П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23092/21
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Дата і місце ухвалення: 16.02.2026р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Тарновецького І.І.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021р. по справі №420/23092/21 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 01.11.2021р. №20309-19605/КО-02/8-1500/21, в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО102464 від 16.08.2021р., виданої станом на 05.03.2019р. у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військові її служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО102464 від 16.08.2021р., виданої станом на 05.03.2019р. у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням виплачених сум.
Виконавчий лист у справі не видавався.
11.02.2026р. до суду першої інстанції від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в порядку статті 378 КАС України, про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №420/23092/21 із зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО102464 від 16.08.2021р., виданої станом на 05.03.2019р. у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019р. по день проведення перерахунку в сумі 169261,52 грн.
Заява обґрунтована тим, що згідно з випискою боргу відповідача на виконання рішення суду було лише розраховано суму доплати за період з 01.04.2019р. по 30.04.2022р., яка складає 169 636, 22 грн., проте вона не була виплачена у повному обсязі. Отже, судове рішення по справі №420/23092/21 відповідачем не виконано та позивачу не виплачено доплати до пенсії в сумі 169 636, 22 грн. Відповідно до листа ГУ ПФУ у жовтні та у листопаді 2025 року позивачу було перераховано лише по 187,35 грн. в рахунок погашення нарахованої доплати по справі №420/23092/21. Таким чином, невиплаченою залишається нарахована відкладена заборгованість у розмірі 169 261,52 грн. Оскільки рішення суду не виконується більше двох місяців, тому наявні передбачені абзацом 2 частини третьої статті 378 КАС України підстави для зміни способу та порядку виконання такого рішення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 16.02.2026р. та задовольнити подану ним заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі №420/23092/21.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки його посиланням на те, що у зв'язку із невиконанням рішення суду від 28.12.2021р. по справі №420/23092/21 в частині виплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії, більше двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, є підстави для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з відповідача нарахованої суми доплати за період з 01.04.2019р. по 30.04.2022р. в розмірі 169 261,52 грн.
Апелянт зазначає, що отримання виконавчого листа не має передувати зміні способу і порядку виконання рішення суду, оскільки положення ч.3 ст.378 КАС України не передбачають відповідної умови. Особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки, інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі №420/23092/21 суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту ст.378 КАС України слідує, що встановлення, зміна способу або порядку виконання рішення суду передбачена на стадії виконання рішення суду після видачі виконавчого листа або у разі відкриття виконавчого провадження, коли сторони у справі набувають статусу стягувача та боржника. Оскільки виконавчий лист у даній справі не видавався, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021р. по справі №420/23092/21.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту листа ГУ ПФУ в Одеській області від 02.12.2025р. №1500-0203-8/194923 на виконання судового рішення по справі №420/23092/21, яке набрало законної сили 28.01.2022р., проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 і сума доплати пенсії з 01.04.2019р. по 30.04.2022р. з урахуванням фактично виплачених сум склала 169636,22 грн., включена до реєстру судових рішень та поставлена у відповідну чергу станом на 02.12.2025р. за №199010. Частина нарахованої доплати пенсії зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 187,35 грн. в жовтні та в сумі 187,35 грн. в листопаді 2025 року за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями. Залишок боргу буде в подальшому виплачуватись згідно з чинним законодавством після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Так, відповідно до ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024р. №4094-IX, який набирав чинності 19.12.2024р., передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, починаючи з 19 грудня 2024 року ч.3 ст.378 КАС України встановлює додаткову самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень такого судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, а також і встановлює конкретний спосіб виконання такого рішення - стягнення відповідних виплат з такого суб'єкта владних повноважень.
При цьому, абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, у редакції Закону №4094-IX, не передбачає ймовірності жодного розсуду суду та виключає правомірність установлення будь-яких обставин, окрім: категорії спору; набрання судовим актом законної сили; тривалості існування боргу.
Дійсно, як слідує зі змісту ч.1 ст.378 КАС України, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду суд може лише за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) або ж за ініціативою суду.
За висновками суду, так як виконавчий лист у справі №420/23092/21 не видавався, тому ОСОБА_1 не набув статусу стягувача в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» (особи, на користь або в інтересах якої видано виконавчий документ) та, відповідно, позбавлений права на звернення до суду із заявою в порядку статті 378 КАС України.
При здійсненні такого висновку судом першої інстанції залишено поза увагою наступне.
Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною другою статті 3 вказаного Закону передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
При цьому, за визначенням, наведеним в абзаці шостому пункту 2 Порядку №845, стягувач - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Таким чином, в розумінні Порядку №845, який прийнято на виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ОСОБА_1 є стягувачем, тобто особою, на користь якої прийнято рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.
Зазначаючи в ч.1 ст.378 КАС України про те, що із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду може до суду звернутися лише стягувач чи виконавець, законодавець тим самим визначив обмежене коли осіб, які уповноваженні на подання такої заяви. Однак, зазначена норма не містить прив'язки до того, що подати відповідну заяву може «стягувач» виключно у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
На думку колегії суддів, ОСОБА_1 у спірних правовідносинах має статус стягувача, тобто особи, на користь якої прийнято судове рішення про стягнення коштів з державного органу, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
Оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021р. набрало законної сили, перебуває на виконані органу ПФУ і залишається невиконаним більше двох місяців в частині виплати позивачу перерахованої пенсії, тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність передбачених абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення.
За таких обставин, у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 16.02.2026р. - скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі №420/23092/21.
Відповідно до ч.2 ст.328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення (п.19 ч.1 ст.294 КАС України), після її перегляду в суді апеляційної інстанції, не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 від 11.02.2026р. про зміну способу виконання судового рішення задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від від 28 грудня 2021 року по справі №420/23092/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми перерахованої за період з 01.04.2019р. по 30.04.2022р. пенсії у розмірі 169 261,52 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук