Справа № 939/2583/25
Іменем України
10 квітня 2026 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23 вересня 2019 року між ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2575162, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн та зобов'язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах і в терміни, визначені договором. На підставі договору відступлення прав вимоги укладеного між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2575162 від 23 вересня 2019 року. Внаслідок невиконання зобов'язань за договором № 2575162 від 23 вересня 2019 року загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, станом на дату подання позовної заяви становить 34950 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18750 грн - заборгованість за відсотками, 1200 грн - комісія. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2575162 від 23 вересня 2019 року в розмірі 34950 грн і відшкодувати судові витрати.
07 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз'яснено його право на подання відзиву на позов; у встановлені судом строки, в тому числі додаткові строки, надані у зв'язку з неотриманням копії ухвали, відповідач відзив на позов суду не подав.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 23 вересня 2019 року між ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2575162, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн, строком кредитування 15 днів до 08 жовтня 2019 року. Відповідно до п. 1.5 договору, сукупна вартість кредиту складає 4950 грн в грошовому виразі та 1.204.00% річних у процентному значенні і включає в себе складові, визначені у п. 1.5.1 - 1.5.2 договору. Відповідно до п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту - 1200 грн, яка нараховується за ставкою 12.00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3750 грн, які нараховуються за ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.5.2 договору). Пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація кредиту. Позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та проценти, нараховані згідно з п. 1.5.2 договору за період, на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації (а.с. 13-24).
З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ОСОБА_1 не сплачував грошові кошти за кредитним договором № 2575162 на користь ТОВ "Мілоан" (а.с. 24 на звороті - 25).
13 грудня 2019 року укладено договір відступлення прав вимоги № 43-МЛ, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" право вимоги за кредитним договором № 2575162 від 23 вересня 2019 року, заборгованість за яким становила 34950 грн, що складається з 10000 грн - залишок по тілу кредиту, 18750 грн 60 коп.- залишок по відсотках, 1200 грн - залишок по комісії (а.с. 26-31).
12 серпня 2025 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання зобов'язання перед ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за договором № 2575162 від 23 вересня 2019 року, а саме сплатити заборгованість у розмірі 34950 гривень (а.с. 32).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із тіла кредиту в розмірі 10000 грн, і вимога позивача в цій частині є доведеною.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1.3, 1.4 кредитного договору, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 15 днів, з 23 вересня 2019 року по 08 жовтня 2019 року.
Нараховуючи відсотки за межами 15 днів кредитування, що визначено договором, позивач вважає, що відбувся факт пролонгації договору.
При цьому позивач не врахував, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 15 денного строку кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 2.3.1 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Як наслідок, у п. 2.3.1 договору визначено відповідні комісії, за управління та обслуговування кредиту, за період, що перевищує строк користування кредитом, а саме 4% за користування коштами протягом 3 днів, 7% за користування коштами протягом 7 днів та 13% за користування коштами протягом 15 днів.
Із змісту вказаних положень договору вбачається, що зазначені комісії договір пов'язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком, що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих за межами строку кредитування, оскільки підставою до їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.3 і п. 1.4 договору строк, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки у збільшеному розмірі на підставі ст. 1048 ЦК України.
За умовами договору, проценти за користування кредитом становлять 3750 гривень, які нараховуються за ставкою 2.5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки у визначеному договором про споживчий кредит № 2575162 від 23 вересня 2019 року розмірі в межах погодженого сторонами строку кредитування - 15 днів, що становить 3750 гривень.
Таким чином, оскільки відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 2575162 від 23 вересня 2019 року в розмірі 14950 грн, яка складається з 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3750 грн - заборгованість за відсотками, 1200 грн - заборгованість за комісією.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд враховує таке.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акта наданих послуг № 1210 від 05 серпня 2025 і детального опису наданих послуг до вказаного акта, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 8000 гривень (а.с. 34 на звороті, 35, 35 на звороті).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову і розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат до відшкодування у розмірі 2500 гривень.
В іншій частині в позові необхідно відмовити.
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кредит-Капітал" підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1036 грн 19 коп. , виходячи з розрахунку: 14950 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2422 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) : 34950 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 610, 611, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_2 в АТ "Креді Агріколь Банк", 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх) заборгованість за договором про споживчий кредит № 2575162 від 23 вересня 2019 року в розмірі 14950 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1036 (одна тисяча тридцять шість) гривень 19 копійок і витрат на правничу допомогу 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
В іншій частині в позові відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 10 квітня 2026 року.
Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО