13 квітня 2026 р. Справа № 520/27266/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків по справі № 520/27266/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДМС у Харківській області), в якому просила суд:
- визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04 вересня 2024 року про відміну рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття громадянства України відповідно до п. 10 ст. 6 Закону України від 18.01.2001 "Про громадянство України" та Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Киргизькій Республіці, і громадянами Киргизької Республіки, які постійно проживають в Україні, від 20 листопада 2003 року ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення ГУ ДМС у Харківській області від 04 вересня 2024 про відміну рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття громадянства України відповідно до пункту 10 статті 6 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Киргизькій Республіці, і громадянами Киргизької Республіки, які постійно проживають в Україні, ратифікованої Законом №1319-IV від 20.11.2003 (далі - Угода між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства) ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки станом на момент прийняття рішення про оформлення набуття позивачем громадянства, уповноваженими особами УДМС України в Харківській області перевірялись надані документи та будь-яких порушень законодавства встановлено не було, а тому обґрунтування відповідачем рішення про скасування громадянства відсутністю підтверджуючих документів для набуття громадянства України не відповідає дійсності.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив щодо задоволення позову, вказуючи на те, що оцінивши наявні в матеріалах справи документи, подані ОСОБА_1 для набуття громадянства України в спрощеному порядку, ГУ ДМС у Харківській області дійшло висновку, що позивач не надала повного пакету документів, необхідних для набуття громадянства України за вказаною процедурою, визначеною нормами міжнародної Угоди. А тому були відсутні підстави для прийняття рішення ГУ ДМС України в Харківській області про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій вона, окрім іншого, зазначила, що із відзиву на позов вбачається, що приводом для скасування рішення від 20.01.2023 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 слугував лист від 31.07.2024 Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України за №6.4/2887-24 щодо вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує постійне на законних підставах проживання особи в Україні. У відзиві на позов ГУ ДМС у Харківській області не наводить нормативні підстави для прийняття рішення від 04.09.2024 (рішення що оскаржується), тому що законні підстави для прийняття цього рішення відсутні.
Звернула увагу суду, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачеві відбулось не на підставах, врегульованих статтею 21. Скасування рішення про оформлення набуття громадянства України Закону №2235-III. Позивачці оформлено набуття громадянства України відповідно до статті 6 цього Закону, відтак норма статті 21 Закону №2235-III, по-перше, не передбачає скасування рішення про набуття громадянства особам, що набули його відповідно до статті 6 Закону №2235-III, по-друге, загальна норма статті 21 Закону №2235-III передбачає скасування рішення про оформлення набуття громадянства України внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, а відповідач не обґрунтовує прийняте рішення такою підставою, по-трете, ОСОБА_1 набувши громадянство України втратила громадянство країни походження - Киргизької Республіки, та наразі перебуває у статусі особи без громадянства. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04 вересня 2024 року про відміну рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття громадянства України відповідно до п. 10 ст. 6 Закону України від 18.01.2001 "Про громадянство України" та Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Киргизькій Республіці, і громадянами Киргизької Республіки, які постійно проживають в Україні, від 20 листопада 2003 року ОСОБА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджених асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що на виконання вимог пункту 2.6 Порядку реалізації Угоди 22.02.2023 за вихідним №6301.6.2-2810/63.3-23 паспорт громадянина Киргизької Республіки № НОМЕР_1 , виданий 04.06.2020 Державною реєстраційною службою та № НОМЕР_2 , виданий 03.06.2020 Державною реєстраційною службою Киргизької Республіки 214041 на ім'я ОСОБА_1 , були надіслані до ДКС МЗС України для надсилання дипломатичними каналами для подальшого оформлення припинення ОСОБА_1 громадянства Киргизької Республіки відповідно до частини 3 статті 2 Угоди. 31.07.2024 до ГУ ДМС в Харківській області з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України за №6.4/2887-24, після перевірки копії матеріалів справи ОСОБА_1 , надійшов лист щодо вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує постійне на законних підставах проживання особи в Україні. За результатом повторної перевірки було виявлено, що у ОСОБА_1 відсутній документ, що підтверджує факт її постійного на законних підставах проживання в Україні, що надає заявнику право в спрощеному порядку набути громадянство України відповідно до Угоди. Вважає, що ОСОБА_1 не виконано пункт 1.5 Розділу I Порядку реалізації Угоди між Україною і Киргизькою Республікою від 20.11.2003 про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Киргизькій Республіці, і громадянами Киргизької Республіки, які постійно проживають в Україні, і запобігання випадкам безгромадянства та подвійного громадянства, затвердженого Наказом МВС, МЗС України 22.10.2014 №1119/430 (далі - Порядок реалізації Угоди).
Зауважив, що до заяви про набуття громадянства України ОСОБА_1 надала паспорт громадянина Киргизької Республіки НОМЕР_1 , виданий 04.06.2020 Державною реєстраційною службою Киргизької Республіки, дійсний до 04.06.2030, але в наданому документі відсутні відмітки про надання дозволу на виїзд в Україну на постійне проживання. Згідно з частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Дане твердження означає, що обставини, які оспорює позивач, мають підтверджуватися саме закріпленими положеннями Угоди документами, при цьому, не можуть бути доведені іншими доказами на власний розсуд позивача. Адресний листок вибуття на постійне проживання до України не передбачений жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства, як документ, який в повній мірі спростовує або підтверджує факт постійного проживання на території України. Враховуючи положення Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства, а також наведені норми КАС України, встановлений пунктом 1.5 розділу 1 Угоди перелік є імперативним для цілей застосування цього міжнародного договору, а отже адресний листок вибуття на постійне проживання до України, наведений позивачкою, не може вважатися документом, що підтверджує факт постійного на законних підставах проживання особи в Україні. Отже, на переконання апелянта, ОСОБА_1 було порушено вимоги Угоди між Україною і Киргизькою Республікою від 20.11.2003 про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають у Киргизькій Республіці, і громадянами Киргизької Республіки, які постійно проживають в Україні.
З урахуванням вищезазначеного, ГУ ДМС у Харківській області прийнято рішення від 04.09.2024 про відміну рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке, на думку апелянта, є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Закону №2235-III.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Наполягає на тому, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання взятого зобов'язання, водночас, у спірних правовідносинах таких обставин не встановлено. Крім того, рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім'ї відміна рішення про оформлення набуття громадянства України має наслідком повну зміну способу життя родини, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула громадянство України відповідно до Рішення про оформлення набуття громадянства України Головного управління ДМС України в Харківській області від 20.01.2023 та на підставі:
- підпункту б пункту 1 статті 1 Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства та;
- пункту 10 статті 6 Закону №2235-III /а.с. 25/.
02.02.2023 ОСОБА_1 оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_3 /а.с. 26/.
На виконання вимог пункту 2.6 Порядку реалізації Угоди, ГУДМС у Харківській області листом від 22.02.2023 №6301.6.2-2810/63.3-23 паспорти громадянина Киргизької Республіки № НОМЕР_4 , виданий 04.06.2020 Державною реєстраційною службою та № НОМЕР_2 , виданий 03.06.2020 Державною реєстраційною службою Киргизької Республіки 214041 на ім'я ОСОБА_1 було надіслано до ДКС МЗС України для надсилання їх дипломатичними каналами для подальшого оформлення припинення нею громадянства Киргизької Республіки відповідно до частини 3 статті 2 Угоди /а.с. 33/.
31.07.2024 року до ГУ ДМС у Харківській області з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України надійшов лист для вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство стосовно ОСОБА_1 /а.с. 33-34/.
За результатами повторної перевірки, рішенням ГУ ДМС у Харківській області від 04.09.2024 було відмінено рішення ГУ ДМС у Харківській області від 20.01.2023 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 10 статті 6 Закону №2235-III та Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутній документ, що підтверджує факт її постійного на законних підставах проживання в Україні, що надавало заявнику право в спрощеному порядку набути громадянство України відповідно до Угоди між Україною і Киргизькою Республікою. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 , не виконано пункт 1.5 Розділу І Порядку реалізації Угоди /а.с. 28-30/.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням від 04.09.2024, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04 вересня 2024 року про відміну рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття громадянства України відповідно до пункту 10 статті 6 Закону №2235-III та Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства від 20 листопада 2003 року ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (далі - Положення №360 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Одним з основних завдань ДМС є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з пунктом 4 Положення №360 відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: - здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в'їзду в Україну в передбачених законодавством випадках (пп. 8); - приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України (пп. 9); - здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках (пп. 10); - здійснює інші повноваження, визначені законом (пп. 39).
Пунктом 7 Положення №360 визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону №3773-VI).
Відповідно до статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом №2235-III.
Стаття 1 Закону №2235-III визначає, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.
Статтею 6 Закону №2235-III визначено підстави набуття громадянства України, зокрема громадянство України набувається:
- за народженням;
- за територіальним походженням;
- внаслідок прийняття до громадянства;
- внаслідок поновлення у громадянстві;
- внаслідок усиновлення;
- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування,
- влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;
- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
- внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
- за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно з частиною 5 статті 8 Закону №2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2235-III зобов'язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно з частиною 12 статті 8 Закону №2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2235-III іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2235-III незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Відповідно до статті 1 Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства, кожна Договірна Сторона надасть громадянам іншої Договірної Сторони, які постійно проживають на законних підставах на її території, право на спрощений порядок набуття громадянства за наявності однієї з таких умов: а) якщо заявник або хоча б один з його батьків (усиновителів або удочерителів), дід чи баба народилися або постійно на законних підставах проживали на території Договірної Сторони, громадянство якої набувається; б) за наявності у заявника хоча б одного з близьких родичів: чоловіка (дружини), одного з батьків (усиновителів або удочерителів), дитини (у тому числі усиновленої, або удочереної), сестри, брата, діда чи баби, онука (онуки), які постійно проживають на законних підставах на території Договірної Сторони, громадянство якої набувається, і є її громадянами.
Дія положень частини першої цієї статті не поширюється на осіб, які: а) вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чи вчинили злочини проти держави або тяжкі злочини проти особи; б) засуджені до позбавлення волі - до зняття судимості; в) перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочини на території однієї з Договірних Сторін, або третьої держави; г) перебувають у громадянстві інших держав.
Згідно з пунктом 1 статті 2 Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства для зміни громадянства громадянин однієї Договірної Сторони подає за місцем постійного проживання до компетентних органів іншої Договірної Сторони: заяву-анкету; три фотокартки; документ, що підтверджує наявність однієї з умов, передбачених у статті 1 цієї Угоди; документ, що підтверджує постійне проживання на законних підставах на території Договірної Сторони, громадянство якої набувається; копію одного з документів, який відповідно до національного законодавства Договірної Сторони, громадянство якої припиняється, підтверджує належність до її громадянства.
Положеннями пунктів 3-5 статті 2 Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства передбачено, що протягом десяти днів після оформлення набуття особою нового громадянства компетентні органи Договірної Сторони, громадянство якої набуто, видають особі документ, що підтверджує набуте громадянство, вилучають документ, який підтверджує громадянство, що припиняється, і надсилають цей документ по дипломатичних каналах Договірній Стороні, громадянство якої припиняється, разом з повідомленням про факт оформлення набуття громадянства із зазначенням його дати.
Протягом двох місяців після одержання повідомлення про оформлення набуття особою нового громадянства Договірна Сторона, громадянство якої припиняється, оформлює припинення громадянства і повідомляє про це Договірну Сторону, громадянство якої набуто. Дата оформлення набуття громадянства однієї з Договірних Сторін буде датою припинення громадянства іншої Договірної Сторони.
Відповідно до приписів статті 21 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Колегія суддів зазначає, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання взятого зобов'язання.
Вищевказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 07.09.2023 у справі №160/9719/22, які враховуються судом апеляційної інстанції у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - Порядок №215 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 88 Порядку №215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Пунктом 96 Порядку №215 передбачено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.
Згідно з пунктом 97 Порядку №215 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.
Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
Спір у даній справі виник у зв'язку із прийняттям ГУ ДМС в Харківській області рішення від 04.09.2024 про відміну рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до пункту 10 статті 6 Закону№2235-III та Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства, від 20 листопада 2003 року ОСОБА_1 /а.с. 28-30/.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач відмінив прийняте 20.01.2023 рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 10 статті 6 Закону№2235-III з підстав невиконання нею умов пункту 1.5 розділу І Порядку реалізації Угоди.
Так, у рішенні від 04.09.2024 зазначено, що на виконання вимог пункту 2.6 Порядку реалізації Угоди 22.02.2023 за вихідним №6301.6.2-2810/63.3-23 паспорт громадянина Киргизької Республіки № НОМЕР_1 , виданий 04.06.2020 Державною реєстраційною службою та № НОМЕР_2 , виданий 03.06.2020 Державною реєстраційною службою Киргизької Республіки 214041 на ім'я ОСОБА_1 , надіслано до ДКС МЗС України для надсилання дипломатичними каналами для подальшого оформлення припинення ОСОБА_1 , громадянства Киргизької Республіки відповідно до частини 3 статті 2 Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства.
31.07.2024 до ГУ ДМС України в Харківській області з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України за №6.4/2887-24, після перевірки копії матеріалів справи ОСОБА_1 , надійшов лист щодо вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує постійне на законних підставах проживання особи в Україні.
За результатами повторної перевірки було виявлено, що у ОСОБА_1 відсутній документ, що підтверджує факт її постійного на законних підставах проживання в Україні, що надає заявнику право в спрощеному порядку набути громадянство України відповідно до Угоди.
Колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 1.5 Порядку реалізації Угоди передбачено, що постійне на законних підставах проживання особи в Україні підтверджується одним з таких документів:
- посвідкою на постійне проживання до паспорта громадянина Киргизької Республіки, виданою згідно із Законом України "Про імміграцію";
- паспортом громадянина Киргизької Республіки, зареєстрованим на території України (за умови наявності в цьому паспорті відмітки про надання дозволу на виїзд в Україну на постійне проживання).
Судовим розглядом встановлено та не заперечується відповідачем, що до заяви для набуття громадянства України позивачем подано, зокрема, на підтвердження своєї належності до громадянства Киргизької Республіки - копію паспорту громадянина Киргизької Республіки № НОМЕР_1 , виданого 04.06.2020 Державною реєстраційною службою, дійсного до 04.06.2030; на підтвердження постійного на законних підставах проживання в Україні - копію адресного листка вибуття на постійне проживання до України; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 23.12.2022 Салтівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), укладеного 23.12.2022 з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис від 23.12.2022 №625) /а.с. 6, 8-20/.
Відповідач на підставі поданих документів 20.01.2023 прийняв рішення "Про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 ". У рішенні від 20.01.2023, окрім іншого, зазначено, що ОСОБА_1 подала заяву та інші необхідні документи, які підтверджують умови набуття громадянства України за цією Угодою /а.с. 25/.
Зі змісту положень статті 21 Закону №2235-ІІІ вбачається, що підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України можуть бути протиправні дії особи, яка звернулася за оформленням набуття громадянства, зокрема обман, подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
При цьому, вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі №420/3727/22
Колегія суддів звертає увагу, що на момент звернення позивача із заявою про набуття громадянства України відповідно до Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства та прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ГУ ДМС у Харківській області було перевірено відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, підстав для відмови в набутті позивачем громадянства України, зокрема, недійсності чи нечинності наданих документів виявлено не було. Також не було виявлено надання позивачем неправдивих відомостей або фальшивих документів, не виявлено суттєвого факту, за наявності якого позивач не може набути громадянство України.
Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2023 року у справі №420/3727/22 зазначив: "Судами попередніх інстанцій також установлено, що на момент звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою, жодних недоліків у поданих документах та недостовірних відомостей в них уповноваженим органом встановлено не було, і доказів протилежного не надано.
Отже, оскільки доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів суб'єктом владних повноважень не надано, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття громадянства України за відсутності правових підстав.
Колегія суддів ураховує, що обов'язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.
Також, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача за недоведеністю будь-якої вини останнього.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.
Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, Верховний Суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві".
Отже, оскільки доказів набуття ОСОБА_1 громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів суб'єктом владних повноважень не надано, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття громадянства України за відсутності правових підстав.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що спірне рішення про відміну рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 від 04.09.2024 не містить посилання на нормативні підстави для скасування рішення від 20.01.2023 про оформлення набуття позивачем громадянства України.
Разом з тим, суд зауважує, що підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України передбачені статтею 21 Закону №2235-III. Відповідно до положень цієї статті скасування рішення про набуття громадянства особам можливо щодо осіб, які набули його відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону.
Оскільки позивач набула громадянство України відповідно до пункту 10 статті 6 Закону №2235-III, а стаття 21 не передбачає можливості скасування рішень, ухвалених на підставі цієї норми, спірне рішення є таким, що прийнято без належного правового обґрунтування та всупереч вимогам статті 21 Закону №2235-III.
Внаслідок такого рішення позивач фактично стала особою без громадянства, що є надмірним, істотним втручанням в її права, особливо за відсутності доведеної вини.
Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2099 №7-рп/2009 висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення ГУ ДМС в Харківській області від 04.09.2024 про відміну рішення ГУ ДМС у Харківській області про оформлення набуття громадянства України відповідно до пункту 10 статті 6 Закону №2235-III та Угоди між Україною і Киргизькою Республікою про спрощений порядок зміни громадянства, від 20.11.2003 ОСОБА_1 є таким, що не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, а отже вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що підлягають задоволенню.
Отже колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №520/27266/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 по справі № 520/27266/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло