Справа № 600/3771/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
13 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Ковч Т.Б. звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у виключенні з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у строк до 26.05.2026 року на підставі п.9 ч.1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у строк до 26.05.2026 року на підставі п.9 ч.1 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
13.05.2025 згідно довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
13.05.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 №126 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до рапорту ТВО начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 14.05.2025 ОСОБА_1 під час слідування у супроводі до пункту прийому військовозобов'язаних військової частини НОМЕР_1 , а саме під час здійснення заходів прийому військовослужбовців, які прибули до місця служби, самовільно покинув приймальний пункт, внаслідок чого не зарахований до особового складу частини.
За результатом розгляду повідомлення Чернівецької окружної прокуратури відомості стосовно можливого кримінального правопорушення ОСОБА_1 за ознаками статті 336 Кримінального кодексу України приєднано до провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12024262020001546.
04.06.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направлено відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
16.06.2025 ОСОБА_1 листом за №7616 повідомлено, що протоколом від 16.06.2025 №25 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із відкритим кримінальним провадженням на підставі ст.336 Кримінального кодексу України.
На звернення позивача до відповідача про внесення актуальної інформації про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів така інформація не була внесена.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо внесення про нього даних в реєстр як про особу, яка порушила правила військового обліку та у якої є відстрочка від призову на військову службу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з дня відправлення позивача у військову частину НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 виникли нові правовідносини, які стосуються не мобілізації, а вже проходження військової служби. Оскільки позивач з 13.05.2025 проходить військову службу за призовом під час мобілізації і є військовослужбовцем, в розумінні положень законодавства, що регулює порядок проходження військової служби під час мобілізації, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не вправі був подавати заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ТЦК та СП не вправі розглядати таку заяву.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII (далі - Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов'язок з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Разом з тим, відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 3 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, порушення своїх прав пов'язує із порушенням відповідачем правил ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема внесення інформації про порушення ним правил військового обліку та виключенні інформації про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом з тим в ході розгляду справи було встановлено, що 13.05.2025 згідно довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби та цього ж дня, 13.05.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 №126 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .
Тобто у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.24 №2232-ХІІ саме 13.05.2025 вважається днем початку проходження військової служби і цього дня ОСОБА_1 вже є військовослужбовцем.
Суд також враховує, що відповідно до рапорту ТВО начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 14.05.2025 ОСОБА_1 під час слідування у супроводі до пункту прийому військовозобов'язаних військової частини НОМЕР_1 , а саме під час здійснення заходів прийому військовослужбовців, які прибули до місця служби, самовільно покинув приймальний пункт, внаслідок чого не зарахований до особового складу частини.
У зв'язку із чим відповідач надіслав повідомлення Чернівецькій окружній прокуратурі, за результатами розгляду якого внесені відомості стосовно можливого кримінального правопорушення ОСОБА_1 за ознаками статті 336 Кримінального кодексу України приєднано до провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12024262020001546.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що з дня відправлення позивача у військову частину НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 виникли нові правовідносини, які стосуються не мобілізації, а вже проходження військової служби.
Оскільки позивач з 13.05.2025 проходить військову службу за призовом під час мобілізації і є військовослужбовцем, в розумінні положень законодавства, що регулює порядок проходження військової служби під час мобілізації, суд приходить до висновку, що позивач не вправі був подавати заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ТЦК та СП не вправі розглядати таку заяву. Разом з тим, в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 і відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із відкритим кримінальним провадженням за ст.336 КК України.
Окремо суд зауважує, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 №126 від 13.05.2025, яким ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 не був оскаржений у позові. Тому він не є предметом позову.
Відтак, суд першої інстанції правильно розглянув цю справу у межах заявленого представником позивача предмету позову та сформульованих ним позовних вимог.
Окрім того, суд зауважує, що навіть при наявності порушень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не призведе до відновлення прав особи та повернення до статусу військовозобов'язаного, оскільки з початком проходження військової служби статус військовозобов'язаного змінюється на статус військовослужбовця.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.