10 квітня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/2278/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не підготовлено та не направлено документи щодо виплати позивачу одноразової грошової допомогу, чим порушено права позивача.
10.03.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовною заяви.
30.03.2026 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування якої зазначив, що про порушення своїх прав дізнався після отримання відповіді відповідача від 06.12.2025.
Тому для правильного вирішення цього спору необхідно з'ясувати, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1000000,00 грн.
Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з наступного.
Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), частиною 2 якої передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Водночас положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 КЗпП України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Позивач звільнений зі служби 30.08.2025.
Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».
З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
На переконання суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19.07.2022 по березень 2023 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 28.03.2025 у справі № 400/6758/24, від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24, від 11.12.2025 у справі № 420/3504/25, від 23.12.2025 у справі № 240/4729/24.
Разом з тим до матеріалів позовної заяви долучено лист відповідача від 06.12.2025, зі змісту якого видно, що він наданий у відповідь на звернення позивача від 18.11.2025, щодо виплати одноразової грошової допомоги. Лише після отримання вказаного листа, який містить позицію відповідача щодо відмови у проведенні виплати, позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів.
При цьому на час відкриття провадження відсутні належні й допустимі докази, які б підтверджували, що при звільненні відповідачем позивачу було вручено під підпис письмове повідомлення про нарахування та виплату йому спірної доплати.
Водночас суд зазначає, що наказ про звільнення та/або грошовий атестат не можуть вважатися документами, які підтверджують повноту та коректність нарахованих і виплачених сум працівникові положень статті 233 Кодексу законів про працю України. До того ж ці документи лише інформують військовослужбовця про певні виплати, але не деталізують, яким чином розраховувалися ці суми, і не містить інформації про усі складові розрахунків або про наявні недоплати. Іншими словами, отримання наказу та/або грошового атестата не означає, що військовослужбовець отримав повну інформацію щодо належних йому сум.
Відтак, на переконання суду, вручення позивачу наказу та/або грошового атестату не є юридичною підставою, з якою слід пов'язувати перебіг строку звернення до суду, оскільки вони не надають повної інформації, необхідної для того, щоб військовослужбовець міг оцінити, чи було дотримано/порушено його право на належне грошове забезпечення. Тільки після отримання доступу до детальних розрахунків свого грошового забезпечення шляхом направлення відповідного звернення позивач зміг дійсно переконатися у повноті та обґрунтованості виплат.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду необхідно обчислювати не з моменту отримання наказу та/або грошового атестата, а з моменту коли позивач отримав або мав можливість отримати повну інформацію про виплачене йому у спірний період грошове забезпечення, його складові та порядок їх розрахунку.
Як вже встановив суд, з листа відповідача від 06.12.2025 позивачу стало відомо про невиплату одноразової грошової допомоги, до суду позивач звернувся 03.03.2026, тобто в тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення).
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що строк звернення до суду за даних обставин позивачем не пропущений, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Отже, позовну заяву належить прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Визначаючись щодо того, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) розглядати справу, суд враховує положення частиною другою статті 257 КАС України, згідно з якими за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 260 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа має ознаки адміністративної справи незначної складності та не потребує заслуховування усних пояснень сторін для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд доходить висновку про можливість її розгляду та вирішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
При цьому з огляду на відсутність на час відкриття провадження у суду інших доказів щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу вимог частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Про витребування доказів за власною ініціативою суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 11 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З огляду на вищезазначені норми, для забезпечення повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі і постановлення законного та обґрунтованого рішення по суті спору, суд доходить висновку про необхідність витребування у відповідача додаткових письмових доказів.
Керуючись статтями 12, 160, 161, 171, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відкрити провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Витребувати у відповідача та зобов'язати у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду документальне підтвердження ознайомлення позивача з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги.
Встановити відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог частини 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 262, частина 1 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 12 частини 9 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду справи за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень - повідомити про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб'єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду даної справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.cn.court.gov.ua/sud2570/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.І. Соломко