П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22501/25
Перша інстанція: суддя Марин П.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
09 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2020 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2020 року в загальній сумі 126 854.57 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2020 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22 грудня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 у сумі 2397,65 грн на місяць та виплатити з урахуванням вже виплачених сум із одночасним відрахуванням військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з березня 2018 року, оскільки у позивача підвищився рівень доходу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області, зокрема з 01.03.2018 року по 22.12.2020 року та наказом начальника Управління від 22.12.2020 року №623-ОС/дск підполковника ОСОБА_1 (Б-002163), який перебуває у розпорядженні начальника Управління за посадою начальника сектору (підполковник), який наказом Голови Служби безпеки України від 17 грудня 2020 року № 1750-ОС/дск звільнений за підпунктом “а» пункту 61, підпунктом «в» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки України з правом носіння військової форми одягу, виключений зі списків особового складу з 22 грудня 2020 року.
Позивач 12.02.2025 року звернувся з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі за період з 01.03.2018 року по 22.12.2020 року включно, відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.
Управління СБУ в Одеській області листом від 17.03.2025 року повідомило позивача про відсутність заборгованості з виплати індексації у період з 01.03.2018 року по 22.12.2020 року.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати індексації - різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі за період з 01.03.2018 року по 22.12.2020 року включно, відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посадовий оклад позивача у березні 2018 року підвищився на 2065,5 грн, в той час як сума індексації становить 4463,15 грн Отже, у позивача, в спірному випадку, виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 п.5 Порядку № 1078.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Як встановлено п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
Додатково колегія суддів враховує, що поточна індексація грошового забезпечення за період з 2019 по 2020 рік не є предметом даного спору.
Натомість позивач наголошує, що відповідач не нараховував і не виплачував йому індексацію - різницю грошового забезпечення у щомісячному фіксованому розмірі (4 463,15 грн).
З огляду на приписи пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Відповідно до наявної у матеріалах справи особової картки позивача за 2018 рік розмір грошового забезпечення склав (а.с.14):
- у лютому 2018 року - 5704 грн, який сумарно складається з: посадового окладу - 1400,00 грн, окладу за військовим званням - 130 грн; надбавки за вислугу років - 535,50 грн; премія - 663 грн, НВОВЗ - 2065,50 грн; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 210,00 грн; надбавка за оперативно-розшукову, контррозвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу - 700,00 грн.
- у березні 2018 року - 18962,47 грн, який обраховано з: посадового окладу - 6630,00 грн, окладу за військовим званням - 1410,00 грн; надбавки за вислугу років - 3618,00 грн; премія - 663,00 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень/ таємність - 994,50 грн; надбавка за особливості проходження служби - 5646,97 грн.
Викладені розрахунки сум грошового забезпечення додатково підтверджуються довідкою щодо сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованих за лютий 2018 - квітень 2018 року та розрахунковим листом позивача за травень 2018 року (а.с.38 зворот - 42).
Колегія суддів зауважує на помилковості висновків суду першої інстанції щодо необхідності врахування до сум доходу позивача за лютий 2018 року премії у розмірі 13921,47 грн, оскільки відповідно до довідки про грошове забезпечення у травні 2018 року здійснений перерахунок та вказана премія була виключена зі складу грошового забезпечення у лютому та березні 2018.
Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року, у порівнянні з попереднім місяцем, збільшився на 13258,47 грн (18962,47 - 5704), що перевищує суму максимально можливої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн, тому відповідач правомірно не застосовував положення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 під час нарахування індексації у період з 01.03.2018 року.
Таким чином суд першої інстанції дійшов хибних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині, яка стосується перерахунку та виплати розміру індексації, тому відповідно до ч.1 ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 15 липня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308,311, 312, 315,317,321,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління служби безпеки України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року - скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко