"10" квітня 2026 р. Справа № 363/2201/26
про залишення заяви без руху
10 квітня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання права на шлюб,-
06.04.2026 року ОСОБА_5 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області із вказаною заявою в якій просила надати їй право на укладення шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що заява підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
Тобто заява ОСОБА_1 про надання права на шлюб має розглядатися з додержанням загальних правил встановлених Цивільно процесуальним кодексом України, зокрема і щодо підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.
Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Так, звертаючись до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про надання права на шлюб ОСОБА_1 вказала, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а особа з якою заявниця просить надати право на шлюб - ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З відповідей №2586462 та №2586477 від 09.04.2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери судом встановлено, що ні заявниця ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 не є зареєстрованими внутрішньо-переміщеними особами, які проживають в Вишгородському районі Київської області.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) вказано, що: «принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися. За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Верховний Суд зазначав, що звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації, не відповідає вимогами статті 28 ЦПК України.
З огляду на викладене, заявниці необхідно надати до суду належні та допустимі докази, які б підтверджували та обґрунтовували право звернення із відповідною заявою саме до Вишгородського районного суду Київської області, зокрема докази її зареєстрованого місця проживання чи перебування на території, що відноситься до юрисдикції цього суду, або інші передбачені законом підстави для визначення територіальної підсудності справи за цим судом.
У разі ненадання таких доказів заявниця не позбавлена права звернутися із відповідною заявою до суду, до територіальної юрисдикції якого відноситься розгляд цієї категорії справ відповідно до вимог процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, заяву слід залишити без руху і надати заявнику строк десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. ст. 10, 185, 297 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання права на шлюб - залишити без руху.
Надати заявниці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити заявниці ,що уразі неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною та буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.Б. Баличева