вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/213/26
Справа № 356/107/26
08.04.2026 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшученко І. О.
за участю секретаря Гонтар Н. І.
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
До Березанського міського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 46 414,26 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що 22.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 611589374 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач отримала від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 15 300,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності з кінцевою датою повернення кредиту 21.04.2030.
27.05.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/37, згідно з яким ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило належні йому права вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС».
Всупереч умовам укладеного договору, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконала та після відступлення права вимоги до позивача не надавала грошових коштів для погашення кредиту та процентів за користування ним, в результаті чого станом на дату звернення до суду виникла заборгованість у розмірі 54 064,26 грн. Однак позивач, діючи у межах своїх прав, просить суд стягнути частину спірної заборгованості за договором в загальному розмірі 46 414, 26 грн., з яких заборгованість по кредиту - 15 300,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 30 196,26 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 918,00 грн., а також понесені судові витрати з відповідача на свою користь.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 11.02.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановивши відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії даної ухвали на подачу до суду відзиву на позовну заяву.
17.03.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання вказувала, що визнає заборгованість лише в межах фактично отриманого тіла кредиту - 15 300,00 грн., в решті щодо стягнення з неї відсотків і штрафів категорично заперечує з наступних підстав. Так, як вказує відповідач, виконання зобов'язань у повному обсязі стало неможливим через критичний стан її здоров'я та здоров'я її сина. Відповідач є особою з інвалідністю ІІ за онкологічним захворюванням. Син має ІІІ групу інвалідності. Всі кошти витрачаються на дорого вартісне лікування та харчування. Тому посилаючись на положення ст. 551 ЦК України, вважає наявними підстави для зменшення розміру неустойки. Крім того вказує, що на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення у разі прострочення зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від сплати неустойки (штрафів, пені). Нараховані позивачем відсотки та штрафні санкції в два рази перевищують тіло кредиту, а тому є несправедливими в силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». За таких обставин, просить суд у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, пені та штрафів в розмірі 31 114,26 грн. - відмовити повністю, зменшити загальний розмір стягнення до фактичного тіла кредиту в сумі 15 300,00 грн., та у разі задоволення позову в межах тіла кредиту - надати розстрочку виконання рішення терміном на 12 місяців у зв'язку з критичним станом її здоров'я(а.с.104-106),
Відповідач у судовому засіданні позов визнала в частині тіла кредиту. Суду пояснила, що дійсно укладала кредитний договір, отримала грошові кошти відповідно до його умов. Однак заборгованість не сплачувала, оскільки на той момент вони з сином хворіли, у зв'язку з чим не мала змоги сплачувати суму кредиту. До кредитодавця щодо розстрочення чи зменшення боргу не зверталась.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, при зверненні до суду в позові, а також у поданій 08.04.2026 до суду заяві просив розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника (а.с.7-на звороті,152).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).
За таких обставин, керуючись ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши матеріали справи, повно, проаналізувавши фактичні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 22.03.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 611589374 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник, в свою чергу, зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила) (п.п.2.1-2.3,7.3,8.2-8.5, 8.7.1, 8.11 кредитного договору) (а.с.26-37).
За умовами п.п. 2.1-2.3, 3.1, 7.3, 8.2-8.5, 8.7.1 кредитного договору загальний розмір кредиту становить 15 300,00 грн. (перший транш) з можливістю надання додаткових траншів, з дисконтним періодом 30 днів, з кінцевою датою повернення (виплати) кредиту 21.04.2030, зі сплатою процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 0,98 % в день від суми залишку кредиту, та дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,20 % від суми кредиту за кожний день користування ним, що надається як знижка за період від 22.03.2025 до 21.04.2025 (включно), та комісією за надання кредиту у сумі 918,00 грн.
Згідно з р. 8.11 кредитного договору сторони погодили, що у разі користування кредитом після 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається. Перерахунок зобов'язань позичальника по оплаті процентів під базову процентну ставку, при користуванні кредитом або несплаті нарахованої комісії за надання кредиту після спливу 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду може здійснюватися, на вибір кредитодавця, за весь строк дисконтного періоду або лише за останні 30 календарних днів дії дисконтного періоду. Застосування знижок передбачених цим договором є правом, а не обов'язком кредитодавця, за винятком повного дострокового погашення кредиту та сплати нарахованої комісії за надання кредиту позичальником протягом 6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду кредитування.
Даний договір укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором DMMP, відправленим 22.03.2025 о 11:42:57, введеним 22.03.2025 о 11:48:39, що міститься у реквізитах зазначеного договору та має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис (п.п. 14.2, 14.12 кредитного договору, розділ 15 «Реквізити сторін»).
Крім того, позивачем суду також надано оригінал електронного кредитного договору № 611589374 від 22.03.2025, у формі електронного доказу в розумінні ст. 100 ЦПК України, з кваліфікованим електронним підписом кредитодавця, що підтверджено також перевіркою за допомогою онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, зміст якого повністю відповідає його паперовим копіям (роздруківкам), що містяться в матеріалах справи (а.с.75).
Підписавши вказаний договір електронним підписом, ОСОБА_1 засвідчила свою згоду на те, що невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надані позичальнику до укладення цього договору, а також підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 14.1 кредитного договору).
Крім того, в п.п. 14.8, 14.10 кредитного договору відповідач засвідчила, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника, а також підтвердила, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі, статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» та статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», яка необхідна для отримання споживчого кредиту; інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (для фізичних осіб - споживачів фінансових послуг), в редакції, що діє з 29.03.2024, містяться в матеріалах справи (а.с.38-41).
Також позивачем надано Порядок укладання фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (із зазначенням всіх етапів укладання договору з прінт-скрінами екрану з особистого кабінету), що діє з 25.07.2023 (а.с.42-46).
22.03.2025 відповідач ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 611589374 від 22.03.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4476, в якому визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором, чим також підтвердила факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування виходячи із обраних нею умов, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі, в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором (а.с.24-25).
Під час укладення кредитного договору сторони погодили, що надання кредиту здійснюється шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № 4149-49XX-XXXX-0568, та позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на її власний рахунок (п.п. 5.1,5.3 кредитного договору) (а.с.29-на звороті).
Розрахунки орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту та денної процентної ставки, що базуються на зазначених у цьому договорі умовах кредитування, що узгоджені із позичальником та залежать від обраної позичальником моделі поведінки, наведені в п.п. 8.6-8.8 укладеного кредитного договору та в п. 8.13 сторони погодили, що у зв'язку з наданням кредиту у формі кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» графік платежів по договору не надається.
Вичерпні дані, що стосуються особи відповідача, а саме прізвище, ім'я та по батькові, паспорт, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також реквізити належного відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_1 , що є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої здійснюється виключно за згодою суб'єкта персональних даних, зазначені відповідачем самостійно в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 22.03.2025, а також містяться в преамбулі договору та в розділі 15 «Реквізити сторін» (а.с.23,26,37).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на погоджених умовах.
На виконання вказаних вище умов кредитного договору № 611589374 від 22.03.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОТП БАНК", Код банку (МФО): 300528, Код за ЄДРПОУ: 21685166; Надавач платіжних послуг Отримувача: АТ КБ "ПриватБанк", Код банку (МФО): 305299, Код за ЄДРПОУ: 14360570; Особа Платника: ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Код ЄДРПОУ 38569246; Особа Отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; Рахунок Платника: НОМЕР_3 ; Транзитний рахунок для перерахування коштів Отримувачу: НОМЕР_4 ; Рахунок/платіжна карта Отримувача: 4149-49XX-XXXX-0568, Термін дії: 07.2025; Сума платіжної операції: 15300,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: 44263-69241-07183; Дата ініціювання платіжної інструкції: 22.03.2025 11:48:43; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 22.03.2025 11:48:48, що підтверджується довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за № 611589374/15012026/Э від 15.01.2026 (а.с.48).
Згідно підтвердження ТОВ «ПРОФІТГІД», що діє в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023, на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПРОФІТГІД» здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції 97b28ca6-9772-4ea8-99c4-39540d4a1546; надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023; платник ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», код 38569246; номер транзакції 44263-69241-07183; дата проведення 22.03.2025; сума переказу 15 300,00грн.; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_5 ; емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK; код авторизації 044862; призначення платежу: Credit transaction 2941220948 Максюта Людмила Анатоліївна Договір (оферта): 611589374 від 22.03.2025 (а.с.47).
За змістом відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 26.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260323/103631-БТ, АТ КБ «Приватбанк» як банком-емітентом підтверджено, що рахунок НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та згідно виписки за договором № б/н за 22.03.2025 від 06.02.2026 на вказаний рахунок відповідача зараховано грошові кошти 22.03.2025 у сумі 15 300,00 грн. (а.с.157).
Вказана вище виписка є належним та допустимим доказом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, та у сукупності з іншими зібраними у справі доказами підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, що відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц, від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19, від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц, які суд враховує до даних спірних правовідносин у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Таким чином, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на умовах, визначених договором, однак відповідач здійснила лише часткове погашення нарахованої заборгованості, а саме платежем від 15.05.2025 на суму 315,00 грн. в рахунок сплати процентів, в решті взяті на себе зобов'язання порушила, заборгованість не погасила, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, що згідно з розрахунком ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» становить в загальній сумі 32 472,90 грн., з яких заборгованість по кредиту - 15 300,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22.03.2025 по 27.05.2025 включно - 8 754,84 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 918,00 грн, заборгованість за неустойкою - 7 650,00 грн. (а.с.20).
Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, боргу за договором, що відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 в справі № 338/180/17, від 23.12.2020 в справі № 127/23910/14-ц.
27.05.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/37, відповідно до якого Клієнт відступив фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 договору факторингу), при цьому, під правами вимоги згідно з п. 1.3 у вказаному договорі розуміється весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому (а.с.15-17).
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1496 від 12.06.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перерахувало кошти ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в рахунок плати за відступлення права вимоги за договором факторингу № МВ-ТП/37 від 27.05.2025 (а.с.19-на звороті).
Згідно витягу з Реєстру прав вимоги від 27.05.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/37 від 27.05.2025, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 611589374 від 22.03.2025 в сумі 32 622,84 грн., з яких: 15 300,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом станом на дату відступлення права вимоги- 8 754,84 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 918,00 грн., заборгованість за неустойкою - 7 650,00 грн. (а.с.18-19).
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надіслано відповідачу ОСОБА_1 повідомлення № 611589374/27052025/Э від 27.05.2025 про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с.49).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором № 5025006 про надання споживчого кредиту № 611589374 від 22.03.2025, після відступлення права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» як новим кредитором в межах строку кредитування з 28.05.2025 по 17.10.2025 донараховано проценти за 143 календарних дні користування відповідачем кредитом, виходячи з розрахунку 15 300,00 грн. х 0,98 % = 149,94 грн. х 143 календарних дні = 21 441,42 грн., таким чином загальний розмір заборгованості за процентами становить 8 754,84 грн. + 21 441,42 грн. = 30 196,26 грн. (а.с.21-22).
У зв'язку з простроченням сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором понад один місяць позивачем ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі п.п. 9.1.1.2, 9.1.1.7. договору та частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» достроково розірвано договір № 611589374 від 22.03.2025, про що повідомлено відповідача листом № ТП/611589374 від 18.10.2025 та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 54 064,26 грн. (а.с.50).
Окрім того, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зверталось до відповідача з досудовою вимогою про сплату заборгованості в розмірі 54 064,26 грн. (а.с.51).
Всупереч умовам договору, відповідач не виконала свої зобов'язання та після відступлення права вимоги не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ні на рахунки первісного кредитора.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом положень ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у зобов'язанні належним чином, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора), проте не змінює умови укладеного кредитного договору.
Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Водночас, з тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК України випливає, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічні висновки послідовно зроблені Верховним Судом у постановах від 23.02.2022 у справі № 761/1543/20, від 19.01.2022 року у справі № 639/86/17, від 14.07.2021 у справі № 554/8549/15-ц, від 12.02.2020 у справі № 522/22802/17, від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11.
Отже, факт сингулярного правонаступництва, за яким до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшли права кредитора до відношенню до відповідача ОСОБА_1 за вказаним вище договором, доведено сукупністю наявних у матеріалах справи доказів та відповідачем не оспорюється.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
У відповідності до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 наголошувала, що у відповідності до принципу змагальності цивільного судочинства, закріпленого в ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, так і на підставу для заперечень, що забезпечує повноту дослідження обставин справи, проте не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (постанова Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 291/1352/20, від 18.12.2024 у справі № 757/57816/20-ц, від 26.06.2025 у справі № 645/7313/23).
У постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Враховуючи викладене, заперечення відповідача проти позову, наведені у відзиві, не спростовують пред'явлених позивачем вимог з огляду на наступне.
Так, у відповідності до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Враховуючи викладене, вбачається, що кредитний договір № 611589374 від 22.03.2025, за якими виникла спірна заборгованість, укладений в електронній формі у спосіб, визначений законом, містить всі його істотні умови та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма його умовами, в тому числі, й розміром процентів, порядком їх нарахування та сплати, а також порядком та строками повернення кредиту, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Факт укладення кредитного договору на погоджених умовах та отримання кредитних коштів у сумі 15 300,00 грн. згідно з його умовами відповідач визнала, і у суду відсутні сумніви у достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, з наведеного вище вбачається, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а укладення кредитного договору на запропонованих умовах відповідало внутрішній волі відповідача.
Вказаний вище кредитний договір відповідачем не оспорений, в установленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України його умови підлягають до виконання.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення нарахованої заборгованості, а саме платежем від 15.05.2025 на суму 315,00 грн., відтак, приступила до виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про визнання нею договору і, відповідно, боргу за договором.
Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 в справі № 338/180/17, від 23.12.2020 в справі № 127/23910/14-ц.
Наявність простроченої заборгованості та її розмір підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості, які є детальними, містять інформацію про кількість днів користування кредитом, порядок нарахування спірної заборгованості в розрізі окремих складових загальної заборгованості за кожен день користування кредитом, що відповідає умовам укладеного договору, здійснення платежу боржником, а також залишок неповернутої заборгованості, відтак, є належним та допустимим доказом та не спростований жодним контррозрахунком відповідача, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 по справі № 464/4985/15-ц.
Водночас, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафів), оскільки позивачем такі вимоги при зверненні до суду в позові не заявлялись.
З огляду на викладене вище, норми ст. 551 ЦК України та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на які посилалась відповідач, не регулюють дані спірні правовідносини та не підлягають застосуванню в даній справі.
Щодо посилань відповідача на несправедливість умов договору щодо стягнення з неї завищених процентів на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд зазначає наступне.
Так, положеннями п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», на яку посилається відповідач, передбачено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Отже, положеннями вказаної статті встановлені особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит за порушення виконання його зобов'язань.
В силу положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності .
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Умовами п. 8.1 кредитного договору встановлено, що за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.
Згідно з п.п. 8.2-8.3 кредитного договору проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.
Крім того, відповідно до п. 8.7.1 кредитного договору за період від 22.03.2025 до 21.04.2025 (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 79,59 (сімдесят дев'ять цілих п'ятдесят дев'ять сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,20 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 73,00 (сімдесят три) відсотків річних.
Відповідно до п. 7.3 кредитного договору сторони погодили, що кінцевою датою повернення (виплати) кредиту є 21.04.2030.
За умовами п. 8.10 кредитного договору проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору.
Таким чином, сторони чітко та недвозначно визначили, що проценти за договором, нараховані в межах строку кредитування, є платою за користування кредитом, та погодили їх розмір.
Отже, нарахування процентів здійснювалось правомірно згідно з п.п. 8.2-8.3, 8.7.1, 8.10 договору, що є платою за користування кредитом та протягом строку кредитування, визначеного в п. 7.3, що погоджений сторонами.
При цьому, як уже було зазначено вище, позивачем не ставляться вимоги щодо стягнення з відповідача процентів як міра цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до положень статті 625 ЦК України, а також неустойки (штрафів чи пені) за порушення умов договору, відтак, відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Посилання відповідач на позицію Верховного Суду у справі № 757/4600/15-ц суд відхиляє як безпідставні, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, що є відкритими та загальнодоступними, вказаної судової справи не існує.
Інших доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Отже, за встановлених обставин вбачається, що відповідач після заміни кредитора жодних дій щодо погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором не вчинила, в результаті чого виникла прострочена заборгованість перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором № 611589374 від 22.03.2025 в загальному розмірі 46 414, 26 грн., з яких заборгованість по кредиту - 15 300,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 30 196,26 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 918,00 грн.
