Справа № 363/6846/25 Провадження № 2/358/396/26
13 квітня 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області у складі головуючого судді Лебединець Г.С., секретар судового засідання Ведмеденко І.В., за участю представника позивача - адвоката Ліщишина І.В., розглянув в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача на її користь суму боргу за договором позики від 10.11.2020 в розмірі 8 640,00 доларів США.
Позовні вимоги обгрунтовані наступним. 10.11.2020 між сторонами у справі було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим номером № 2381. За умовами договору, відповідач отримала від позивача грошові кошти в сумі 9 920,00 доларів США та зобов'язалася повернути позичу не пізніше 10.11.2021. Сторони узгодили відповідний графік платежів. Крім того, відповідачем власноруч була написана розписка про отримання коштів. З метою забезпечення виконання зобов'язань між сторонами був укладений Іпотечний договір. Відповідач свої зобов'язання з повернення грошових коштів у передбачений строк не виконала в повному обсязі та лише частково здійснила дії для повернення коштів. Так, відповідачем було здійснено 8 платежів по 160,00 доларів США. Залишок боргу - 8 640,00 доларів США. Вказану суму просить стягнути з відповідача на її користь та вирішити питання про судові витрати.
20.02.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, яке в подальшому було відкладено за клопотанням відповідача до 09.04.2026.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позові, та просив задовольнити. Зазначив про подання заяви щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в порядку п.8 ст.141 ЦПК України.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином - шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, клопотань про відкладення від неї не надходило. Правом подачі відзиву на позов не скористалася.
З урахуванням думки представника позивача та положень ст.280-281 ЦПК України, судом протокольно ухвалень проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вислухав доводи представника позивача, дослідив матеріали справи, оцінив зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.
Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 10.11.2020 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, згідно якого, позичальник прийняла у позикодавця грошову суму в сумі 9 920,00 доларів США. Сторони договору обумовили графік платежів, відповідно до якого повернення грошових коштів повинно здійснюватися наступним чином: 10.12.2020 - 160,00 доларів США, 10.01.2021 - 160,00 доларів США, 10.02.2021 - 160,00 доларів США, 10.03.2021 - 160,00 доларів США, 10.04.2021 - 160,00 доларів США, 10.05.2021 - 160,00 доларів США, 10.06.2021 - 160,00 доларів США, 10.07.2021 - 160,00 доларів США, 10.08.2021 - 160,00 доларів США, 10.09.2021 - 160,00 доларів США, 10.10.2021 - 160,00 доларів США, 10.11.2021 - 8 160,00 доларів США. Договір позики 10.11.2020був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим номером № 2381. В підтвердження отримання грошових коштів у розмірі 9 920,00 грн, відповідно до договору позики від 10.11.2020 ОСОБА_2 поставила підпис в вказаному договорі. - а.с.6.
Факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 9 920,00 доларів США та відсутності претензій щодо кількості та якості грошових коштів підтверджується, також, заявою відповідача, яка виконана власноруч. - а.с.11.
З метою забезпечення виконання зобов'язань між сторонами 10.11.2020 був укладений Іпотечний договір, предметом іпотеки є кв. АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим номером № 2382. На вказаний об'єкт нерухомого майна нотаріусом зареєстровано заборону під № 2383. - а.с.7-10.
За твердженням позивача відповідачем було здійснено 8 платежів по 160,00 доларів США. Залишок боргу - 8 640,00 доларів США. Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростований.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (до ст. 526 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч.2, 3 ст. 545 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.
Факт укладання договору позики між сторонами підтверджується відповідним договором, іпотечним договором та розпискою відповідача про отримання грошових коштів. Вказані документи містять зазначення суми коштів, яка була надана відповідачу ОСОБА_2 позивачем ОСОБА_1 , із зазначенням кінцевого строку виконання зобов'язань за даним договором щодо повернення суми позики.
Під час розгляду справи вказані обставини не були спростовані відповідачем.
Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.1, 2 ст.192 ЦК України, ст.193, ч.4 ст.524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
Згідно ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим ч.2 ст.533 ЦК України, допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В даній справі позивачем доведено факт передачі відповідачу грошових коштів в позику в сумі 9 920,00 грн та факт не виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного повернення коштів, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню залишок боргу в сумі 8 640,00 доларів США.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 905,65 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76-81, 141, 263-265, 280-285, 354 ЦПК України, суд-
Позов - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за Договором позики від 10.11.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим номером № 2381 в розмірі 8 640 (вісім тисяч шістсот сорок) доларів США 00 центів.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі - 2 905,65 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ять гривень 65 коп.)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець