П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36287/25
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він призваний під час мобілізації 23.09.2022 року, тобто під час воєнного стану у віці 22 роки. Наразі позивач перебуває на військовій службі на посаді молодшої сестри евакуаційного взводу Військової частини НОМЕР_1 . Позивач брав участь у бойових діях (менше шести місяців), а саме у період з 13.02.2023 р. по 11.03.2023 р., з 18.05.2023 р. по 25.06.2023 р., з 19.09.2023 р. по 21.09.2023 р., з 27.09.2023 р. по 29.09.2023 р., з 04.10.2023 р. по 06.10.2023 р., з 10.10.2023 р. по 12.10.2023 р., з 17.10.2023 р. по 19.10.2023 р., з 14.11.2023 р. по 16.11.2023 р., однак брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком менше шести місяців, станом на дату набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України №153 у зв'язку із наявністю захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, однак відповідач відмовив у такій виплаті.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач призваний під час мобілізації, а не прийнятий на військову службу за контрактом, а тому не є учасником експериментального проєкту, який передбачений п.п.1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно з п.п.1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року, установлено, що учасниками експериментального проєкту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил. У зв'язку з тим, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний під час мобілізації 23.09.2022 року, військову присягу прийняв 02.10.2022 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 22.09.2022 року, а тому він не приймався на військову службу за контрактом, і не є учасником експериментального проекту у відповідності до п.п.1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року, і на нього не поширюється дія вищевказаної постанови та не виникає права на отримання виплати одноразової грошової винагороди.
Апелянт зазначив, що вочевидь пп.1 п. 3 постанови №153 суперечить п. 4 цієї ж постанови, на який посилається позивач, однак це не спростовує дію пп.1 п. 3 постанови №153 і не наділяє Військову частину НОМЕР_1 законними підставами для задоволення рапорту позивача і призначення спірної виплати.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації 23.09.2022 року, тобто у віці 22 років, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 від 22.09.2022 року. Військову присягу прийняв 02.10.2022 року.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
Наразі позивач проходить військову службу на посаді молодшої сестри евакуаційного взводу Військової частини НОМЕР_1 , що відповідачем не заперечується.
Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 13.02.2023 р. по 11.03.2023 р., з 18.05.2023 р. по 25.06.2023 р., з 19.09.2023 р. по 21.09.2023 р., з 27.09.2023 р. по 29.09.2023 р., з 04.10.2023 р. по 06.10.2023 р., з 10.10.2023 р. по 12.10.2023 р., з 17.10.2023 р. по 19.10.2023 р., з 14.11.2023 р. по 16.11.2023 р., що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 11.03.2024 року №1756/967Д та довідкою Військової частини НОМЕР_5 віл 12.05.2025 року №3937.
Позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою №153 у зв'язку із наявністю у нього захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, зокрема, поранення, отримане 10.03.2023 року в районі населеного пункту Золотарівка Луганської області, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2073 від 29.04.2023 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_5 , а також контузія, отримана 25.06.2023 року біля населеного пункту Яковлівка Донецької області, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №4119 від 19.07.2023 року (а.с.49-53).
14 серпня 2025 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн. відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, який зареєстровано у ВЧ за вх.№ 3170від 18.08.2025 року.
Листом від 17.10.2025 року, за результатами розгляду рапорту позивача, Військова частина НОМЕР_1 відмовила у виплаті одноразової грошової винагороди, посилаючись на те, що позивач був призваний під час мобілізації, а не прийнятий на військову службу за контрактом, а тому не є учасником експериментального проекту відповідно до п.п.1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року (а.с.80).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі умови для реалізації права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, а саме: вік призову на військову службу до 25 років; бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил; бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років; проходити військову службу; наявність безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025 року, або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю в особи захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни; відсутності притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строк дії яких не закінчився.
Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - постанова №153).
Пунктом 3 постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.
Разом із тим, як роз'ясненням департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025 року, так і окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025року № 999/уд визначено, що постановою № 153 передбачено виплату двох окремих видів винагороди:
- одноразову грошову допомогу після укладення контракту на проходження
військової служби у ЗСУ на посадах рядового складу;
- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в
бойових умовах.
Так, пунктом 4 постанови №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
З положень абз. 2 п. 4 постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п.4 постанови №153 є одночасна сукупність таких факторів як:
1) належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;
2) призов або прийняття військовослужбовця на військову службу у віці до 25 років;
3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із відповідним рапортом про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.
Командир ВЧ НОМЕР_1 відмовив позивачу у задоволенні рапорту з посиланням на те, що позивач не приймався на військову службу за контрактом, а тому він не відповідає вимогам п.3 постанови № 153 та на нього не поширюється дія цієї постанови (а.с.80).
Разом з тим, з урахуванням роз'яснень департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025 року і окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025року № 999/уд, для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, однією з обов'язкових умов не є укладення контракту, а достатньо у віці до 25 років бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану.
Отже, відмова відповідача у задоволенні рапорта з посиланням на те, що право на отримання одноразової грошової винагороди мають військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби, однак за час служби ОСОБА_1 такого контракту не укладав, - є протиправною, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Разом із тим, колегія суддів наголошує, що відмовляючи у задоволенні рапорта позивача, відповідач обмежився лише фактом не укладення позивачем контракту та не надав оцінку іншим наданим позивачем документам та чи є такі достатніми для отримання позивачем одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, способом захисту прав позивача не може бути зобов'язання відповідача виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень, передбаченої п. 4 постанови № 153, оскільки при розгляду рапорту позивача, ВЧ НОМЕР_6 не надавала оцінки жодним наданим позивачем документам.
Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:
позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;
орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.
Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов'язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №420/13975/24 від 08 грудня 2025 року.
Належним способом захисту прав позивача, в даному випадку, є зобов'язання відповідача повторно розглянути поданий позивачем рапорт, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині постанови.
Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ВЧ НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року з прийняттям в цій частині постанови про зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 29 жовтня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308,311, 312, 315, 317, 321,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - скасувати в частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн. відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт (вх.№ 3179 від 18.08.2025 року) про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В. Вербицька
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: К.В. Кравченко