Справа 556/2893/25
Номер провадження 2/556/508/2026
10.02.2026 року. сел.Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням
судді Іванків О.В.,
при секретарі Кньовець Н.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в сел. Володимирець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-
До суд звернулася ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно а саме: на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 5620882200:03:002:0127, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті чоловіка ОСОБА_5 , відкрилась спадщина - земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, яка розташований за адресою: АДРЕСА_1
Вказану спадщину позивака прийняла як спадкоємець за законом, однак не змогла належними чином оформити, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на право власності на нерухоме майно після смерті власника. В даний час у оформленні спадщини в органах державного нотаріату їй відмовлено. Просить визнати за нею право власності, оскільки підтвердити свої спадкові права не має можливості, окрім як в судовому порядку.
Вказаний позов ОСОБА_1 , надійшов до Володимирецького районного суду 22.09.2025 року.
Ухвалою суду від 14.11.2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Будь-яких інших процесуальних дій не вчинялося та заяв до суду не надходило.
В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 , не з'явилася, однак подала заяву в якій вказала, що підтримує позовні вимоги, просила розглянути справу без її участі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у підготовче судове засідання не з'явилися, надали суду заяви, в якій просили розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги визнають, надали суду письмові докази на підтвердження відмови від спадкових прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Судом достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_5 , фактично належала земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 5620882200:03:002:0127, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.09.2025 року.
Після смерті ОСОБА_5 , відкрилась спадщина у вигляді майна та майнових прав, до складу якої у відповідності до ст.1218 ЦК України входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились у зв'язку з його смертю.
Судом також встановлено, що спадкування майна ОСОБА_5 , здійснюється за законом, оскільки останній за життя заповіту не залишив, а спадкоємець яка звернулася до суд вважається такою, що фактично прийняла спадщину оскільки у визначений законодавством термін звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини де її заяву було прийнято.
Згідно Витягу зі Спадкового реєстру №79725875 від 16.01.2025, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , відсутня спадкова справа згідно даних зі Спадкового реєстру.
В свою чергу відповідно до довідки виконавчого комітету Антонівської сільської ради Рівненської області від 04.09.2024 року встановлено, що на час смерті з спадкодавцем ОСОБА_5 , проживала його дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . А отже дружина спадкодавця ОСОБА_1 , мала право на обов'язкову частку у спадковому майні.
Однак ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не претендують на спадщину після смерті ОСОБА_5 , та взагалі відмовляється від своїх прав на спадкове майно на користь позивачки.
Факт перебування у шлюбі позивачки та спадкодавця підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 . Шлюб укладено 13.05.1969 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились у зв'язку з його смертю.
Також судом встановлено, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27.05.2025 року по справі № 556/472/25 було визнано за ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власностіна 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами як частку у спільному майні подружжя та на 1/2 частину будинку у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_5 , а всього визнано за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в цілому.
Однак судовим рішенням не вирішувалося питання стосовно земельної ділянки на якій розташований житловий будинок.
Також судом встановлено, що спадкодавцем було приватизовано спірну земельну ділянку на якій розташований будинок. Однак жодних документів на право власності на цю ділянку у позивачки немає.
Як вбачається зі змісту ст. 177, 178 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо де право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Саме такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 в справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».
Невіддільність об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований, вказує на те, що ми успадковуючи право власності на житловий будинок, правомірно розраховувала й на можливість використання земельної ділянки, на якій розташований вказаний об'єкт нерухомого майна на тих же умовах, на яких її використовував попередній власник.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Враховуючи, що позивачка є власниками будинку, який розташований на спірній земельній ділянці, яка має цільове призначення для будівництва та обслуговування домоволодіння, та в сукупності утворює цілісний об'єкт нерухомості, а тому набуваючи право власності на житловий будинок, позивачка набула і право власності на земельну ділянку для його обслуговування.
Окрім того відповідачі позов визнали, а як зазначено у ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач не ставить.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263 - 265 Цивільно процесуального кодексу України, суд -
Керуючись ст.ст. 10, 60, 73, 212-213 ЦПК України, ст.ст. 177, 178, 1218, 1241 ЦК України, ч.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності на на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 5620882200:03:002:0127, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала чоловікові ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуюча: О.В.Іванків
Учасники провадження:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), жителька АДРЕСА_1 .
Відповідачі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_1 .