробітну плату від 19.11.1998 №267, виданої ЗАТ "Автотранспортне підприємство №11263" та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2025 з врахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату від 19.11.1998 №267, виданої ЗАТ "Автотранспортне підприємство №11263" за формулою, передбаченою пунктом 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 05.11.1998 отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, згідно статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-ХІІ).
09.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення щодо зменшення розміру пенсії з 01.06.2025.
У відповідь на заяву головне управління листом від 22.07.2025 №8909-7875/Ф-03/8-2200/25 повідомило, з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209).
Зазначений перерахунок пенсії проведено шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії на коефіцієнт 1,115.
При перевірці електронної пенсійної справи позивача встановлено, що розмір пенсії обчислювався із врахуванням заробітної плати за період роботи в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки (не зареєстрованої), виданої Управлінням механізації шляхового будівництва №4, в період з 26.12.1986 по 20.01.1987 ОСОБА_1 виконував роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на ремонтно-відновлюваних роботах автодороги Славутич-Чорнобиль-Гдень.
Згідно довідки про заробітну плату від 19.11.1998 №267, виданої ВАТ «Автотранспортне підприємство №11263», позивач був у відряджені в зону відчуження для реконструкції ділянки дороги Чорнобиль-Гдень з 26.12.1986 по 20.01.1987.
Відповідно до листа департаменту з ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС Міністерства з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь від 18.03.2016 №04-18/358, населений пункт Гдень Брагінського району Гомельської області з 09.12.1986 не відноситься до 30-ти кілометрової зони відчуження і до зони евакуації (відчуження) Республіки Білорусь (розпорядження Ради Міністрів БРСР від 09.12.1986 №943-рс).
Згідно документів, наявних в пенсійній справі, визначити дні роботи саме в зоні відчуження (м. Чорнобиль) неможливо. Крім того, довідка (не зареєстрована), видана Управлінням механізації шляхового будівництва №4 та довідка про заробітну плату від 19.11.1998 №267 містять розбіжності щодо населених пунктів в яких здійснювались роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Актом зустрічної перевірки від 27.05.2014 №150/03/18 не підтверджено період роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки табелі робочого часу за період роботи позивача в зоні відчуження та інші первинні документи по ЗАТ «Автотранспортне підприємство №11263» знищено (акт від 10.01.1990).
Враховуючи вищезазначене, рішенням головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №968200880789 від 26.05.2025 обчислено ОСОБА_1 розмір пенсії по інвалідності з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року згідно пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно ст.15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закону №796), видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.54 Закону №796, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Як встановлено з матеріалів справи, згідно довідки про заробітну плату від 19.11.1998 №267, виданої ВАТ «Автотранспортне підприємство №11263», позивач був у відряджені в зону відчуження для реконструкції ділянки дороги Чорнобиль-Гдень з 26.12.1986 по 20.01.1987.
При цьому, пенсія позивачу виплачувалась з урахуванням вказаної довідки, однак під час перерахунку пенсії позивачу з 01.06.2025 пенсія позивачу була перерахована без урахування вказаної довідки, оскільки відповідач встановив, що не підтверджено період роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки табелі робочого часу за період роботи позивача в зоні відчуження та інші первинні документи по ЗАТ «Автотранспортне підприємство №11263» знищено (акт від 10.01.1990).
Рішенням головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №968200880789 від 26.05.2025 обчислено позивачу розмір пенсії по інвалідності з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року згідно пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Отже, підставою для неврахування вказаної довідки для перерахунку пенсії, слугувала відсутність первинних документів, які підтверджують період роботи позивача на відповідному підприємстві.
З даного приводу суд першої інстанції доцільно зазначив, що табелі робочого часу за період роботи позивача в зоні відчуження та інші первинні документи по ЗАТ «Автотранспортне підприємство №11263» знищено, що підтверджується актом від 10.01.1990.
Однак, працівник не несе відповідальності за дії роботодавця, щодо знищення протягом тривалого часу первинних документів, на підставі яких позивачу було видано довідку про заробітну плату, яка враховується для розрахунку пенсії.
Крім того, відповідач до 01.06.2025 здійснював виплату пенсії позивачу з урахуванням відповідної довідки виданої ЗАТ «Автотранспортне підприємство №11263», а тому особи, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, але з вини організації в складі якої особа виконувала роботу в зоні відчуження, не було збережено первинні документи, які підтверджують період роботи в зоні відчуження, мають право на призначення/перерахунок пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Наразі, на працівника не може бути покладено відповідальність за відсутність на підприємстві в складі якого особа виконувала роботу первинних документів, які підтверджують період роботи. Відсутність первинних документів не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо призначення та перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Отже, відповідальність за відсутність відповідних первинних документів не може бути покладена на працівника, оскільки така відповідальність покладається на роботодавця.
Щодо твердження апелянта стосовно не віднесення виконуваних позивачем робіт до 30-ти кілометрової зони відчуження, судова колегія зазначає, що такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки довідкою, яка міститься в матеріалах справи, підтверджується факт перебування позивача в 30-кілометровій зоні відчуження під час виконання робіт на автодорозі Славутич-Чорнобиль-Гдень.
До того ж, належних доказів, які б підтверджували безпідставність видачі довідки про заробітну плату позивачу не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968200880789 від 26.05.2025 про відмову у обчисленні позивчу пенсії з урахуванням заробітної плати згідно довідки про заробітну плату від 19.11.1998 №267, виданої ЗАТ "Автотранспортне підприємство №11263" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.