Справа № 558/655/25
номер провадження 2/558/56/26
03 квітня 2026 року селище Демидівка
Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судового засідання Ковальській Л.С., з участю представника позивача Бахмацької А.В., представника відповідачів ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАВЕСТ-АГРО» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (далі по тексту - ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ») звернулося до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАВЕСТ-АГРО» (далі по тексту - ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО») про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, в якій просить визнати укладеною додаткову угоду №б/н від 20 травня 2025 року до договору оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_2 ; визнати відсутнім у відповідача ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» права оренди земельної ділянки площею площею 2,76 га кадастровий номер 5621482000:03:000:0354, що розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області (номер запису про право оренди 61572954); скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,76 га, кадастровий номер 5621482000:03:000:0354, що розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області (номер запису про право оренди 61572954), а судові витрати стягнути з відповідачів.
В обґрунтування таких позовних вимог позивач ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» у позовній заяві зазначає про те, що 1 серпня 2016 року між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД», як орендарем, було укладено договір оренди землі, та додаткову угоду від 17 вересня 2018 року, якою визначено нового орендаря - ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ», та внесено зміни до договору оренди землі, за якими позивач ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» набуло право користування (оренди) земельною ділянкою кадастровий номер 5621482000:03:000:0354 загальною площею площею 2,76 га, що розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проведено державну реєстрацію такого права оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області, номер запису про інше речове право 15905648 .
Згідно з пунктом 8 вказаного вище договору оренди землі, він укладений строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди від 17 вересня 2018 року до договору оренди землі від 1 серпня 2016 року, а після закінчення цього строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. З урахуванням дати державної реєстрації договору оренди, семирічний строк договору сплив 17 вересня 2025 року.
29 вересня 2021 року згідно заповіту право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5621482000:03:000:0354 перейшло до ОСОБА_2 (номер відомостей про речове право 44227141).
Відповідно до Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-ІХ, правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 20 травня 2025 року позивач ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» надіслало ОСОБА_2 листа-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року.
Таким чином, до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, яке йому гарантоване умовами договору, та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується квитанцією установи поштового зв'язку про прийняття поштового відправлення та трекінгом відстеження відправлення.
Відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний був протягом місяця розглянути на предмет відповідності вимогам закону, узгодити, за необхідності, істотні умови договору, а за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі, укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист-повідомлення відповідач ОСОБА_2 не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження договору оренди землі на новий строк.
При цьому, позивач, як орендар, належно виконував свої обов'язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача і не вибула з його користування протягом строку дії договору оренди землі. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а відповідач ОСОБА_2 у відповідь на отриманий проект додаткової угоди, не надіслав повідомлення про небажання продовжувати договірні відносини, що вказує на існування правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною.
Отже, позивач вважає поновленим договір оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі в судовому порядку.
Відповідач ОСОБА_2 уклав з відповідачем ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» договір оренди земельної ділянки, що знаходиться в оренді у позивача, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 вересня 2025 року, номер запису про інше речове право 61572954 від 19 вересня 2025 року.
Позивач вважає, що укладенням вищезазначеного договору ОСОБА_2 та ТОВ "ХАВЕСТ-АГРО" порушили переважне право позивача на укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5621482000:03:000:0354 на новий строк.
З урахуванням наведеного, позивач у позовній заяві просить визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 20 травня 2025 року до договору оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року між ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_2 ; визнати відсутнім права оренди у ТОВ "ХАВЕСТ-АГРО" на земельну ділянку з кадастровим номером 5621482000:03:000:0354 загальною площею 2,76 га, що розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області (номер запису про інше речове право 61572954); скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,76 га, кадастровий номер 5621482000:03:000:0354, що розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області номер запису про інше речове право: 61572954, а понесені позивачем судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позовні вимоги позивача не визнає та просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 вказував на те, що 1 серпня 2016 року ОСОБА_3 уклав з позивачем договір оренди земельної ділянки площею 2,76 га кадастровий номер 5621482000:03:000:0354, яка розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області. Додатковою угодою від 17 вересня 2018 року внесено зміни до п. 8 договору оренди землі від 1 серпня 2016 року та вказано строк дії договору 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі.
29 вересня 2021 року згідно заповіту право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5621482000:03:000:0354 перейшло до нього, ОСОБА_2 (номер відомостей про речове право 44227141).
1 квітня 2025 року, до закінчення строку договору оренди землі від 1 серпня 2016 року, він підготував та направив директору ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» лист-повідомлення від 17 березня 2025 року про те, що не має бажання поновлювати дію вищевказаного договору оренди і має намір самостійно обробляти орендовану позивачем земельну ділянку. У зв'язку з цим, просив утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали після закінчення строку дії договору оренди використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку. Такий лист-повідомлення позивач отримав 4 квітня 2025 року. Вважає, що у спосіб, передбачений чинним законодавством, повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі. Переважне право ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено, оскільки ним, ОСОБА_2 , завчасно було повідомлено позивача про небажання поновлювати договір оренди землі та намір використовувати земельну ділянку на власний розсуд.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив про те, що завчасно, у спосіб передбачений чинним законодавством, повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі від 1 серпня 2016 року. Вважає, що суд не вправі всупереч положенням ст. 3, ч. 3 ст. 203, ст. 373, ст. 627 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі» примушувати його, як відповідача та власника земельної ділянки, укладати договір оренди належної йому земельної ділянки з позивачем. Переважне право ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено, оскільки відсутня одна із складових, що дають право позивачеві претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», - воля орендодавця на укладення такого договору. Ним, як орендодавцем завчасно було повідомлено орендаря про небажання поновлювати договір оренди та використовувати землю на власний розсуд.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив про те, що позивач порушував умови договору в частині дотримання строків сплати орендної плати, зокрема п. 11 договору оренди землі від 1 серпня 2016 року, згідно якого орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року. Підтвердженням цього є платіжна інструкція № 1319290484 від 13 квітня 2022 року з призначенням платежу «Орендна плата по договору оренди землі за 2021 рік». Враховуючи порушення встановленого договором оренди обов'язку своєчасної сплати орендної плати, позивач втратив право на поновлення договору оренди землі.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив про те, що додаткова угода, складена позивачем про поновлення договору оренди землі містить нові умови оренди землі, а тому підлягають узгодженню сторонами.
З таких підстав, відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову позивача та стягнути з позивача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача ТОВ "ХАВЕСТ-АГРО" - адвокат Перепечай К.В. в поданому відзиві на позовну заяву, просила відмовити у його задоволенні.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ "ХАВЕСТ-АГРО" - адвокат Перепечай К.В. зазначала, що 1 серпня 2016 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» договір оренди земельної ділянки площею 2,76 га, кадастровий номер 5621482000:03:000:0354. Додатковою угодою від 17 вересня 2018 року внесено зміни до п. 8 договору оренди землі від 1 серпня 2016 року та визначено строк дії договору 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі.
29 вересня 2021 року згідно заповіту право власності на таку земельну ділянку перейшло до відповідача ОСОБА_2 (номер відомостей про речове право 44227141).
1 квітня 2025 року, до закінчення строку дії договору оренди землі від 1 серпня 2016 року, ОСОБА_2 підготував та направив директору ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» лист-повідомлення від 17 березня 2025 року про те, що не має бажання поновлювати дію вищевказаного договору оренди і має намір самостійно обробляти орендовану позивачем земельну ділянку. У зв'язку з цим, просив утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали після закінчення строку дії договору оренди використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку. Такий лист-повідомлення позивач отримав 4 квітня 2025 року. Вважає, що ОСОБА_2 у спосіб, передбачений чинним законодавством, повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди. Переважне право ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено, оскільки ОСОБА_2 завчасно було повідомлено позивача про небажання поновлювати договір оренди землі та намір використовувати земельну ділянку на власний розсуд.
ОСОБА_2 однозначно в спосіб, передбачений чинним законодавством, повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі. Суд не вправі всупереч ст.ст. 3, 203, 373, 627 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі" примушувати відповідача укладати договір оренди належної йому земельної ділянки з позивачем. Таким чином, переважне право ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", - воля орендодавця на укладення такого договору, який завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди та використовувати землю на власний розсуд. У зв'язку з цим, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ "ХАВЕСТ-АГРО" - адвокат Перепечай К.В. зазначила про те, що позивач порушував умови договору оренди землі в частині дотримання строків сплати орендної плати, зокрема п. 11 договору оренди землі від 1 серпня 2016 року, згідно якого орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року. Підтвердженням цього є платіжна інструкція № 1319290484 від 13 квітня 2022 року з призначенням платежу «Орендна плата по договору оренди землі за 2021 рік». Враховуючи порушення встановленого договором оренди обов'язку своєчасної сплати орендної плати, позивач втратив право на поновлення договору оренди.
Разом з тим, додаткова угода, направлена позивачем відповідачеві ОСОБА_2 , за своїм змістом вносить зміни до істотних умов договору. З урахуванням того, що сторони не досягнули згоди щодо істотних умов, договір оренди припинився.
Таким чином, представник відповідача ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» - адвокат Перепечай К.В. у відзиві на позовну заяву посилається на безпідставність позовних вимог позивача.
З таких підстав, представник відповідача ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» - адвокат Перепечай К.В. у відзиві на позовну заяву просила відмовити у задоволенні позову позивача та стягнути з позивача на користь відповідача ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» Бахмацька А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, та додатково пояснила, що системності порушення строків сплати орендної плати за користування земельною ділянкою зі сторони позивача не було. Відповідач ОСОБА_2 не звертався до орендаря з питань щодо порушення строків сплати орендної плати, що свідчить про добросовісне виконання ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» обов'язків згідно договору оренди. ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» належним чином виконуючи умови договору направив лист-повідомлення з проектом додатковї угоди про поновлення договору оренди землі, але відповідач ОСОБА_2 проігнорував обов'язок сторони договору щодо вступу у переговорний процес та, уклавши договір оренди землі з іншим контрагентом, власник земельної ділянки порушив переважне право позивача на поновлення строку дії договору оренди землі.
В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» - адвокат Перепечай К.В. позовні вимоги позивача не визнала з підстав викладених у відзивах відповідачів на позовну заяву.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі №558/655/25 за позовом ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_2 , ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
11 листопада 2025 року судом проведено підготовче засідання в цивільній справі №558/655/25 за результатами якого було закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідачів, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Суд вирішив справу в межах позовних вимог позивача та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.
В силу вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, земельна ділянка площею 2,76 га, кадастровий номер 5621482000:03:000:0354, що розташована на території Вовковиївської сільської ради Демидівського району Рівненської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26 вересня 2025 року (а.с. 19, 20).
У позовній заяві позивач просив визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 20 травня 2025 року до договору оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року між ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_2 .
Позивачем до суду надано копію договору оренди землі, дата якого є читабельною - 1 серпня 2016 року, проте містить виправлення. Такий договір укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» щодо оренди земельної ділянки площею 2,76 га кадастровий номер 5621482000:03:000:0354. Державна реєстрація права оренди землі за таким договором оренди землі проведена 9 серпня 2016 року (а.с. 13).
Проте, згідно акта приймання-передачі об'єкта оренди від 16 січня 2015 року (а.с. 18 зв.) зазначається про те, що такий акт укладений ОСОБА_3 та представником ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» на виконання укладеного договору оренди землі від 2 січня 2015 року щодо оренди земельної ділянки площею 2,76 га, кадастровий номер 5621482000:03:000:0354.
Судом також встановлено, що між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД», як орендарем, було укладено додаткову угоду від 17 вересня 2018 року, якою визначено нового орендаря - ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ», та внесено зміни до договору оренди землі, за якими позивач ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» набуло право користування (оренди) земельною ділянкою, кадастровий номер 5621482000:03:000:0354, загальною площею площею 2,76 га, на строк сім років, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №445343172 від 26 вересня 2025 року (а.с. 19, 194).
Разом з тим, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №445343172 від 26 вересня 2025 року (а.с. 19, 20), містить відомості про те, що на підставі договору оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «РАЙЗ-ЗАХІД» та ОСОБА_3 , а також додаткової угоди №б/н від 17 вересня 2018 року, ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» набуло право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5621482000:03:000:0354, площею 2,76 га, на строк сім років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди, з правом пролонгації (запис про інше речове право 15905648). Державна реєстрація іншого речового права - права оренди землі проведена 9 серпня 2016 року.
Незважаючи на виправлення у договорі оренди землі дати його укладення, наявність різних дат в договорі оренди землі та в акті приймання-передачі об'єкта оренди, судом встановлено, що усі ці документи стосуються та регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5621482000:03:000:0354.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5621482000:03:000:0354 площею 2,76 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 вересня 2021 року.
Обставини щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 5621482000:03:000:0354 позивачеві ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та укладення додаткової угоди №б/н від 17 вересня 2018 року до договору оренди землі від 1 серпня 2016 року підтвердили сторони в ході розгляду справи у наданих до суду позовній заяві, відзивах на позовну заяву відповідачів та особистими поясненнями представників сторін в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Як вказує у позовній заяві позивач, маючи намір продовжити договірні відносини щодо оренди землі з ОСОБА_2 , ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» листом-повідомленням за вих. №3486 від 20 травня 2025 року звернулось до відповідача ОСОБА_2 з пропозицією продовжити дію договору оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року. До вказаного листа-повідомлення було долучено проект додаткової угоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки від 1 серпня 2016 року.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, судом встановлено, що 1 квітня 2025 року на адресу ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» було направлено власником земельної ділянки ОСОБА_2 (відповідачем у справі) лист-повідомлення від 17 березня 2025 року, в якому він повідомив позивача про те, що не бажає поновлювати дію договору оренди землі, строк дії якого закінчується 17 вересня 2025 року, і має намір самостійно обробляти орендовану ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» земельну ділянку кадастровий номер 5621482000:03:000:0354 та використовувати її для власних потреб. У зв'язку з чим, просив позивача утриматися від вчинення дій, які перешкоджали б йому відразу після закінчення строку дії договору оренди використовувати земельну ділянку, що розташована на території Вовковиївської сільської ради Рівненської області загальною площею 2,76 га кадастровий номер 5621482000:03:000:0354 (а.с. 71).
Направлення відповідачем ОСОБА_2 листа-повідомлення для ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та вручення його позивачеві підтверджується фіскальним чеком «Укрпошта» від 1 квітня 2025 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Ф. 119) 35200000694520 (а.с. 72).
Із змісту договору оренди земельної ділянки № 3235503 від 19 вересня 2025 року (а.с.134), Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №445343172 від 26 вересня 2025 року, встановлено, що 19 вересня 2025 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ХАВЕСТ-АГРО" було укладено договір оренди землі №3235503 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621482000:03:000:0354. Строк оренди 10 років - до 19 вересня 2035 року. Державна реєстрація іншого речового права на підставі такого договору оренди землі проведена 19 вересня 2025 року за номером 61572954 (а.с. 19, 20).
Крім того, із змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №445343172 від 26 вересня 2025 року вбачається, що на підставі листа-повідомлення ОСОБА_2 від 17 березня 2025 року проведено державну реєстрацію припинення права оренди землі за ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (номер запису про інше речове право 15905648).
Таким чином, судом встановлено, що строк дії договору оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 5621482000:03:000:0354 закінчився 17 вересня 2025 року.
Оскільки між ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_2 не було досягнуто домовленості щодо поновлення договору оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року, строк дії якого закінчився 17 вересня 2025 року, то відповідач ОСОБА_2 19 вересня 2025 року уклав договір оренди землі з іншим орендарем ТОВ "ХАВЕСТ-АГРО", який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 вересня 2025 року.
Зазначене чітко та послідовно підтверджує безпідставність тверджень позивача щодо порушення його прав, оскільки відповідач ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору оренди землі від 1 серпня 2016 року повідомив позивача про небажання поновлювати, продовжувати, переукладати, укладати в новій редакції договір оренди землі або в будь-який інший спосіб надавати йому право користування належною йому земельною ділянкою.
Звертаючись до суду з позовною заявою, ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» посилається на те, що дії відповідача ОСОБА_2 не відповідають умовам договору оренди землі, положенням земельного законодавства та порушують переважне право позивача на поновлення договору оренди землі.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з ст. 90 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.
За змістом ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) (в редакції, що діяла на час укладення договору оренди землі) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
В силу вимог ч.ч.1-3 та ч.ч. 5-6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Як визначено в ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
За змістом ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті).
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті).
Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).
Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.
При цьому, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі") процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Представник позивача стверджує, що маючи намір продовжити договірні відносини щодо оренди землі з ОСОБА_2 , ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» у строк визначений п. 8 договору оренди землі від 1 серпня 2016 року надсилала ОСОБА_2 лист-повідомлення за вих. №3486 від 20 травня 2025 року про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
Разом з тим, судом встановлено, що 1 квітня 2025 року на адресу ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА ОСОБА_2 було направлено його лист-повідомлення від 17 березня 2025 року, що отриманий позивачем 4 квітня 2025 року (а.с. 60, 72), в якому ОСОБА_2 повідомив про своє небажання поновлювати орендні відносини з ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621482000:03:000:0354, повідомив про те, що має намір самостійно обробляти орендовану позивачем земельну ділянку та використовувати її для власних потреб. У зв'язку з чим, просив утриматися від вчинення дій, які перешкоджали б йому відразу після закінчення строку дії договору оренди використовувати земельну ділянку, що розташована на території Вовковиївської сільської ради загальною площею 2,76 га, кадастровий номер 5621482000:03:000:0354.
Направлення відповідачем ОСОБА_2 листа-повідомлення для ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та вручення його уповноваженій особі позивача підтверджується фіскальним чеком «Укрпошта» від 1 квітня 2025 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Ф. 119) 35200000694520 (а.с. 72).
Зазначене чітко та послідовно підтверджує безпідставність тверджень позивача щодо порушення його права, оскільки відповідач ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору оренди землі від 1 серпня 2016 року повідомив позивача про небажання поновлювати, продовжувати, переукладати, укладати в новій редакції договір оренди землі або в будь-який інший спосіб надавати позивачеві право користування належною йому земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, свобода договору.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
Аналізуючи вищевказане, суд дійшов переконання, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.
В даному випадку волевиявлення відповідача ОСОБА_2 на поновлення договору оренди землі відсутнє.
Водночас, наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року в справі №379/1354/18, від 25 березня 2020 року в справі 379/1439/18, від 15 лютого 2023 року в справі №399/295/11, від 15 травня 2023 року в справі №693/137/22.
Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 травня 2024 року в справі №604/648/23, від 12 квітня 2024 року в справі №131/970/23.
Крім того, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року в справі № 604/646/23 (провадження № 61-1814св24).
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
В ході судового розгляду не встановлено наявності у позивача суб'єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу на захист якого подано позов, зокрема, щодо порушення переважного права ТОВ "ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ", оскільки ОСОБА_2 заздалегідь повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з позивачем.
Діючи добросовісно, відповідач ОСОБА_2 завчасно повідомив позивача ТОВ "ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ" про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі №б/н від 1 серпня 2016 року.
Встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на продовження договору оренди землі, суд, врахувавши положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі", дійшов до висновку про те, що переважне право ТОВ "ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ" на укладення з ОСОБА_2 договору оренди землі на новий строк є припиненим і не підлягає захисту.
Водночас суд зауважує, що укладення ОСОБА_2 нового договору оренди землі з іншим орендарем, за вказаних вище обставин, ніяк не порушує переважне право ТОВ "ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ", оскільки дія попереднього договору оренди землі закінчилася 17 вересня 2025 року.
Договір оренди землі між відповідачами укладено 19 вересня 2025 року та державна реєстрація такого договору проведена 19 вересня 2025 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 1 серпня 2016 року.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач не довів наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі, відтак позов задоволенню не підлягає.
Представником відповідача ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» - адвокатом Перепечай К.В. подано до суду заяву про відшкодування понесених відповідачем ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 гривень, на підтвердження яких надані наступні докази: договір про надання правової допомоги від 21 жовтня 2025 року, проміжний звіт про надану правову допомогу від 3 грудня 2025 року, ордер від 24 жовтня 2025 року, рахунок від 21 жовтня 2025 року, платіжна інструкція №24558 від 27 жовтня 2025 року.
Крім того, представником ОСОБА_2 - адвокатом Перепечай К.В. подано до суду заяву про відшкодування понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 гривень, на підтвердження яких надані наступні докази: договір про надання правової допомоги від 21 жовтня 2025 року, проміжний звіт про надану правову допомогу від 3 грудня 2025 року, ордер від 24 жовтня 2025 року, рахунок від 21 жовтня 2025 року.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Проте, у постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 757/29103/20-ц Верховний Суд висловив позицію про те, що відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів фактичної оплати вказаних послуг до моменту розподілу їх між сторонами у справі не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та висновками Верховного Суду.
Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
До суду представник позивача подав заяву в якій зазначив, що вимога відповідачів ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» та ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 гривень та 12000 гривень є завищеною та безпідставною.
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторін, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача ТОВ «ХАВЕСТ-АГРО» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 гривень, оскільки понесення таких витрат підтверджено документально.
Щодо вимог відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд, з урахуванням роз'яснень Верховного Суду висловлених у постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 757/29103/20-ц, приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 та визначення їх розміру, суд бере до уваги те, що на час розгляду справи фактично витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 не понесені, представництво інтересів відповідачів забезпечувалося одним і тим же адвокатом. Подані до суду відзиви на позовну заяву від імені відповідачів (кожного окремо), клопотання та заяви за своїм змістом є однаковими; для написання відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань та подання їх до суду, представник відповідачів ознайомлювався з одним і тим же обсягом документів, а в судовому засіданні представник відповідачів висловив одну позицію відповідачів щодо позовних вимог позивача, посилаючись на її ідентичність.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що вказана сума витрат відповідачів на професійну правничу допомогу не може вважатися завищеною, з урахуванням кількості поданих до суду заяв та клопотань представником відповідачів, їх обсягу, обґрунтованості та необхідності для доведення відповідачами своєї позиції по справі, зайнятості представника відповідачів у судових засіданнях.
У позовній заяві позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 626, 627, 777, 792 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 83, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАВЕСТ-АГРО» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАВЕСТ-АГРО» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ», місцезнаходження: м. Дубно, провулок Центральний, будинок 1, Рівненської області, код юридичної особи - 41099127.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАВЕСТ-АГРО», код юридичної особи - 32631567, місцезнаходження: с. Підлозці, вул. Польова, 4, Дубенського району Рівненської області.
Суддя Т.С. Феха.
Повний текст рішення складено 13 квітня 2026 року.