13 квітня 2026 р. Справа № 520/8666/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 15.01.26 у справі № 520/8666/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 липня 2008 року справа №22-4451 з врахуванням частини заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 липня 2008 року справа №22-4451 в загальній сумі 13150,17 грн та здійснити відповідні виплати з 24 липня 2008 року;
- зобов'язати внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 липня 2008 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 про виправлення описки, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2008 року справа №22-4451 з врахуванням частини заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 липня 2008 року справа №22-4451 в загальній сумі 13150,17 грн та здійснити відповідні виплати з 24 липня 2008 року.
Зобов'язано внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 липня 2008 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заяву позивачки від 29.01.2025 опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області жодних прав позивачки не порушено, протиправного впливу не завдано. Вважає, що позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії безпідставно заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки відповідальним за прийняття відповідного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Вказує, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії враховано за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.07.2000 по 30.04.2007, що станом на 01.03.2024 складає 11322,57 грн. Стверджує, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування усі суми заробітної плати, з яких здійснено сплату страхових внесків, за період з 01.07.2000 по 30.04.2007 зараховані при призначенні пенсії. Звертає увагу, що у рішенні Харківського районного суду Харківської області від 17.05.2010 по справі №2-1556/10р не міститься зобов'язань до Головного управління щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії. Щодо внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.07.2008 наголошує, що згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464 звітність про нарахування єдиного внеску подається у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. У разі надання страхувальником відомостей щодо змін з урахуванням надбавки за вислугу років по застрахованій особі ОСОБА_1 , в персональній обліковій картці інформацію про трудові відносини буде оновлено автоматично. Зазначає, що на теперішній час внесення спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до персональних електронних облікових карток застрахованих осіб відомостей про зміни у трудових відносинах застрахованих осіб зі страхувальниками, зокрема які перебувають на обліку в інших регіонах, функціоналом відповідних інформаційних систем Пенсійного фонду України не передбачене.
ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивачка, на підставі наказу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повинен був внести зміни до відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 у Реєстрі застрахованих осіб, відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивачки, що набрало законної сили, у десятиденний строк після його надходження, а також на підставі цього перерахувати пенсію позивачки. Вказує, що відповідач ретельно провів аналіз поданої позивачкою заяви від 19.02.2025 №5720/С-2000-25 та доданих до неї документів, та відмовив позивачці в перерахунку пенсії, на підставі того, що з частини заробітної плати за період страхового стажу, який був врахований при обчисленні пенсії, та яку позивачка отримала за рішенням суду, не сплачені страхові внески. Стверджує, що відповідач не вніс до системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України відомості про одержану зазначену заробітну плату. Зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не має ніякого відношення до заяви позивачки про перерахунок пенсії від 19.02.2025, одержання якої визнає сам відповідач, яку ним було розглянуто. Після розгляду заяви відповідач відмовив позивачці у перерахунку пенсії з вищевикладених підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з жовтня 2008 року.
Страховий стаж складає 34 роки. При обчисленні пенсії враховувалась заробітна плата за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.07.2000 по 30.04.2007.
Позивачка звернулась до відповідача із заявою від 19.02.2025, в якій просила провести перерахунок пенсії з урахуванням частини заробітної плати у сумі 13150,17 грн за період з липня 2002 року по грудень 2006 року, яка була нарахована та виплачена 25.02.2009 роботодавцем - Державним медичним і сертифікаційним центром цивільної авіації України.
В обґрунтування поданої заяви позивачка зазначила, що 23.04.2007 була звільнена з посади у зв'язку з ліквідацією Харківської регіональної філії Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України. Вказала, що під час звільнення роботодавець не виплатив позивачці всю належну їй заробітну плату - за вислугу років за період з липня 2002 року по грудень 2006 року. При цьому, рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 стягнуто з Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на користь ОСОБА_2 (з 20.03.2019 - ОСОБА_1 ) заборгованість за вислугу років в сумі 5467 грн 77 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7382 грн 40 коп. Зауважила, що рішення суду виконане в повному обсязі в примусовому порядку виконавчою службою Солом'янського району м.Києва 25.02.2009 шляхом зарахування на картковий рахунок позивачки в АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів. Однак, частина заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року, яку позивачка отримала 25.02.2009 в сумі 13150,17 грн, не була врахована при обчисленні пенсії і не був зроблений її перерахунок, що стало підставою для звернення до відповідача з відповідною заявою.
У відповідь на заяву позивачки від 19.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 10.03.2025 №6705-5715/С-03/8-200С/25 повідомило позивачку, що попередньо подану заяву від 29.01.2025 про перерахунок пенсії - зміна надбавки згідно рішення суду було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області та рішенням від 04.02.2025 відмовлено в перерахунку пенсії. Зазначило, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України усі суми заробітної плати позивачки, з яких здійснено сплату страхових внесків, за період з 01.07.2000 по 30.04.2007 зараховані при призначенні пенсії. Наголосило, що згідно з п.3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі звітності, що подається страхувальниками. За інформацією Державного реєстру страхувальників діяльність Державного авіаційного медичного центру цивільної авіації України припинена 10.09.2024. До Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, за місцем реєстрації страхувальника, надісланий лист №2000-0606-9/35448 від 06.03.2025 стосовно уточнення інформації про надання Державним авіаційним медичним центром цивільної авіації України змін з урахуванням надбавки за вислугу років по застрахованій особі ОСОБА_1 , відповідно до рішень суду. Про надання відповіді та зміни в Реєстрі застрахованих осіб позивачку буде повідомлено додатково. Пенсію обчислено та перераховано з додержанням вимог чинного законодавства.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 з врахуванням частини заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року, позивачка ініціювала даний спір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 з врахуванням частини заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 в загальній сумі 13150,17 грн та здійснити відповідні виплати з 24.07.2008, а також внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.07.2008.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст.1 Закону №1058 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно зі ст.41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону;
4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 ст.44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.23 розділу ІІ Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Згідно з п.2.7 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до п.4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
За положенням п.4.9 розділу ІV Порядку №22-1 документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається відповідно до Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 03 листопада 2017 року № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2017 року за №1464/31332.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ.
Суд зазначає, що за вимогами законодавства, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Також, з аналізу вказаних норм слідує, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються виплати (дохід), отримані застрахованою особою до набрання чинності Законом №1058-IV, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За обставинами справи, позивачка звернулась до відповідача із заявою від 19.02.2025, в якій просила провести перерахунок пенсії з урахуванням частини заробітної плати у сумі 13150,17 грн за період з липня 2002 року по грудень 2006 року, яка була нарахована та виплачена 25.02.2009 роботодавцем - Державним медичним і сертифікаційним центром цивільної авіації України.
До заяви додала копії: рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451; рішення Харківського районного суду Харківської області від 17.05.2010 у справі №2-1556/10; виписки по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 24.01.2024; паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2008 у справі №22-4451 позов ОСОБА_2 (з 20.03.2019 - ОСОБА_1 ) задоволено частково. Стягнуто з Державного авіаційного медичного центру цивільної авіації України на користь ОСОБА_2 заборгованість за вислугу вислугу років в сумі 8312,37 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку - 10546,38 грн, моральну шкоду - 300 грн, а всього - 19158,75 грн.
Не погодившись з рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2008 у справі №22-4451, Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України подав апеляційну скаргу.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2008 змінено. Стягнуто з Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на користь ОСОБА_2 (з 20.03.2019 - ОСОБА_1 ) заборгованість за вислугу років в сумі 5467 грн 77 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7382 грн 40 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.
Апеляційний суд м.Києва у справі №22-4451 встановив, що рішенням комісії щодо визначення трудового стажу для виплати винагороди за вислугу років працівникам у системі цивільної авіації Державного медичного і сертифікаційного центру України від 06.04.2007 визначено трудовий стаж позивачки, що надає право на отримання надбавки (винагороди) за вислугу років в системі ЦА на 01.01.2007, 20 років і 4 місяці. У 2007 році позивачці виплачена щомісячна надбавка за вислугу років. Однак, з липня 2002 року по грудень 2006 року зазначена надбавка позивачці не виплачувалась.
Апеляційний суд м.Києва у справі №22-4451 погодився з рішенням суду першої інстанції про те, що Державний авіаційний медичний центр цивільної авіації України протиправно не виплачував позивачці винагороду за вислугу років, яка є частиною заробітної плати та передбачена Галузевими угодами та колективними договорами між адміністрацією та трудовим колективом Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України, а тому наявні підстави для стягнення на користь позивачки заборгованості по виплаті надбавки (винагороди) за вислугу років.
При цьому, Апеляційний суд м.Києва у справі №22-4451 не погодився із розрахунком щодо заборгованості по виплаті винагороди за вислугу років, оскільки розмір щомісячної винагороди у відсотках до посадового окладу не узгоджується з розміром, встановленим протоколом засідання комісії щодо визначення трудового стажу для виплати винагороди за вислугу років працівниками в системі цивільної авіації Державного медичного і сертифікаційного центру України.
У зв'язку з чим, Апеляційний суд м.Києва дійшов висновку про зміну рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2008 та стягнення з Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на користь ОСОБА_2 (з 20.03.2019 - ОСОБА_1 ) заборгованість за вислугу років в сумі 5467 грн 77 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7382 грн 40 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.
Випискою по картковому рахунку «ПриватБанк» від 25.02.2009 встановлено, що позивачці 25.02.2009 виплачено грошовий переказ у сумі 13 018,67 грн.
Також, суд враховує, що у рішенні Харківського районного суду Харківської області від 17.05.2010 у справі №2-1556/10 встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 06.02.2008 у справі №22-4451 на користь позивачки з Державного авіаційного медичного центру цивільної авіації України стягнуто заборгованість за вислугу років, середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2008 було змінено в частині стягнення суми боргу. Судом встановлено, що на день звернення до суду з даним позовом рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 виконане.
Таким чином, у позивачки виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року, нарахованої на отриманої відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 з врахуванням частини заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 та здійснити відповідні виплати з 24.07.2008.
Разом з тим, зобов'язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 в загальній сумі 13150,17 грн, суд першої інстанції не врахував, що вказана сума виплати (13150,17 грн) складається як із заборгованості за вислугу років (5467,77 грн), так із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі (7382,40 грн), а також моральної шкоди (300,00 грн).
Колегія суддів звертає увагу, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці».
У свою чергу, моральна шкода є самостійним видом відповідальності за втрати немайнового характеру (душевні страждання, біль, приниження гідності тощо) та також не входить до структури заробітної плати.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачки з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 в загальній сумі 13150,17 грн.
Як встановлено вище, рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008 у справі №22-4451 стягнуто з Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на користь ОСОБА_2 (з 20.03.2019 - ОСОБА_1 ) заборгованість за вислугу років в сумі 5467,77 грн.
За цим, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 липня 2008 року у справі №22-4451 у загальній сумі 5467,77 грн, що безпідставно не враховано судом першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про те, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України усі суми заробітної плати позивачки, з яких здійснено сплату страхових внесків, за період з 01.07.2000 по 30.04.2007 зараховані при призначенні пенсії, колегія суддів зазначає, що обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії безпідставно заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки відповідальним за прийняття відповідного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідь на заяву позивачки від 19.02.2025 листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.03.2025 №6705-5715/С-03/8-200С/25 повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачки з урахуванням частини заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року. За цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є належним відповідачем у справі.
Щодо задоволених вимог позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.3 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Абзацами 2, 3 п.4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що відповідальність щодо правильності подання звітності та коригування звітних даних покладено законодавством на страхувальників-роботодавців / їх правонаступників. Якщо правонаступника немає, то для внесення змін та уточнень до відомостей Реєстру застрахованих осіб необхідно звертатися до суду.
За матеріалами справи, у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.03.2025 №6705-5715/С-03/8-200С/25 зазначено, що за інформацією Державного реєстру страхувальників діяльність Державного авіаційного медичного центру цивільної авіації України припинена 10.09.2024.
Колегія суддів зазначає, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності та заробітної плати застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення / перерахунку та здійснення пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Зважаючи на те, що відповідно до Положення №10-1 підставою для внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, то, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області внести зміни до відомостей Реєстру застрахованих осіб відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24.07.2008.
Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині позовних вимог спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.308 КАС України).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі № 520/8666/25 скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 липня 2008 року у справі №22-4451 в загальній сумі 13150,17 грн та здійснити відповідні виплати з 24 липня 2008 року.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з липня 2002 року по грудень 2006 року відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 24 липня 2008 року у справі №22-4451 в загальній сумі 5467,77 грн та здійснити відповідні виплати з 24 липня 2008 року.
В іншій частині в позові відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі № 520/8666/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий