"10" квітня 2026 р. Справа № 363/2171/26
10 квітня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 171) про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку,-
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, яку передано судді, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ЦПК України, тому дані вимоги слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, позивачем у позовній заяві порушено питання про визнання 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, розподіл вказаної частини будинку, визнання за нею права власності на 1/4 частину будинку, виділення їй в натурі 1/4 частини приміщень всього будинку відповідно до варіанту, визначеному експертом. В обґрунтування заявлених вимог, позивачем зазначено про те, що у 2002 році вона познайомилася з відповідачем та вони стали проживати однією сім'єю в частині будинку АДРЕСА_2 . 16.03.2004 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб та продовжили проживати у вказаній частині будинку та вести з ним спільне господарство. Відповідно ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 02.06.2005 року спірний будинок був поділений між її чоловіком та його сестрою в натурі та її чоловіку виділені відповідні приміщення житлового будинку. В подальшому частина будинку, яка належала відповідачу і в якій вони проживали, за рахунок спільних коштів подружжя була повністю перебудована та реконструйована, в результаті чого ця частина будинку зросла у своїй ціні та набула нових споживчих якостей, тому вважає що суд вправі визнати її об'єктом спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі постанови Пленуму) майно, яке належало одному із подружжя, може бути …визнано спільною сумісною власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого із подружжя чи їх обох.
Проте будь-яких доказів що майно, яке набуто в порядку спадкування чоловіком позивача в межах своїх технічних характеристик змінилося, відбулося збільшення його площі, житлової чи загальної, також добудовано додаткові допоміжні споруди, тобто на підтвердження збільшення вартості такого майна суду не надано.
Окрім того, не долучено до позовної заяви і правовстановлюючих та технічних документів, виданих на спірну частину майна, що унеможливлює суду перевірити обставини на які позивач посилається у позові.
Також, суд звертає увагу позивача, що вимога в частині визнання за нею право власності на будинку є не конкретизованою, оскільки не вказано щодо іншої частини за ким її слід визнати.
При цьому, позивач порушуючи питання про виділення їй в натурі 1/4 частини приміщень всього будинку відповідно до варіанту, визначеному експертом, будь-яких обґрунтувань в позовній заяві із посиланням на відповідні норми права не наводить.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
У відповідності до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Як вбачається з матеріалів справи позивач визначає ціну позову у розмірі 500 000, 00 грн. виходячи із половини вартості на її думку спірного майна.
Разом з тим, ціна позову повинна відповідати дійсній ринковій вартості майна на момент подачі позову, яка визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». На підтвердження вартості майна позивач не надала відповідного звіту про оцінку майна, що унеможливлює визначити дійсну вартість спірного майна станом на час подачі позову.
Таким чином, позивач в позовній заяві має вказати ціну позову, яка відповідає фактичній (ринковій) вартості спірного майна (квартири) на день звернення до суду та надати суду звіт про оцінку об'єкта нерухомого майна (квартири).
Згідно з частиною 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається із позовної заяви та долученої до справи заяви, позивач просить відстрочити їй сплату судового збору за подання даної позовної заяви у зв'язку із тим, що отримує мізерний дохід та є інвалідом, а тому сума судового збору є значною для неї.
Відповідно до пункту 1 частин першої та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Проте, наведені в обґрунтування заяви доводи не можуть слугувати достатньою підставою для задоволення заяви, оскільки позивачем не надано доказів того, що окрім пенсії по інвалідності (ІІІ група) не має будь-яких інших доходів, а також не надано довідку про річний дохід позивача, що унеможливлює встановлення розміру річного доходу за 2025 рік. Отже, позивачем не надано доказів відсутності можливості сплатити судовий збір.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136ск20).
Так відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/77/20, для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI необхідно надати довідку з органу Державної податкової служби України про розмір її доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати відповідні докази або сплатити судовий збір, відповідно до заявлених вимог, а саме у відсотковому співвідношенні до ціни позову, визначеної на момент звернення до суду із позовом.
Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі.
У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня одержання копії ухвали, із виконанням усіх вимог, зазначених у ст. 175, 177 ЦПК України та в ухвалі суду.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені в ухвалі суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175-177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 171) про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку - залишити без руху, надавши заявнику строк у десять днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Ю. Котлярова