Апеляційне провадження № 22-з/824/246/2026
Справа № 358/148/22
08 квітня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Коробенка С.В. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Богуславського районного суду Київської області про продовження строку для прийняття спадщини,
У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати, що він пропустив строк на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини з поважних причин і поновити строк для прийняття обов'язкової частки в спадщині.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року, а також скасувати свідоцтво, яке Богуславська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_2 на спадщину, а саме будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 згідно з рішенням Богуславського районного суду від 17 листопада 2011 року в справі № 2-917/11.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року залишено без змін.
Не погоджуючись із даною постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 24 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року залишено без змін.
09 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року.
Електронними листами Київського апеляційного суду справу № 358/148/22 було витребувано з суду першої інстанції.
25 березня 2026 року справу № 358/148/22 було передано колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючій судді Кашперській Т.Ц., суддям Фінагеєву В.О., Яворському М.А. для розгляду заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року.
В заяві про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року ОСОБА_1 просив суд роз'яснити: «1. Згідно з якими законами або іншими документами судді першої та апеляційної інстанції наділені повноваженнями позбавляти права позивача на обов'язкову частку у спадщині згідно зі ст. 535 ЦК УРСР, яке охоронюване законом. 2. Як розцінити незгоду апеляційного суду із висновками Великої Палати Верховного Суду. Так в постанові від 17 квітня 2018 року, на яку посилається апеляційний суд, Велика Палата Верховного Суду вказує, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Однак апеляційний суд не згоден з Великою Палатою Верховного Суду і робить свій висновок, що пред'явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, умисне порушення ст. 417 ЦПК України? 3. Далі Велика Палата Верховного Суду в цій постанові вказує, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Це означає, що визначення відповідача є правом позивача, а встановлення неналежного відповідача є обов'язком суду. Чому апеляційний суд не виконав свої обов'язки і не встановив належного відповідача і не розглянув справу по суті до належного відповідача? 4. Доказом того, що я вказав належного відповідача, Богуславський районний суд, який прийняв рішення від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11, свідчить ухвала Богуславського районного суду від 22 листопада 2018 року і постанова Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 2-917/11, в яких визнається порушення мого права на обов'язкову частку у спадщині згідно зі ст. 535 ЦК УРСР. Те, що цих документів не було в матеріалах справи не означає, що суд не зобов'язаний їх розглядати, для цього суд повинен був скористатись державним реєстром судових рішень, або запросити їх в суді першої інстанції. Прошу роз'яснити, чому в постанові від 05 липня 2023 року апеляційний суд не розглядає, а відхиляє докази і обставини, що є порушенням правил розгляду позовів, що згідно зі ст. 263 ЦПК України свідчить про незаконність рішення. 5. Згідно зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини, їх гарантії, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. А дії суддів, які розглядали справу № 358/148/22 навпаки спрямовані на позбавлення охоронюваних законом прав позивача. Це означає, що ці судді діють проти спрямованості діяльності держави і не визнають вказівки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року і постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 2-917/11. По факту ці судді є зрадниками держави, колаборантами. Прошу роз'яснити, чому в апеляційному суді працюють на посаді суддів зрадники держави?».
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, в тому числі заявник ОСОБА_1 - шляхом направлення на поштову адресу судової повістки-повідомлення, яку він отримав згідно трекінгового відстеження вручення відправлень на сайті Укрпошти 04 квітня 2026 року.
Від Богуславського районного суду Київської області надійшло клопотання про розгляду заяви без участі представника районного суду, за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи наведене, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які не з'явилися.
Вирішуючи дану заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до положень частин першої-другої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено до примусового виконання.
Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення, а приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що відповідно до статті 221 ЦПК України у редакції 2004 року роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, яку просить роз'яснити ОСОБА_1 , рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року залишено без змін.
Тобто, Київським апеляційним судом власного судового рішення по суті спору, яке б підлягало виконанню, не ухвалювалося, тому підстави для роз'яснення зазначеного в заяві судового рішення відсутні.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 211/7338/23 (провадження № 61-8811св24).
З урахуванням вказаного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року належить відмовити.
Керуючись статтею 271 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.