13 квітня 2026 р. Справа № 480/3783/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, повний текст складено 05.01.26 по справі № 480/3783/25
за позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889);
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену Постановою № 889.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що під час проходження військової служби у НОМЕР_3 прикордонному загоні позивачу не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення передбачене п. 1 ст. 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII). Зокрема, до складу грошового забезпечення, з якого було здійснено обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 та 2018 не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Зобов'язано НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою № 889, та з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем було правильно нараховано позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2018, оскільки додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення. Посилається на те, що винагорода виплачується, як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Вказує, що враховуючи положення Інструкції № 73 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), необхідно зробити висновок, що щомісячна додаткова грошова допомога військовослужбовцям Державної прикордонної служби України не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до витягу із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.04.2025 № 574-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 01.04.2025 № 487-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Припинено (розірвано) контракт та ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 18.04.2025.
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення за 2016 позивачу у вказаний період виплачувалася грошова допомога на оздоровлення (вересень) та щомісячна додаткова грошова винагорода (лютий-грудень).
Згідно до особистої картки грошового забезпечення за 2017 рік, позивачу у серпні 2017 виплачувалася грошова допомога на оздоровлення за 2017 рік та з січня по грудень виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода.
Також відповідно до особистої картки грошового забезпечення за 2018 позивачу у лютому 2018 була виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2018 та з січня по лютий - щомісячна додаткова грошова винагорода.
При цьому до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України № 2011-XII та Постанова № 899, а не Інструкція № 73 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 1 ст. 25 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон України № 661-IV) визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону України № 661-IV військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-ХІІ).
Згідно з положеннями пунктів 2 - 4 статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону Україну № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону України № 2011-XII, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (чинна у період з 29.06.2008 по 10.08.2018) (далі - Інструкція № 425).
Підпунктом 3.7.1 п. 3.7 Інструкції № 425 установлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, діяла до 01.03.2018, далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно із п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Судовим розглядом установлено, що з особистих карток грошового забезпечення за 2016, 2017 та 2018 суд вбачає, що позивачу з лютого по грудень 2016, з січня по грудень 2017 та з січня по лютий 2018 виплачувалася щомісячна додаткова грошова допомога, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, також підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 та від 10.11.2021 у справі № 825/997/17.
В свою чергу, відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2016, 2017 та 2018 у вересні 2016 позивачу була виплачена допомога на оздоровлення за 2016 та, відповідно, у серпні 2017 та лютому 2018 - за 2017 та 2018. При цьому до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення у вересні 2016, серпні 2017 та лютому 2018 не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення, відповідач посилається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженої наказом МВС України від 02.02.2016 № 73 (далі - Інструкція № 73), відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Так, пунктом 8 Інструкції № 73 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд апеляційної інстанції враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, Верховним Судом в постанові від 20.01.2022 у справі № 520/15971/2020, а тому колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 761/17387/17, від 19.06.2018 у справі № 825/1138/17, від 03.04.2019 у справі № 808/2189/16, від 21.11.2019 у справі № 815/5547/17, від 23.01.2020 у справі № 820/330/18, від 14.05.2020 у справі № 817/1196/17, від 15.07.2020 у справі № 750/6945/17, від 16.07.2020 у справі № 820/5473/17.
У свою чергу встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Отже при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова № 899, а не Інструкція № 73 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі № 520/8887/2020.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ № 889, має постійний характер, що також підтверджується архівними відомостями позивача за 2016-2018 наявними в матеріалах справи, та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення, виплачена позивачу в 2016-2018.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що для належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 та зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою № 889, та з урахуванням раніше проведених виплат.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що спори щодо перерахунку розмірів окремих видів грошового забезпечення військовослужбовців з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 неодноразово були предметом судового розгляду у Верховному Суді, посилаючись при цьому на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 31.01.2019 у справі № 522/24664/16-а та від 14.05.2020 у справі № 817/1196/17, від 16.07.2020 у справі № 820/5473/17, від 16.09.2020 у справі № 826/14853/17, від 13.10.2020 у справі № 240/9504/19 та зазначаючи, що на даний час Верховний Суд дотримується позиції про те, що винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 не є складовою місячного грошового забезпечення, з якого обраховуються одноразові грошові виплати військовослужбовцям, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З урахуванням процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, які передбачають застосування спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових позицій суду касаційної інстанції слід виходити з того, що правові висновки, сформульовані у рішеннях Великої Палати Верховного Суду, мають пріоритет перед висновками колегій суддів Верховного Суду України та Верховного Суду.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 620/2878/20.
Крім того, слід враховувати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі № 755/10947/17.
Отже, враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України, застосуванню в спірних правовідносинах підлягають саме правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, а тому в даному випадку щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, включається до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 по справі № 480/3783/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко