Справа № 361/12136/25
Провадження № 2/361/4595/25
10.04.2026
10 квітня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
за участю секретаря Тихоненко І.В.,
за участы:
представника позивача - Біловодченко М.В.,
представника відповідача - Шарко Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-
До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит у розмірі 311512,65 грн. та понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4672,69 грн. У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 17.09.2024 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 352817890902, на умовах якого позивач надав, а відповідач отримав суму кредиту в загальному розмірі 260 000,00 гри на строк 60 місяців з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше «17» вересня 2029 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами договору.
Згідно із пунктом 3.3.3. кредитного договору, позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 4333,33 грн та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно, до 16 числа місяця наступного за звітнім, починаючи з жовтня 2024.
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строк та в розмірі встановленому кредитним договором.
В той же час, позичальник систематично порушує умови кредитного договору в частині своєчасності та повноти сплати кредиту та процентів, згідно встановленого графіку.
Починаючи з лютого 2025 ОСОБА_1 не сплачує чергові платежі на погашення заборгованості по кредиту та відсоткам.
Станом на 25.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором про споживчий кредит з урахуванням заборгованості за кредитом, відсотками, пенею, трьома відсотками річних та інфляційними втратами, яка підлягає стягненню з відповідача складає 311 512,65 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) -242 513,64 грн; проценти за користування кредитом 36504,18 грн; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) -30255,46 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом -2 239,37 грн.
20.06.2025 на поштову адресу відповідача банком направлено лист- повідомлення від 18.06.2025 №55/5.1-02/81123/2025, яким боржника повідомлено про невиконання нею зобов'язання за кредитним договором, про порушення умов передбачених договором, та про існуючу прострочену заборгованість. Також даним листом запропоновано ОСОБА_1 звернутися до АТ «Ощадбанк» для врегулювання питання погашення заборгованості. Даний лист повернувся з відміткою Укрпошти про причини повернення “за закінченням терміну зберігання». У той же час, ОСОБА_1 звернулась до АТ «Ощадбанк» з заявою від 07.07.2025, якою повідомила банк, про намір сплачувати існуючу заборгованість за кредитним договором в добровільному порядку протягом 12- 18 місяців, щомісячно сплачуючи по 17000,00грн. Однак, станом на час звернення банку до суду, домовленості позичальницею виконані не були.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2025 відкрито провадження в справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Від представника позивача - адвоката Шарка Д.Р. надійшов відзив на позовну заяву, обгрунтований наступним.Строк виконання зобов'язання щодо більшості позовних вимог ще не настав. 17.09.2024 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит у розмірі 260000 гривень 00 копійок на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 17 вересня 2029 року. Позивач в якості основної позовної вимоги, просить суд здійснити стягнення з відповідача ряду кредитних платежів, строк сплати яких ще не настав, з посиланням, як на підставу права такої вимоги, порушення відповідачем зобов'язань по сплаті кредиту.
Окрім того, у чинному законодавстві України, яке є спеціальним по відношенню до загальних норм Цивільного кодексу України, передбачений порядок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове повернення кредиту, у випадку порушення позичальником умов кредитного договору. Ключовою складовою даного порядку є направлення банком вимоги про сплату платежів, строк сплати яких ще не настав або повернення кредиту у повному обсязі. При цьому, вбачається, що законодавець розділив поняття звернення до суду з вимогою повернення кредиту та надіслання вимоги боржнику про таке повернення. Спеціальними нормами законодавства України передбачений особливий порядок стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, тому кредитор зобов'язаний його дотримуватися.
Після прострочення відповідачем терміну оплати на строк понад один місяць банк має право направити письмову вимогу про усунення порушень договору, і лише у разі її невиконання протягом 30 днів, у банка виникає право на стягнення платежів, строк виконання яких ще не настав. Отже, ключовим предметом доказування в даній справі є вручення Банком вимоги про сплату боргу.
20.06.2025 року на поштову адресу відповідача банком направлено лист-повідомлення, яким боржника повідомлено про невиконання договором, про порушення умов, передбачених договором, прострочену заборгованість, запропоновано ОСОБА_2 звернутися до АТ «Ощадбанк» для врегулювання питання погашення заборгованості. Даний лист повернувся з відміткою Укрпошти про причини повернення “за закінченням терміну зберігання». Отже за твердженнями позивача, лист з відміткою про причини повернення з моменту повернення знаходиться в його розпорядженні. Однак на підтвердження відправлення листа-повідомлення позивач не надав відповідний фіскальний чек для підтвердження факту відправлення та опис-вкладення для підтвердження змісту відправлення. Оскільки позивач у якості доказів не надав суду документи, про направлення відповідачам досудової вимоги, а отже у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення кредиту та інших платежів. Відповідач вимоги банку про повернення кредиту не отримував. Замість доказів направлення вимоги позивач надав до до суду копію листа-повідомлення від 18.06.2025 року № 55/5.1-02/81123/2025.
По-перше, що за твердженнями Позивача це повідомлення направлялося у паперовому вигляді через ПАТ «Укрпошта», в такому разі незрозуміло, чому воно підписано ОСОБА_3 у електронному форматі. І, навпаки, не має фізичного підпису навпроти відповідного рядка для підписанта. По-друге, вказане повідомлення не є вимогою про сплату простроченої заборгованості у розумінні ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» та у розумінні договору. Адже, відповідно до пп. 1.1.2. Договору вимога - письмовий документ (в тому числі письмове повідомлення з вимогою виконати зобов'язання/будь-яку її частину, вимога про дострокове повернення кредиту за ініціативою банку), який може направлятися банком позичальнику та містить вимогу про виконання позичальником порушеного зобов'язання, його зміст, розмір та валюту на дату складання вимоги. Доданий до позовної заяви лист-повідомлення від 18.06.2025 року No 55/5.1-02/81123/2025 не містить жодної конкретної вимоги та не встановлює жодних термінів, а містить лише узагальнену згадку про порушення умов кредитного договору і пропонує звернутися до відділення банку для врегулювання. Не містить розміру та валюти заборгованості. По-трете, з графи «залишок простроченої заборгованості по кредиту» станом на 19.05.2025 року в доданому до позовної заяви Розрахунку заборгованості за основним боргом - вбачається, що АТ «Ощадбанк» почав вимагати дострокове стягнення кредиту ще за місяць до направлення тк.зв. вимоги на адресу відповідача.
Таким чином, заявлена позовна вимога про стягнення 242513,64 грн. основної заборгованості (тіла кредиту) не підлягають задоволенню, адже строк виконання цього зобов'язання не настав.
За положеннями пп. 3.3.3. Договору позичальник зобов'язується здійснити повернення кредиту рівними частинами в розмірі 4333,33 грн та сплату процентів, нарахованих Банком на залишок основної суми боргу щомісячно до 16 числа місяця, наступного за звітним.
Щодо заяви Відповідача б/н від 07.07.2025 року на адресу Позивача з пропозицією змінити розмір щомісячних платежів з 4333,33 грн до 17000,00 грн, то її не слід брати до уваги, адже банк не надав на цю пропозицію жодної відповіді і відповідні зміни до кредитного договору не вносилися.
Як випливає із судового штампу вхідної кореспонденції позивач звернувся до суду 17.10.2025 року. Тож на момент подання позовної заяви відповідач не здійснив виплати в розмірі 4333,33 грн у лютому граничний розмір стягнення основної заборгованості (тіла кредиту), на яку мав права жовтні 2025 року (9 місяців). Тобто граничний розмір стягнення основної заборгованості (тіла кредиту), на яку мав права позивач на день звернення до суду становить 38999 гривень 97 копійок.
Окрім того, нарахування штрафних санкцій в період дії військового стану є незаконним. Щодо вимоги про стягнення пені в загальному розмірі 32494,83 грн. зазначає, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 No 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу. Таким чином, нарахування позивачем неустойки за невиконання відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором під час дії воєнного стану є неправомірним, оскільки сума неустойки підлягала списанню, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Представник позивача надіслав відповідь на відзив, обгрунтовану наступним. Вважає доводи, на які посилається представник відповідача у відзиві -необґрунтованими. Спірні правовідносини виникли на підставі укладеного 17.09.2024 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит No 352817890902, на умовах якого Позивач надав, а Відповідач отримав суму кредиту у розмірі 260 000,00 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше 17.09.2029, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього договору. Розмір процентної ставки, яку позичальник сплачує за користування кредитними коштами, становить 40% річних. Щодо відсотків, зазначає, що у відповідності до п.п. 2.4.2. Кредитного договору, залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту визначеного цим договором. У випадку настання терміну повернення кредиту, у зв'язку із настанням обставин, передбачених п.п. 3.11.2.1 та 3.11.2.2 цього Договору, нарахування процентів по Кредиту припиняється з наступного дня після настання такого терміну. Згідно із пунктом 3.3.3. Кредитного здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в розмірі 4 333,33 грн та сплату процентів, нарахованих Банком на залишок основної суми боргу за Кредитом, щомісячно, до 16 числа місяця наступного за звітним, починаючи з жовтня 2024.
За Кредитним договором виникли зобов'язання: в Банку - надати Позичальнику кредит у розмірі встановленому Кредитним договором; у Позичальника - повернути отримані кредитні кошти в встановлений строк, сплачувати проценти, а також штрафні санкції (у випадку їх наявності). Свої зобов'язання за Кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в строк та в розмірі встановленому кредитним договором. Зазначає, що факт укладення кредитного договору, підписання його сторонами, отримання Позичальником кредитних коштів, часткове виконання ОСОБА_1 зобов'язань, під сумнів у відзиві на позов не ставляться.
Умовами кредитного договору передбачено, що терміном остаточного погашення кредиту є або чітка дата 17.09.2029, або наступний робочий день після прострочення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором на строк понад 88 (вісімдесят вісім) календарних днів.
Також, сторони керуючись ст.ст. 212, 611 Цивільного кодексу України погодили зміну терміну остаточного повернення кредиту у зв'язку з настанням відкладальних обставин, зокрема у разі прострочення виконання заборгованості (у тому числі за кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 88 календарних днів (п. п. 3.11, 3.11.1 та п..3.11.2.2. Кредитного договору).
Отже умови кредитного договору місять відкладальні обставин, при настанні яких, автоматично, без додаткового погодження направлення листів/вимог та ін, змінюється термін остаточного повернення кредиту.
В свою чергу, як вбачається з розрахунку заборгованості та виписок з особових рахунків, починаючи з лютого 2025, за кредитним договором обліковується прострочена заборгованість по кредиту та процентами. Крім того, із настанням обставин, передбачених п.п. 3.11.2.2 Кредитного договору, нарахування процентів по Кредиту припинено Банком в травні 2025.
Таким чином, через наявність простроченої заборгованості понад 88 календарних днів, та, відповідно до умов договору про зміну терміну остаточного повернення коштів, Банк скористався своїм правом стягнення всієї заборгованості, та з метою захисту свого права звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з відповідним позовом до Позичальника.
Щодо нарахованої пені, зазначає, що нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" є 24 грудня 2023 року.
Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів).
У даній справі, договір про споживчий кредит No 352817890902 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено 17.09.2024.
Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" до Відповідача не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
Застосування загальної норми пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України до договору, який укладено після цієї дати (як у даному випадку, 17.09.2024), юридично необґрунтованим, суперечить нормам спеціального законодавства.
Також умовами передбачено право банку на стягнення пені. Так, відповідно до п. 8.3. Кредитного договору, "за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплаті процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше 15% суми простроченого платежу." Тобто, стягнення пені прямо передбачено договірними відносинами сторін.
Від представника позивача - адвоката Шарка Д.Р. надійшли заперечення на відповідь на відзив, обгрунтовані наступним. У правовому полі споживач за кредитним договором є більш слабшою стороною в порівнянні з кредитором, та відповідно потребує встановлених законом гарантій захисту її прав. Натомість, кредитор повинен дотримуватися встановлених законодавством положень та добросовісно користуватися своїми правами. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Позивач звертається до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не порівняно із цим Законом становище споживача, а тому в позичальника відсутній передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Враховуючи, що право кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання до вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів справи вбачається, що вимога про дострокове погашення заборгованості позичальнику не направлялась.
Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення з позичальника усієї суми заборгованості, не виконавши вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості достроково є передчасними.
Нарахування позивачем неустойки за невиконання відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором під час дії воєнного стану є неправомірним, оскільки сума неустойки підлягала списанню, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у заяві до суду просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 311512,65 грн. з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.09.2024 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 352817890902, на умовах якого позивач надав, а відповідач отримав суму кредиту в загальному розмірі 260 000,00 гри на строк 60 місяців з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше «17» вересня 2029 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами договору.
Згідно із пунктом 3.3.3. кредитного договору, позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 4333,33 грн та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно, до 16 числа місяця наступного за звітним, починаючи з жовтня 2024.
Станом на 25.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором про споживчий кредит з урахуванням заборгованості за кредитом, відсотками, пенею, трьома відсотками річних та інфляційними втратами, яка підлягає стягненню з відповідача складає 311 512,65 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) -242 513,64 грн; проценти за користування кредитом 36504,18 грн; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) -30255,46 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом -2 239,37 грн.
20.06.2025 на поштову адресу відповідача банком направлено лист- повідомлення від 18.06.2025 №55/5.1-02/81123/2025, яким боржника повідомлено про невиконання нею зобов'язання за кредитним договором, про порушення умов передбачених договором, та про існуючу прострочену заборгованість. Також даним листом запропоновано ОСОБА_1 звернутися до АТ «Ощадбанк» для врегулювання питання погашення заборгованості.
Докази отримання відповідачем такої вимоги матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (стаття 610 ЦК України).
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року (набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування»), встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Такий же обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту передбачено і в статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, та статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
Позивач просить достроково стягнути з відповідача усю суму кредиту.
В підпункті 1-1 пункту 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Пунктом 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Виходячи із змісту кредитного договору, укладеного між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 № 352817890902 від 17.09.2024, зазначений кредитний договір є споживчим кредитом.
З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 допустила прострочення сплати заборгованості за наданим кредитом, тому у позивача виникло право на вимогу про дострокове повернення суми заборгованості відповідно до кредитного договору.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту.
Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Таким чином, для реалізації права на вимогу про дострокове повернення суми заборгованості в судовому порядку як умовами кредитного договору, так і частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування, передбачено обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за кредитним договором, відповідно до якого банк письмово повідомляє позичальника про дострокове повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором.
У позичальника відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та кредитного договору виникає обов'язок з повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором не пізніше 31 календарного дня після отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу в разі, коли він не усунув порушення, вказані у повідомленні, протягом 30 календарних днів із дня отримання повідомлення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що для дострокового стягнення в судовому порядку заборгованості за вказаним кредитним договором має передувати направлення кредитодавцем позичальнику письмової вимоги про дострокове повернення кредиту і отримання позичальником такої вимоги, оскільки в кредитному договорі сторони передбачали, що обов'язок з дострокового повернення кредиту у позичальника виникає після отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Враховуючи, що кредит надавався на споживчі цілі, строк його повернення не настав на час звернення з позовом до суду (дата повернення кредиту - 17 вересня 2029 року), в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позичальником ОСОБА_1 досудової вимоги про дострокове повернення кредиту, тому відсутні підстави для дострокового стягнення усієї суми кредиту.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Тобто пеня за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, а тому у даному випадку боржник звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Ощадбанк» відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором за період з 17.09.2024 по 25.09.2025, яка відповідно до вказаного розрахунку становить 38999,97 грн., та проценти за користування кредитом у сумі 36504,18 грн.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4672,69 грн.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 4672,69 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1132,56 грн виходячи розрахунку ( 75504,15 Х 4672,69 : 311512,65).
Враховуючи вищенаведене, ст. 525, 526, 527, 530, 549, 551, 599, 610, 612, 1048, 1049, 1050 та 1054 ЦК України, та керуючись ст.4-5, 12-13, 133-141, 263-265, ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27) заборгованість за договором в розмірі 75504,15 грн. (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот чотири гривні 15 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27) витрати по сплаті судового збору в сумі 1132,56 грн. (одна тисяча сто тридцять дві гривні 56 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ),
Відповідач: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09322277, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27).
Суддя В.Червонописький