П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42338/25
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
Дата і місце ухвалення 02.02.2026р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Тарновецького І.І.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
23.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ВП №79280694 від 03.12.2025року, яка надійшла позивачу 11.12.2025 за вх. №5109, про накладення штрафів в розмірі 10200 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали позивачеві для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40грн; заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
07.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами системи «Електронний суд» було подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про неможливість подати доказ у встановлені строки, в якій позивач посилався на неможливість виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.
Крім того 07.01.2026 року позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання, в якому він просив звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір ІНФОРМАЦІЯ_3 сплату судового збору; у разі відмови у звільненні від сплати судового збору - відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, або зменшити його розмір; у разі відмови у відстроченні сплати судового збору - розстрочити сплату судового збору; у разі відмови у розстроченні судового збору - зменшити розмір судового збору та надати термін для його сплати.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року було продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №420/42238/25 на 15 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.
Суд першої інстанції за наслідком поданого позивачем клопотання дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення чи розстрочення/зменшення позивачу сплати судового збору, однак вважав за необхідне надати позивачеві додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.; а також подання заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом із зазначенням поважних причин пропуску цього строку в разі сплати судового збору.
29.01.2026 року позивачем знов була подана до суду першої інстанції заява про неможливість подати доказ у встановлені строки, у якій зазначено, що виконати ухвалу суду від 13.01.2026 року в частині сплати судового збору позивач не може у зв'язку з повною відсутністю бюджетного фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки»), з якого здійснюється оплата судових зборів.
Крім того 29.01.2025 року до суду першої інстанції знов надійшло клопотання позивача про звільнення або відстрочення та/або розстрочення сплату судового збору та/або зменшення розміру сплати судового збору. У поданому клопотанні позивач також просив у разі відмови у звільненні від сплати судового збору - відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, або зменшити його розмір; у разі відмови у відстроченні сплати судового збору - розстрочити сплату судового збору; у разі відмови у розстроченні судового збору - зменшити розмір судового збору та надати термін для його сплати.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року адміністративну позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто позивачеві.
Зі змісту ухвали вбачається, що за наслідком розгляду поданого позивачем 29.01.2026 року клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення чи розстрочення/зменшення позивачу сплати судового збору.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд вважав за необхідне повернути позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачеві відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт зазначив, що відповідно до частини 4 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви можливе виключно у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. На думку апелянта у цій справі суд першої інстанції формально підійшов до оцінки дій позивача та не з'ясував, чи були вчинені дії, спрямовані на усунення недоліків, та чи існували об'єктивні перешкоди для їх усунення.
Апелянт посилався на наявність об'єктивних обставин (воєнний стан, службові обов'язки, перебування в зоні бойових дій, обмеження доступу до документів тощо), які унеможливлювали своєчасне усунення недоліків, а також відсутність фінансування з боку Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на сплату судового збору.
В апеляційній скарзі також зазначено, що з 24.02.2022 року по теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_3 входить до складу Сил оборони держави та її особовий склад залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації. Зважаючи на характер діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка пов'язана з виконанням бойових (спеціальних) завдань в умовах воєнного стану безпосередньо в зоні бойових дій, зокрема в м.Херсон, відповідно до Бойового розпорядження №2022/ ОКП/73/398дск оперативно-тактичного угруповання “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Апелянт вказував на те, що особовий склад безперервно залучається до стабілізаційних і наступальних операцій, веде бойове чергування на блокпостах, здійснює патрулювання, забезпечує захист критичної інфраструктури та боротьбу з ДРГ.
Як зазначив апелянт, функціональне навантаження та бойова обстановка унеможливлюють своєчасну підготовку фінансових документів, проведення платежів через розпорядника коштів, а також комунікацію з фінансовими органами Міноборони, а власного кошторису та статусу розпорядника бюджетних коштів ІНФОРМАЦІЯ_3 не має.
Відповідач зазначив, що з метою усунення недоліків поданої позовної заяви, у термін визначений чинним законодавством, тимчасово виконуючим обов'язки помічника начальника відділу з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 був поданий рапорт стосовно здійснення оплати судового збору за подачу позовної заяви у сумі 2422,40 грн. на відповідні рахунки, однак станом на 03.02.2026 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 платіжна інструкція з відповідною відміткою державної казначейської служби України про здійснення платежу, або інші документи, що підтверджують оплату судового збору за подання апеляційної скарги не надходили.
На думку апелянта оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права; не відповідає принципам доступу до правосуддя, пропорційності та верховенства права.
Зважаючи на вищевикладене апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та розгляд позову по суті.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 168 КАС України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Статтею 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За положеннями ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 169 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно п.п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Крім того відповідно до п.п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Положеннями частин 1-2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року подану ІНФОРМАЦІЯ_5 позовну заяву було залишено без руху через ненадання позивачем до суду доказів сплати судового збору, а також неподання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Також судом встановлено, що вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки позовної заяви так і не були усунені позивачем ні у встановлений в ухвалі від 29.12.2025 року строк, ні під час додатково наданого судом згідно ухвали від 13.01.2026 року строку, що за положеннями частини 4 статті 169 КАС України є підставою для повернення позивачеві позовної заяви позивачеві.
Стосовно доводів апелянта про те, що при вирішенні питання про повернення позовної заяви суд першої інстанції не прийняв до уваги факт вчинення позивачем дій, спрямованих на усунення недоліків позовної заяви, що виразились у зверненні до розпорядника грошових коштів для виділення відповідних коштів для сплати судового збору, а також наявність об'єктивних перешкод для їх усунення, слід зазначити наступне:
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України “Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
В даному випадку сплата судового збору є обов'язковою для позивача.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення до суду повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту позовної заяви й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим. Позивач є державною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
В даному випадку позивачем не було вчасно та в належний спосіб виконано свої процесуальні обов'язки та не було усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено судом в ухвалі від 29.12.2025 року, зокрема, не надано доказів сплати судового збору.
Крім того судом першої інстанції було встановлено, що позивач оскаржує постанову від 03.12.2025 року та, зазначає, що копію оскаржуваної постанови він отримав 11.12.2025 року.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що строк на оскарження цієї постанови сплив 22.12.2025 року (з урахуванням вихідних днів), однак з позовом до суду першої інстанції Херсонський зональний відділ ВСП звернувся лише 23.12.2025 року, тобто з пропуском строку, встановленого приписами п.1 ч.2 ст.287 КАС України.
При цьому клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом позивач не заявляв.
З урахуванням наведеного позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до положень ст. 123 КАС України, була залишена без руху для надання позивачу можливості звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Вказаним правом позивач не скористався, відповідну заяву про поновлення строку звернення до суду не надав, про наявність причин неможливості подання відповідної заяви суду не повідомив.
В апеляційній скарзі апелянт також не навів жодного обґрунтування та не вказав жодної причини невиконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року в цій частині.
Неподання позивачем відповідної заяви про поновлення строку звернення до суду відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України та п.п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є самостійною підставою для повернення позовної заяви позивачеві.
Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на встановлення факту невиконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху та неусунення ним недоліків позовної заяви у визначений судом строк, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві та правильно застосував положення частини 4 статті 169 КАС України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: І.І. Тарновецький
Суддя: О.А. Шевчук