09 квітня 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/15509/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4611/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Захарчук С.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в натурі земельної ділянки та житлового будинку, -
В провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в натурі земельної ділянки та житлового будинку.
24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також особам, які зареєстровані та проживають та/або мають право користування вказаним нерухомим майном, чинити перешкоди у доступі для неї та експерта в галузі архітектури, а також геодезії та землевпорядкування до частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1 га. (кадастровий номер 8000000000:85:269:0054), за адресою: АДРЕСА_1 , які належить їм на праві спільної часткової власності, для здійснення комплексу робіт з вимірювання, визначення складу, стану, площі та інших характеристик об'єкта для створення технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1 , а також землевпорядної документації на вказану земельну ділянку (а.с. 73-78).
Заява мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо права спільної часткової власності, права користування, а також виділу у натурі частки із майна що у спільній часткові власності. При цьому, для вирішення питання виділу такої частки, позивач має отримати технічний паспорт на спільний будинок, який є необхідним для поділу майна. Такий документ виготовляється суб'єктами господарювання (як державними, так і приватними), які мають кваліфікаційний сертифікат експерта в галузі архітектури, за результатами технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна. Станом на момент звернення до суду з вказаною заявою, відповідачі чинять перешкоди у доступі до частини будинку, що унеможливлює проведення технічної інвентаризації майна, зокрема, здійснення комплексу робіт з вимірювання, визначення складу, стану, площі та інших характеристик об'єкта для створення технічного паспорта.
Вказувала, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких остання звернулась (а.с. 73-78).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення в натурі земельної ділянки та житлового будинку - відмовлено (а.с. 108-109).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 13 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Міньковська А.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та заяву про забезпечення позову задовольнити (а.с. 143-145).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. Вважала необґрунтованими висновки суду, що оскільки у заяві про забезпечення позову не викладені обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів відповідача, як і не надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.
Звертала увагу, що між сторонами існує спір щодо права спільної часткової власності, права користування, а також виділу у натурі частки із майна що у спільній часткові власності. При цьому, для вирішення питання виділу такої частки, позивач має отримати технічний паспорт на спільний будинок, який є необхідним для поділу майна. Такий документ виготовляється суб'єктами господарювання (як державними, так і приватними), які мають кваліфікаційний сертифікат експерта в галузі архітектури, за результатами технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна. Станом на момент звернення до суду з вказаною заявою, відповідачі чинять перешкоди у доступі до частини будинку, що унеможливлює проведення технічної інвентаризації майна, зокрема, здійснення комплексу робіт з вимірювання, визначення складу, стану, площі та інших характеристик об'єкта для створення технічного паспорта.
Вважала, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки без виготовлення технічного паспорту фактично неможливо визначити реальну шкоду, характеристики об'єкта та здійснити поділ майна (а.с. 143-145).
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси про що у справі є докази.
Повідомлення позивача ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожного окремо, повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили. Поряд з цим, про розгляд справи апеляційним судом 12 березня 2026 року і 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 була сповіщена 21 січня 2026 року і 12 березня 2026 року, відповідно, повідомленнями її представника - адвоката Міньковської А.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази. (а.с. 164-180).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 904/2142/23 від 11.01.2024 року.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просила забезпечити позов шляхом заборони відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також особам, які зареєстровані та проживають та/або мають право користування вказаним нерухомим майном, чинити перешкоди у доступі для позивачки ОСОБА_1 та експерта в галузі архітектури, а також геодезії та землевпорядкування до частини будинку та земельної ділянки площею 0,1 га. (кадастровий номер 8000000000:85:269:0054), за адресою: АДРЕСА_1 , які належать відповідачам на праві спільної часткової власності, для огляду і здійснення комплексу робіт з вимірювання, визначення складу, стану, площі та інших характеристик об'єкта для створення технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1 , а також землевпорядної документації на вказану земельну ділянку.
Посилалась на те, що для вирішення питання виділу такої частки і отримання технічного паспорту на будинок, необхідним є доступ до належних відповідачам приміщень будинку та земельної ділянки, а відповідачі не допускають (чинять перешкоди) позивачці у доступі до належної відповідачам частини будинку.
Однак, заявником не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову у спосіб, визначений заявником (заборона відповідачам чинити перешкоди позивачці та запрошеному нею експерту (товарознавцю) у доступі до належних відповідачам на праві власності частин будинку (приміщень) та земельної ділянки), унеможливить виконання рішення суду, не надано належних доказів щодо наявності співмірності заявлених позовних вимог заходам забезпечення позову і необхідності їх застосування.
Доводів та (або) необхідності забезпечити позов шляхом накладення арешту (заборони вчиняти дії щодо відчуження спірного майна тощо) подана заява не містить.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, за своїм змістом стосуються можливого виконання вимог експерта у разі призначення і проведення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи з метою вирішення спору по суті, проте, жодним чином не стосуються виконання можливого рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, тому колегія суддів їх відхиляє.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення: 10 квітня 2026 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов