13 квітня 2026 р. Справа № 480/598/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик) від 12.01.2026 по справі № 480/598/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2024 № 184050008624;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2024 № 184050008624.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 31.08.2024 призначити і виплати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму сплаченого судового збору у розмірі 807 грн. 47 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ПФУ в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Страховий стаж Позивача становить 28 років 04 місяці 01день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не враховано: - період навчання з 19.02.1996 по 20.05.1996 згідно свідоцтва № 110976 від 20.05.1996, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації. Враховуючи вищевикладене Головні управління не порушували прав, свобод та інтересів Позивача, а діяли лише на підставі норм чинного законодавства України та з урахуванням наведених доводів Позивачем у позовній заяві, відсутні законні підстави для її задоволення.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити. Вказала, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 480/598/25 ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обгрунтованим.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачка 07.08.2024 звернулася до пенсійного органу про призначення дострокової пенсії відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 15.08.2024 № 1894050008624 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідних документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 50 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
У відповідності до підпункту б пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батькам військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації:
- висновок про причинний зв'язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворюванням, пов'язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації:
-документа про проходження військової служби (служби);
-документи, які підтверджують родинні стосунки;
-свідоцтво про смерть;
-посвідчення члена сім'ї загиблого (за наявності);
Вік заявниці становить 49 років 11 місяців, страховий стаж - 28 років 04 місяці 01 день.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно застосував під час розгляду заяви позивачки про призначення дострокової пенсії абзац дев'ятнадцятий підпункту 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню виключно під час розгляду заяв про призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV. Крім того суд виснував, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії № 184050008624 від 15 вересня 2024 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню. Визначив належним способом захисту зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 31.08.2024 призначити і виплати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 5 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є вірними з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом п'ятим частини першої статті 115 Закону № 1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають - дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідач, приймаючи рішення № 184050008624 про відмову в призначенні пенсії посилався на підпункт 6 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, однак зі спірного рішення не вбачається які саме документи подані позивачем не відповідають підпункту 6 пункту 2.1 Розділу ІІ, або яких документів не достатньо.
Висновок суду першої інстанції про те, що підставою для відмови у призначенні пенсії слугувала відсутність висновку про причинний зв'язок військовослужбовця, є безпідставним, з огляду на те, що оспорюване рішення такого висновку не містить. Відповідачем лише зазначено перелік документів згідно підпункту 6 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, який необхідно подати особі для призначення пенсії відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Жодних аргументів щодо неприйняття поданих позивачкою документів відповідач не зазначив, та відмовив з формальних підстав.
При вирішенні спору суд також бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.
Отже, суд перевіряє правомірність рішення суб'єкта владних повноважень виключно з підстав, зазначених у цьому рішенні. Суд не наділений повноваженнями підміняти суб'єкта владних повноважень та самостійно визначати інші підстави для прийняття рішення, ніж ті, що зазначені у спірному рішенні.
Зобов'язання судом відповідача призначити пенсію може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні пенсії, які передбачені законом.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачеві допомогу на поховання, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.
Не реалізація управлінської функції адміністративним органом у даному конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації.
Отже, що стосується вимоги про зобов'язання відповідача призначити і виплати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 5 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення
При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем повинні бути враховані висновки цього судового рішення.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.012024 по справі № 480/4122/22.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 480/598/25 - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2024 № 184050008624.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про дострокову пенсію за віком відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло