13 квітня 2026 р. Справа № 520/5156/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/5156/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Харківській області, апелянт), в якому просила суд:
-визнати протиправними дії ГУ ДСНС у Харківській області щодо безпідставного утримання з неї сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/11882/24 індексації грошового забезпечення;
-стягнути з ГУ ДСНС в Харківській області на користь позивач недоотриману на виконання рішення по справі № 520/11882/24 індексацію грошового забезпечення на суму 25 672,62 грн у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20 091,62 грн та військового збору у розмірі 5 581 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 по справі № 520/5156/25 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ДСНС у Харківській області щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/11882/24 індексації грошового забезпечення.
Стягнуто з ГУ ДСНС у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/11882/24 індексацію грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20 091,62 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій у зв'язку із неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року у справі 520/28043/25, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову по відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України суми індексації, виплачені на виконання судового рішення, є складовою загального оподатковуваного доходу фізичної особи як інші доходи, а тому підлягають оподаткуванню ПДФО та військовим збором на загальних підставах. При цьому зауважив, що положення пункту 168.5 статті 168 ПК України щодо компенсації сум податку не застосовуються до таких виплат. Також вказує, що діяв у межах чинного законодавства та з урахуванням офіційних роз'яснень Державної податкової служби України, викладених у листі від 28.05.2024 № 6995/5/99-00-24-01-01-05, які підтверджують правомірність оподаткування відповідних сум. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не врахував зазначені роз'яснення та надані відповідачем докази.
Позивач не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ОСОБА_1 проходила службу в ГУ ДСНС у Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2024, частково задоволено адміністративний позов та, зокрема, зобов'язано ГУ ДСНС в Харківській області (нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2018 по 31.08.2019 із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця «березень 2018 року», із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплачених раніше сум.
ГУ ДСНС України в Харківській області на виконання вказаного судового рішення по справі № 520/5156/25 10.12.2024 перераховано позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню.
Сума перерахованої до сплати індексації становила 111620,09 грн, з якої відповідачем фактично сплачено позивачу 85 947,47 грн. самої індексації, утримано та перераховано до бюджету 5 581 грн. військового збору, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 20 091,62 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача по утриманню з належних позивачеві сум на виконання рішення по справі № 520/5156/25 військового збору разом з податком на доходи з фізичних осіб, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із сум індексації грошового забезпечення, нарахованих на виконання судового рішення, оскільки такі суми є складовою грошового забезпечення та підлягають компенсації відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 44 та пункту 168.5 статті 168 ПК України. Судом враховано, що позивач, як особа рядового і начальницького складу, незалежно від факту звільнення на момент виплати, не втрачає права на отримання компенсації сум податку, утриманого з належних їй виплат, право на які виникло під час проходження служби, а тому відповідач був зобов'язаний здійснити відповідну компенсацію одночасно з виплатою індексації.
Водночас, у частині вимог щодо визнання протиправним утримання військового збору суд відмовив, дійшовши висновку про правомірність його утримання, оскільки позивачем не доведено наявності передбачених законодавством підстав для звільнення від сплати такого збору.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44).
Згідно з п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Приписами п.п. 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 зазначив, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2024 по справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на виконання рішення суду здійснив розрахунок грошового забезпечення, нарахував кошти 111 620,09 грн, з яких виплативши позивачу суму 85 947,47 грн (платіжна інструкція № 6744 від 09.12.2024) та утримавши ПДФО - 20 091,62 грн. (18%) (платіжна інструкція № 6745 від 09.12.2024).
Таким чином, у відповідача виник обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із сум грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі № 520/11882/24, у порядку та розмірах, визначених Порядком № 44.
Водночас, як встановлено матеріалами справи, відповідач, здійснивши виплату нарахованої індексації грошового забезпечення, не виконав обов'язку щодо одночасної виплати позивачу грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб, чим допустив порушення вимог пунктів 2-5 Порядку № 44 та пункту 168.5 статті 168 ПК України.
Посилання апелянта на роз'яснення Державної податкової служби України, викладених у листі від 28.05.2024 №6995/5/99-00-24-01-05 у відповідь на звернення Міністерства внутрішніх справ України колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені роз'яснення не є нормативно-правовим актом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії ГУ ДСНС щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/11882/24 індексації грошового забезпечення та стягнення на користь позивача недоотриманої на виконання рішення по справі № 520/11882/24 індексації грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 20091,62 грн.
Ухвалюючи судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року по справі № 520/5156/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін