про відмову в забезпечені адміністративного позову
13 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1713/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький хлібокомбінат" до виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та не чинним рішення,-
10.04.2026 до Чернівецького окружного адміністративного суду одночасно із позовною заявою надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький хлібокомбінат" про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.02.2026 року №69/3 "Про затвердження Положення про порядок користування окремими елементами благоустрою суб'єктами господарювання, які здійснюють розміщення літніх торгових майданчиків, тимчасових споруд та пересувних тимчасових споруд на території Чернівецької міської територіальної громади" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви вказував, що існує реальна загроза заподіяння незворотної шкоди позивачу, оскільки демонтаж 9-ти торгових точок позивача, який є виробником харчової продукції, призведе до повної зупинки фірмової діяльності, розірвання логістичних ланцюгів, псування залишків продукції та звільнення працівників. У разі задоволення позову та визнання оскаржуваного рішення № 69/3 незаконним, позивач не зможе відновити свою діяльність без значних фінансових втрат на повторний монтаж споруд та відновлення документів, що робить захист прав неефективним.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.
Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що забезпечення позову це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є мотивована заява сторони з зазначенням дійсних обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З матеріалів справи слідує, що позивач не погоджується із рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.02.2026 №69/3 "Про затвердження Положення про порядок користування окремими елементами благоустрою суб'єктами господарювання, які здійснюють розміщення літніх торгових майданчиків, тимчасових споруд та пересувних тимчасових споруд на території Чернівецької міської територіальної громади".
Так, ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Суд враховує, що наведені заявником обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів. Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Суд критично оцінює посилання представника позивача про очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення та ознак порушення прав, та інтересів позивача таким рішенням, оскільки наявність таких ознак може бути виявлено лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також, оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у справі доказів у їх сукупності.
Позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішення відповідача.
При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Крім того, безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень мають певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі №280/4367/19, від 07.09.2022 у справі №160/15421/21 та №640/32519/21 від 28.02.2023.
За таких обставин та враховуючи, що заявник не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів ефективності, співмірності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому суд вважає доводи заявника в заяві про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову у даній справі не є переконливими для цілей забезпечення позову, необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами, а тому такі суд не бере до уваги.
Суд критично оцінює посилання позивача, що на підставі оскаржуваного рішення його зобов'язано демонтувати дев'ять тимчасових споруд, оскільки у вказаному рішенні такі вимоги відсутні.
Суд звертає увагу позивача на те, що оскаржуваним рішенням затверджено Положення про порядок користування окремими елементами благоустрою суб'єктами господарювання, які здійснюють розміщення літніх торгових майданчиків, тимчасових споруд та пересувних тимчасових споруд на території Чернівецької міської територіальної громади, а саме положення не зумовлює обов'язок позивача здійснити демонтаж дев'ять тимчасових споруд.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову, є необґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених представником заявника обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький хлібокомбінат" про забезпечення адміністративного позову, - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.О. Григораш