Будь-яких доказів на спростування вказаних розрахунків, а також доказів належного виконання умов вищезазначених договорів відповідач суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За змістом ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З тлумачення вказаних вище положень ч.ч. 3-4 ст. 435 ЦПК України випливає, що можливість розстрочення виконання судового рішення законодавець пов'язує з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому наявність у фізичної особи або членів її сім'ї тяжкого захворювання враховується, проте сама по собі не є достатньою підставою, а повинна безпосередньо впливати на можливість виконання рішення.
У постанові від 02.10.2024 у справі № 914/1663/23 Верховний Суд зазначив, що винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим. Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача. Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Так, відповідачем надано ряд медичних документів, з яких вбачається, що остання має онкологічне захворювання, інвалідність ІІ групи встановлено з 01.04.2024, строк переогляду 01.04.2027, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 1108185 від 14.03.2024 (а.с.110,115).
Надані документи, зокрема, експертний висновок № 4255 від 01.03.2021, індивідуальна програма реабілітації від 14.03.2024, імуногістохімічне дослідження № 2722/20 від 29.12.2020, висновок № 457 від 14.03.2024, виписки із медичної карти від 29.01.2021, від 05.2021, № 992/21 від 21.01.2022, від 26.01.2021, діагностичний звіт від 05.03.2024, консультативні висновки від 13.03.2024 та 12.03.2024, звіт від 12.03.2024, консультаційний висновок від 07.03.2024, результати обстежень від 12.02.2024, а також щодо сина відповідача ОСОБА_2 , зокрема, анамнез від 20.08.2019, імуногістохімічне дослідження № 260/19 від 05.03.2019 року, датовані періодом часу, що передував моменту виникнення спірних правовідносин, та не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для розстрочення рішення суду.
Щодо решти наданих медичних документів, датованих 2025-2026 роками, суд зауважує, що вказані документи характеризують стан здоров'я відповідача та її сина, проте не містять жодних посилань на обставини, які унеможливлюють або істотно ускладнюють виконанні рішення суду, в тому числі, не містять відомостей про розмір доходів відповідача, витрат, а також обумовлених хворобою видатків, які б характеризували її майнове становище та підтверджували такий його стан, що істотно впливає на можливість виконання судового рішення або робить його неможливим.
Судом також враховано, що вказані вище обставини, на які посилалась відповідач, існували на момент укладення кредитного договору 22.03.2025, отже, відповідач знала про них та добровільно погодилася на умови кредитування, усвідомлюючи, що бере на себе грошові зобов'язання та розраховуючи на власні можливості.
При цьому суд також зауважує, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачений порядок відстрочки або розстрочки виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення і відповідач за наявності визначених підстав не позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою на стадії виконання судового рішення.
Отже, відповідачем не доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочення виконання рішення суду у цій справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Положенням ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
У відповідності до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» при зверненні до суду з позовом сплачено з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 ст. Закону України «Про судовий збір» та зараховано до державного бюджету судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. згідно платіжної інструкції № 177 від 20.01.2026 (а.с.12,81).
Посилання відповідача на те, що вона має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 1) та звільнена від сплати судового збору суд до уваги не приймає, оскільки положеннями чинного ЦПК України не передбачено звільнення відповідача від сплати судового збору в порядку розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи.
Окрім того, позивачем у зв'язку з розглядом даної справи понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується наданим суду договором про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, укладеним між АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», додатковою угодою № 2483 від 16.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, актом приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2025, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 331 від 16.12.2025, що містять детальний опис виконаних адвокатом робіт, витрачений на їх виконання час та вартість наданих послуг на загальну суму 5000,00 грн. (а.с.56-63).
Зазначені вище витрати пов'язані з розглядом справи, є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання правничої допомоги, ціні позову та значенню справи для сторони.
Враховуючи викладене, з огляду на повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-526, 530, 629, 1048-1049, 1054, 1077-1078 ЦК України, ст.ст. 12-13, 19, 81, 89, 141, 211, 223, 263-265, 268, 272-276 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13 (код ЄРДПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором № 611589374 від 22.03.2025 в розмірі 46 414 (сорок шість тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 26 копійок.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13 (код ЄРДПОУ 39700642) судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складене 13.04.2026.
Суддя І. О. Капшученко