13 квітня 2026 р. Справа № 520/31165/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 30.12.25 по справі № 520/31165/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22 000, грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі гривень), сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №2.374166117.1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем відмовлено у задоволенні заяви про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на її думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 03.07.2018 у справі № 819/33/17 та в постанові від 30.09.2019 в справі № 819/1727/16: «За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами». Відтак, на думку позивача, у відповідача не було жодних підстав для відмови у повернені зайво оплачених коштів.
Вказує, що єдиним розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію, а тому довідка Ощадбанку сама по собі є достатнім документом на підтвердження невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.
Позивач наголошує, що приватизувати майно в Україні не відкриваючи в АТ «Ощадбанк» приватизаційного депозитного рахунку неможливо. Довідка отримується за актуальним місцем реєстрації заявника і в ній вказується інформація по особі.
Отже, в довідці з Ощадбанку враховується весь період життя заявника, і у випадку використання приватизаційних чеків за адресою, відмінною від місця реєстрації, в ній вказується залишок з суми 4.20 грн. (рахунок на одну особу). Більш того, в самій довідці вказано, що приватизаційний рахунок не відкривався, що в повній мірі підтверджує, що без відкриття рахунку приватизувати неможливо.
Відтак, позивач вважає, що суд порушив норми процесуального права, не дослідив наявні у матеріалах справи докази, не правильно застосував норми матеріального права, що у своїй сукупності призвело до ухвалення неправосудного рішення.
Крім того, позивач звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності своєї відмови та на спростування того факту, що позивач придбав житло вперше.
На виконання Постанови позивач долучав відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). Така довідка була сформована як деталізована з історією змін адвокатом Бідак О.О. Формування саме даталізованої довідки доступне адвокатам при наявності повного доступу до реєстру і відображає історію змін. Тобто, якщо б особа придбала, а потім продала нерухоме майно, то у відомостях це було би відображено.
Пунктом 2 Порядку № 1141 визначено, що невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек
В долученій інформаційній довідці зазначається, що це інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Відтак, інформаційна довідка подана з врахуванням архівної складової (в інший спосіб неможливо сформувати довідку з реєстру). Більш того, при формуванні довідки адвокатом обиралось надання деталізованої інформації з врахуванням змін, і відповідно у випадку якщо б у позивача хоч колись було в наявності нерухоме майно, яке ним відчужено, то цю інформацію було би видно у довідці.
Отже, на думку скаржника, наведене вище свідчить про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 27.10.2025, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Феденко М.В., та зареєстрованого в реєстрі за №723, ОСОБА_1 придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2200000,00 грн (а.с. 20-22).
При укладенні договору купівлі-продажу квартири позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу зазначеного нерухомого майна у розмірі 22000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2.374166117.1 від 27.10.2025 (а.с. 19).
Позивач 06.11.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості (а.с. 8-9).
Відповідач листом від 11.11.2025 повідомив позивача про те, що наявність квитанції від 27.10.2025 свідчить про те, що нотаріусом при посвідченні договору встановлено обов'язок щодо сплати збору у розмірі 22000,00 грн. У довідці АТ "Ощадбанк", доданої до заяви, зазначена адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , але у паспорті зазначена адреса: АДРЕСА_3 . Також достовірно неможливо визначити всі місця проживання гр. ОСОБА_2 (у паспорті прописка з 1994). Підстави для складення подання на повернення збору з операцій купівлі - продажу нерухомого майна відсутні (а.с. 13-14).
Не погодившись із указаними діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поданий позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області пакет документів був недостатнім для прийняття позитивного рішення про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та в повному обсязі не підтверджував набуття позивачем житла вперше, тому відповідачем правомірно не вжито заходів щодо повернення помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі по тексту - Закон №400/97-ВР (в редакції станом на час спірних правовідносин) визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є: зокрема, фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком, зокрема громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Відповідно до ст. 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання вказаного Закону регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 №1740 (далі по тексту - Порядок №1740).
Відповідно до п. 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується, зокрема фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 15-2 Порядку №1740 (з урахуванням внесених змін Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 № 866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до п. 15-3 Порядку №1740 (з урахуванням внесених змін Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 №866) нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства.
Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, розробленим на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі по тексту - Порядок № 787) .
Приписами п.5 глави I Порядку №787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що чинне законодавство передбачає те, що починаючи з 26.09.2020, визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону №400/97-ВР вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, які особа має зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Отже, згідно чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Колегія суддів зазначає, що за умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п.15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені пп. “в» п.15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20, в якій вирішувалося питання, чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.
Отже, законодавством передбачено, що у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна покладено на особу обов'язок подання пакету документів, встановленого Порядком №1740, для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивач 06.11.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості (а.с. 8-9).
У вказаній заяві позивач підтвердила факт, що ніколи не набувала житло у власність та зазначила про те, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі - продажу квартири сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна у сумі 22000,00 грн, однак таке майно було придбано вперше, а отже кошти були сплачені помилково.
До заяви позивач додала:
- копію паспорта та РНОКПП;
- копію договору купівлі - продажу квартири №б/н від 20.09.2024;
- копію платіжної інструкції №2.374166117.1 від 27.10.2025;
- копію довідки АТ "Ощадбанк" №118.40/0331-05/140424/2025 від 31.10.2025;
- копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта;
- ордер на надання правничої допомоги.
Вказані документи також містяться і в матеріалах справи.
Відповідач відмовляючи у складенні подання на повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у листі від 11.11.2025 зазначив, що у довідці АТ "Ощадбанк" зазначена адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , але у паспорті зазначена адреса: АДРЕСА_3 . Також достовірно неможливо визначити всі місця проживання гр. ОСОБА_2 (у паспорті прописка з 1994) (а.с. 13-14).
З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 4 Закону України 19.06.1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон №2482-ХІІ) житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду.
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону №2482-ХІІ кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10.06.2010 надано офіційне тлумачення частини 5 статті 5 Закону №2482-ХІІ, згідно з яким, зокрема, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 (зі змінами).
Таким чином, отримання даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду є стандартною адміністративною послугою, яку можливо отримати в центрах надання адміністративних послуг, органах приватизації житлового майна та інших установах, зокрема в АТ «Ощадбанк».
Отже, з огляду на викладене, розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.
Колегія суддів звертає увагу, що умовою звільнення особи від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Порядку №1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою №866, є серед іншого те, що особа не набувала права власності на житло шляхом приватизації, що підтверджується даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка (и), видана (і) органом приватизації за попереднім (и) місцем (ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
При дослідженні довідки АТ "Ощадбанк" "Про приватизацію житла" №118.40/0331-05/140424/2025 від 31.10.2025, колегією суддів встановлено, що така довідка видана ОСОБА_1 про те, що вона значиться у списках громадян, які мають право на приватизацію за адресою: АДРЕСА_3 , що зберігаються у ТВБВ №10020/0331 за адресою: Харківська обл., Богодухівський район, м. Валки, вул. Свободи, буд. 20. Станом на 31.10.2025 приватизаційний депозитний рахунок не відкривався. Не значиться в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 23).
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що в довідці з АТ "Ощадбанк" враховується весь період життя заявника, а тому посилання пенсійного органу на розбіжності у довідці АТ "Ощадбанк", в якій зазначені дві адреси позивача та у паспорті, де зазначено лише одну адресу, в цьому випадку не має вирішального значення, оскільки довідкою АТ "Ощадбанк" №118.40/0331-05/140424/2025 від 31.10.2025 підтверджено, що станом на 31.10.2025 приватизаційний депозитний рахунок не відкривався, тобто житлові чеки позивачем не використовувалися.
Отже, апеляційний суд у цій справі вважає, що довідка Ощадбанку сама по собі є достатнім документом на підтвердження невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.
Формальні неточності, які виникли у відповідача під час опрацювання заяви позивача про повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, не можуть вважатися належною правовою підставою для відмови у формуванні подання про повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Інших підстав для відмови у формуванні подання про повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна відповідач не зазначає.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотрималася вимог Порядку №1740 та не подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повного пакету документів, що підтверджують факт придбання житла вперше у відповідності з приписами пункту 15-2 Порядку №1740, зокрема, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло та повних даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду (окрім наданої довідки про приватизацію житла).
Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на таке.
Підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі по тексту - Порядок №1127).
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що інформація з Державного реєстру прав надається виключно за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у паперовій або електронній формі, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту, що має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав.
Згідно з п. 5 Порядку №1127 інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід'ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень речових прав.
Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, дія якого поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Структуру Державного реєстру прав визначає стаття 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до норм якої Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (частина 1).
З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що надана позивачем копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 451136340 від 07.11.2025 є ніщо іншим як відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло.
Щодо зазначення судом першої інстанції про те, що довідка про приватизацію, яка була надана позивачем до пенсійного органу, не містить даних про невикористання житлових чеків, та позивачем не надано, окрім цієї довідки, інших довідок виданих органом приватизації за попереднім місцем проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території), колегія суддів повторює, що довідка Ощадбанку сама по собі є достатнім документом на підтвердження невикористання права на приватизацію державного житлового фонду та зазначення у довідці, що станом на 31.10.2025 приватизаційний депозитний рахунок не відкривався, свідчить про те, що житлові чеки позивачем не використовувалися.
Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем під час звернення до територіального органу Пенсійного фонду надано повний пакет документів відповідно до вимог Порядку №1740, як особою яка придбаває житло вперше, а саме: 1) заяву про придбання житла у власність вперше; 2) деталізовані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за позивачкою прав власності на житло; 3) лист АТ «Ощадбанк» про відсутність відомостей щодо використання позивачем житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, а тому у пенсійного органу були відсутні підстави для відмови позивачу у формуванні подання про повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Крім того, варто зауважити, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити факт придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №819/33/17, від 14.05.2019 року у справі №813/1514/17 та від 14.08.2019 року у справі №372/1350/17.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна сплачений помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 22 000 грн, сплачені позивачем при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлена листом від 11.11.2025 №36486-42294/Ю-05/8-2000/25 є протиправною.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
Враховуючи, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 11.11.2025 №36486-42294/Ю-05/8-2000/25 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ) сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №2.374166117.1 від 27.10.2025.
За цим, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
В свою чергу, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 року по справі № 520/31165/25, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн згідно з квитанцією №3689-5421-0746-0709 від 27.11.2025 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 1453,44 грн згідно з квитанцією № 1097-9642-1548-3221 від 20.02.2026 року.
Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 по справі № 520/31165/25 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 11.11.2025 №36486-42294/Ю-05/8-2000/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, ЄДРПОУ 14099344) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №2.374166117.1 від 27.10.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий